79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.07.2023 Справа № 914/2223/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б. за участю секретаря судового засідання Сосницької А.А., розглянувши матеріали заяви Приватного підприємства «Тенісний клуб ТЕН», м.Львів
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 914/2223/22
за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів
до відповідача: Приватного підприємства «Тенісний клуб ТЕН», м.Львів
про зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення та стягнення заборгованості. Ціна позову: 46334,03 грн.
за участю представників:
позивача: не з'явився,
відповідача: Єсіпов І.А. - представник
На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Приватного підприємства “Тенісний клуб ТЕН” про зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення та стягнення заборгованості у розмірі 46334,03 грн.
Рішенням суду від 29.06.2023 у справі № 914/2223/22 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
04.07.2023, за вх.№2587/23, на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якому відповідач просить суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40200,00 грн.
Ухвалою суду від 06.07.2023 заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.07.2023, про що сторони повідомлені шляхом надіслання ухвали на їхні адреси.
Відповідач явку представника в судове засідання забезпечив, вимоги заяви підтримав, просив стягнути з позивача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40200,00 грн.
Позивач явки представника в судове засідання не забезпечив.
Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Позиція відповідача.
ПП «Тенісний клуб ТЕН» заявлено до стягнення 40200,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в даній справі. На підтвердження понесення відповідачем витрат на правничу допомогу заявником подано договір про надання професійної правової допомоги №08-04/19 від 08.04.2019; додаткову угоду №3/2022 до договору про надання професійної правової допомоги від 18.10.2022; акт-рахунок №ТЕН/914/2223/22-1; ордер № ВС/1165796 від 08.04.2019..
Позиція позивача.
Позивачем не подано клопотання ро зменшення розміру витрат на правову допомогу відповідача.
Розглянувши заяву ПП «Тенісний клуб ТЕН» про ухвалення додаткового рішення, дослідивши подані заявником докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, з огляду на таке.
За приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, розподіл судових витрат у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. У разі, якщо судом не було прийнято рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат, суд за заявою учасників справи чи з власної ініціативи повинен ухвалити додаткове рішення (постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання.
Положеннями ст. 221 ГПК України визначено, що у разі якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України.
Відповідно до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Повноваження адвоката Єсіпова І.А. (Адвокат) здійснювати процесуальне представництво відповідача (Клієнт) у цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, та у даній справі зокрема, грунтуються на Договорі про надання професійної правової допомоги № 08-04/19 від 08.04.2019 (надалі - Договір), а також на Додатковій угоді № 3/2022 від 18.10.2022 (надалі - Додаткова угода) до цього Договору (надалі - Додаткова угода), яка є додатком до Договору та його невід'ємною частиною.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розмір гонорару (винагороди), який клієнт сплачує або повинен сплатити адвокату за надану ним правову допомогу, порядок його обчислення та сплати, а також зміст конкретного доручення клієнта, за виконання якого цей гонорар повинен бути сплачений, визначається сторонами в окремих додаткових угодах, які після їх підписання сторонами стають невід'ємними частинами цього договору.
Умовами Додаткової угоди про надання правової допомоги у даній справі передбачено, що:
"3.1. Вид гонорару (фіксований розмір або погодинна оплата): фіксований розмір.
3.2. Розмір гонорару визначається з урахуванням ставок, рекомендованих рішенням Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 № 13/1/7 “Про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару”, і становить:
3.2.1. У суді першої інстанції під час розгляду справи по суті:
1) 2 (дві) мінімальних заробітних плати (надалі - “МЗП”) - за підготовку процесуальних документів, незалежно від їх кількості та обсягу (по 1-й МЗП за кожну позовну вимогу).
2) 2 (дві) МЗП - за ведення справи у суді, незалежно від кількості і тривалості судових засідань (по 1-й МЗП за кожну позовну вимогу).
3) 1 (одна) МЗП за кожну відхилену вимогу у справі (гонорар успіху).
При частковому задоволенні позовних вимог сума гонорару успіху визначається пропорційно до розміру відхилених вимог.
3.2.3. Загальний розмір (сума) гонорару у кожному випадку визначається станом на момент ухвалення судового рішення, яким закінчується розгляд справи, або судового провадження, зазначеного у підпунктах 1, 3 пп. 3.2.2 даної Угоди.
3.3. Порядок сплати гонорару:
3.3.1. Гонорар сплачується у безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми на банківські рахунки, відкриті на ім'я Адвоката.
3.3.2. Клієнт повинен остаточно розрахуватись за надану йому правову допомогу у суді кожної інстанції на підставі акта-рахунку, в якому зазначаються:
-судове провадження;
-загальний опис виконаних робіт;
-сума гонорару;
-розмір витрат, понесених Адвокатом у зв'язку з виконанням наданого йому доручення (якщо їх було понесено);
-сума гонорару успіху (при вирішенні справи повністю або частково на користь Клієнта).
3.3.3. З метою визначення всіх належних до сплати сум (зокрема суми гонорару успіху), акт-рахунок виставляється протягом 2-х робочих днів після ухвалення відповідним судом судового рішення за результатами розгляду (перегляду) справи або вирішення відповідного судового провадження, та підлягає оплаті Клієнтом протягом наступних 30 днів.”.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зробила висновок, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Відповідно до акту-рахунку № ТЕН/914/2223/22 від 29.06.2023, гонорар за виконану роботу становить суму 40200,00 грн., у тому числі: підготовка процесуальних документів - вартість 13 400,00 грн.; ведення справи у суді - вартість 13400; додаткова винагорода за позитивний результат (гонорар успіху) - вартість 13400,00 грн., (40200 = 13400 + 13400 + 13400).
У постанові Верховний Суд від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 висловлено правову позицію про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Разом з тим, відповідно до постанови об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов'язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Поряд з цим суд звертає увагу на те, що у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Позивач клопотання про зменшення понесених відповідачем витрат на праву допомогу не подав.
Таким чином , у даному випадку позивачем не було надано доказів, які б свідчили про необґрунтованість та непропорційність витрат на правничу допомогу, які понесені відповідачем.
Враховуючи вищенаведене, з огляду на надані адвокатом послуги (підготовка процесуальних документів і ведення справи у суді), відмову судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд вважає, що у даному випадку витрати понесені відповідачем на професійну правничу допомогу не є завищеними щодо іншої сторони спору, є співмірними та цілком обґрунтованими.
Щодо передбаченого договором про надання правової допомоги гонорару успіху у разі прийняття судом рішення на користь клієнта (відповідача), суд зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху".
Велика Палата Верховного Суду у названій постанові дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Суд зазначає, що "гонорар успіху" не залежить від обсягу та складності правової допомоги, тривалості часу, необхідного для її виконання, строків, тощо, а залежить від результатів вирішення відповідного спору - тобто є умовною угодою та не може встановлюватися в акті приймання-передачі виконаної правової допомоги.
Аналогічних правових висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 11.11.2021 у справі № 873/137/21 та від 18.08.2022 у справі № 873/33/22.
Суд зазначає про те, що Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Правила адвокатської етики надають визначення поняття "гонорар" без поділу цього поняття на види. Зокрема норми зазначених закону та Правил не передбачають такі різновиди винагороди (гонорару) як основний, додатковий чи "гонорар успіху", що свідчить про те, що поняття "гонорар", яке міститься у зазначених нормативно-правових актах, є загальним, під яким розуміється як основна, так і додаткова винагороди.
З огляду на викладене, суд зазначає про те, що погоджений сторонами розмір гонорару успіху є за своєю суттю погодженою сторонами ціною договору в розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України, статті 189 Господарського кодексу України, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства гонорар безвідносно до його виду (основний, додатковий (гонорар успіху)) є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, тобто є платою за виконану роботу/надані послуги.
У даному випадку, "гонорар успіху", погоджений у Додатковій угоді №3/2022 від 18.10.2022 до договору №08-04/19 від 08.04.2019 під відкладальною умовою (1 (одна) МЗП за кожну відхилену вимогу у справі), є складовою частиною гонорару адвоката, погодженого у сторонами у договорі. Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 5.46. постанови від 12.05.2020 р. у справі №904/4507/18, відповідно до якого відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою (прим.: гонорар успіху), є складовою частиною гонорару адвоката.
З огляду на наведене, суд вважає обгрунтованим покладення на позивача судових витрат, понесених відповідачем, зокрема й гонорару успіху адвоката, оскільки такі витрати є дійсними, обґрунтованими, співмірними та узгоджуються з вищенаведеними приписами чинного законодавства та висновками Верховного Суду.
Дослідивши матеріали справи та доводи відповідача за заявою про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання щодо судових витрат, відсутність клопотання позивача про зменшення розміру витрат відповідача на оплату професійної правничої допомоги, суд вважає обґрунтованим розмір заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, оскільки надання послуг адвокатом Єсіповим І.А. ПП «Тенісний клуб ТЕН» за договором №08-04/19 від 08.04.2019 підтверджуються самим договором про надання правової допомоги, додатковою угодою №3/2022 до договору про надання професійної правової допомоги від 18.10.2022, актом-рахунком №ТЕН/914/2223/22-1 від 29.06.2023.
Згідно з актом-рахунком №ТЕН/914/2223/22-1 від 29.06.2023 сторони погодили, що адвокатом у 40200 грн. вартості його послуг включено послуги з підготовки процесуальних документів і ведення справи в суді та додатковий гонорар за позитивний результат розгляду справи, з урахуванням знижки, який передбачено п. 3.2.2. Додаткової угоди.
Таким чином, враховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений відповідними доказами факт понесення адвокатом витрат, необхідних для надання правничої допомоги по справі № 914/2223/22, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача 40200,00 грн витрат за надану професійну правничу допомогу по справі № 914/2223/22.
Керуючись ст.ст.126, 129, 244 ГПК України, суд -
1. Заяву Приватного підприємства «Тенісний клуб ТЕН» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задоволити повністю.
2. Стягнути з Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Галицька, буд.15, ідентифікаційний код 25558625) на користь Приватного підприємства «Тенісний клуб ТЕН» (79011, м.Львів, вул.Болгарська, буд.4, ідентифікаційний код 33073568) 40200,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
4. Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повне додаткове рішення складено 20.07.2023 р.
Суддя Кітаєва С.Б.