Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 липня 2023 року Справа№200/2712/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: 61022, м. Харків, майдан свободи, Держпром, під'їзд 3, поверх 2, 83, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення від 24.02.2023 року № 914550136414, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Просив: Визнати протиправним рішення та дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 , та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії від 24.02.2023 року № 914550136414, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , з 21.02.2023 року зарахувавши до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Списку робіт затверджених Постановою КМУ від 31.03.1994 року № 202 період перебування на інвалідності з 19.04.2000 року по 01.09.2002 року, з 24.04.2019 року по 21.02.2023 року, та період роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 , з повним робочим днем під землею з 04.11.1997 року по 19.04.2000 року, з 02.09.2002 року по 23.04.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Рішенням від 24.02.2023 року № 914550136414 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відмовлено ОСОБА_1 , у призначенні пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного пільгового стажу роботи в підземних умовах 25 років.
Отже, позивач вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправними, у зв'язку із чим звернувся до суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що він не має права на призначення пенсії, оскільки у нього відсутній необхідний пільговий стаж для цього.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 , з 31.05.2000 року перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності (третя група) призначену згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
21 лютого 2023 року, ОСОБА_1 звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про переведення на пенсія за віком на пільгових умовах список № 2 відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Після реєстрації звернення (заяви) ОСОБА_1 воно було розглянуто головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за принципом екстериторіальності що передбачено п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846.
Рішенням відділу перерахунків пенсій № 4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.02.2023 року № 914550136414, ОСОБА_1 відмовлено в переведення на пенсія за віком на пільгових умовах список № 2 відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу зазначеного ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечуються сторонами у справі, до пільгового стажу Позивача зараховано періоди роботи згідно довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 71 від 28.07.2022 року, № 21 від 06.02.2023 року та складає 18 років 00 місяців 00 днів.
Як вбачається з записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 , вбачається робота в підземних умовах з повним робочим днем під землею, а саме записи: № 5 - з 04.11.1997 року по 11.11.1997 року зайнятий в учбовому пункті; № 6 - з 13.11.1997 року прийнятий учнем гірничо робочого підземного; № 7 - з 12.11.1997 року направлений на курси з відривом від виробництва; № 8 - з 08.12.1997 року виробнича практика учнем гірничо робочого підземного; № 9,10 - з 25.12.1997 року по 29.01.1998 року переведений гірничо робочий підземним; № 11 - з 20.02.1998 року гірничо робочий підземний з повним робочим днем в шахті; № 12, 13 - з 29.07.1998 року по 07.09.1998 року гірничо робочий очисного вибою з повним робочим днем в шахті; № 14 - з 09.09.1998 року гірничо робочий очисного вибою з повним робочим днем під землею; № 15 - з 12.03.1999 року машиністи гірничих виймальних машин підземним з повним робочим днем під землею, №№ 16, 17 - з 01.05.1999 року по 19.04.2000 року гірничий майстер підземний з повним робочим днем під землею; № 18 - з 02.09.2002 року по 05.09.2002 року учбовий пункт; № 19 - з 10.09.2002 року транспортний диспетчер підземний; № 23 - з 26.05.2005 року горний майстер підземний; № 26 - з 30.06.2011 року виконуючий обов'язки заступника підземної ділянки, № 27 - з 15.08.2011 року гірничий майстер підземний з повним робочим днем в шахті; № 28 - з 21.03.2016 року помічник начальника ділянки підземний з повним робочим днем в шахті; № 29 - з 01.12.2016 року заступник начальника ділянки підземний з повним робочим днем в шахті; № 30 - з 03.05.2017 року по 23.04.2019 року гірничий майстер підземний з повним робочим днем в шахті.
З 19.04.2000 року по 01.09.2002 року, ОСОБА_1 перебував на інвалідності ІІ групи, запис № 17 трудової книжки про звільнення п. 2 ст. 40 КЗпП.
З 24.04.2019 року по 21.02.2023 року, позивач перебував на інвалідності ІІІ групи, довідка МСЕК від 14.02.2019 року.
Інвалідність пов'язана з нещасними випадками на виробництві, що підтверджується відповідними актами розслідування форми Н-1, Н-5.
Як вбачається з розрахунку стажу ОСОБА_1 , Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області при розгляді заяви позивача про переведення на пенсія за віком на пільгових умовах список № 2 відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не зарахувало до його пільгового стажу періоди перебування ОСОБА_1 на інвалідності з 19.04.2000 року по 01.09.2002 року, з 24.04.2019 року по 21.02.2023 року, та період роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 , з повним робочим днем під землею з 04.11.1997 року по 19.04.2000 року, з 02.09.2002 року по 23.04.2019 року.
Отже, спірним питання даної справи є законність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України № 1058, через відсутність необхідного пільгового стажу роботи в підземних умовах 25 років.
Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону № 1058-ІV).
Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Постановою КМУ від 31.03.1994 року № 202 затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років.
Розділом 1, підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт цього Списку передбачено, що правом на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії терміном не менше 25 років, користуються усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджувальних шахт для видобутку вугілля.
Крім того посади на яких працював позивач передбачені в тому числі у розділі ІІ Постанови КМУ від 31.03.1994 року № 202, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як вбачається з матеріалів справи, Пенсійний фонд при розрахунку пільгового стажу позивача, визначався згідно Довідки № 71 від 28.07.2022 року, та Довідки № 21 від 06.02.2023 року.
Зі спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області вбачається, що відповідач не досліджував записи трудової книжки серії НОМЕР_2 , як основного документу який підтверджує стаж роботи у відповідності до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та ст. 48 Кодексу законів про працю України, ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. У такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій російською федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/ перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).
Відповідно до п. 20 Порядку № 637 У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктами 1 і 6 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105 (далі - Порядок № 18-1), передбачено, що цей Порядок визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, зокрема, для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника.
Основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи.
При цьому, суд звертає увагу на те, що вказаний порядок прийнято відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Аналіз положень Порядку № 637 свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 березня 2018 року в справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.
Крім того, пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже записи трудової книжки серії НОМЕР_2 , яка належать ОСОБА_1 , як основний документ який підтверджує стаж роботи в повній мірі відображають умови праці та характер виконуваної роботи, а тому необхідності у зарахуванні періодів роботи із шкідливими умовами за довідками не було необхідності, та посадові особи Пенсійного фонду зобов'язані були розрахувати стаж роботи позивача у відповідності із записами трудової книжки.
Отже, факт роботи позивача в періоди з 04.11.1997 року по 19.04.2000 року, з 02.09.2002 року по 23.04.2019 року з повним робочим днем під землею, підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_2 .
Щодо не зарахування Пенсійним фондом до пільгового стажу позивача період перебування на інвалідності з 19.04.2000 року по 01.09.2002 року та з 24.04.2019 року по 21.02.2023 року, суд зазначає наступне.
Положеннями частини 4 статті 9 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною 5 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах .
Такий же порядок зарахування часу перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання передбачений і пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої, час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Отже, законодавством передбачено зарахування часу перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Період перебування позивача на інвалідності у зв'язку із нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням підтверджено актами розслідування форми Н-1, Н-5, довідка МСЕК від 14.02.2019 року та записом у трудовій книжці позивача.
Таким чином, доводи відповідача про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періоду перебування на інвалідності, не відповідають вимогам Закону.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію ОСОБА_1 з 21.02.2023 року, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах при цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти росії», «Єрузалем проти Австрії», Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Науковий висновок Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13 квітня 2018 року.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;
- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;
- при реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог;
- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Водночас, з врахуванням позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 18.07.2018 року у справі № 826/3520/15, зважаючи на природу та підстави даного спору та враховуючи Науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, суд вважає за доцільне зазначити, що орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов'язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом.
У межах заявлених підстав позову, при розгляді цієї справи, судом надавалась оцінка лише питанню часткового неврахування періодів роботи позивача при вирішенні питання про призначення пенсії за віком.
Тому, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.02.2023 року щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (квитанція № 32528798800007096420 від 14.06.2023 року).
Отже, враховуючи співмірність заявлених та задоволених вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 715,74 грн.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: 61022, м. Харків, майдан свободи, Держпром, під'їзд 3, поверх 2, 83, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення від 24.02.2023 року № 914550136414, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: 61022, м. Харків, майдан свободи, Держпром, під'їзд 3, поверх 2, 83, код ЄДРПОУ 14099344) щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 24.02.2023 року № 914550136414.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: 61022, м. Харків, майдан свободи, Держпром, під'їзд 3, поверх 2, 83, код ЄДРПОУ 14099344) повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 21.02.2023 року щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до його пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Списку робіт затверджених Постановою КМУ від 31.03.1994 року № 202 період перебування на інвалідності з 19.04.2000 року по 01.09.2002 року, з 24.04.2019 року по 21.02.2023 року, та період роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 , з повним робочим днем під землею з 04.11.1997 року по 19.04.2000 року, з 02.09.2002 року по 23.04.2019 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: 61022, м. Харків, майдан свободи, Держпром, під'їзд 3, поверх 2, 83, код ЄДРПОУ 14099344) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 715 (сімсот п'ятнадцять) грн. 74 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко