вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" липня 2023 р. м. Київ
Справа № 911/1334/23
Господарський суд Київської області у складі:
судді Ейвазової А.Р., розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№132)» про стягнення 68 250,62грн, без виклику представників сторін,
Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі - АТ «Укртрансгаз») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№132)» (далі - ДП «Підприємство ДКВС України (№132)») про стягнення 68 250,62грн, з яких: 58 599,76грн основний борг за жовтень 2021 року- березень 2023 року; 1 334,15грн - 3% річних за період з 01.11.2021 по 19.04.2023; 8 316,71грн втрати від інфляції за період з жовтня 2021 року по березень 2023 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач у лютому 2017 року здійснив відбір природного газу із газотранспортної системи обсягом 39,525 тис. куб.м без видачі йому номінацій будь-яким замовником послуг транспортування, тому у відповідності із ч.2 ст.8 Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» має протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021 щомісяця рівними частинами компенсувати позивачу вартість відібраного газу, що ним не виконується (а.с.1-7).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.05.2023: відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено строки для подання учасниками заяв по суті (а.с.101-102).
Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 16.05.2023 о 15:24, що підтверджується довідкою по доставку електронного листа (а.с.103); копія відповідної ухвали направлена відповідачу поштовим відправленням №0600027017026, що отримано ним 07.06.2023 як вбачається з довідки від 16.03.2023 (а.с.117).
В силу п.п.2, 3 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.
Таким чином, відповідна ухвала вважається врученою: позивачу - 16.05.2023; відповідачу - 07.06.2023.
В силу ч.1 ст.251 ГПК України у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
У встановлений строк відзив на позов до суду не находив; клопотань про поновлення відповідного строку суд до прийняття рішення у справі не отримав.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у строк, визначений ч.7 ст.252 ГПК України, до суду не надходило.
Відповідно до ч.1 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.
Позивач у справі - АТ «Укртрансгаз» до 31.12.2019 здійснював діяльність з транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб на підставі ліцензії, яка видана відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 28.02.2013 №211, а відповідач у спірний період був захищеним споживачем природного газу.
Так, відповідно до п.п.10. 19, 37 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» :
- захищені споживачі - побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи;
- оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників);
- споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Так, 26.09.2016 між Публічним акціонерним товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - НАК «Нафтогаз України», постачальник) та відповідачем у справі - Державним підприємством «Підприємство Ірпінського виправного центру управління ДПСУ в м. Києві та Київської області №132» (далі - споживач, відповідач), назва якого у подальшому змінена, укладено договір №1617/1617-ТЕ-17 постачання природного газу (далі - договір, а.с.8-13).
За умовами відповідного договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах такого договору (п.1.1 договору).
Як визначено п.1.2 договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
При цьому, у спірний період на НАК «Нафтогаз України» постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №18 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» відповідно до ст.11 Закону України «Про ринок природного газу» покладались спеціальні обов'язки постачати природний газ на умовах та у порядку, які визначались відповідним положенням.
Поставка природного газу за вказаним договором передбачалась у період з 01.10.2016 по 31.03.2017 обсягом до 246тис. куб.м (п.2.1 договору). При цьому, п.3.2 договору визначено, що обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінацій на відповідний місяць постачання (розрахунковий) в установленому законодавством порядку; його сторони погодились, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі (п.3.4 договору).
16.03.2017 постачальник за вищевказаним договором - НАК «Нафтогаз України» повернув відповідачу акти приймання-передачі природного газу за лютий 2017 року, складені відповідно до вищевказаного договору, без підписання, вказуючи на те, що така компанія не підтверджувала планові обсяги (номінації) природного газу за лютий 2017 року і не здійснювала постачання природного газу відповідачу (а.с.14-15).
Однак, відповідно до реєстру обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК «Нафтогаз України» із мереж ПАТ «Київоблгаз» в лютому 2017 року, вбачається, що відповідачем відібрано 39,525тис куб.м природного газу (а.с.16-18).
Відсутність номінацій постачальника - НАК «Нафтогаз України» у лютому 2017 році також підтверджується листом НАК «Нафтогаз України» від 01.02.2017 №26-1282/1.2-17 з додатками, що адресований АТ «Укртрансгаз» в особі ЦДД, відповідно до якого такий постачальник просив врахувати видані ним номінації для недопущення безопатного споживання природного газу понад підтверджені розміри номінацій та здійснення транспортування природного газу споживачам, які отримують природний газ з ресурсів компанії, виключно в обсягах, підтверджених номінацій (а.с.19-76).
При цьому, рішенням Господарського суду Київської області від 12.02.2020, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2023 у справі №911/2306/19 за позовом АТ «Укртрансгаз» до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 132)" про зобов'язання повернути майно та стягнення 264127,39 гривень, встановлено, що між ПАТ "Київоблгаз" (газорозподільне/газотранспортне підприємство) та ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 132)" (замовник) 28.02.2017 підписано акт наданих послуг з транспортування природного газу (на розподіл природного газу) №1201200272 про те, що з 01 по 28 лютого 2017 року замовником прийнято, а газорозподільним/газотранспортним підприємством протранспортовано замовнику природний газ згідно договору розподілу природного газу від 01.01.2016 №094208IW68FT016 в обсязі 39 525 куб. м.
Враховуючи, що у відповідній справі та справі №911/2306/19 брали участь ті самі сторони, факти, встановлені відповідними судовими рішеннями, є преюдиційними для даної справи.
Так, в силу ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, суд вважає встановленим факт відібрання відповідачем природного газу у кількості 39,525тис куб.м з газотранспортної системи у лютому 2017 року за відсутності номінацій постачальника - НАК «Нафтогаз України».
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку компенсувати вартість відібраного у відповідний період природного газу з газотранспортної системи без номінацій та застосування відповідальності за порушення відповідного обов'язку.
Заявлені вимоги суд вважає повністю обґрунтованими з наступних підстав.
Спірні відносини сторін врегульовані нормами Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі - Закон №1730-VIII), який набрав чинності 30.11.2016, до якого у подальшому неодноразово вносились зміни.
Відповідно до преамбули вказаного Закону такий Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Як визначено ч.1 такого Закону в редакції Закону України №1639-ІХ від 14.07.2021 «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі - Закон №1639-ІХ), у такому Закону термін «кредиторська заборгованість» означає кредиторську заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, постачальниками інших енергоносіїв, операторами газорозподільних систем, оператором газотранспортної системи та особою, що виконувала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, за спожитий природний газ та інші енергоносії, використані для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні та/або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування.
Відповідно до ст.2 Закону №1730 -VIII дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно ч.2 ст.8 Закону №1730 -VIII підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води), які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов'язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість:
- відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів;
- послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами, встановленими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, чинними протягом періоду таких відборів.
З урахуванням того, що відповідач здійснив відібрання природного газу у лютому 2017 року з газотранспортної системи без наданих номінацій постачальника газу, відповідні акти приймання-передачі природного газу у спірному періоді не підписані постачальником, відповідач зобов'язаний протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021 щомісяця рівними частинами компенсувати позивачу, який у відповідному періоді виконував функції оператора газотранспортної системи, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу, послуг з транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами, встановленими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, чинними протягом періоду таких відборів.
Вартість природного газу, відібраного відповідачем з газотранспортної системи без номінацій у лютому 2017 року за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, до якої відноситься відповідач, складає 234 399,06грн, отже, враховуючи положення ч.2 ст.8 Закону №1730 -VIII, відповідач зобов'язаний з 01.10.2021 щомісячно сплачувати позивачу в рахунок вартості спожитого природного газу по 3 255,5425грн (234399,06:72).
Доказів виконання відповідного обов'язку щодо відшкодування вартості відібраного природного газу відповідач під час розгляду справи не надав, чим не спростував тверджень позивача щодо не здійснення щомісячних платежів у період з 01.10.2021 по 30.03.2023 у загальному розмірі 58 599,76грн (16 щомісячних платежів).
Між тим, в силу ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ч.2 такої статті, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Так, ч.2 ст.11 ЦК України установлено, що підставою для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки, що визначено ч.3 ст.11 ЦК України, можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Зважаючи на положення вказаних норм, у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати позивачу вартість відібраного природного газу у лютому 2017 року, починаючи з 01.10.2021 у строк та в порядку, визначеному Законом №1730 -VIII.
В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач не виконав відповідні зобов'язання у строк, встановлений Законом №1730 -VIII, він є таким, що прострочив виконання відповідного зобов'язання, отже, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 58 599,76грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Як визначено ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням прострочення виконання зобов'язання, враховуючи вимогу кредитора - позивача у справі, відповідач має сплатити суму боргу з урахуванням втрат від інфляції та 3% річних від простроченої суми.
Перевіривши розрахунок втрат від інфляції за заявлений позивачем період та 3% річних, суд вважає відповідні розрахунки вірними. При цьому, суд погоджується з тим. що зобов'язання з оплати кожного щомісячного платежу є простроченим з наступного дня після останнього дня місяця, за який здійснюється такий щомісячний платіж, як обґрунтовано врахував позивач, здійснюючи нарахування втрат від інфляції та 3% річних.
За таких обставин, вимоги в частині стягнення з відповідача 8 316,71грн втрат від інфляції та 1 334,15грн - 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по оплаті позову судовим збором у розмірі 2684грн, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача у повному обсязі, враховуючи задоволення заявлених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№132)» (ідентифікаційний код 08680224; 08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Залізнична, 1) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (ідентифікаційний код 30019801; 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1) 58 599,76грн основного боргу з компенсації вартості природного газу, 8 316,71грн - втрат від інфляції, 1 334,15грн - 3 % річних, а також 2684грн в рахунок відшкодування витрат по оплату позову судовим збором.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Суддя А.Р. Ейвазова