г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/2069/23
Номер провадження 3/213/1001/23
05 липня 2023 року м. Кривий Ріг
Суддя Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Попов В.В., розглянувши матеріали про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №261268 (далі - Адміністративний протокол), водій ОСОБА_1 10.05.2023 року в 00 год. 25 хв. в м. Кривий Ріг, Інгулецький район, пр. Перемоги, 38, керував транспортним засобом "Mitsubishi" днз НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки т/з за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820, результат тесту №943 становить 0, 91 % проміле, проходження зафіксоване на нагрудний відеореєстратор, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позиція особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності.
В судовому засіданні захисник Мірошниченко М.В., яка представляла інтереси ОСОБА_1 , просила закрити провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, звернувши увагу на ряд суттєвих порушень - адміністративний протокол має виправлення, що заборонено законом, водію після огляду на місці зупинки не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі, що передбачено законом, при цьому ОСОБА_1 з самого початку заперечував вживання алкоголю і не погодився із результатами Драгеру, крім того, водію не були роз'яснені його права, передбачені законом. Також звертає на увагу, що ознаки сп'яніння, які поліцейський вписав у Акт огляду - порушення мови та порушення координації рухів не мають місце у дійсності, що видно на відеозапису, отже поліцейський їх вписав безпідставно, крім того, в матеріалах справи відсутній сертіфікат відповідності технічного засобу.
Нормативні акти, що передбачають відповідальність за дане адміністративне правопорушення та законодавство, яким керувався суддя при прийняття рішення.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Салабіаку проти Франції" від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
У КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування особою транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України,міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про національну поліцію", поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 7 Закону України "Про національну поліцію", під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування.
Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону України "Про національну поліцію", поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті35 Закону України "Про національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
В другій частині цієї статті зазначається, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Відповідно до пункту 2 розділу І "Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пункт 3 розділу І зазначеної Інструкції визначає, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно пункту 6 розділу І зазначеної Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби).
Згідно пункту 6 розділу ІІ зазначеної Інструкції, огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Згідно пункту 7 розділу І зазначеної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення.
Відповідно до постанови КМУ від 17 грудня 2008 р. N 1103 "Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" (із змінами) Кабінет Міністрів України відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення постановив затвердити Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду. Відповідно до даного порядку огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Висновок суду.
Під час розгляду справи були досліджені всі наявні докази - письмові матеріали справи про адміністративне правопорушення, а також долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудного реєстратора поліцейського (боді-камера), який долучений до справи.
Дослідивши докази, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП виходячи з наступного.
Згідно Акту огляду водія на стан алкогольного сп'яніння (долучений до матеріалів справи) огляд водія проведений у зв'язку з виявленими ознаками - запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів.
При цьому, відеофіксація події не підтверджує ці обставини. Так, з відеозапису видно, що під час спілкування поліцейських з водієм - перевірки документів, пояснення водія щодо своєї особи, а також під час винесення поліцейським постанови про накладення на водія штрафу за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП є очевидним, що у водія не має ні порушення мови, ні порушення координації рухів. На 4 хвилині спілкування з водієм один з поліцейських пропонує водію сісти до свого автомобіля і очікувати зазначену постанову. Така пропозиція від поліцейського водію вказує на те, що у поліцейського були відсутні будь які підозри щодо знаходження водія у стані сп'яніння і вказаний відеозапис, на якому у достатній мірі відображена поведінка водія, його рухи та його мова також вказує на те, що особистість водія не викликає жодної підозри, пов'язаної із перебуванням у стані сп'яніння. Далі, спілкування з водієм продовжилося і на 10:50 хвилині поліцейський запитує у водія (мовою оригіналу) - "чи не вживав він щось, бо якийсь запах від нього іде". Водій дає чітку відповідь - ні, не вживав нічого. Поліцейський заявляє водію (мовою оригіналу) - "давайте пройдемо огляд на місті за допомогою алкотестера Драгер".
Виходячи з вимог чинного законодавства, наведеного вище, поліцейський допустив порушення закону. По-перше, поліцейський записав в Акті огляду, що виявив у водія запах алкоголю з порожнини рота, проте відео такої обставини виявлення не підтверджує. Поліцейський не просить водія видихнути з порожнини рота повітря, а знаходячись на відстані від водія вказує йому, що чує від нього (не з порожнини рота, що може бути оцінено як відчуття запаху взагалі від особи - його тіла, одягу тощо), якийсь запах (не запах алкоголю, як написано в Акті огляду, що може бути оцінено як запах парфуму, одягу, електронної сигарети, яку водій застосовував під час пояснень тощо). В даному випадку, у разі дійсного виявлення поліцейським у водія запаху алкоголю з порожнини рота поліцейський був зобов'язаний повідомити водію, що у нього з порожнини рота чутний запах алкоголю, саме так законодавець визначив цей ознак сп'яніння, крім того, поліцейський мав обов'язок пересвідчитись у цьому шляхом простої дії - видих водієм повітря з порожнини рота, що зроблено не було.
Крім того, перед вимогою пройти огляд на стан сп'яніння водію не оголошувалось, що у нього були виявлені також наступні ознаки алкогольного сп'яніння - порушення мови, порушення координації рухів, які в подальшому були вписані поліцейським в Акт огляду водія, що є повністю безпідставним і не відповідає фактичній обстановці, яка відображена на відеозапису.
Після огляду водія за допомогою технічного приладу Драгер, є очевидним, що водій у повному обсязі не погоджується з результатами цього огляду. В даному випадку, поліцейський був зобов'язаний згідно вимог чинного законодавства запропонувати водію пройти огляд на стан сп'яніння в медичній установі, що зроблено не було, а водію було повідомлено про складання відносно нього адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП.
Таким чином, водій був позбавлений поліцейським свого законного права пройти огляд на стан сп'яніння в медичній установі у разі незгоди з результатами огляду, що є порушенням "Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", Постанови КМУ від 17 грудня 2008 р. N 1103 "Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду", а також статті 266 КУпАП.
Отже порядок, визначений законом і закріплений у свою чергу в статті 266 КУпАП, а також в зазначених вище Інструкціях був порушений поліцейським. Як зазначається у статті 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди зобов'язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права. У свою чергу ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства". Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
З урахуванням вищенаведеного, спираючись на вимоги та норми чинного законодавства України та практику Європейського суду з прав людини суд знаходить, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є не доведеною, тому підстав для його притягнення до адміністративної відповідальності немає за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю при відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1 ст. 247, ст.ст. 245, 251, 266, 268, 280, 283, 284, 285 КУпАП України, суддя -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя В.В.Попов.