справа № 208/6808/23
№ провадження 1-кс/208/1353/23
Іменем України
21 липня 2023 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , перевіривши дотримання вимог ст. 303, 304 КПК України за матеріалами скарги адвоката ОСОБА_2 , як представника потерпілої ОСОБА_3 «на постанову про закриття кримінального провадження № 12023041160000615 за ч. 1 ст. 115 КК України»,
встановив:
21 липня 2023 року до провадження слідчого судді передано скаргу адвоката ОСОБА_2 , як представника потерпілої ОСОБА_3 «на постанову про закриття кримінального провадження № 12023041160000615 за ч. 1 ст. 115 КК України», якою адвокат прохає:
-скасувати постанову про закриття кримінального провадження від 28 червня 2023 року старшого слідчого Кам'янського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області ОСОБА_4 винесену по кримінальному провадженню № 12023041160000615 за ознаками ч. 1 ст. 115 КК України, зобов'язав прокурора який скоює процесуальне керівництво в даному провадженні та слідчого поновити досудове розслідування.
Так, згідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Таким чином, законодавець передбачив право на оскарження рішень, дій та бездіяльності, слідчого, дізнавача або прокурора, визначив коло осіб які мають таке право, а саме - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Право на оскарження таких дій, бездіяльності та рішень, в передбаченому ст. 303 КПК України порядку, повинно ґрунтуватися на фактичних обставинах та доказах вчинення або не вчинення дій.
Так, згідно ч. 1 ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Так, оскаржуваним процесуальним рішенням за даною скаргою є постанова слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 винесена 28 червня 2023 року про закриття кримінального провадження № 12023041160000615 за ознаками ч. 1 ст. 115 КК України.
Таким чином, враховуючи дату винесення оскаржуваної постанови, а саме з 28 червня 2023 рік, станом на час звернення зі скаргою а саме станом на 21 липня 2023 року, строк передбачений ч. 1 ст. 304 КПК України сплив, а для визначення дотримання скаржником строку на звернення зі скаргою з дати її отримання, необхідним є встановлення та підтвердження такої дати.
Проте адвокатом ОСОБА_2 до скарги не долучено жодного підтвердження отримання оскаржуваної постанови ні ним, ні потерпілою особою, та дотримання строку визначеного ч. 1 ст. 304 КПК України при зверненні із даною скаргою.
Таким чином передбачений ч. 1 ст. 304 КПК України строк на звернення зі скаргою, враховуючи що дане оскаржуване рішення слідчого оформлено постановою, починається з дня отримання особою її копії.
Для обрахування такого строку необхідним є визначення коли особа зверталася до слідчого, з яких питань, з якими вимогами, та коли саме отримала оскаржувану постанову.
Як вбачається з поданих матеріалів, жодного документу, який містить відображення вищезазначених відомостей скаржником до скарги не долучені, а також за змістом скарги дата отримання оскаржуваної постанови не відображена, та жодним чином не підтверджена.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Таким чином, звернення зі скаргою повинно відбутися у десятиденний строк, як визначено ст. 304 КПК України, який повинен бути підтверджений, але який за матеріалами скарги жодним чином не відображений та жодним доказом не підтверджений, що є обов'язковою умовою для прийняття скарги до розгляду, або порушенням особою скаржником питання про поновлення цього строку.
Крім того, у відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
А тому, слідчий суддя без належного підтвердження скаржником свого статусу потерпілої особи в межах даного кримінального провадження, дати отримання скаржником оскаржуваної постанови, та за наявності підстав для поновлення визначеного ст. 304 КПК України строку на звернення зі скаргою, не надає право слідчому судді самостійно обирати на свій розсуд зазначений період без належного підтвердження та обґрунтування які повинні відображатися як за змістом скарги так і з долучених до неї доказів.
Слідчим суддею також враховано, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, повернення скарги з підстав недотримання при зверненні з нею приписів КПК України, та неможливості її прийняття з підстав передбачених ст. 304 КПК України до розгляду слідчим суддею, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Та не обмежує у праві скаржника, при дотриманні приписів КПК України, скористатися своїм право на звернення зі скаргою в передбаченому порядку.
Керуючись ст.ст.303-306 КПК України, -
постановив:
Скаргу адвоката ОСОБА_2 , як представника потерпілої ОСОБА_3 «на постанову про закриття кримінального провадження № 12023041160000615 за ч. 1 ст. 115 КК України» - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення скарги надіслати особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї документами.
Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня отримання її копії безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1