номер провадження справи 4/85/23
20.07.2023 Справа № 908/1260/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Комунального підприємства «Водоканал», (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61)
до відповідача Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 15)
про стягнення 414330,68 грн.
18.04.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 11.04.2023 (вх. № 1376/08-07/23 від 18.04.2023) Комунального підприємства «Водоканал», м. Запоріжжя до Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», м. Запоріжжя про стягнення 414330,68 грн. заборгованості за договором про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у систему каналізації № 12/1/179Д (2010) від 01.01.2010, в тому числі 379262,04 грн. основного боргу за надані послуги з питного водопостачання та водовідведення, 4968,10 грн. пені, 5476,90 грн. 3 % річних та 24623,64 грн. інфляційних втрат.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2023 справу № 908/1260/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1260/23, справі присвоєно номер провадження справи 4/85/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 18.08.2023.
Заявлені позивачем вимоги, викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст. ст. 525, 526, 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 629 ГК України, умов договору про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у систему каналізації № 12/1/179Д (2010) від 01.01.2010, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнуті з відповідача 414330,68 грн. заборгованості за договором про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у систему каналізації № 12/1/179Д (2010) від 01.01.2010, в тому числі 379262,04 грн. основного боргу за надані послуги з питного водопостачання та водовідведення, 4968,10 грн. пені, 5476,90 грн. 3 % річних та 24623,64 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 21.04.2023 у справі № 908/1260/23 відповідачу запропоновано у строк до 08.05.2023, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання,а також у строк до 07.06.2023 подати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Позивачу цією ж ухвалою суду запропоновано у строк до 22.05.2023 подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.
Відповідачем на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України подано суду відзив на позовну заяву вих. № 021/00-0442 від 10.05.2023 (вх. № 10219/08-08/23 від 10.05.2023). У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечив наявність заборгованості перед позивачем за період з лютого 2022 по лютий 2023 в розмірі 379262,04 грн. основного боргу за надані послуги за договором про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у систему каналізації № 12/1/179Д (2010) від 01.01.2010. Проте, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 4968,10 грн. пені, 5476,90 грн. 3 % річних та 24623,64 грн. інфляційних втрат,посилаючись на введення воєнного стану в Україні, що визнано ТПП форс-мажорною обставиною, систематичні ракетні обстріли АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» впродовж з березня 2022 року по 31 березня 2023 року, а також знищення майна підприємства. Крім того, просив відстрочити до закінчення дії воєнного стану стягнення з Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на користь КП «Водоканал» заборгованості за надані послуги з питного водопостачання у розмірі 379262,04 грн. за Договором про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у систему каналізації № 12/1/179Д (2010) від 01.01.2010.
22.05.2023 через службу діловодства господарського суду Запорізької області Комунальним підприємством «Водоканал», м. Запоріжжя подана Відповідь на відзив вих. № б/н від 19.05.2023 (вх. № 11017/08-08/23 від 22.05.2023), в якій позивач зазначив, що заперечує проти відстрочення до закінчення дії воєнного стану стягнення з Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на користь КП «Водоканал» заборгованості за надані послуги з питного водопостачання у розмірі 379262,04 грн. Щодо прохання відповідача відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 4968,10 грн. пені, 5476,90 грн. 3 % річних та 24623,64 грн. інфляційних втрат, зазначив, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та не є автоматизованою підставою для звільнення від виконання зобов'язань за Договором. Крім того, зауважив, що Лист Торгово-промислової палати України вих. № 2021/02.0-7.1 від 28.02.2022 адресований «всім, кого він стосується», а не конкретно відповідача. Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов'язання.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 22.05.2023 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.05.2023 у справі № 908/1260/23 клопотання Комунального підприємства «Водоканал» про розгляд справи № 908/1260/23 в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін залишено без розгляду.
Інших клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження, яке виходить за межі фізичних можливостей, недостатньою кількістю суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування судді, яка перебуває у відрядженні і т.п.), суд першої інстанції позбавлений можливості вирішити розглянути справу у строки, передбачені національним законом, рішення прийнято без його проголошення 20.07.2023.
Розглянувши матеріали справи, суд
01.01.2010 між Комунальним підприємством "Водоканал" (надалі - Позивач) та Публічним акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», з урахуванням додатків та додаткових угод, укладений договір про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у систему каналізації № 12/1/179Д (2010) (далі Договір).
Додатковою угодою від 05.02.2019 на підставі рішення загальних зборів акціонерів Споживача,внесено зміни до преамбули договору, вирішено Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» читати як Акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»(надалі - Відповідач).
Згідно п. 1.1 договору (зі змінами внесеними додатковими угодами від 26.05.2016, від 14.04.2017, від 30.09.2020) позивач зобов'язався забезпечити відповідачу подачу питної води на госпродарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчиках: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе. 15 (власні потреби та субспоживачі), о. Хортиця, вул. Будинок відпочинку, 33 (санаторій - профілакторій), вул. Тимурівська, 43, (шламонасосна станція №1), вул. Загорська, 17 (шламонасосна станція №3), пр. Металургів, 1а (будинок культури).
Відповідно до п. 3.2.1 Договору споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання, експлуатувати водопровідні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності з цим Договору та нормативними документами зазначеними в п. 1.1 Договору.
Розділом 5 Договору встановлено, що основним документом на оплату є Акт-рахунок. Акти за питну воду та послуги з приймання стічних вод виписуються Абоненту представником Водоканалу при наявності особистого посвідчення 28-31 числа кожного місяця. Протягом 2-х робочих днів на підставі даних зазначених в Акті, Абоненту виписується акт-рахунок. На протязі 3-х робочих днів з дня виписки акту рахунку Абонент зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Водоканалу суму, вказану в Акті-рахунку. Якщо Абонент відмовляється підписати акт та акт-рахунок, вони підписуються представником Водоканалу, а в акті та акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову. Документи пересилаються Абоненту поштою. Оформлений таким чином акт-рахунок є обов'язковим для виконання у вказані в ньому строки, а також є підставою для розрахунків за питне водопостачання та водовідведення.
Відповідно до розділу 2 сторони визначили термін дії Договору з 01.01.2010 по 31.12.2010. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін.
На виконання умов договору, в період з лютого 2022 по лютий 2023 КП «Водоканал» надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 399 460,05 грн., що підтверджується складеними Актами з водопостачання, копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідачем факт прийняття вказаних послуг на суму 399 460,05 грн. не заперечувався.
Акти за період з лютого 2022 по лютий 2023 складені у присутності представника Споживача та підписані ним без зауважень.
З урахуванням розділу 5 договору, зазначені Акти є підставою для здійснення розрахунків за водопостачання та водовідведення.
В свою чергу, відповідач частково оплатив надані послуги у розмірі 19 908,94 грн., що підтверджується виписками по рахунку за 10.02.2022, 22.03.2022, 12.05.2022, 20.05.2022. Також відповідачем перерахована сума у розмірі 289,07 грн. у зв'язку з припиненням водоспоживання згідно листа споживача за № 021.00-0982 від 18.11.2021.
Таким чином, станом на час вирішення справи заборгованість за надані послуги з питного водопостачання та водовідведення становить 379 262,04грн.
Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 12/1/179Д (2010) від 01.01.2010 належним чином та в повному обсязі не виконав.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, за ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача за надані послуги з водопостачання та водовідведення за лютий 2022 - лютий 2023 в сумі 379 262,04 грн., а тому позовні вимоги про стягнення цієї суми боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у систему каналізації № 12/1/179Д (2010) від 01.01.2010 підтверджено матеріалами справи.
Позивачем нарахована пеня в сумі 4968,10 грн., за загальний період з 09.03.2022 по 23.03.2023.
Пунктом 6.2 Договору встановлено, що у випадку прострочення сплати наданих Водоканалом послуг, в термін зазначений в п.п. 5.1, 5.2 Договору, Абонент зобов'язаний сплатити Водоканалу пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати, але в будь-якому випадку пеня не може перевищувати 100 % загальної суми боргу.
Відповідно до ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі встановленому в договорі, але не вище 0,01% суми боргу за кожен день прострочення.
Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені, суд дійшов до висновку, що даний розрахунок не порушує норми законодавства і виконаний правильно.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 4968,10 грн. пені заявлена обґрунтовано, заснована на законі та підлягає задоволенню судом.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем за порушення строків розрахунків заявлені вимоги про стягнення 5476,90 грн. 3 % річних за загальний період з 09.03.2022 по 23.03.2023.
Наданий позивачем розрахунок 3 % річних судом перевірений та встановлено, що вказаний розрахунок позивачем виконаний правильно.
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 5476,90 грн. 3 % річних заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивачем за порушення строків розрахунків за постачання спожитої електричної енергії заявлені вимоги про стягнення 24623,64 грн. інфляційних втрат, які розраховані за загальний період лютого 2022 по лютий 2023 року.
Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок позивачем виконаний правильно.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 24623,64 грн. інфляційних втрат заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.
Відповідачем контррозрахунок суми штрафних санкцій заявлених позивачем до стягнення суду не наданий.
Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, які є підставою для відмови у вимогах щодо стягнення пені, річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.
У контексті приписів ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч.2 ст.218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність,якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов?язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Тобто, в будь-якому разі сторона зобов?язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. Кожен такий випадок оцінюється судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 25 січня 2022 р. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення: (2) те, що обставини с форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. При цьому той факт, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що їх наявність може бути засвідчена відповідним компетентним органом.
Розділом 8 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання умов договору при настанні форс-мажорних обставин. При цих умовах Водоканал не несе відповідальності за збитки, заподіяні відключенням подачі питної води. Доказом форс-мажорних обставин є довідка Торгівельно-промислової палати України.
Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14 -1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Платежі, встановлені ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, як, наприклад, статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.
Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов'язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.
Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов'язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов'язання.
Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.
Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Також суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Іншими словами, сама по собі війська агресія Російської Федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.
Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.
Також суд звертає увагу, що, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.
Введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (Комунальне підприємство «Водоканал») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому відповідачем боргу за Договором про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у систему каналізації № 12/1/179Д (2010) від 01.01.2010.
Також, суд зазначає, що Відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за договором, не було надано документа або будь-яких доказів.
Відповідачем не надано доказів дотримання порядку повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість своєчасної оплати.
Відповідачем також не надано належних доказів того, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості проведення покупцем своєчасного розрахунку.
Лист Торгово-промислової палати України вих. №2021/02.0-7.1 від 28.02.2022 адресований «всім, кого він стосується», а не конкретно відповідача.
Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов'язання.
Матеріали справи свідчать, що відповідач прострочив виконання обов'язку за Договором.
Звільнення від сплати пені фактично нівелює мету існування штрафних санкцій як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
В свою чергу, нарахована позивачем пеня базується на умовах Договору про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у систему каналізації №12/1/179Д (2010) від 01.01.2010, який в силу закону є обов'язковим для виконання, у тому числі для відповідача. Укладаючи вказаний Договір, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на його умови, в тому числі і щодо нарахування пені. Здійснюючи господарську діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення
Дослідивши наведені відповідачем обставини та подані в їх обґрунтування докази, суд вважає, що надані документи жодним чином не свідчать про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості і здійсненні з його боку конкретних дій щодо вжиття усіх можливих заходів для виконання зобов'язань за Договором про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у систему каналізації № 12/1/179Д (2010) від 01.01.2010.
Отже, посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, що є форс-мажорною обставиною, та, на думку відповідача, звільняє його від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, є необґрунтованим та безпідставним.
Також, відповідачем заявлено клопотання про відстрочку виконання рішення суду у даній справі до закінчення дії воєнного стану про стягнення з Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на користь КП «Водоканал» заборгованості за надані послуги з питного водопостачання у розмірі 379262,04 грн. за Договором про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у систему каналізації № 12/1/179Д (2010) від 01.01.2010.
Розглянувши вказане клопотання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
По - перше, питання щодо відстрочення сплати платежів за надані послуги за договором розглядаються у позасудовому порядку, зокрема, шляхом внесення відповідних змін до Договору, тобто за власною згодою сторін відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦКУ. Таким чином, сторона, у якої виникли труднощі щодо виконання зобов'язань, має право звернутися до іншої сторони з ініціативою про внесення змін до договору.
Однак, як зазначив, позивач та не заперечено відповідачем, жодних листів щодо скрутного матеріального становища в період дії воєнного стану та необхідності відстрочення (розстрочення) виконання зобов'язань або звернень від Відповідача щодо внесення відповідних змін до договору до КП «Водоканал» не надходило.
Таким чином, між сторонами продовжують діяти положення укладеного договору на водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 12/1/179Д (2010) від 01.01.2010, відповідно до п. 3.2 якого, Споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності до умов Договору та чинного законодавства.
Відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п.1, 7 ст.193 ГК України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).
В обґрунтування клопотання про надання відстрочки відповідач посилається на військову агресію збройних сил Російської Федерації проти України та введення на території України режиму воєнного стану, ракетні обстріли та часткове знищення майна.
Як вже зазначалось судом, війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Тобто, в даному випадку саме відповідач повинен довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання рішення сулу у справі № 908/154/22.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.
Однак, належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що введення воєнного стану є форс-мажорними обставини саме у випадку, що стосується своєчасного і повного виконання відповідачем умов Договору про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у систему каналізації № 12/1/179Д (2010) від 01.01.2010 відповідач не надав.
Крім того, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Суд зауважує, що позивач - КП «Водоканал», як підприємство критичної інфраструктури, також перебуває в умовах воєнного стану та продовжує надавати послуги з безперебійного постачання населенню, підприємствам, організаціям міста Запоріжжя та окремих населених пунктів області, питної води та приймання стічних вод у системи каналізації відповідно до існуючого Державного стандарту. При цьому має надвеликий обсяг дебіторської та кредиторської заборгованості, тому має вживати всіх необхідних заходів щодо погашення дебіторської заборгованості та недопущення прострочення кредиторської заборгованості з метою уникнення додаткових втрат для підприємства (нарахування неустойки, інфляційних втрат, річних, судових витрат), а також недопущення припинення (зупинення) поставок необхідних ресурсів для здійснення виробничої діяльності щодо водопостачання та водовідведення (електроенергія, хімічні реагенти, хлор, коагулянти та т.ін.), особливо в період воєнного стану.
По-друге, відповідно до ч. 1 ст. 239 ГК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Умовою для надання відстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати викладені відповідачем обставини, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Відповідно до приписів частин 1-3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Законодавець визначає, що відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Однак, заяв або клопотань щодо відстрочення виконання судового рішення, у разі його ухвалення, відповідачем не подано.
Крім того, відстрочення виконання зобов'язань «до закінчення воєнного стану» суперечить нормам ГПК України, згідно з якими відстрочення не може перевищувати 1 рік з дня ухвалення рішення суду.
Таким чином, клопотання відповідача відстрочити до закінчення дії воєнного стану стягнення з Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на користь КП «Водоканал» заборгованості за надані послуги з питного водопостачання у розмірі 379262,04 грн. за Договором про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у систему каналізації № 12/1/179Д (2010) від 01.01.2010, є безпідставним та не обґрунтованим, а, отже, не підлягає задоволенню судом.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача суд визнав хибними.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги є документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 191,238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Комунального підприємства «Водоканал», м. Запоріжжя до Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», м. Запоріжжя задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 15, код ЄДРПОУ 00194122) на користь Комунального підприємства «Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61, код ЄДРПОУ 03327121) 379 262 (триста сімдесят дев'ять тисяч двісті шістдесят дві) грн. 04 коп. заборгованості, 4 968 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 10 коп. пені, 5 476 (п'ять тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 90 коп. 3% річних, 24 623 (двадцять чотири тисячі шістсот двадцять три) грн. 64 коп. інфляційних втрат, 6 214 (шість тисяч двісті чотирнадцять) грн. 96 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне судове рішення складено « 20» липня 2023 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.