20 липня 2023 року Справа № 915/82/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК", вул. С. Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 09806443)
електронна адреса: info@tascombank.com.ua
представник позивача адвокат Грищенко Інна Віталіївна,
електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3
до відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 )
фактична адреса: АДРЕСА_2
електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1
про стягнення заборгованості в сумі 60 692, 92 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 60 692, 92 грн., з яких:
- 33 302, 90 грн. - заборгованість по тілу кредиту;
- 0,02 грн. - заборгованість по відсоткам;
- 27 390, 00 грн. - заборгованість по комісії.
Позивач просить суд стягнути судові витрати з відповідача на користь позивача.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2023 замінено у справі первісного відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 на належного відповідача фізичну особу ОСОБА_1 .
Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2023, надіслані на адреси ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2023 про заміну відповідача у справі направлена на адресу відповідача фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , яка вказана позивачем у заяві. Ухвала повернута до суду поштовою установою із відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Ухвали господарського суду надіслані на адреси відповідача, які вказано у ЄДРЮОФОПГФ, у паспорті відповідача, а також адресу, яка зазначена в заповненій самим відповідачем заяві-анкеті про надання кредиту від 03.02.2020.
Додатково ухвали суду надсилались на електронну адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зазначена в заповненій самим відповідачем заяві-анкеті про надання кредиту від 03.02.2020.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця: місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем) (п. 5 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону).
Відповідно до абз. 1, 3 ч. 1 ст. 4 ст. Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вчинення необхідних дій з метою повідомлення відповідача про розгляд справи.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено неналежне виконання ФОП ОСОБА_1 (позичальником) умов укладеного між АТ «ТАСКОМБАНК» та ФОП ОСОБА_1 кредитного договору шляхом підписання заяви-договору № ID 7688391 від 04.02.2020 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ «ТАСКОМБАНК», відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 100 000, 00 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 04.01.2023 банк звернувся до суду із даним позовом про стягнення заборгованості у сумі 60 692,92 грн., з яких: 33 302, 90 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 0,02 грн. -заборгованість по відсоткам, 27 390, 00 грн. - заборгованість по комісії.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 525, 526, 610, 612, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України та умовами договору.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідачів.
Відповідачем не подано відзиву на позовну заяву в порядку ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
03.02.2020 відповідачем ФОП ОСОБА_1 із використанням електронного цифрового підпису підписано Анкету-заяву про надання кредиту фізичній особі-підприємцю.
04.02.2020 між АТ "Таскомбанк" (банк) та ФОП ОСОБА_1 (позичальник) укладено заяву-договір № ID7688391 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ " Таскомбанк " (продукт "Кредит на розвиток бізнесу").
До договору між сторонами складено додаток 1 "Графік погашення кредиту".
Заява-договір про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в Акціонерному товаристві "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") № ID7688391 та додаток № 1 до заяви-договору № ID7688391 підписані 04.02.2020 за допомогою електронних цифрових підписів сторін.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Умовами договору сторони передбачили наступне:
Відповідно до п. 1.1 заяви-договору за умови наявності вільних коштів банк зобов'язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п. 1.2 заяви-договору кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 , відкритий у АТ "Таскомбанк" з цільовим використанням на поповнення обігових коштів; придбання основних засобів; рефінансування кредиту іншого банку.
Відповідно до п. 2.1 заяви-договору розмір кредиту: 100 000, 00 грн. (сто тисяч гривень 00 коп.)
Відповідно до п. 2.3 заяви-договору вартість кредиту:
2.3.1 розмір процентної ставки за користування кредитом (далі проценти): 0, 0001 % річних;
2.3.2 розмір щомісячної комісійної винагороди є фіксованою та складає 2, 49 % від суми виданого кредиту (щомісячно);
2.3.3 розмір комісійної винагороди за видачу кредиту: 2, 9 % від суми виданого кредиту (одноразово);
2.3.4 розмір штрафу (плати) за дострокове/частково дострокове погашення кредиту: не передбачається.
Відповідно до п. 2.4 заяви-договору терміни і порядок погашення кредиту:
2.4.1 погашення основного боргу за кредитом, сплата процентів - щомісяця, починаючи з місяця наступного за місяцем укладення договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів, які передують календарному числу місяця, в яке було укладено договір, включно із цим числом.
2.4.2 сплата щомісячної комісійної винагороди за кредитом - щомісяця, починаючи з другого місяця , наступного за місяцем укладення договору, до календарного числа місяця, в яке було укладено договір, включно із цим числом.
2.4.3 сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у Додатку 1 до цього договору та доступний клієнту у системі «ТАС24 Бізнес».
2.5 дострокове погашення кредиту - без обмежень.
Відповідно до п. 2.6 заяви-договору строк кредиту: 36 місяців з дати укладення договору.
Відповідно до п. 3.1 заяви-договору позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення кредиту.
Відповідно до п. 3.2 заяви-договору остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше терміну згідно п. 2.6 цього договору.
Відповідно до п. 4.1 заяви-договору цей договір, правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК" та Цінові параметри продукту є Кредитним договором.
Відповідно до п. 4.2 заяви-договору цей договір є договором приєднання у визначенні статті 634 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 4.2.1 заяви-договору умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://www.tascombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому.
Відповідно до п. 4.5 заяви-договору дата підписання заяви-договору шляхом накладення електронних підписів обох сторін вважається датою укладання договору.
Відповідно до заяви-договору про приєднання до публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та Правил обслуговування корпоративних клієнтів від 04.02.2020 позичальник своїм підписом, крім іншого, погодилась з тим, що:
- Публічна пропозиція АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (розміщені на сайті www.tascombank.com.ua) Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» та Тарифи банку разом з цією Заявою-договору становлять Договір банківського обслуговування та є його невід'ємними частинами;
- підтвердила, що ознайомилась та погоджується з Умовами підключення до клієнт-банку «ТАС24 Бізнес», викладеними у розділі 13 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» та з тарифним планом «ТАС-Онлайн»;
- підтвердила, що ознайомлена зі змістом Договору банківського обслуговування, зокрема, з термінами «публічні особи, їх пов'язані та близькі особи», «кінцевий беніфіціарний власник (контролер)», «прямий родич», та зобов'язалась його виконувати;
- дозволила відкриття рахунку: у гривні, долар, євро № НОМЕР_2 , операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів.
Відповідно до Графіку погашення кредиту (додаток № 1) до заяви-договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредитних коштів щомісячно, число місяця дати укладання договору, враховуючи п. 2.6 та п. 4.5 Заяви-договору, починаючи з 04.03.2020 по 04.01.2023 рівними частинами по 5 268, 01 грн. (основна заборгованість за кредитом, щомісячна комісія за управління кредитом та проценти), а останній платіж 04.01.2023 в сумі 5 260, 00 грн. Крім того, у зазначеному додатку встановлено такий самий строк для сплати щомісячної комісії за управління кредитом та процентів.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, перерахувавши 04.02.2020 відповідачу на рахунок НОМЕР_2 кредитні кошти у розмірі 100 000, 00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи відповідною банківською випискою по особовому рахунку за період з 04.02.2020 по 04.01.2023.
Судом встановлено, що за період користування кредитними коштами з 04.02.2020 по 04.01.2023 відповідачем частково повернуто кредитні кошти в розмірі 66 697, 10 грн. (основний борг, тіло кредиту). що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними банківськими виписками по особовому рахунку.
Отже, станом на 04.01.2023 у позичальника перед банком існувала заборгованість по тілу кредиту в сумі 33 302, 90 грн.
Судом також встановлено, що за період користування кредитними коштами з 04.02.2020 по 30.09.2022 банком нараховано позичальнику відсотки у сумі 0, 16 грн., з яких позичальником погашено 0, 14 грн. Отже, заборгованість за відсотками за користування кредитом становить 0, 02 грн.
За управління кредитом з 04.02.2020 по 04.01.2023 банком нараховано відповідачу комісію в загальній сумі 87 150 грн. (35 місяців х 2 490 грн.). Позичальником сплачено комісію в сумі 59 760, 00 грн. Отже, заборгованість по комісії становить 27 390, 00 грн.
Так, як вбачається з банківської виписки по особовому рахунку за період з 04.02.2020 по 04.01.2023, починаючи з 07.06.2022 банком щомісячно сума (основна заборгованість за кредитом, комісія та проценти), яка повинна була погашатись позичальником щомісячно до 04 числа, виносилась на прострочену заборгованість.
13.10.2022 позивачем на адресу відповідача надіслано повідомлення - вимогу від 13.10.2022 № 17870/70.1.1, в якій позивач вимагав достроково повністю повернути кредит (основний борг, прострочений борг, прострочена заборгованість за процентами, прострочена комісія, строкова комісія), у зв'язку з тривалим невиконанням зобов'язань. Банк вимагав повернути кредит та сплатити нараховані проценти, комісію, а також штрафні санкції (пеня, штраф) протягом 20 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 25 календарних днів з дня направлення банком повідомлення позичальнику. Факт надіслання повідомлення - вимоги від 13.10.2022 № 17870/70.1.1 на адресу відповідача підтверджується описом вкладення до цінного листа, накладною "Укрпошта".
Станом на день розгляду справи суду не подано доказів погашення відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів.
ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору (договору приєднання) виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
4.1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу (кредиту).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Щодо змісту поняття "користування кредитом" Велика Палата Верховного Суду в п. 76-78, 80 постанови від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зазначила, що позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов'язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
Отже, позичальник отримує "чужі" грошові кошти в борг, який зобов'язується повернути в майбутньому.
Поняття "користування кредитом", яким послуговуються скаржники, є окремим випадком "користування чужими коштами". Термін "користування чужими коштами" Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Отже, "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.
Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75 (далі - Положення) (тут і далі - в редакції від 04.07.2018), встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України.
Відповідно до п. 1 Положення терміни вживаються в такому значенні:
- бухгалтерський облік в банках - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про операції банку зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;
- клієнтські рахунки - особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу);
- первинний документ - документ, який містить відомості про операцію;
- регістри синтетичного та аналітичного обліку операцій - носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, книг, журналів, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.
У п. 42-43 Положення зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.
Відповідно до п. 45, 46 Положення касовими документами оформляються операції з готівкою. Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України щодо організації касової роботи в банках України.
Меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.
Відповідно до п. 57 Положення інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі.
Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).
Відповідно до п. 59 Положення банк обов'язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: 1) особові рахунки та виписки з них; 2) аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; 3) книги реєстрації відкритих рахунків; 4) оборотно-сальдовий баланс/оборотно-сальдову відомість.
У разі складання регістрів бухгалтерського обліку в електронному вигляді банк зобов'язаний зробити їх копії на паперових носіях на вимогу учасників операції, а також органів контролю та правоохоронних органів відповідно до вимог законодавства України.
Відповідно до абз. 1 п. 60 Положення особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
Відповідно до п. 62 Положення виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
З огляду на наведене, банківські виписки по особовому рахунку позичальника ФОП ОСОБА_1 є належними доказами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між банком та позичальником, виконання банком у повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором, надання відповідачу/позичальнику кредитних коштів у відповідних розмірах та невиконання останнім своїх грошових зобов'язань за зазначеним кредитним договором.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до п. 18.2.1.1 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТаскомБанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") (далі - Правила) банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту кредит для фінансування поточної діяльності клієнта (поповнення оборотних коштів та придбання основних засобів), в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, щомісячну комісію за управління кредитом та інших винагород, право банку на отримання яких передбачено цим розділом Правил. Розмір процентів, комісій та додаткових винагород банку за надання кредиту встановлюється у цінових параметрах продукту, які розміщені на офіційному сайті банку та є невід'ємною частиною цих правил (далі - цінові параметри). Банк самостійно визначає розмір кредиту, який може бути наданий клієнту. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, щомісячна комісія, розмір щомісячних платежів, їх кількість та дати їх здійснення) вказуються в заяві-договорі про приєднання клієнта до цих правил (далі - заява). Клієнт приєднується до правил шляхом підписання електронно-цифровим підписом заяви в системі "ТАС24| БІЗНЕС" або через інший сервіс електронного документообігу, або іншим шляхом. Підписана заява разом з цими правилами та ціновими параметрами продукту (далі - цінові параметри), які зазначені на офіційному сайті банку, становить кредитний договір, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору (далі - "договір").
Відповідно до п. 18.2.2.2.3 Правил клієнт зобов'язується повернути кредит у строки і в сумах, як встановлено в п. 18.2.1.2, 18.2.2.3.2, а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.
Відповідно до п. 18.2.1.2 Правил повернення Кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві (згідно графіку погашення Кредиту). Банк здійснює договірне списання грошових коштів з поточного рахунку Клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами Договору. Остаточний строк погашення заборгованості за Кредитом є дата повернення Кредиту. Сторони домовились, що згідно зі ст.ст. 212, 651 ЦКУ при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цим розділом Правил, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення зобов'язання, має право змінити умови користування Кредитом, встановивши інший строк його повернення. При цьому Банк направляє Клієнту повідомлення із зазначенням дати повернення Кредиту (Банк здійснює інформування Клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-банкінг "ТАС24|БІЗНЕС", sms-повідомлення або інших)). При непогашенні заборгованості за Кредитом у строк, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, строком повернення Кредиту є дата останнього платежу.
Відповідно до п. 18.2.2.2.5 Правил клієнт доручає Банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті Кредиту для виконання зобов'язань з погашення Кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов'язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті Банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з Заявою (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі відсутності на поточних рахунках Клієнта суми коштів достатньої для оплати чергового платежу за Кредитом, Клієнт доручає Банку встановити овердрафт на поточний рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти надані Банком згідно та у порядку зазначеному в розділі 18.1 цих Правил.
Як вказано вище, відповідно до п. 2.6 заяви-договору строк кредиту: 36 місяців з дати укладення договору, тобто до 04.02.2023. В зв'язку з порушенням позичальником ФОП ОСОБА_1 умов п. 2.4 заяви-договору щодо погашення заборгованості за кредитом у відповідності до Графіка погашення кредиту (додаток № 1 до договору), банком направлено позичальнику повідомлення - вимогу від 13.10.2022 № 17870/70.1.1, в якій банк вимагав достроково повністю повернути кредит (основний борг, прострочений борг, прострочена заборгованість за процентами, прострочена комісія, строкова комісія) не пізніше 25 календарних днів з дня направлення банком повідомлення позичальнику. Отже, банком змінено умови кредитування в частині строку кредитування, а строк оплати за кредитом є таким, що настав 07.11.2022.
Станом на день звернення до суду із позовом у відповідача виникла заборгованість по кредиту в сумі 33 302, 90 грн., строк оплати якої настав, яка підтверджена матеріалами справи та не спростована жодними доказами. В цій частині позову вимоги є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.
4.2. Щодо вимоги про стягнення заборгованості за процентами та комісією.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова ВП ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15 зазначила, що пред'явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини другої статті 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому в разі пред'явлення до позичальника вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом припиняється. Кредитор втрачає право нараховувати проценти після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту.
Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватися одночасно. Тому за період до прострочення підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення стягуються річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Отже, у спірних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (правова позиція викладена у постанові ОП КГС ВС від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15).
Відповідно до п. 18.2.1.3 Правил за користування Кредитом Клієнт сплачує щомісячно проценти за користування коштами та щомісячну комісію за управління Кредитом в розмірі, що зазначені в Заяві та Цінових параметрах до цього розділу Правил, які розміщені на офіційному Сайті Банку. Датами сплати процентів та щомісячної комісії за управління Кредитом є дати сплати платежів, зазначені в Заяві. При несплаті процентів чи комісії у зазначений строк вони вважаються простроченими.
Відповідно до п. 18.2.1.4 Правил для розрахунку процентів за користування Кредитом встановлюється фіксована процентна ставка та комісія за користування Кредитом.
Відповідно до п. 2.3 заяви-договору вартість кредиту:
2.3.1 розмір процентної ставки за користування кредитом (далі-проценти): 0, 0001 % річних.
Судом встановлено, що за період користування кредитними коштами з 04.02.2020 по 30.09.2022 банком нараховано позичальнику відсотки у сумі 0, 16 грн., з яких позичальником погашено 0, 14 грн. Отже, заборгованість за відсотками за користування кредитом становить 0, 02 грн.
Відповідно до п. 18.2.4.1 Правил за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п. 18.2.1.1, 18.1.1.2, 18.2.1.3 цього договору клієнт сплачує проценти та комісію за управління кредитом в розмірі, який зазначено в Цінових параметрах.
Відповідно до п. 18.2.4.8 Правил розрахунок щомісячної комісії за управління кредитом проводиться банком щомісячно відповідно до графіку погашення кредиту.
Як вказано вище, за управління кредитом банком нараховано відповідачу комісію в загальній сумі 87 150 грн., з якої позичальником сплачено 59 760, 00 грн. Отже, заборгованість по комісії становить 27 390, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку.
Відповідачем не подано суду доказів погашення вказаної заборгованості, як і не спростовано позовних вимог в цій частині.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення позовної вимоги про стягнення 0, 02 грн. - процентів за користування кредитом та 27 390, 00 грн. - щомісячної комісійної винагороди.
Суд також зазначає наступне.
Фізична особа, яка мала статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15 грудня 2017 року не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених ГПК України підстав. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи спори за її участю, зокрема пов'язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, слід було розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було відкрите у господарському суді до настання таких обставин. У разі припинення провадження у господарській справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, спори за участю фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, мали розглядатися за правилами цивільного судочинства.
З 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи - підприємця, яка є однією зі сторін у справі.
Відтак з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (п. 4.27-4.29 постанови ВП ВС від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).
Враховуючи, що підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання ОСОБА_1 (позичальником) умов укладеного між АТ «ТАСКОМБАНК» та ФОП ОСОБА_1 кредитного договору шляхом підписання заяви-договору № ID 7688391 від 04.02.2020 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ «ТАСКОМБАНК», суд дійшов висновку, що зазначений спір пов'язаний, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем. Відтак, спір у даній справі підлягає вирішенню судом в порядку господарського судочинства.
Позивачем доведено належними та допустимими доказами у справі факт порушення позичальником умов кредитного договору та наявність заборгованості, строк оплати якої настав. Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Судовий збір в розмірі 2 684, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), АДРЕСА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ), фактична адреса: АДРЕСА_2 на користь позивача Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК", вул. С. Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 09806443):
- 33 302, 90 грн. (тридцять три тисячі триста дві грн. 90 коп.) - заборгованості по тілу кредиту;
- 0, 02 грн. (нуль грн. 02 коп.) - заборгованості по відсоткам;
- 27 390, 00 грн. (двадцять сім тисяч триста дев'яносто грн. 00 коп.) - заборгованість по комісії;
- 2 684, 00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 20.07.2023
Суддя Е.М. Олейняш