вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у забезпеченні позову
20.07.2023м. ДніпроСправа № 904/3890/23
за позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль", м. Кам'янське, Дніпропетровська область
про визнання незаконним та скасування рішення Наглядової ради
Суддя Ярошенко В.І.
Без участі (виклику) представників сторін
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль", в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Наглядової ради Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» в частині «припинення з дня прийняття цього рішення виконання ОСОБА_1 обов'язків Генерального директора AT Дніпровська ТЕЦ», припинення його повноважень у складі дирекції Товариства та розірвання укладеного з ним контракту 776 від 16.05.2020 року», яке оформлене протоколом від 17 липня 2023 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов'язки Генерального директора Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00130820).
- у відповідності до вимог ч. 4 ст. 235 Кодексу законів про працю України та положень ст. 2, ч. 4 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України, - допустити рішення суду в частині поновлення мене на посаді Генерального директора Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» (ідентифікаційний (код за ЄДРПОУ 00130820) до негайного виконання.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову в якій просить вжити заходи забезпечення позову, а саме:
- зупинити виконання рішення Наглядової ради Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» в частині «припинення з дня прийняття цього рішення виконання ОСОБА_1 обов'язків Генерального директора AT «Дніпровська ТЕЦ», припинення його повноважень у складі дирекції Товариства та розірвання укладеного з ним контракту 776 від 16,05.2020 року», яке оформлене протоколом від 17 липня 2023 року;
- заборонити вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи: Акціонерне товариство «ДНІПРОВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 00130820, зокрема заборонити вчиняти реєстраційні дії щодо припинення повноважень виконуючого обов'язки Генерального директора Акціонерного товариства «ДНІПРОВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ» ОСОБА_1 .
Позивач обґрунтовуючи заяву зазначає, що 14.07.2023 ОСОБА_1 отримав повідомлення від Наглядової ради Товариства про те, що 17.07.2023 відбудеться засідання Наглядової ради Товариства.
15.07.2023 позивач звернувся до лікаря, в зв'язку з проблемами із здоров'ям і в цей же день був поміщений на стаціонарне лікування до Міської лікарні № 9 м. Кам'янське, що підтверджується Довідкою № 465 від 15.07.2023.
Відповідно до медичного висновку від 16.07.2023 № АМММ-Р4ЕК-ХНАА-М7РЕ було сформовано медичний висновок про тимчасову непрацездатність на період з 15 липня 2023 року по 21 липня 2023 року.
Враховуючи те, що позивач через проблеми із здоров'ям тимчасово позбавлений можливості виконувати свої повноваження, як виконуючого обов'язки Генерального директора Товариства, і відповідно не міг взяти участь в засіданні Наглядової ради, направив на адресу Наглядової ради повідомлення про непрацездатність з проханням відкласти засідання на інший час для забезпечення належного захисту його прав та дотримання гарантій, як працівника, що надані чинним законодавством України.
Однак, не зважаючи на вищезазначене, 17.07.2023 Наглядовою радою AT «Дніпровська теплоелектроцентраль» прийняте Рішення, яке оформлене протоколом від 17.07.2023, про припинення з дня прийняття цього рішення виконання ОСОБА_1 обов'язків Генерального директора AT «Дніпровська ТЕЦ», припинення його повноважень у складі дирекції Товариства та розірвання укладеного з ним Контракту.
ОСОБА_1 вважає, що рішення Наглядової ради AT «Дніпровська теплоелектроцентраль» про «припинення з дня прийняття цього рішення виконання ОСОБА_1 обов'язків Генерального директора AT «Дніпровська ТЕЦ», припинення його повноважень у складі дирекції Товариства та укладеного з ним Контракту і його подальше звільнення з посади Генерального директора Товариства на п. 5 ст. 41 Кодексу законів про працю України незаконними та такими, що прийняті уповноваженим органом з порушенням вимог статутних документів Товариства, а також чинного законодавства України про акціонерні товариства та працю.
Отже, на думку позивача Наглядова рада незаконно, без дотримання гарантій встановлених законодавством, зокрема п. 16 Положення та ч. 3 ст. 40 КЗпПУ припинила трудовий договір (контракт) з позивачем та розірвала трудові відносини в період його тимчасової непрацездатності, що є грубим порушенням прав.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 137 Господарського процесуального кодексу України України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Частиною 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Суд встановив дотримання позивачем норм ст. 139 ГПК України при поданні заяви про забезпечення позову.
У частині 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.
Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога вирежена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 Господарського процесуального кодексу України.
Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов'язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов'язаних з передачею грошових сум чи майна.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначено, що коли позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Верховний Суд у постанові від 16.06.2019 у справі № 761/39266/17 (провадження № 61-36887св18) зробив висновок про те, що у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов'язків, оскільки так фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті. З наведених підстав Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про відмову в забезпеченні позову, оскільки заборона Міністерству аграрної політики та продовольства України, його посадовим особам вчиняти будь-які дії, що спрямовані на припинення трудових відносин, зокрема на розірвання трудового контракту, є фактичним вирішенням спору без розгляду справи по суті та суперечить вимогам процесуального права.
Предметом спору у справі № 904/3890/23, є визнання незаконним та скасування рішення, поновлення на посаді.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо поновлення трудових та корпоративних прав.
Прийняття відповідачем рішення, яке оформлене протоколом від 17.07.2023 про припинення з дня прийняття рішення виконання ОСОБА_1 обов'язків Генерального директора AT «Дніпровська ТЕЦ, який стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Позивач, звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, не обґрунтував причини такого звернення та не надав суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу забезпечення позову; не обґрунтував, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Таким чином, позивачем у заяві про вжиття заходів щодо забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не долучено належних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до прийняття рішення у даній справі, не обґрунтованого підстав того, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені.
Враховуючи наведене, заява про вжиття заходів забезпечення позову є такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.
Керуючись статтями 136-140, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили 20.07.2023 та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.
Суддя В.І. Ярошенко