17 липня 2023 року Справа № 915/104/22
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Давченко Т.М.
за участі секретаря Кнауб А.А.
та прокурора Дзюбан О.В.;
представники інших учасників справи в засідання не з?явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/104/22
за позовом заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва,
вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54001;
в інтересах держави
в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях,
вул. Велика Арнаутська, 15, м. Одеса, 65048; odesa@spfu.gov.ua;
до товариства з обмеженою відповідальністю "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ",
вул. Громадський узвіз, 1/1, м. Миколаїв, 54020; seaside_t@i.ua;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт",
вул. Заводська, 23/14, м. Миколаїв, 54020;
mf@nik.uspa.gov.ua;
про стягнення грошових коштів у загальній сумі 127000 грн. 68 коп., розірвання договору оренди та повернення орендованого майна
Заступником керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва (далі ? прокурор) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі ? Фонд) пред?явлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" грошових коштів у загальній сумі 127000 грн. 68 коп., із яких: 107362 грн. 90 коп. ? основний борг; 3220 грн. 89 коп. ? штраф; 16416 грн. 89 коп. ? пеня, з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов?язань за укладеним з Фондом договором від 01.06.2016 № РОФ-1482 оренди державного нерухомого майна, а саме, зобов?язань щодо своєчасної та у повному обсязі сплати орендних платежів за період листопад 2019 року ? грудень 2021 року, внаслідок чого утворилася заборгованість з орендної плати, а на суми прострочень позивачем нараховано пеню та штраф у порядку п.п. 3.7-3.8 договору оренди.
Прокурор також просить суд про розірвання договору оренди в порядку п.п. 8.2, 10.6 договору, ст. 651 ЦК України, а також про зобов?язання ТОВ "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" повернути об?єкт оренди за договором у порядку п.п. 10.8-10.9 договору.
Крім того, прокурор просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
За такими вимогами ухвалою від 07.02.2022 відкрито провадження в даній справі, вирішено розглянути справу за правилами загального позовного провадження у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу "COVID-19" та введенням Урядом України протиепідемічних заходів та призначено підготовче засідання на 03.03.2022, проте в указану дату засідання не відбулось у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та проведенням активних бойових дій на території Миколаївської області та міста Миколаєва.
Наказом голови Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2022 судові засідання, призначені з 02.03.2022 по 01.04.2022, були скасовані, враховуючи ведення бойових дій на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи, зокрема, неможливість здійснення правосуддя Господарським судом Миколаївської області під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 № 12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 з 26.07.2022 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.
За вказаних обставин, розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
Ухвалою суду від 27.10.2022 призначено підготовче засідання вданій справі на 17.11.2022.
Ухвалою від 17.11.2022, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 19.01.2023, проте в указану дату засідання не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання, зокрема, у період з 10:14 по 11:50, у м. Миколаєві тривала повітряна тривога.
Ухвалою від 23.01.2023 призначено підготовче засідання в даній справі на 21.03.2023.
Ухвалою від 21.03.2023, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні, яке відбудеться 26.04.2023.
Ухвалою від 26.04.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання в даній справі на 17.07.2023.
Ухвалою від 07.02.2022, зокрема, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - п?ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Поштове відправлення з ухвалою суду від 07.02.2022, направлене на адресу відповідача, указану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (54020, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, 1/1), повернуте до суду поштовим відділенням з відміткою від 15.02.2022 про відсутність адресата за вказаною адресою.
У відповідності до ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Ураховуючи викладене, та що відповідачем не повідомлено суду іншої адреси для надіслання кореспонденції, датою вручення ТОВ "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" ухвали від 07.02.2022 належить вважати 15.02.2022. Отже, відповідач мав право на подання відзиву на позовну заяву у строк до 02.03.2022 включно.
Від відповідача у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надійшов.
Решту направлених відповідачу поштових відправлень з ухвалами суду в даній справі, зокрема, і з ухвалою від 26.04.2023 про призначення судового засідання на 17.07.2023, також повернуто поштовим відділенням у зв?язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Ураховуючи викладені обставини, а також те, що відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву або інших документів по суті справи, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Третя особа у поясненнях від 21.02.2022 підтримала позовні вимоги прокуратури у повному обсязі.
Від сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, представники в засідання не з?явилися.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Між сторонами у справі укладено договір від 01.06.2016 № РОФ-1482 оренди державного нерухомого майна (далі ? договір), згідно умов якого Фонд (орендодавець) зобов?язався передати в строкове платне користування ТОВ "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" (орендаря) для розміщення службово-побутових приміщень державне нерухоме майно - нежитлові приміщення в адміністративно-побутовій будівлі РБД площею 129,6 кв.м. (інв. № 38001) (реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ121), розташовані по вул. Громадянський узвіз, 1/1 в м. Миколаєві (далі ? майно), що перебувають на балансі ДП "Миколаївський морський торговельний порт" (балансоутримувача), вартість яких визначна згідно з висновком про вартість на 29.02.2016 і становить за незалежною оцінкою 318000 грн., а ТОВ "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" ? своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (п.п. 1.1-1.2, 5.3 договору).
Орендар вступає у строкове платне користування майном у у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1 договору).
Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2 договору).
Орендна плата визначена на підставі "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, зі змінами та доповненнями, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (лютий 2016 року) 3975 грн. (п. 3.1 договору).
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.3 договору).
Орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Орендар самостійно розділяє кожен черговий платіж за оренду державного майна та направляє відповідні частини орендної плати безпосередньо до Державного бюджету (на рахунки, визначені фінансовими органами) та балансоутримувачу (п. 3.6 договору).
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.7 договору).
У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості (п. 3.8 договору).
У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов?язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, включаючи санкції до державного бюджету та балансоутримувачу (п. 3.11 договору).
Орендар зобов?язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується "Призначення платежу" за зразком, який надає орендодавець листом при укладені договору оренди) (п. 5.3 договору).
Орендодавець зобов?язується за участю балансоутримувача передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за Актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором (п. 7.1 договору).
Пунктом 8.2 договору передбачено, що орендодавець має право виступати з ініціативою (у т.ч. за ініціативою балансоутримувача) відносно внесення змін до цього договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору, в тому числі якщо орендарем прострочено внесення орендної плати до Державного бюджету.
За невиконання або неналежне виконання зобов?язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 9.1 договору).
Спори, які виникають за цим договором або в зв?язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються у судовому порядку (п. 9.3 договору).
Сторонами погоджено, що договір укладено строком на 1 рік, що діє з 01.06.2016 по 31.05.2017 включно; умови цього договору зберігають силу протягом усього терміну його дії, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов?язань орендаря щодо орендної плати - до повного виконання зобов?язань (п.п. 10.1-10.2 договору).
У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на ти самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід?ємною частиною договору при обов?язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об?єктом оренди (п. 10.4 договору).
Чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря (п. 10.6 договору).
Договір оренди підписаний та скріплений печатками орендаря та орендодавця.
На виконання умов договору Фондом передано обумовлене в договорі майно в оренду ТОВ "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" згідно акту приймання-передавання від 01.06.2016, підписаного уповноваженими представниками сторін та балансоутримувача та скріпленого їх печатками.
У подальшому сторонами укладено до договору додаткові угоди.
Так, договором від 11.06.2018 № 1 про внесення змін до договору оренди викладено п. 10.1 договору в такій редакції: "Цей Договір укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 31.05.2018 до 30.05.2019 року включно".
Договором від 30.05.2019 № 2 про внесення змін до договору оренди викладно п.п. 1.1, 3.1, 10.1 договору у такій редакції:
"1.1. ОРЕНДОДАВЕЦЬ передає, а ОРЕНДАР приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 129,6 кв.м., адміністративно-побутової будівлі РБД (інв. №38001, реєстровий номер № 01125608.1.БАОПВЛ121) (далі - Майно), згідно з планом розміщення орендованого майна (додаток 1 до договору оренди), розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, 1/1, що перебуває на балансі державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на 31.03.2019 року і становить за незалежною оцінкою 437740 грн. (чотириста тридцять сім тисяч сімсот сорок гривень) (без ПДВ).
3.1. Орендна плата визначена на підставі "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (квітень 2019 року) 5526,47 грн. (п?ять тисяч п?ятсот двадцять шість гривень 47 копійок).
Розмір орендної плати за перший місяць оренди травень 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за травень 2019 року.
10.1. цей Договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 30.05.2019 до 29.04.2022 року включно".
За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, ТОВ "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" з листопада 2019 року припинило вносити орендну плату, внаслідок чого на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі за ТОВ "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" обліковувалася заборгованість за договором у загальній сумі 107362,90 грн.
Прокурор зазначає, що з метою спонукання ТОВ "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" до погашення заборгованості Фондом 19.08.2020 відповідачу на його юридичну адресу направлено претензію за № 11-07-03461 про сплату боргу, а також 20.08.2020 направлено пропозицію за № 11-07-03468 про розірвання договору в порядку п. 8.2 договору. Водночас, до теперішнього часу кошти до державного бюджету у повному обсязі не надійшли та договір не розірвано.
Таким чином, на думку прокурора, має місце факт невиконання ТОВ "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" свого обов?язку щодо своєчасної сплати орендних платежів за використання державного майна.
Предметом даного позову виступають вимоги прокурора в інтересах держави: майнового характеру - щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, а також штрафних санкцій, нарахованих внаслідок порушення останнім грошового зобов?язання; а також немайнового характеру - щодо розірвання договору оренди та щодо повернення відповідачем позивачу нерухомого майна.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем істотних умов укладеного між сторонами договору, а також обставини щодо наявності підстав для зобов?язання відповідача повернути власнику земельну ділянку.
Прокурор підтверджує правову позицію такими зазначеними вище доказами: договір від 01.06.2016 № РОФ-1482 оренди державного нерухомого майна та акт приймання-передавання до нього; претензія від 19.08.2020 № 11-07-03461; пропозиція від 20.08.2020 № 11-07-03468 про розірвання договору оренди.
Інші учасники справи доказів до суду не надавали.
Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, у зв?язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.
З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур набуття прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти публічного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб?єктів цивільних правовідносин.
У даній справі наявність "інтересу держави" полягає у порушенні права держави у сфері використання державного нерухомого майна.
Несплата ТОВ "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" орендних платежів порушує економічні інтереси держави шляхом ненадходження коштів до державного бюджету та унеможливлює використання коштів для цілей та потреб держави у сфері ефективного розпорядження державним нерухомим майном.
Крім цього, у орендодавця відсутня можливість через не розірвання та неповернення державного майна передати в оренду більш добросовісному орендаря, що свідчить про неефективність управління об?єктом державної власності.
Забезпечення економічної безпеки України, згідно ст. 17 Конституції України, є однією з найважливіших функцій держави, справою всього Українського народу.
В свою чергу ненадходження коштів до бюджету спричиняє шкоду економічним інтересам держави, загрожує невиконанням загальнодержавних та місцевих програм, які фінансуються з бюджету, підриває основні принципи існуючого ладу. Зокрема, ненадходження коштів унеможливлює здійснення з Державного бюджету видатків, пов?язаних з виконанням найважливіших функцій держави, визначених Конституцією України: на забезпечення конституційного ладу держави, територіальної цілісності, недоторканності України та суверенітету, забезпечення громадського порядку, безпеки та судової влади, на економічну діяльність держави, на утримання установ та закладів соціально-культурної сфери, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій.
Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.
У даному випадку у зв?язку з не здійсненням захисту інтересів держави, прокурор звертається до суду в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, як органу, уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносин, враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", контроль за виконанням умов договорів оренди нерухомого та рухомого майна покладається на орендодавців майна. Такими органами щодо оренди державного майна відповідно до ст. 4 зазначеного Закону є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.
Відповідно до Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, затвердженого головою Фонду державного майна України 25.05.2019, регіональне відділення реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об?єктами державної власності, виступає орендодавцем нерухомого майна, яке є державною власністю; здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням.
Таким чином, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях є уповноваженим органом у сфері оренди державного нерухомого майна.
Водночас, зазначений орган самоусунувся від своєчасного реагування та захисту державних інтересів.
Так, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, маючи відповідні повноваження у вказаній сфері та усвідомлюючи факт ненадходження значної сука заборгованості до бюджету, яка виникла в листопаді 2019 року, лише 19.08.2020 направило відповідачу претензію щодо її погашення та 20.08.2020 пропозицію про розірвання договору.
З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави, керуючись ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Окружна прокуратура міста Миколаєва 26.04.2021 та 09.12.2021 на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях скеровувала запити про надання інформації щодо пред?явлення відділенням позову про стягнення заборгованості з ТОВ "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ", причини невжиття заходів та повідомляла, що у разі невжиття заходів регіональним відділенням, прокурором буде вирішено питання про звернення до суду з відповідним позовом.
Листами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 28.05.2021 та 24.12.2021 повідомлено про невжиття будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості з ТОВ "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ".
Отже, викладене свідчить про не здійснення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях захисту інтересів держави, що й стало підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з даним позовом.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонам регулюються положеннями чинного законодавства про оренду.
Так, відповідно до змісту частин 1 та 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом статті 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об?єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до статей 759, 762 (ч. 1) Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов?язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК України).
За умовами статті 765 ЦК України наймодавець зобов?язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Відповідно до приписів статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об?єкта оренди; ліквідації суб?єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об?єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
За твердженнями прокурора, не спростованими та не запереченими відповідачем, ТОВ "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" допущено порушення грошових зобов?язань за договором, а саме, зобов?язань щодо своєчасної сплати орендних платежів, внаслідок чого перед Державним бюджетом у відповідача утворилась заборгованість із орендної плати за період з листопада 2019 року по грудень 2021 року у сумі 107362,90 грн.
Як вбачається з розрахунку заборгованості з орендної плати, під час дії договору за користування орендним майном у період листопада 2019 року по грудень 2021 року грн відповідачу нараховано орендну плату у загальній сумі у сумі 107362,90 грн. (70% від вартості оренди майна, що належить до сплати орендодавцеві), які ТОВ "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" під час дії договору не сплачено.
У зв?язку з несплатою відповідачем до Державного бюджету орендної плати у погоджені в договорі строки позивачем направлено відповідачу претензію від 19.08.2020 № 11-07-03461 про сплату заборгованості за договором, яка залишена відповідачем без відповіді та виконання.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов?язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов?язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов?язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов?язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов?язку не встановлений або визначений моментом пред?явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов?язок у семиденний строк від дня пред?явлення вимоги, якщо обов?язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За твердженнями прокурора, заборгованість з орендної плати відповідачем не погашено і досі. Викладені обставини стали підставою для звернення прокурора в інтересах держави до суду з позовом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов?язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов?язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов?язок доведення факту належної сплати орендної плати закон покладає на орендаря.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов?язань за договором та сплати орендної плати не представив, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов?язаннями, відповідно доводи позивача не спростував.
Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості з орендної плати в розмірі 107362,90 грн. зазначено правильно.
За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.
Крім того, внаслідок неналежного виконання грошового зобов?язання прокурором було заявлено до стягнення з відповідача (згідно наданих до позовної заяви розрахунків) пеню в сумі 16416,89 грн. та штраф у сумі 3220,89 грн.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу суд зазначає таке.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов?язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов?язання. Суб?єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
За змістом п.п. 3.7, 3.8 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.
Таким чином на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та положень Договору прокурор цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.
За перевіркою суду, прокурор суми пені та штрафу визначив правильно, у зв?язку з чим позовні вимоги у відповідній частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог прокурора в частині розірвання договору оренди, суд вважає за необхідне зазначити таке.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією, в якій повідомляв про наявну заборгованість та вимагав її сплатити. Вказана претензія залишена без реагування.
Як зазначалося вище, відповідно до п.10.6 договору його чинність припиняється, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду.
Судом враховано, що відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.
У відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов??язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.3 ст.291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд (ч.1 ст.782 ЦК України).
Згідно п.п.5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов?язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів. У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов?язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.
Як вбачається з матеріалів справи заборгованість за договором має місце з листопада 2019 року по грудень 2021 року, тобто 26 місяців орендар використовує орендоване майно, але не сплачує при цьому орендної плати.
При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18, від 07.10.2020 у справі № 313/780/19.
Отже, зазначене свідчить про істотне порушення орендарем такої умови договору оренди майна, як внесення орендної плати та є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.
Згідно ч.2 ст.24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Відповідно до п. 8.2 договору орендодавець має право виступати з ініціативою (у т.ч. за ініціативою балансоутримувача) відносно внесення змін до цього договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору, в тому числі якщо орендарем прострочено внесення орендної плати до Державного бюджету.
У відповідності до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов?язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Пунктом 10.8 договору сторонами визначено, що у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю за участю балансоутримувача. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
Згідно п.10.9 договору майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов?язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
Відповідно до п.5.10 договору, у разі припинення або розірвання договору орендар зобов?язаний повернути балансоутримувачу за участю орендодавця орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з пропозицією від 20.08.2020 про розірвання договору оренди та повернення орендованого майна державі в особі Фонду та просив пропозицію розглянути у місячний термін з дня отримання та повідомити про рішення.
Зазначена пропозиція залишена відповідачем без відповіді та виконання.
Таким чином, з огляду на допущені відповідачем порушення істотних умов договору щодо несплати орендної плати за користування державним нерухомим майном, суд вважає заявлені вимоги щодо розірвання договору оренди та щодо повернення майна за цим договором обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.
Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).
Отже, ураховуючи те, що судом визнано позовні вимоги обґрунтованими у повному обсязі, витрати прокуратури на оплату позовної заяви судовим збором за платіжним дорученням від 26.01.2022 № 27 у сумі 7443 грн. належить у зазначеній сумі відшкодувати за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, ГПК України, суд
1. Позов заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сісайд Термінал" (54020, м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, буд. 1/1; ідентифікаційний код 34770199) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15; ідентифікаційний код 43015722) грошові кошти у загальній сумі 127000 грн. 68 коп., із яких: 107362 грн. 90 коп. ? основний борг; 3220 грн. 89 коп. ? штраф; 16416 грн. 89 коп. ? пеня.
3. Розірвати договір оренди державного нерухомого майна від 01.06.2016 № РОФ-1482, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сісайд Термінал".
4. Товариству з обмеженою відповідальністю "Сісайд Термінал" (54020, м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, буд. 1/1; ідентифікаційний код 34770199) повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15; ідентифікаційний код 43015722) нежитлові приміщення в адміністративно-побутовій будівлі РБД площею 129,6 кв.м. (інв № 38001, реєстровий № 01125608.1.БАОПВЛ121), розташовані по вул. Громадянський узвіз, 1/1 в м. Миколаєві, загальною вартістю 437740 грн.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сісайд Термінал" (54020, м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, буд. 1/1; ідентифікаційний код 34770199) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28; ідентифікаційний код 02910048; р/р UА748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва МФО 820172) 7443 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 19.07.2023.
Суддя Т.М.Давченко