20 липня 2023 року справа №640/21231/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ПП "Будпостач" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось ПП "Будпостач" (далі - позивач) з позовом до Волинської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 30.09.2022р. №UA205030/2022/000052/2.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2022р. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Законом України від 13.12.2022р. № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
17.02.2023р. на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 19.12.2022р. №03-19/2331/22 "Про скерування за належністю справи" надійшла адміністративна справа №640/21231/22.
17.02.2023р. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Маричу Є.В.
Ухвалою КОАС від 23.02.2023р. справу №640/21231/22 прийнято до провадження, втім питання про відкриття провадження у справі не вирішувалось, так як у матеріалах справи були відсутні документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви, як і документи, якими мав би підтверджуватися факт отримання позивачем ухвали від 12.12.2022р.
04.04.2023р. представником позивача надано до суду заяву про виконання ухвали суду, тим самим усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою ОАСК від 12.12.2022р.
12.04.2023р. ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ним під час проходження процедури митного оформлення товарів було надано відповідачу належну кількість документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей про ціни, що фактично були сплачені. У процедурах контролю за митною вартістю товарів предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, надані до митниці документи не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товару, проте митницею, протиправно було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів, яке підлягає скасуванню.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що ним детально розглянуті подані позивачем до митного оформлення разом із митною декларацією документи та встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, та що надані документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. У зв'язку з цим, відповідач вважає, що приймаючи оскаржуване рішення він діяв відповідно до вимог частини шостої статті 54 Митного кодексу України щодо права митного органу відмовити в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю за наявності обґрунтованих підстав. При цьому, відповідач також зазначив, що метод визначення митної вартості за ціною контракту (основний метод) не міг бути застосований у зв'язку із неможливістю обчислення заявлених позивачем даних та відсутністю підтверджуючих документів, а тому був застосований резервний метод.
Згідно змісту отриманої судом від позивача відповіді на відзив, представник ПП «Будпостач» вказує про не спростування відповідачем належними доказами та твердженнями у поданому відзиві позиції позивача, наполягає на обґрунтованості позовних вимог з викладених в ньому підстав, просить задовольнити позов.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
17.05.2018р. між ПП «Будпостач» (покупець) та компанією SHANDONG LIAN GLOVES CO.LTD (Китай) (продавець) укладено контракт №1039 згідно якого продавець продає, а покупець купляє з доставкою на територію України товари (рукавички, приладдя запасні частини до них) в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.
24.02.2020р. для організації перевезення товару позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.
21.11.2021р. продавцем виписано комерційну пропозицію б/н, проформу інвойсу №LABU-0521/0621-02, комерційний інвойс №LABU-0521/0621-02 на суму 100246,13 дол. США.
02.12.2021р. для ввезення товарів з Китаю до України у двох контейнерах №MRSU5419125, MSKU1194971 митними органами Китаю була оформлена митна декларація №431020210000225322.
13.12.2021р. оформлено Сертифікат про походження товару №21С3707А2429/00060.
13.01.2022р. продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №214593680. За цим коносаментом здійснювалось перевезення двох контейнерів №MRSU5419125, MSKU1194971.
25.01.2022р. позивач платіжним дорученням в іноземній валюті №59 оплатив кошти в сумі 100246,13 дол. США за товари, поміщені у двох контейнерах №MRSU5419125, MSKU1194971 по комерційному інвойсу від 21.11.2021р. №LABU-0521/0621-02.
22.07.2022р. позивач уклав з ТОВ «Кюне і Нагель» (експедитор) договір транспортного експедирування №КН22072022FS для оформлення декларації та перевантаження товару з контейнерів в машини.
31.08.2022р. позивач уклав з компанією ТОВ «Гелеон Форвардінг» (перевізник) договір №31/08-2022 перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.
14.09.2022р. позивач виписав специфікацію №2 до комерційного інвойсу №LABU-0521/0621-02, в якій зазначив відомості про кількість товарів у одному контейнері №MSKU1194971 та їх ціну - 50486,93 дол. США.
15.09.2022р. ТОВ «Кюне і Нагель» виписано рахунок №214593680.
16.09.2022р. ТОВ «Кюне і Нагель» виписано довідку про транспортні витрати б/н, згідно якої оформлення декларації Т1 склала 14617,20 грн., плата за перевантаження вантажу з контейнерів в машини склала 108167,28 грн., загальна сума транспортних витрат в порту Гданськ (Польща) по контейнеру №MSKU1194971 склала 61392,24 грн.
18.09.2022р. ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписано довідку про транспортні витрати №15, згідно якої розмір транспортних витрат по перевезенню вантажу в контейнерах №MRSU5419125, MSKU1194971 за територією України склала 497332,32 грн., та 340,49 дол. США.
19.09.2022р. позивач підготував лист б/н, в якому повідомив про здійснення стовідсоткової оплати продавцю та зазначив, що вантаж не страхувався.
21.09.2022р. ТОВ «Гелеон Форвардінг» виписано рахунок-фактуру №2175, довідку про транспортні витрати б/н, згідно якої транспортні витрати за маршрутом Гданськ (Польща) - Яготин (Україна) склали 156 143,09 грн., за маршрутом Яготин (Україна) - Чернігів (Україна) склали 52074,70 грн.
Транспортні послуги були надані ТОВ «Гелеон Форвардінг» із залученням ТОВ «Вікінг Транс» згідно договору від 01.01.2021р. №01-01-2021 про надання транспортно-експедиційних послуг у місцевому та міжміському сполучені.
Згідно відомостей CMR від 21.09.2022р. №20220921001 товари були доставлені до відповідача.
29.09.2022р. позивач подав відповідачу митну декларацію №UA205030/2022/026874 для митного оформлення товарів, які перевозились в контейнері №MSKU1194971, в якій визначив митну вартість товарів за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 зазначив ціну товарів 50486,93 дол. США.
Того ж дня для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №UA205030/2022/026874 декларант додав документи, які вказані у графі 44 митної декларації та у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA205030/2022/000675, виписаної відповідачем, а саме:
- контракт від 17.05.2018р. №1039 та додаткові угоди від 21.01.2021р. №№1, 2; від 01.11.2021р. №3, від 30.12.2021р. №4, від 01.08.2022р. №5;
- договори від 01.01.2021р. №01-01/2021, від 31.08.2022р. №31/08-2022, від 22.07.2022р. №КН22072022FS, від 14.02.2022р. №UA00072649;
- платіжне доручення №59 від 25.01.2022р.;
- прайс-лист від 01.07.2021р. б/н, комерційна пропозиція від 21.11.2021р. б/н, проформа інвойс від 21.11.2021р., комерційний інвойс від 21.11.2021р. №LABU-0521/0621-02;
- пакувальний лист від 21.11.2021р. б/н;
- коносамент від 13.01.2022р. №214593680;
- сертифікат про походження товару від 13.12.2021р. №21С3707А2429/00060;
- специфікація від 14.09.2022р. №2;
- рахунки від 15.09.2022р. №214593680, від 16.09.2022р. №№5653171809, 5653171810, від 21.09.2022р. №2175;
- довідки про транспортні витрати від 16.09.2022р. б/н, від 18.09.2022р. №15, від 21.09.2022р. б/н;
- видаткові накладні;
- лист від 19.09.2022р. б/н;
- ЕМД від 02.12.2021р. №431020210000225322;
- CMR від 21.09.2022р. №20220921001.
29.09.2022р. відповідач направив до декларанта електронне повідомлення, в якому зобов'язав декларанта надати додаткові документи.
Того ж дня у відповідь на вказане повідомлення, позивач направив до митного органу лист б/н, в якому вказав, що всі необхідні документи вже подано.
30.09.2022р. відповідач прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2022/000052/2, яким визначив митну вартість імпортованих позивачем товарів (інвентар та обладнання для занять фізкультурою, гімнастикою) за резервним методом на рівні 0,46 доларів США/кг за товар №1, рівень вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, за МД №UA4030302022/18660 від 15.09.2022р., та виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA205030/2022/000675.
Як вбачається зі змісту гр.33 оскаржуваного рішення, митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що подані документи деякі подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:
- згідно проформи-інвойсу б/н від 21.11.2021р., умови оплати вказано: передоплата згідно контракту №1039 від 17.05.2018р., в той час як в інвойсі №LABU-0521/0621-02 від 21.11.2021р. вказано умови оплати: відстрочка платежу 60 днів;
- видаткові накладні, що надані до митного оформлення, містять ознаки цифрового виправлення;
- у коносаменті №214593680 від 13.01.2022р. вказано «оплачено до CY (Кіпр), в той час коли у транспортних документах вказано, що товар рухався за маршрутом «Гданськ-Яготин».
Незгода позивача із прийнятими рішеннями зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який; можна визначити.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно з п. 34-1 ч. 1 статті 4 Митного Кодексу України (далі - МК України), органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.
Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч. 2 статті 52 МК України).
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 статті 52 МК України).
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. (ч. ч. 8, 9 статті 52 МК України).
Відповідно до ч. 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
- розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами 1 та 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодекс (ч. 3 статті 54 МК України).
Відповідно до ч. 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Згідно з ч. 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 статті 55 МК України).
Згідно з ч. 8 вказаної статті МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Відповідно до ч. 9 статті 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).
Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15, у постанові від 21.02.2020 у справі №813/1229/16, у постанові від 27.01.2022 у справі №200/6431/20-а.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено, що узгоджується із висновками Верховного Суду викладені у постанові від 23.10.2020 у справі №820/3231/16.
Водночас, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17.
Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим, в силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.
Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Враховуючи вказану вище правову позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, за якою судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Стосовно посилання відповідача у рішенні про коригування митної вартості товарів на те, що згідно проформи-інвойсу б/н від 21.11.2021р., умови оплати вказано: передоплата згідно контракту №1039 від 17.05.2018р., в той час як в інвойсі №LABU-0521/0621-02 від 21.11.2021р. вказано умови оплати: відстрочка платежу 60 днів, як на підставу для витребування додаткових документів, суд вважає недоречним, тому не враховує, адже суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації, не можуть бути самостійною підставою для витребування додаткових документів у декларанта, що узгоджується із п. 3 висновків узагальнень, взятих до відома постановою Пленуму ВАСУ від 13.03.2017р. №2.
Щодо твердження відповідача у спірному рішенні про те, що видаткові накладні, які надані до митного оформлення, містять ознаки цифрового виправлення, то вказані відомості не свідчать, що надані документи містять розбіжності, оскільки видаткові накладні є витягом з бухгалтерських документів про попередньо оформлені товари.
Що стосується посилання відповідача на те, що у коносаменті №214593680 від 13.01.2022р. вказано «оплачено до CY (Кіпр), в той час коли у транспортних документах вказано, що товар рухався за маршрутом «Гданськ-Яготин», то відповідачу декларантом було надано:
- довідку від 18.09.2022р. №15, в якій експедитором ТОВ «Мерск Україна Лтд» зазначено вартість транспортних витрат по перевезенню товарів за маршрутом Qingdao, Китай - Гданськ, Польща;
- довідку про транспортні витрати від 21.09.2022р. б/н, в якій перевізник ТОВ «Гелеон Форвардінг» зазначив вартість доставки вантажу за маршрутом Гданськ (Польща) - Яготин (Україна);
- довідку про транспортні витрати від 16.09.2022р. б/н, в якій експедитор ТОВ «Кюне і Нагель» зазначив транспортні витрати по перевезенню вантажу з контейнеру в автомобіль.
Таким чином, відповідачу були надані всі документи, які свідчать про всю необхідну інформацію про транспортні витрати, які понесені позивачем при перевезенні задекларованого товару, що узгоджується із п. 14 висновків узагальнень, взятих до відома постановою Пленуму ВАСУ від 13.03.2017р. №2.
Суд вважає необхідним зазначити, що спрацювання ризиків АСУР не може бути достатньою підставою щодо твердження під час перевірки показників МД наявності у митного органу сумнівів та наявність підстав для витребування додаткових документів, оскільки згідно Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, такий розроблено з метою забезпечення вибірковості митного контролю шляхом застосування системи управління ризиками, поліпшення ефективності роботи Держмитслужби під час митного контролю, прискорення митного оформлення за рахунок застосування методів управління ризиками, у тому числі аналізу ризиків із використанням інформаційних технологій, та здійснення таргетингу та цей Порядок встановлює єдиний підхід до здійснення митними органами (їх структурними підрозділами) аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю.
Тобто, сам спрацьований АСУР не є достатнім доказом порушення декларантом положень МК України, а є тим розробленим методом, який покращує ефективність роботи митниці під час перевірки та оформлення МД, та посадові особи під час застосування СУР як системи управління ризиками мають діяти у відповідності до МК України.
Також, суд вважає необхідним зазначити про необґрунтоване твердження відповідача про ігнорування позивачем вимог митниці, оскільки такі твердження спростовуються листуванням між сторонами, позивачем було надано до митниці додатково комерційна пропозиція продавця, пояснення щодо вимог митного органу про безпідставність витребування додаткових документів, що не може розцінюватись як ігнорування вимоги митного органу, а є відповіддю на отриманий лист вимогу. Також, суд зазначає, що надана комерційна пропозиція не є в силу ч. 3 ст. 53 МК України тим документом, що передбачений переліку які вправі витребовувати митний орган у декларанта.
Відповідно, щодо відомостей у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів про те, що на вимогу митного органу не подано увесь перелік документів, що підтверджують митну вартість товару, які перелічені та про що зазначено вище, судом встановлено відсутність підстав для витребування останніх, такі твердження не знайшли свого обґрунтування за наслідками вирішення спірних правовідносин судом. Усі необхідні документи надані позивачем до митної декларації та їх перелік та наявність відображено також у картці відмові.
Отже, враховуючи вищевикладене, зазначені відповідачем п. 33 спірного рішення обставини, не свідчать про наявність розбіжностей, що впливають на митну вартість та наявність підстав для витребування додаткових документів.
Суд звертає увагу сторін, що проведення чи не проведення консультації між митницею та декларантом згідно ст. 55 та враховуючи ст. 57 МК України не є підставою для стверджування чи спростування правомірності застосування митницею резервного методу за подібними/ідентичними товарами згідно ст. 64 МК України, а також законності застосування декларантом основного методу за ціною визначеною у договорі згідно ст. ст. 52, 57 МК України, оскільки такі обставини мають значення при встановленні проведення митним органом належних дій під час перевірки МД, допомоги декларанту у належному обрані методу застосування визначення митної вартості товару.
Як встановлено судом, за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Частинами 1 - 4 статті 60 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020 у справі №815/4686/16.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Суд вважає необґрунтовану позицію відповідача щодо застосування резервного методу з підстав відсутності інформації у митного органу та декларанта про ідентичні та подібні товари, оскільки такі висновки спростовуються наданими декларантом до МД документами, зокрема відомостями з Інтернет ресурсу щодо ціни подібних (аналогічних) товарів на ринку в Китаї, а також щодо відсутності вартості основи для розрахунку митної вартості у сторін, оскільки наданими документами, перелік, яких також відображено у картці відмові, визначена задекларована митна вартість товару наявна. Такі висновки та дії не обґрунтовано відповідачем належними та достатніми доказами.
Таким чином, суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту (за основним методом).
Висновки відповідача про самостійне обрання позивачем митної вартості товару та надання митному органу не увесь перелік запитуваних документів, спростовано висновками суду, а заявлені у спірному рішенні виявлені розбіжності у поданих позивачем документах не впливають на визначену ним ціну товару.
Окремо суд звертає увагу, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов'язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що має бути сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.
Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові частини митної вартості.
Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані для визначення вартості, зазначеної в вантажних митних деклараціях.
Суд зауважує, що за приписами ст. 8, 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Частиною 1 статті 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, але при цьому суд обмежений приписами ч. 5 ст. 77 КАС України, відповідно до якої суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, положеннями ст.77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).
Суд наголошує, що відповідач не навів та не надав до суду належних та достатніх доказів в обґрунтування правомірності прийнятого спірного рішення у справі у відповідності до ст. 77 КАС України.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами своєї позиції та правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 9, 72-77, 139, 143, 241-243, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов Приватного підприємства "Будпостач" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кімната 314; індекс: 02099; код ЄДРПОУ 24267110) до Волинської митниці (місцезнаходження: Волинська обл., Любомирський район, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, індекс: 44350; код ЄДРПОУ: 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці (місцезнаходження: Волинська обл., Любомирський район, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, індекс: 44350; код ЄДРПОУ: 43958385) від 30.09.2022р. №UA205030/2022/000052/2 про коригування митної вартості товарів.
3. Стягнути на користь Приватного підприємства "Будпостач" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кімната 314; індекс: 02099; код ЄДРПОУ 24267110) сплачений судовий збір в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Волинської митниці (місцезнаходження: Волинська обл., Любомирський район, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, індекс: 44350; код ЄДРПОУ: 43958385).
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
6. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.