вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
за результатами розгляду заяви про грошові вимоги до боржника
20.07.2023м. ДніпроСправа № 904/2730/23
за заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 17-А; ідентифікаційний код 44118658)
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технологічного обладнання" (50000, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Казкова, будинок 58/2; ідентифікаційний код 33019165)
про визнання грошових вимог на суму 13 437 319,20 грн.
Суддя Примак С.А.
при секретарі судового засідання Скорик Н.О.
За участі представників сторін:
від ТОВ "Дніпровський трубний завод": не з'явився
від ГУ ДПС в Дніпропетровські області: не з'явився
від ГУ ПФУ в Дніпропетровські області: Лєнкова І.О.
від АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі": не з'явився
від боржника ТОВ "Павлоградський завод
технологічного обладнання": не з'явився
розпорядник майна Касаткін Д.М.
Ухвалою господарського суду від 13.06.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технологічного обладнання". Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський трубний завод" на суму 28 219 726,61 грн (основний борг) - 4 черга задоволення вимог кредиторів та 87 140,00 грн (судовий збір та авансування витрат арбітражного керуючого) - 1 черга задоволення вимог кредиторів. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до вимог статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 30.11.2023. Розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технологічного обладнання" призначеноарбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича. Призначено попереднє судове засідання на 20.07.2023.
На Веб-сайті Верховного Суду 13.06.2023 оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технологічного обладнання" для заявлення кредиторами грошових вимог до боржника.
До господарського суду 11.07.2023 надійшла заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технологічного обладнання" про визнання грошових вимог на суму 13 437 319,20 грн.
Ухвалою господарського суду від 13.07.2023 прийнято заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до розгляду у попередньому засіданні на 20.07.2023.
Розглянувши у судовому засіданні заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання грошових вимог, господарський суд встановив.
Вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровські області у розмірі 13 437 319,20 гри., складаються з наступного:
1) по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 7 703 652,67 грн., в т.ч.: 6 349 871,18 грн. (основний платіж);380 576,19 грн. (штраф); 973 205,30 грн. (пеня).
З наданих документів вбачається, що заявлені вимоги у загальному розмірі 7 703 652,67 грн. (включно з штрафом та пенею) виникли/виникають (строк виконання) за період з 30.03.2016 по 30.01.2024, тобто в т.ч. 6 867 447,21 грн. (за період з 30.03.2016 по 30.06.2020) поза межами трирічного строку давності.
Відповідно до частини 1 статті 256 ЦК України: Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно частини 1 статті 257 ЦК України: Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Строки позовної давності, передбачені статтями 256, 257, 267 ЦК України, відрізняються від строку давності стягнений податкового боргу, визначеного статтею 102 ПК України, який є строком існування відповідного податкового зобов'язання, по закінченню якого воно припиняється в силу закону та є неможливим вжиття будь-яких заходів з його погашення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи №910/8428/18 (постанова від 15.10.2020), а також наведено наступну позицію та викладено наступні висновки.
Так, розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов'язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов'язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство,
У пункті 102.4 статі 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Пункт 101.1 статті 101 ПК України передбачає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Як зазначено в пункті 101.2 цієї етапі, під терміном ''безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.
Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що ПК України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов'язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов'язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов'язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов'язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу (аналогічного правового висновку дійшов Касаційний адміністративний суду у складі Верховного Суд у постановах від 06.02.2018 у справі №К/9901/99/17 (807/2097/16), від 04.09.2018 у справі № 813/4430/16, Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду у постановах від 19.09.2019 у справі № 910/11620/18, від 31.10.2019 у справі № 925/1242/15, від 05.12.2019 у справі № 910/1678/19).
Тому при розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, господарському суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлений до стягнення з боржника податкового боргу, який у пункті 102.4 статті 102 Податкового кодексу України встановлено у 1095 календарних днів з дня ного виникнення та застосування якого с імперативним (також аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/1092/16, від 17.04.2019 № 43/75-15/7-6, від 19.09.2019 № 910/11620/18, від 24.10.2019 у справі № 906/665/17).
У разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підляїас списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу (висшжок викладений також у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у поставі від 06.02.2018 у справі № 807/2097/16 (К/9901/99/17).
При цьому, з відповідною Заявою до суду в межах справи про банкрутство, податковий орган звернувся лише 10.07.2023, тобто після спливу визначеного статтею 102 ПК України 1095-денного строк) (який спливає для заявлений вимог до 10.07.2020).
Отже, виходячи з обставин спливу строку давності для стягнення податкового боргу, у Кредитора відсутні підстави для визнання у цій справі кредиторських вимог по орендній платі з юридичних осіб на суму 6 867 447,21 гри, (що виникли до 10.07.2020, тобто за період з 30.03.2016 по 30.06.2020) заявлених після спливу визначеного статтею 102 ПК України 1095-дсиного строку, внаслідок чого заявлена кредиторська заборгованість в цін частині є безнадійною та підлягає списанню, а боржник, в свою чергу, вважається вільним від такого грошового зобов'язання.
Таким чином, визнанню підлягають вимоги по орендній платі з юридичних осіб на суму 836 205,46 гри, (щ виникають після 10.07.2020), в т.ч.: 644 986,35 гри. - основний борг,191 219,11 гри. - пеня та штрафна санкція.
2) по податку на додану вартість у розмірі 2 150 013,29 грн., в т.ч.: 1 276 821,68 грн. (основний платіж); 617 357,75 грн. (штраф); 255 833,86 грн. (пеня).
З наданих документів вбачається, що заявлені вимоги у загальному розмірі 2150013,29 грн. (включно з штрафом та пенею) виникли (строк виконання) за період з 30.11.2014 по 20.10.2021, тобто в т.ч. 2 145 647,83 гри, (за період з 30.11.2014 по 26.04.2020) поза межами трирічного строку данпості.
При цьому, з відповідною Заявою до суду в межах справи про банкрутство, податковий орган звернувся лише 10.07.2023, тобто після спливу визначеного статтею 102 ПК України 1095-денного строку (який спливає для заявлений вимог до 10.07.2020).
Отже, виходячи з обставин спливу строку давності для стягнення податкового боргу, у Кредитора відсутні підстави для визнання у цій справі кредиторських вимог по податку на додану вартість па суму 2 145 647,83 грн. (що виникли до 10.07.2020, тобто за період з 30.11.2014 по 26.04.2020) заявлених після спливу визначеного статтею 102 ПК України 1095-денного строку, внаслідок чого заявлена кредиторська заборгованість в цій частині є безнадійною та підлягає списанню, а боржник, в свою чергу, вважається вільним від такого грошового зобов'язання.
Таким чином, визнанню підлягають вимоги по податку на додану вартість на суму 4 365,46 грн./пеня та штрафна санкція (що виникають після 10.07.2020).
3) по сплаті єдиного внеску у розмірі 3 583 653,24 грн., в т.ч.: 2 240 437,64 грн. (основний платіж); 345 110,00 грн. (штраф); 998 105,60 грн. (пеня).
Згідно з пунктами 2, 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - «Закон»), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону, платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Так, відповідно до частини 16 статті 25 Закону, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Враховуючи вищевказане, грошові вимоги Кредитора по єдиному внеску у розмірі 3 583 653,24 грн. підтверджуються наданими документами та підлягають визнанню, в т.ч.:2 240 437,64 грн. (основний платіж); 1 343 215,60 грн. (пеня та штрафна санкція).
Згідно частин 3-4 статі 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Частинами 2 та 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом частини 1 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:
1) у першу чергу задовольняються: вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України; вимоги кредиторів за договорами страхування; витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;
2) у другу чергу задовольняються: вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
3) у третю чергу задовольняються: вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;
5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;
6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд прийшов до висновку про необхідність визнати частково вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технологічного обладнання" на суму 2 240 437,64 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів; 644 986,35 грн - 3 черга задоволення вимог кредиторів та 1 538 800,17 грн - 6 черга задоволення вимог кредиторів. Грошові вимоги на суму 9 013 095,04 грн - відхилити.
Керуючись статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, -
Визнати частково грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технологічного обладнання" на суму 2 240 437,64 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів; 644 986,35 грн - 3 черга задоволення вимог кредиторів та 1 538 800,17 грн - 6 черга задоволення вимог кредиторів.
Грошові вимоги на суму 9 013 095,04 грн - відхилити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у 10-ти денний строк до Центрального апеляційного господарського суду.
Суддя С.А. Примак