19 липня 2023 року Справа № 915/551/22
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське
підприємство "Нібулон" про поновлення строку на подання доказів та доручення доказів, у справі
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Єжи
Гедройця, буд.5; код ЄДРПОУ 40075815; ел.пошта: uz@uz.gov.ua) в особі: Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, м.Харків, вул.Євгена Котляра, буд.7; код ЄДРПОУ 40081216)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське
підприємство "Нібулон" (54002, м.Миколаїв, Каботажний спуск, буд.1; ідент.код 14291113; електронна пошта: mail1@nibylon.com.ua)
про: стягнення 224 867,64 грн.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 10.11.2022 в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" заборгованості в розмірі 224 867,64 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами.Запропоновано відповідачу в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Вказана ухвала була отримана відповідачем 23.12.2022, про що свідчить повідомлення про вручення (т.1 а.с.230).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.12.2022 здійснено перехід до розгляду справи №915/551/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на « 31» січня 2023 року о 10 год. 00 хв. Запропоновано відповідачу в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
29 грудня 2022 року відповідач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав відзив на позовну заяву.
У подальшому після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті розгляд справи відкладався та ухвалою суду від 12.06.2023 розгляд справи призначено на 19 липня 2023 року о 10 год. 00 хв.
19 липня 2023 року відповідач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав клопотання про поновлення строку на подачу доказів та долучення до матеріалів справи №915/551/23 висновку експерта №02/06 - 23 від 17.07.2023.
Щодо поновлення строку на подання доказів у цій справі, яке заявлене на стадії розгляду справи по суті, суд звертає увагу, що строк розгляду справи по суті є строком, який визначений ст. 195 ГПК України і становить 30 днів з дня початку розгляду справи по суті.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ст. 113 ГПК України). Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ст. 114 ГПК України).
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ст. 118-119 ГПК України).
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).
З правового контексту норм статей 118, 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17).
В силу частини другої статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Однією з форм реалізації принципу диспозитивності є самостійне визначення позивачем на стадії подання позову обсягу доказів, якими він планує підтвердити наявну у нього матеріально-правову вимогу до відповідача.
При цьому відповідно до положень частини третьої, четвертої, п'ятої статті 80 ГПК України Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Суд зазначає, що правила, які встановлені у статті 80 ГПК України щодо своєчасності подання доказів кореспондуються з принципом диспозитивності, в силу якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Слід зауважити, що встановлення законодавцем часових обмежень на подання доказів спрямоване на неприпустимість зловживання учасниками справи своїми правами, коли через наявність права на подання доказів відповідний учасник може затягувати розгляд судом по суті справи через необхідність дослідження додатково поданих таким учасником доказів.
Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Наразі у заявленому клопотанні відповідач не обґрунтував причин, які перешкоджали йому подати доказ разом з відзивом на позовну заяву або до початку розгляду справи по суті. Також відповідач до початку розгляду справи по суті не повідомляв суд письмово про неможливість подання доданих до клопотання доказів у встановлений законом строк з об'єктивних причин та відповідно про їх можливе подання в майбутньому, при цьому відповідне клопотання про встановлення додаткового строку на подання доказів відповідачем не заявлялось.
Викладені заявником підстави для поновлення строку не підтверджують поважність причин такого пропуску, оскільки несвоєчасне подання доказів зумовлене, з огляду на доводи, наведені заявником, не об'єктивними обставинами, а обставинами суб'єктивного характеру.
Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання доказів.
За положеннями ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
В свою чергу клопотання відповідача про долучення доказів суд залишає без розгляду в силу вимог ч.2 ст. 207 ГПК України
Керуючись ст.ст. 2, 13, 14,119, 207,234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю
Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" про поновлення строку на подання доказів.
2. Залишити без розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю
Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" про долучення доказів до матеріалів справи.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала може бути оскаржена у відповідності до п.9 ч.1 ст.255 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.О. Семенчук