Справа № 201/7962/23
Провадження № 1-кп/201/782/2023
11 липня 2023 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041030001357 від 16.05.2023 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Перше Травня Дніпропетровської області, неодруженого, утриманців не маючого, з незакінченою середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 18.01.2023 Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 190 КК України до 5 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України на іспитовий строк 3 роки,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_4
обвинувачений ОСОБА_3
захисник ОСОБА_5 (відеоконференцзв'язок)
Прокурором заявлено клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_3 строком на 60 діб, оскільки на сьогоднішній день, на думку прокурора, існують ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
1) обвинувачений ОСОБА_3 з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчинені кримінального правопорушення, може переховуватись від суду;
3) обвинувачений ОСОБА_3 може незаконно впливати на свідків;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений та його захисник проти продовження строку дії запобіжного заходу заперечили, посилаючись на те, що зазначені ризики не обґрунтовані та не доведені. Вважають, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може цілком забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та його належну поведінку. Адвокат повідомив, що у обвинуваченого є постійне місце проживання, маються тісні соціальні зв'язки, він визнає вину. Обвинувачений зазначив про вчинення ним злочину внаслідок тяжких сімейних обставин.
Суд, заслухавши учасників процесу, вважає, що обвинуваченому слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 60 днів.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.05.2023 задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 13.07.2023. Визначено заставу у двадцяти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53 680,00 грн, та роз'яснені підозрюваному його процесуальні обов'язки у разів внесення суми застави.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Суд вважає, що ризик переховування від суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжує існувати і є доведеним.
Так, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, суд зважає на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , який відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років, а тому, враховуючи, що ОСОБА_3 не має тісних соціальних зв'язків, постійного місця роботи та доведеного джерела доходу, тому, на думку суду, він може переховуватись від суду з метою уникнення покарання.
Також є підтвердженим ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки на теперішній час свідки не допитані і на теперішній час продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків з метою зміни наданих ними показань на свою користь.
Є доведеним ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_3 не працює, має незакінчену середню освіту, обвинувачується у вчиненні 14 епізодів у сфері незаконного обігу наркотичних та психотропних засобів.
В той же час прокурором доведена і недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачене покарання від шести до десяти років позбавлення волі, тому, перебуваючи на волі, з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватись від органів досудового слідства, а отже вищевикладене вказує, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальним законом обов'язків.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, продовжують існувати та не зменшилися.
Тому суд вважає, що застосований на досудовому розслідуванні запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави як альтернативного запобіжного заходу і покладених у разі внесення застави обов'язків слід залишити без змін та продовжити на строк до 60 діб.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Застосований під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави як альтернативного запобіжного заходу у розмірі 53 680,00 грн і покладених, у разі внесення застави, обов'язків, відповідно до ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.05.2023 року, - залишити без змін та продовжити на 60 днів, тобто до 08 вересня 2023 року (включно).
Копію ухвали направити до Державної установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1