Справа № 489/3930/23
Провадження № 1-кп/489/850/23
Ленінський районний суд міста Миколаєва
Вирок
іменем України
21 липня 2023 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва кримінальне провадження №12023152040000716 від 09.06.2023 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Миколаєва, громадянки України, професійно-технічною освітою, не працюючої, пенсіонерки, незаміжньої, не маючої на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,
встановив:
Відповідно до обвинувального акту - 06.06.2023 близько 15:00 год. (більш точного часу не встановлено) ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи з умислом, направленим на незаконне викрадення чужого майна, знаходячись у власному помешканні, що розташоване по АДРЕСА_1 , діючи в умовах воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 2102-ІХ, який неодноразово продовжувався, останній раз - Указом Президента України № 255/2023 від 01.05.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, умисно таємно викрала мобільний телефон марки «VIVO V2036» чорного кольору, модель «Y31(V2036)», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , вартістю 7773,72 грн, який належить ОСОБА_6 . Після того ОСОБА_3 , утримуючи викрадене майно при собі, розпорядилась ним на власний розсуд, чим заподіяла ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 7773,72 грн.
Таким чином, судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 вчинила таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, тобто скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
14 липня 2023 між прокурором та підозрюваною за участю її захисника укладена угода про визнання винуватості відповідно до ст. 472 КПК України.
Згідно з даною угодою сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваної за ч. 4 ст. 185 КК України та щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачена беззастережно визнала свою винуватість у зазначеному діянні. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинна понести обвинувачена, у виді п'яти років позбавлення волі та відповідно до ст. 75 КК України зі звільненням її від відбування покарання з випробуванням з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вказані вид та міра покарання визначені сторонами угоди з урахуванням особи підозрюваної, яка беззастережно визнала свою вину, щиро розкаялася, наявності обставини, що пом'якшує покарання, а також ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Потерпілий надав письмову згоду на укладення між прокурором та підозрюваною угоди про визнання винуватості, а також відсутність претензій матеріального та морального характеру.
Прокурор, обвинувачена та її захисник під час підготовчого судового засідання підтримали угоду про визнання винуватості та вважають, що є всі підстави для її затвердження судом та визначення погодженого сторонами угоди покарання. При цьому обвинувачена повністю та беззастережно визнала свою винуватість в інкримінованому кримінальному правопорушенні.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Судом у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом та беззаперечно погоджується на це.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди від 14.07.2023 між прокурором та підозрюваною за участю її захисника про визнання винуватості і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами виду та міри покарання зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.
Визначаючи тривалість строку випробовування, суд, окрім тяжкості кримінального правопорушення, головним чином враховує особу обвинуваченої, яка раніше не судима, є пенсіонером, повністю визнала свою вину та щиро розкаялася у вчиненому, не має негативної характеристики, а також той факт, що в Україні введений воєнний стан, що покладає на жителів додаткові обмеження, тому зазначені обставини, які зменшують суспільну небезпечність обвинуваченої, вказують на можливість встановлення дворічного іспитового строку для її виправлення.
Цивільний позов не заявлявся.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Натомість у даному кримінальному провадженні слідчим залучався для проведення судово-товарознавчої експертизи судовий експерт, який не є працівником державної установи, що вказує на те, що державою не були понесені витрати на залучення експерта, тому відсутні передбачені ч. 2 ст. 124 КПК підстави для стягнення з обвинуваченого на користь держави витрат на його залучення.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Оскільки суд прийшов до висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, тому відсутні підстави для застосування відносно нього запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Керуючись статтями 373, 374, 475 КПК України, суд
ухвалив:
Затвердити угоду від 14.07.2023 між прокурором та підозрюваною ОСОБА_3 про визнання винуватості.
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі статей 75, 76 КК України засуджену ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробовуванням, якщо вона протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Іспитовий строк ОСОБА_3 обчислювати з дня ухвалення вироку, тобто з 21 липня 2023 року.
Речові докази:
- телефон марки «VIVO V2036», модель «Y31(V2036)», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , та картонну коробку від нього - залишити у потерпілого ОСОБА_6 .
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набранням вироком законної сили не застосовувати.
На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1