04 липня 2023 року Справа № 160/7615/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
12 квітня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33004 Рівненська область, Рівне, вулиця Борисенка Олександра (Короленка), 7, код ЄДРПОУ 21084076) № 047150021214 від 20.03.2023 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 14.03.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року та висновків суду в даній справі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з дня досягнення нею 50 річного віку, а саме з 03.03.2023 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно з пунктом «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні № 1-р/2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.03.2023 року позивач звернулась до сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Відділом з призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача від 14.03.2023 року щодо призначення пільгової пенсії за віком згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Листом від 21.03.2023 року за вих. №0400-010215-8/36789 позивач отримала рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №047150021214 від 20.03.2023 року, яким позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, на підставі п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із недосягненням пенсійного віку. Рішення мотивоване тим, що необхідний страховий стаж, визначений п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 55 років. На час звернення із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 виповнилося 50 років 0 місяців 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, оскільки пенсійний вік для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 наступає по досягненню 55 річного віку. Позивач не погодилась з таким рішенням відповідача, тому, звернулась до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
13 червня 2023 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від відповідача-1, Головного управління Пенсійного фонду України в в Дніпропетровській області, в якому останній позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач-1 зазначив, що відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. 14.03.2023 року позивач звернулась із заявою з питання призначення пенсії за віком відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На момент звернення позивачці виповнилось 50 років. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №047150021214 від 20.03.2023 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, станом на дату звернення, оскільки вона не досягла пенсійного віку 55 років. Щодо застосування при призначенні пільгової пенсії п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, зазначаємо наступне. Оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII (далі Закон №2148) внесено зміни до Законів №1788 та №1058, відповідно до яких питання визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років також передано в сферу застосування лише Закону №1058, висновки позивача щодо чинності станом на час вирішення цієї справи положень Закону №1788 в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та можливість застосування його під час вирішення спору видаються необгрунтованими. Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017 року. Тобто, досягти віку, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення», для призначення пільгової пенсії з урахуванням Рішення №1-р/2020 особі необхідно було до 11.10.2017 року. Позивачу виповнилось 50 років - 03 березня 2023 року, відповідно, умови призначення їй пільгової пенсії мають визначатися на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки позивач не досягла 50 років до 11.10.2017 року (дату набуття чинності внесенням змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»). Відмовляючи у призначенні пенсії пенсійний орган керувався Законом №1058, в редакції Закону №2148, який є чинним і регулює спірні правовідносини, з урахуванням викладеного вважаємо, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
26 червня 2023 року на адресу суду засобами поштового зв'язку від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначає, що доводи наведені відповідачем-1 у відзиві щодо відмови їй у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 є необгрунтованими, оскільки відповідач не заперечує того факту, що спірним є лише наявність у ОСОБА_2 права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах у віці 50 років, всі інші умови, які є необхідними для призначення даного виду пенсійного забезпечення, підтверджені ОСОБА_2 належним чином при поданні 14.03.2023 року заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відзиві на позовну заяву, як на підставу законності своїх дій по відмові в призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах лише навів нормативне посилання, яке зазначено у оскаржуваному Рішенні №047150021214 від 20.03.2023 року - п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», жодних інших доводів відповідачем наведено не було, у зв'язку із чим, позовні вимоги позивача слід задовольнити у повному обсязі.
Згідно з довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду «Про доставку електронного листа», документ в електронному вигляді «ст.262 ч.5 «Ухвала про відкриття спрощеного провадження» (без повідомлення сторін)» від 03.05.2023 по справі №160/7615/23 надіслано одержувачу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області в його електронний кабінет і доставлено до цього кабінету 04.05.5023.
Згідно з довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду «Про доставку електронного листа», документ в електронному вигляді «Адміністративний позов» від 12.04.2023 по справі №160/7615/23 надіслано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області в його електронний кабінет і доставлено до цього кабінету 12.04.2023.
Правом подання відзиву відповідач-2 не скористався.
Частиною першою статті 261 КАС України визначені особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи обставини ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк (протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі), суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на викладене, суд зазначає, що вжив заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеному КАС України.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 14.03.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. До вказаної заяви позивачем надано пакет документів на підтвердження загального страхового та пільгового стажу.
На час звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу за призначенням пенсії їй виповнилося 50 років і вона мала загальний страховий стаж роботи 33 роки 11 місяців 7 днів, у тому числі на роботах за Списком №2 - 22 роки 09 місяців 26 днів, згідно трудової книжки НОМЕР_2 . рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 047150021214 від 20.03.2023 року, розрахунку стажу (Форма РС-право) по 31.12.2022 рік, довідки №16 від 22.02.2023 року виданої КП «Криворізький онкологічний диспансер» ДОР.
У зв'язку з впровадженням екстериторіальності її заяву було направлено для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області було розглянуто заяву ОСОБА_1 від 14.03.2023 року.
Рішенням №047150021214 від 20.03.2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у відповідності до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність пенсійного віку.
Рішення мотивоване тим, що згідно з наданими документами, страховий стаж ОСОБА_1 становить 33 роки 11 місяців 07 днів, в тому числі 22 роки 09 місяців 26 днів - робота за Списком №2. Відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Оскільки на дату звернення ОСОБА_1 виповнилося 50 років при необхідних 55, для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 немає законних підстав. Пенсійним органом в оскаржуваному рішенні також зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 33 роки 11 місяців 07 днів, в тому числі 22 роки 09 місяців 26 днів - робота за Списком №2. До страхового та пільгового стажу зараховані всі періоди.
Не погоджуючись з відмовою відповідачів у призначенні пенсії за віком, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
При цьому, ст.13 Закону №1788-ХІІ (в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII) було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, у статті 13 Закону №1788-ХІІ до внесення змін Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті «б» для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.
Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» статтю 13 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції, пунктом «б» якої, зокрема, передбачено, що працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, у Законі №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213, збережено пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «б» - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).
Тобто, статтею 13 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах, а раніше передбачений п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» віковий ценз для жінок з 50 років збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу.
Закон України від 02.03.2015р. №213-VIII набув чинності з 01.04.2015р.
При цьому з 01.01.2004 р. набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі за текстом - Закон №1058-IV), який відповідно до його Преамбули розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Пунктом 16 Розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV (в редакції до внесення змін Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017р.) встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України Про пенсійне забезпечення застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Відповідно до абз.1 п.2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV (в редакції до внесення змін Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017р.) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Абзацом 2 пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV (в редакції до внесення змін Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017р.) визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 регламентувались п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII (до 11.10.2017р.), яким текст Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнений, зокрема, ст.114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому, Законом України від 03.10.2017р. №2148-VIII у новій редакції також викладений п.2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з яким пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з абз.1 п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV (в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 року №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Відтак, з 01.10.2017 р. правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.
Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
З вищевикладеного слідує, що з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт б статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.
Відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за пунктом б статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та 55 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Вирішуючи спір, суд доходить висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону, а саме положенням пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.
Такий висновок суду відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20. В даному судовому рішенні Суд вказав на наявність колізії між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV- з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Суд зазначав, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). У цьому випадку, за висновками Суду, застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням свого правового висновку, викладеного в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56), зауважила, що застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
При цьому, слід звернути увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та № 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За вказаних обставин, такі обов'язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Враховуючи частину першу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви №23759/03 та № 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивачки є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.
Як встановлено судом, позивач на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії 14.03.2023 року досягла 50 річного віку та мала загальний страховий стаж роботи 33 роки 11 місяців 07 днів, у тому числі на роботах за Списком №2 - 22 роки 09 місяців 26 днів, отже рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з посиланням на недосягнення нею пенсійного віку 55 років, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV, є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, спірним у питанні наявності у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах є - досягнення нею необхідного віку та пільгового стажу, який би давав право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Зважаючи на те, що позивач на час звернення до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 досягла 50 років і мала загальний страховий стаж роботи 33 роки 11 місяців 07 днів, в тому числі 22 роки 09 місяців 26 днів - робота за Списком №2, доводи відповідача-1 викладені у відзиві від 13.06.2023 року є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що частиною першою статті 45 Закону №1058-ІV передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків:1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , отже 50 років їй виповнилось 03.03.2023 року, за призначенням пенсії позивач звернулась із заявою 14.03.2023 року, тобто звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, отже пенсія їй має бути призначена з моменту досягнення пенсійного віку, а саме - з 03 березня 2023 року.
За вказаних обставин з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , з 03.03.2023 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно з пунктом «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вищевикладене та зважаючи на задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 1073,60 грн., підлягають відшкодуванню на користь останньої, шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області коштів у розмірі 536,20 грн. та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області коштів у розмірі 536,20 грн.
Керуючись ст. ст. 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33004, Рівненська область, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра (Короленка), 7, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33004, Рівненська область, Рівне, вулиця Борисенка Олександра (Короленка), 7, код ЄДРПОУ 21084076) № 047150021214 від 20.03.2023 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно з пунктом «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні № 1-р/2020 від 23.01.2020, з 03.03.2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 536,20 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 20 коп.).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33004, Рівненська область, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра (Короленка), 7, код ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 536,20 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева