Справа №127/20923/20
Провадження №1-кп/127/831/20
17 липня 2023 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4
розглянувши в закритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці кримінальне провадження № 12020020010000599 по обвинуваченню
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Житомирської області Любарського району с. Мотовилівка, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 302 КК України, -
Встановив
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується за ч. 1 ст. 302 КК України, тобто в створення та утримання місць розпусти, а саме в тому, що
ОСОБА_4 в період часу з 22.11.2019 по 04.04.2020, будучи впевненою в безкарності своїх дій, діючи умисно, нехтуючи загальноприйнятими правилами поведінки та моральними засадами суспільства в частині встановлення зв'язків між людьми для задоволення їх статевих потреб, під приводом проживання, спеціально орендувала у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2 , де створила та утримувала місце розпусти, що виразилось у вступі в статевий акт під приводом надання послуг розслаблюючого масажу, з особами, з якими ОСОБА_4 знайомилась за допомогою розміщених нею оголошеннях на Інтернет сайті «www.ukrgo.com», де підшукувала осіб чоловічої статі, які телефонували їй за номерами мобільних телефонів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , з якими ОСОБА_4 домовлялася про надання послуг розслаблюючого масажу особисто з метою вступу із ними в статевий акт.
Так, 22.11.2019, точний час не встановлено, ОСОБА_4 , в ході розмови по мобільному телефону отримала прохання від раніше не знайомого їй чоловіка, яким виявився ОСОБА_6 , надати йому послуги розслаблюючого масажу, на що ОСОБА_4 погодилася та повідомила, що надає послуги розслаблюючого масажу в квартирі АДРЕСА_2 .
ОСОБА_6 22,11.2019 приїхав до помешкання за вищевказаною адресою, де ОСОБА_4 , під приводом надання послуг розслаблюючого масажу, безоплатно вступила із ним в статевий акт у вигляді орального та класичного сексу.
Також, 27.01.2020, точний час не встановлено, ОСОБА_4 , в ході розмови по мобільному телефону отримала прохання від раніше не знайомого їй чоловіка, яким виявився ОСОБА_7 , надати йому послуги розслаблюючого масажу, на що ОСОБА_4 погодилася та повідомила, що надає послуги розслаблюючого масажу в квартирі АДРЕСА_2 .
ОСОБА_7 27.01.2020 приїхав до помешкання за вищевказаною адресою, де ОСОБА_4 під приводом надання послуг розслаблюючого масажу, безоплатно вступила із ним в статевий акт у вигляді орального та класичного сексу.
Крім цього, 29.03.2020, точний час не встановлено, ОСОБА_4 , в ході розмови по мобільному телефону отримала прохання від малознайомого їй чоловіка, яким виявився ОСОБА_7 , надати йому послуги розслаблюючого масажу, на що ОСОБА_4 погодилася та повідомила, що продовжує надавати послуги розслаблюючого масажу в квартирі АДРЕСА_2 .
ОСОБА_7 29.03.2020 приїхав до помешкання за вищевказаною адресою, де ОСОБА_4 , під приводом надання послуг розслаблюючого масажу, безоплатно вступила із ним в статевий акт у вигляді орального та класичного сексу.
Не зупиняючись на цьому, 04.04.2020 приблизно о 13:20 год., ОСОБА_4 , в ході розмови по мобільному телефону отримала прохання від не знайомого їй чоловіка, яким виявився ОСОБА_8 , надати йому послуги розслаблюючого масажу, на що ОСОБА_4 погодилася та повідомила, що надає послуги розслаблюючого масажу в квартирі АДРЕСА_2 .
ОСОБА_8 04.04.2020 приблизно о 14:30 год., приїхав до помешкання за вищевказаною адресою, де ОСОБА_4 , під приводом надання послуг розслаблюючого масажу, безоплатно вступила із ним в статевий акт у вигляді орального та класичного сексу.
В судовому засіданні обвинувачена заявила клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження в зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.
Прокурор не заперечив щодо задоволення клопотання обвинуваченої та закриття кримінального провадження в зв'язку із закінченням строків притягнення обвинуваченої до кримінальної відповідальності.
Заслухавши клопотання обвинуваченої, врахувавши думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно санкції ч. 1 ст. 302 КК України створення або утримання місць розпусти, а також звідництво для розпусти - караються штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.
Відповідно до положення статті 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
Згідно ч. 2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Згідно з положеннями статті 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 302 КК України відноситься до кримінального проступку.
Положеннями ч. 1 ст. 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Таким чином, згідно приписів вказаної статті особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання чинності вироком суду законної сили минули встановлені законом строки, обчислення яких зупиняється в разі ухилення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення від слідства та суду, та переривається у випадку скоєння зазначеною особою нового кримінального правопорушення.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.ч. 2-4 ст. 49 КК України).
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що кримінальні правопорушення в яких обвинувачується ОСОБА_4 вчинені в період часу з 22.11.2019 по 04.04.2020 та з моменту вчинення кримінального проступку минуло понад 3 роки.
Згідно матеріалів кримінального провадження та пояснень прокурора в даному випадку відсутні обставини, які б зупиняли або переривали перебіг строків давності, ОСОБА_4 від органу досудового розслідування чи суду не ухилялася, нового кримінального правопорушення не вчиняла.
Встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, суд зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 суть пред'явленого обвинувачення зрозуміла, вона розуміє свої права, визначені ч.ч. 2-3 ст. 285 КПК України та підставу звільнення від кримінальної відповідальності. Судом роз'яснено обвинуваченій ОСОБА_4 , що звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності за статтею 49 КК України є нереабілітуючою підставою та не звільняє її від цивільно-правової відповідальності.
Вказане також узгоджується і з позицією Верховного Суду, який у своїй Постанові від 24.05.2018 (справа № 531/2332/14-к) також зазначив, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. У разі закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
Судом також встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 розуміє наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави та бажає бути звільненою від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Враховуючи те, що з моменту вчинення кримінального правопорушення минуло понад 3 роки, суд приходить до висновку, що кримінальне провадження підлягає закриттю в зв'язку із закінченням строку давності, встановленого ст. 49 КК України.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання обвинуваченої про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 на підставі ст. 49 КК України зі звільненням її від кримінальної відповідальності, у зв'язку з закінченням строків давності.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 302 КК України.
Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Питання речових доказів, вирішити відповідно до ст.ст. 96-1, 100 КПК України.
Так, відповідно до ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що передбачені в частині першій статті 96-2 КК України випадки застосування спеціальної конфіскації нерозривно пов'язані з умовами такої конфіскації, викладеними у статті 96-1 КК України.
Водночас суд враховує правову позиції Верховного Суду, викладену у постанові від 02.06.2020 у справі № 748/1457/19, яка полягає у наступному.
Згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції з прав людини і основоположних свобод, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини застосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції не просто за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така законна конфіскація у даній конкретній ситуації не порушує «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб».
Зокрема, порушення ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції через застосування конфіскації, яка формально ґрунтувалася на положеннях національного закону, але за обставин конкретної справи була визнана «неспівмірною», оскільки покладала на заявника «надмірний індивідуальний тягар», було встановлено у справі «Ісмайлов (Ismayilov) проти Російської Федерації» від 06 листопада 2008 року.
У статті 8 КПК України зазначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Отже, при застосуванні конфіскації майна в кожному конкретному випадку суд має не тільки послатися на наявність для цього формальних підстав, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар».
Зважаючи на викладене, суд враховує вищевикладені положення національного права та практики тлумачення й застосування положень міжнародного законодавства, враховує ступінь тяжкості вчиненого проступку, конкретні обставини кримінального провадження, а також вартість вилученого майна та факт наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що оскільки вилучені під час обшуку у ОСОБА_4 мобільні телефони та планшет не містять в собі слідів кримінального правопорушення, однак на них зберігаються важлива, особиста інформація ОСОБА_4 , у цьому випадку конфіскація вказаних мобільних телефонів та планшету становитиме непропорційне втручання у право особи на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, порушить «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на ОСОБА_4 «надмірний індивідуальний тягар», тому вказані пристрої спеціальній конфіскації не підлягають.
Керуючись ст.ст. 96-1, 100, 174, 284, 370-372, 395 КПК України, ст.ст. 12, 49, 302 КК України, суд -
Ухвалив
Клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 302 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.
Кримінальне провадження № 12020020010000599 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 302 КК України - закрити.
Арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.04.2020 на тимчасово вилучені предмети та грошові кошти, які вилученні під час проведення санкціонованого обшуку 04.04.2020 за місцем тимчасового проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , а саме на мобільний телефон марки «Philips», ІМЕІ №1: НОМЕР_3 , ІМЕІ №2: НОМЕР_4 , в середині якого встановлені СІМ-карти: НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ; СІМ-карту з надписом на поверхні НОМЕР_7 ; планшет марки «Samsung» модель «SM-T561», ІМЕІ №1: НОМЕР_8 , серійний номер: НОМЕР_9 ; грошові кошти в загальній сумі 1000 грн., а саме: купюру номіналом 500 грн. з номером: ВГ7196369, купюру номіналом 200 грн. з номером: КИ1738824, купюру номіналом 200 грн. з номером: УФ8982931, купюру номіналом 50 грн. з номером: СГ8621767, купюру номіналом 50 грн. з номером: СЙ2207059; 4 (чотири) презерватива марки «LaHot Classic»; 4 (чотири) банківські карти, а саме: банківська карта «ПриватБанк» з номером: НОМЕР_10 , банківська карта «Альфа Банк» з номером: НОМЕР_11 , банківська карта «ПриватБанк» з номером: НОМЕР_12 , банківська карта «А - Банк» з номером: НОМЕР_13 ; 5 (п'ять) капсул медичного препарату «Протефлазід»; мобільний телефон марки «Nokia», ІМЕІ №1: НОМЕР_14 , ІМЕІ №2: НОМЕР_15 , в середині якого встановлені СІМ-карти: НОМЕР_16 , НОМЕР_17 - скасувати.
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: грошові кошти грошові в сумі 1000 гривень: одну купюру номіналом 500 грн № ВГ 7196369, одну купюру номіналом 200 грн. № КИ 1738824, одну купюру номіналом 200 грн. № УФ 8982931, одну купюру номіналом 50 грн. № СГ 86217667, одну купюру номіналом 50 грн. № СЙ 2207059, які поміщено до спец. пакету «Національна поліції ГСУ» № 1К2 2022537, здані на зберігання до ПАТ АБ «Укргазбанк», що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Івана Бевза, 34 - підлягають спеціальній конфіскації в дохід держави.
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: документи, що знаходяться в пам'яті планшета марки «Samsung» модель «SM-T561», ІМЕІ №1: НОМЕР_8 , серійний номер: НОМЕР_9 , який був вилучений під час проведення санкціонованого обшуку в тимчасовому житлі ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_4 , приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: СІМ-карту з надписом на поверхні НОМЕР_7 ; 4 (чотири) презерватива марки «LaHot Classic»; 4 (чотири) банківські карти, а саме: банківська карта «ПриватБанк» з номером: НОМЕР_10 , банківська карта «Альфа Банк» з номером: НОМЕР_11 , банківська карта «ПриватБанк» з номером: НОМЕР_12 , банківська карта «А - Банк» з номером: НОМЕР_13 ; 5 (п'ять) капсул медичного препарату «Протефлазід», передані на зберігання, згідно квитанції № 2759, до камери зберігання речових доказів Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області - знищити.
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: мобільний телефон марки «Philips», ІМЕІ №1: НОМЕР_3 , ІМЕІ №2: НОМЕР_4 , в середині якого встановлені СІМ-карти: НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ; планшет марки «Samsung» модель «SM-T561», ІМЕІ №1: НОМЕР_8 , серійний номер: НОМЕР_9 ; мобільний телефон марки «Nokia», IMEІ №1: НОМЕР_14 , IMEІ №2: НОМЕР_15 , в середині якого встановлені СІМ-карти: НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , передані на зберігання, згідно квитанції № 2887, до камери зберігання речових доказів Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області - повернути ОСОБА_4 .
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя