Справа № 201/4180/23
Провадження № 2/201/1840/2023
17 липня 2023р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
в складі : головуючого - судді - Ткаченко Н.В.
за участю секретаря - Покопцевої Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 07.04.2023р. надійшла позовна заява АТ «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючою по справі визначена суддя Ткаченко Н.В. (матеріали справи були передані судді 10.04.2023р.)
11.04.2023р. засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» отримана відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру, з якої вбачається, що відповідач значиться зареєстрованим на території Соборного району м. Дніпра (а.с. № 124).
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 11.04.2023р. позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження по справі, призначено розгляд справи в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.№125).
Цією ж ухвалою позивачу було повернуто без розгляду клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні, яке містилося по тексту позовної заяви (а.с. № 125).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача - Лук'янчук І.О. (діє за довіреністю від 01.08.2022р. - а.с. № 123) посилався на те, що 23.09.2022р. на підставі Заяви про приєднання до Договору про видачу та обслуговування особистої платіжної картки, надання санкціонованого овердрафту та послуг дистанційного банківського обслуговування № 309817442 від 23.09.2022р. АТ «Перший український міжнародний банк» ОСОБА_1. було відкрито поточний рахунок у форматі IBAN: № НОМЕР_1 ; у валюті Євро, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки. До поточного рахунку на ім'я відповідача випущено платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa International: Visa Classic Debit № НОМЕР_2 . По тексту позову представник позивача зазначав, що обслуговування рахунку здійснювалося на умовах і в порядку, передбаченому законодавством України, правилами міжнародної платіжної системи Visa International, правилами користування платіжною карткою, договором банківського рахунку. Втім, 23.09.2022р. на рахунок відповідача зараховані кошти у розмірі 7 845,67 Євро, замість правильної суми коштів 78,46 Євро, за однією операцією переказу з-за кордону на загальну суму 321 266,77 малагасійських аріарі (MGA), з конвертацією цих коштів в Євро.
Представник позивача зазначав, що зарахування коштів відбулось внаслідок помилки в Програмі ITM, яка полягає у неправильно визначеному «параметрі експоненти», за одним переказом, що були зараховані на рахунок відповідача, за базу розрахунку при їх конвертації у валюту рахунку (Євро) було використано загальну суму у валюті малагасійський аріарі, збільшену в 100 разів. Отже різниця між 7 845,67 Євро та 78,46 Євро, яка становить 7 767,21 Євро, на думку представника позивача, є безпідставно набутими відповідачем грошовими коштами, з яких 5 157,47 Євро не повернуті та становлять суму боргу.
Враховуючи викладене, представник позивача посилаючись на ст. 1212 ЦК України, просив задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 5 157,47 Євро, а також понесені судові витрати.
Відповідач позовні вимоги не визнав. 05.06.2023р. представником відповідача - адвокатом Карнаушенком А.А. (діє на підставі ордеру від 02.06.2023р. - а.с. № 147) в порядку ст. 178 ЦПК України подано відзив на позов (а.с. № 138-142), в якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що в даному випадку застосування конструкції ст. 1212 ЦК України є помилковим, оскільки правова природа зазначеної норми права не розповсюджується на виниклі правовідносини. Банк, здійснюючи зарахування коштів на картку відповідача діяв на підставі договору. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Позивачем не доведено, що набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Крім того, представник вказує на те, що Банк як клієнт компанії Euronet USA проінформований про те, що несе кінцеву відповідальність на конфігурацію програми, яка ним використовується. Банк, перш ніж використовувати будь-яке програмне забезпечення, повинен був, як заінтересована сторона, впевнитись в тому, що функції даної програми задовольняють його потреби та що програма добре працює в його операційному середовищі.
У зв'язку з викладеним просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представником позивача 12.06.2023р. в порядку ст. 179 ЦПК України подана відповідь на відзив (а.с. № 156-161), де представник позивача зауважував, що викладені представником відповідача Карнаушенком А.А. у відзиві заперечення проти позову не узгоджуються та суперечать наданим позивачем доказам, суперечать нормам матеріального та процесуального права, є хибними, а викладені ним у відзиві відомості стосовно фактичних обставин справи, взагалі є недостовірними.
14.07.2023р. представник відповідача - адвокат Карнаушенко А.А. подав письмові пояснення по справі, по тексту яких, окрім іншого, просив справу розглядати за його відсутності, а судові витрати покласти на позивача (а.с. № 163-166). Також, вдруге наголошував на тому, що помилка програмного забезпечення вказує лише на вину самого банку, оскільки, саме банк, як клієнт компанії Euronet USA, несе кінцеву відповідальність за конфігурацію програми.
17.07.2023р. представник позивача - Лук'янчук І.О. подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав. В цій заяві представник позивача, з урахуванням неявки та заяви представника відповідача від 14.07.2023р., та з метою дотримання рівності прав сторін у справі, просив справу розглядати в судовому засіданні також і за його відсутності та без технічної фіксації (а.с. № 167).
Відповідач (його представник) в судове засідання 17.07.2023р. не з,явився, про дату розгляду справи був повідомлений належним чином, у справі наявні підтвердження (а.с. № 133, 135-137,154).
За вищезазначеного, з урахуванням заяв представників позивача та відповідача, розгляд справи 17.07.2023р. здійснювався у відповідності до положень ст. 223 та ч.2 ст. 247 ЦПК України за відсутності обох сторін (їх представників) та без фіксації судового процесу технічними засобами.
Суд, вивчивши матеріали справи, надавши оцінку змісту заперечень стосовно позовних вимог, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення стосовно них, об'єктивно оцінивши докази за принципами ст. 89 ЦПК України у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
23.09.2022р. на підставі Заяви про приєднання до Договору про видачу та обслуговування особистої платіжної картки, надання санкціонованого овердрафту та послуг дистанційного банківського обслуговування № 309817442 від 23.09.2022р. АТ «Перший український міжнародний банк» ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок у форматі IBAN: № НОМЕР_1 ; у валюті Євро, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки.
До поточного рахунку на ім'я відповідача випущено платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa International: Visa Classic Debit № НОМЕР_2 .
Обслуговування рахунку здійснювалося на умовах і в порядку, передбаченому законодавством України, правилами міжнародної платіжної системи Visa International, правилами користування платіжною карткою, договором банківського рахунку.
По тексту позовної заяви представник позивач зазначає, що 23.09.2022р. на рахунок відповідача помилково зараховані кошти у розмірі 7 845,67 Євро, замість правильної суми коштів 78,46 Євро, за однією операцією переказу з-за кордону на загальну суму 321 266,77 малагасійських аріарі (MGA), з конвертацією цих коштів в Євро.
Представник позивача стверджує, що різниця між 7 845,67 Євро та 78,46 Євро, яка становить 7 767,21 Євро, є безпідставно набутими відповідачем грошовими коштами, з яких 5 157,47 Євро не повернуті банку та становлять суму боргу відповідача перед банком.
При розгляді справи встановлено та не заперечується сторонами по справі, що АТ «ПУМБ» є учасником Міжнародної платіжної системи Visa International, яка внесена до реєстру платіжної інфраструктури, що ведеться Національним банком України, та відповідно до закону, нормативно-правових актів Національного банку України та правил платіжної системи має право здійснювати діяльність в Україні (Додаток 14).
Відповідно до Закону України «Про платіжні послуги» строки виконання платіжних операцій у платіжних системах встановлюються правилами платіжних систем, але не можуть перевищувати строків, визначених цим Законом (частина шоста статті 47); правилами платіжної системи встановлюється, зокрема, схема виконання платіжних операцій, що використовується для виконання платіжних операцій (частина 10 статті 71).
Отримання грошових коштів відповідачем за переказами з-за кордону у валюті малагасійський аріарі (MGA) здійснювалися за процедурою «Visa Fast Funds» (у перекладі на державну мову - «Віза Швидкі Гроші») відповідно до правил МПС Visa.
Переказ за процедурою «Visa Fast Funds» передбачає необхідність зарахування коштів держателям платіжних карток протягом не більше ніж 30 хвилин з моменту схвалення переказу.
Відповідно до правил МПС Visa при ініціюванні кожного переказу з-за кордону у малагасійських аріарі (MGA) на рахунок відповідача, з використанням реквізитів платіжної картки МПС Visa, за таким переказом банківська установа повинна бути забезпечена доступність коштів на рахунку отримувача (відповідача) не пізніше ніж 30 хвилин з моменту схвалення переказу, тобто до їх фактичного отримання від МПС Visa. Відповідно, банк повинен здійснити розрахунок грошової суми, на яку необхідно збільшити доступність коштів на рахунку, до фактичного надходження до банку коштів від МПС Visa за переказом.
Представник позивача зазначає, що по усім переказам з-за кордону, що здійснені у валюті малагасійський аріарі (MGA), внаслідок рахункової помилки у програмному комплексі процесингового центру АТ «ПУМБ» на рахунки отримувачів переказу зараховувалася грошова сума у стократному розмірі від ініційованої суми переказу.
Помилка в розрахунках обумовлена тим, що в програмному компоненті Integrated Transaction Management версії 4.5 (далі за текстом - Програма ITM), який є частиною програмного забезпечення процесингового центру АТ «ПУМБ», неправильно визначено «параметр експоненти», який визначає скільки цифр у кінці суми переказу, який підлягає зарахуванню отримувачу, мають бути відокремлені комою. У «параметрі експоненти» замість значення «2» було вказано значення «0», що призвело до того, що програмне забезпечення ІТМ не ставило кому перед двома останніми цифрами суми транзакції для позначення останніх двох цифр як сантими.
Необхідність відокремлення двох останніх цифр суми транзакції комою від решти суми валютної транзакції MGA пояснюється тим, що мінімальною одиницею MGA є один сантим, що становить одну соту (1/100) валюти малагасійський аріарі (MGA). Якби програмні компоненти, що визначають «параметр експоненти», були реалізовані належним чином, останні дві цифри були б позначені як сантими, в результаті чого на рахунки отримувачів були б зараховані коректні суми транзакцій.
Натомість, до моменту виявлення та усунення проблеми, на рахунки отримувачів були зараховані суми, що в сто разів перевищували фактичні суми, які мали б бути зараховані.
Наявність вищевказаної помилки в Програмі ITM, що використовується АТ «ПУМБ» для управління транзакціями за платіжними картками, яка належить компанії Euronet USA, LLC та підтримується нею, підтверджується листом компанії Euronet.
Представник позивача вважає, що помилкове зарахування коштів на рахунок відповідача у більшій сумі вказує на те, що грошові кошти у розмірі 7 845,67 Євро, з яких 5157,47 Євро не повернуто відповідачем, та становлять суму боргу відповідача, набуті останнім не на підставі норм закону чи умов Договору, тобто без достатньої правової підстави, а тому відповідно до положень ст. 1212 ЦК України підлягають поверненню.
З вищезазначеними твердженнями суд не погоджується з огляду на наступне.
Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі № 922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019р. у справі № 320/5877/17 (провадження №14-32цс19) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019р. у справі № 917/1739/17 (провадження №12-161гс19) дійшла висновку, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, встановлених судом під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Як зазначалося вище за вимогами статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Виходячи з аксіоми цивільного судочинства jura novit curia - «суд знає закон», при розгляді справи суд повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, яка проте не може бути застосована судом для вирішення спору по суті за відсутності відповідного клопотання позивача у справі, оскільки інший підхід суду порушив би принцип диспозитивності судового процесу та правомірні очікування як позивача (який звертається саме з певним чином обґрунтованою в правовому аспекті вимогою) так і відповідача (який заперечуючи проти позову наводить доводи саме щодо тих підстав та обґрунтувань, які наводяться позивачем у справі).
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, це закріплено в ч. 1 ст. 13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства).
В позовній заяві представник позивача посилається на те, що відповідач отримав грошові кошти у розмірі 7 767,21 Євро 21 євроцент без достатніх правових підстав внаслідок рахункової помилки у програмному комплексі процесингового центру АТ "ПУМБ".
При цьому, представник позивача зазначає про те, що у відповіді на запит АТ «ПУМБ» щодо виявленої в програмного забезпеченні ІТМ, наданої юридичною особою Euronet USA, вказано, що було виявлено, що програмні компоненти, які визначають «параметр експоненти» в програмному забезпеченні ІТМ, який визначає, скільки цифр в кінці суми транзакції мають бути відокремлені комою, не були реалізовані. Відповідно у параметрі «параметр експоненти» замість значення «2» було вказано значення «0», що призвело до того, що програмне забезпечення ІТМ не ставило кому перед двома останніми цифрами суми транзакції, позначаючи ці цифри як сантими. Це призвело до помилок у розрахунках, еквівалентних стократному перевищенню фактичної суми, яка мала бути оброблена. Ця проблема була виявлена для всіх фінансових транзакцій, що зараховувалися на рахунки отримувачів, відкритих в АТ «ПУМБ», під час здійснення міжнародних переказів малагасійських аріарі, які оброблялися АТ «ПУМБ» за допомогою програмного забезпечення ІТМ.
Тобто, на думку представника позивача, у зв'язку із недопрацюванням програмного забезпечення ІТМ, АТ «Перший український міжнародний банк» здійснив помилкове зарахування коштів на рахунки своїх клієнтів.
Втім, суд зауважує на тому, що АТ «Перший український міжнародний банк», здійснюючи зарахування коштів на картку відповідача, діяв на підставі договору.
Так, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Встановивши вказані обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
З матеріалів справи, зокрема, долучених до позовної заяви доказів вбачається, що АТ «Перший український міжнародний банк», як клієнт компанії Euronet USA, був проінформований про те, що несе кінцеву відповідальність за конфігурацію програми, яка ним використовується.
Крім того, банк перш ніж використовувати будь-яке програмне забезпечення повинен був, як заінтересована сторона, впевнитись в тому, що функції даної програми задовольняють його потреби та що програма добре працює в його операційному середовищі.
Відповідно до ч. 1 «Визначення термінів» Розділу І «Загальні засади» Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, несанкціонований овердрафт - це заборгованість клієнта перед банком, що не обумовлена договором, не є прогнозованою в розмірі та за часом виникнення та яка виникає внаслідок здійснення клієнтом випадкових операцій з карткового рахунку на суму, що перевищує встановлений банком розмір платіжного ліміту.
Згідно п. 3.3.4 частини 3 «Порядок здійснення розрахунків» Розділу ІІ «Послуги банку» Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов'язаний погасити заборгованість за несанкціонованим овердрафтом в повному обсязі протягом 15 календарний днів з дня його виникнення.
Аналіз викладених вище умов договору свідчить про те, що при вирішенні заявлених позовних вимог не можна говорити про несанкціонований овердрафт, оскільки вини клієнта, внаслідок здійснення ним випадкових операцій з карткового рахунку на суму, що перевищує встановлений банком розмір платіжного ліміту - позивачем не доведена.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Представником позивача не доведено, що відповідач збагатився за рахунок Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Отже, аналізуючи позов та додані до нього докази, суд дійшов до висновку, що посилання позивача на рахункову помилку у програмному комплексі процесингового центру АТ «ПУМБ», не є правовою підставою для застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України та відповідно задоволення позовних вимог.
Виниклі правовідносини стосуються не відповідача, а виключно Компанії, яка займалася розробкою програмного забезпечення ІТМ і лише банк, як клієнт компанії Euronet USA, несе кінцеву відповідальність за конфігурацію програми, яка ним використовується.
А тому покладання на відповідача відповідальності за дії, які він не вчиняв та які не узгоджені договором, суперечать чинному законодавству.
Вказане свідчить про безпідставність посилання позивача не лише на ст. 1212 ЦК України, а й застосування положень договору, які регламентують несанкціонований овердрафт, оскільки вони не стосуються предмету позову.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог свідчить про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог.
При цьому, суд оцінює критично заперечення представника позивача, які ним викладені по тексту відповіді на відзив від 12.06.2023р., стосовно тверджень представника відповідача про безпідставність застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України та положень договору, з огляду на те, що вини клієнта, внаслідок здійснення ним випадкових операцій з карткового рахунку на суму, що перевищує встановлений банком розмір платіжного ліміту - представником позивача не доведена. Помилка програмного забезпечення вказує лише на вину самого банку, оскільки, саме банк, як клієнт компанії Euronet USA, несе кінцеву відповідальність на конфігурацію програми, яка ним використовується, а тому покладання вини на інших осіб є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що недопрацювання програмного забезпечення ІТМ, виключає застосування конструкції ст. 1212 ЦК України, оскільки правова природа зазначеної норми права не розповсюджується на виниклі правовідносини.
Згідно положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Крім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України (заява N 65518/01; від 06.09.2005р.; пункт 89), «Проніна проти України (заява N 63566/00; 18.07.2006р.; пункт 23) та «Серявін та інші проти України (заява N 4909/04; від 10.02.2010р.; пункт 58), згідно з якою, принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994р., пункт 29).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України, отже позовні вимоги як необґрунтовані задоволенню не підлягають.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦК України та приймаючи до уваги, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати, які понесені позивачем у цій справі, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.1212 ЦК України, Законом України «Про платіжні послуги», постановами Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі № 922/3412/17 (провадження №12-182гс18), від 13.02.2019р. у справі № 320/5877/17 (провадження №14-32цс19) та від 04.12.2019р. у справі № 917/1739/17 (провадження №12-161гс19), ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 223, 141, ч.2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, 274, 275 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: Ткаченко Н.В.