вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у забезпеченні позову
21.07.2023м. ДніпроСправа № 904/3933/23
За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроландшафт", м. Дніпро
про стягнення грошових коштів
Суддя Красота О.І.
без участі представників сторін
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроландшафт" і просить суд стягнути грошові кошти у розмірі 1 684 589,29 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем не розроблений нормативний документ: "Лісонасадження захисні. Поточне утримання", графічні матеріали відповідно до статті 48 Лісового кодексу України, затверджений обласним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на виконання умов Договору № ПР/П-19458/НЮ від 12.08.2019. Вказане підтверджується рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2021 у справі № 904/6477/20, яким зобов'язано Відповідача виконати на користь Позивача послуги за Договором № ПР/П-19458/НЮ від 12.08.2019, а саме: виконати камеральні роботи; скласти та передати позивачу графічні матеріали ПЛЗУ-4,5.8; розробити, затвердити та передати Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" нормативний документ: "Лісонасадження захисні. Поточне утримання", відповідно до вимог ст. 48 Лісового кодексу України за адресою: м. Дніпро, вул. Іларіонівська, 23, Синельниківська виробнича дільниця. При цьому, наказ про примусове виконання перебуває на виконанні у Шевченківському відділі ДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (виконавче провадження № 66005738 від 09.07.2021). Державним виконавцем вживалось ряд заходів, направлених на виконання рішення суду у справі № 904/6477/20, у т.ч. здійснювались виклики керівника Відповідача. Однак Відповідач не виконує вказане рішення. Позивач зазначає, що грошові кошти у розмірі 1 684 589,29 грн. отримані Відповідачем за матеріали "лісовпорядкування" (І етап робіт за Договором "Польові вишукування"), які розроблені Відповідачем всупереч законодавству, що не дає можливості рецензування та здійснення їх подальшого погодження уповноваженими органами. До того ж, проведеною ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" Східним офісом Держаудитслужби встановлено невиконання Відповідачем умов п. 1.1, п. 1.4, п. 4.1 Договору від 12.08.2019 № ПР/П-19458/НЮ в порушення вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 526, ст. 530 Цивільного кодексу України, а Регіональною філією "Придніпровська залізниця" сплачено кошти за послуги 1 етапу без отримання остаточного результату з розроблення нормативного документу на суму за цим Договором 1 684 589,29 грн. Таким чином, розроблені Відповідачем за І етап документи "Польові вишукування" не відповідають вимогам чинного законодавства, а перераховані Позивачем грошові кошти у розмірі 1 684 589,29 грн. є такими, що підлягають поверненню Позивачу.
Крім того, Позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача, що містяться на відкритих рахунках, у т.ч. на відомому Позивачу рахунку № НОМЕР_1 у регіональному відділенні АТ "ОТП Банк" в м. Дніпро (код банку 300528, код ЄДРПОУ 21685166), а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову в межах суми позову 1 684 589,29 грн., з урахуванням сплаченої суми судового збору за подачу позову та заяви про забезпечення позову у розмірі 26 610,84 грн., а всього - 1 711 200,13 грн.
Заява обґрунтована тим, що невиконання Відповідачем судового рішення від 01.04.2021 у справі № 904/6477/20 свідчить про наявність ознак недобросовісності останнього й у даному випадку. При цьому, як встановлено проведеним моніторингом Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2022 у справі № 160/12910/22 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області стягнуто податковий борг з Відповідача до бюджету у сумі 492 979,08 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків.
Позивач вважає, що вказані вище обставини свідчать про той факт, що невжиття таких заходів як накладення арешту на грошові кошти, що належать Відповідачу та можуть підлягати стягненню у разі винесення судом рішення на користь Позивача, може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав та інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).
Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17).
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.
Господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу.
При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору (Такі правові висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 14.02.2020 у справі № 916/2278/19, від 26.11.2020 у справі № 911/949/20, від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20, від 09.06.2021 у справі № 914/2438/20).
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Господарський суд зазначає, що факт стягнення з Відповідача за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2022 у справі № 160/12910/22 податкового боргу у розмірі 492 979,08 грн. не може свідчити про унеможливлення виконання рішення суду за вказаним позовом.
Заява Позивача за своєю суттю є припущенням можливого невиконання рішення суду Відповідачем.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про судовий збір" та ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на заявника.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 21.07.2023 та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.І. Красота