Житомирський апеляційний суд
Справа №295/5425/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.2 ст.286 КК України Доповідач ОСОБА_2
13 липня 2023 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали кримінального провадження №295/5425/21 за апеляційною скаргою представника ТОВ «Київська Дистрибуційна Компанія» - адвоката ОСОБА_8 на вирок Богунського районного суду м.Житомира від 09.12.2022 відносно
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
зазначеним вироком ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286КК України і призначено покарання 3 роки позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75КК України звільнено ОСОБА_9 від призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст.76 КК України покладено на ОСОБА_9 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів в сумі 3922,80грн.
Стягнуто з ТОВ «Київська Дистрибуційна Компанія» на користь потерпілої ОСОБА_10 120 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ТОВ «Київська Дистрибуційна Компанія» на користь потерпілої ОСОБА_11 400 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Арешт на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» моделі 1117, реєстраційний номер НОМЕР_1 накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 01.04.2021 та змінений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 22.04.2021 в частині тимчасово позбавлення власника можливості відчужувати та розпоряджатися автомобілем, після набрання вироком законної сили - скасувати.
Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 10 години, ОСОБА_9 , керуючи технічно-справним автомобілем марки MERCEDES-BENZ 1117, номерний знак НОМЕР_1 , рухався по прилеглій території поблизу будинку №89, що розташований по вул. Київській у м. Житомирі, в напрямку вул. Київської, та, під час виконання маневру правого повороту, з метою подальшого здійснення руху по вул. Київській в м. Житомирі в напрямку вул. Східної, в порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, при виникненні небезпеки для руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_12 , яка перетинала проїзну частину вул. Київської з права наліво відносно напрямку руху автомобіля поза межами пішохідного переходу.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_12 отримала тілесні ушкодження у вигляді: масивного крововиливу в м'які тканини грудної клітки зліва; переломів 1,2,3,4,5,6,7,8 ребер по лівій прихребтовій лінії прямого та непрямого характеру; переломів 3,4,5,6 ребер по лівій лопатковій лінії прямого характеру; переломів 7,8,9 ребер по задній підпахвовій лінії зліва прямого характеру; переломів 4,5,6,7,8,9,10,11 ребер по правій лопатковій лінії прямого характеру; 2-10 ребер по правій прихребтовій лінії непрямого характеру; переломів лівої лопатки; переломів лівої ключиці; ушкодження плеври та легеневої тканини зліва; забою легень та нирок; крововиливу в середостіння; розмізження селезінки; ушкодження тканини печінки; перелому лівого крижово-клубового зчленування; крововиливів в м'які тканини в проекції переломів; трьох саден на лівій нозі, одного садна в проекції тазу зліва; одного синця на лівій вушній раковині та одного садна на обличчі зліва.
Дані тілесні ушкодження в своїй сукупності складають тупу травму тіла, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя і знаходяться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті ОСОБА_12 .
Необережні дії ОСОБА_9 , які виразились в порушенні ним вимог пункту 12.3. Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, перебувають у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної подіїта її наслідками у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_12 .
Своїми необережними діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_12 , ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.
Представник ТОВ «Київська Дистрибуційна Компанія» - адвокат ОСОБА_8 , не оспорюючи висновків суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого, кваліфікації його дій та визначеної міри покарання, просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині задоволення цивільного позову поданого адвокатом ОСОБА_13 в інтересах потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до ТОВ «Київська Дистрибуційна Компанія» про стягнення завданої моральної шкоди, як незаконний. При цьому, звертає увагу, що безпосередньо самою потерпілою не було надано до суду жодних позовних вимог. Звертає увагу, що наявна у матеріалах справи позовна заява направлена на адресу суду адвокатом ОСОБА_13 , який не надав суду жодних повноважень, як представника потерпілої. Крім того, в ході проведення допиту потерпілої в судовому засіданні, остання заперечила факт підписання будь-яких договорів про надання правової допомоги із будь-якими представниками, як і заперечила факт перерахунку коштів за надану правову допомогу. Цей факт вказує на те, що адвокатом ОСОБА_13 було підроблено документи щодо надання правової допомоги, а основні документи взагалі надано не було. В свою чергу, суд вказав, що матеріали справи не містять договору укладеного між адвокатом ОСОБА_13 та ОСОБА_10 . Наголошує, що адвокатом ОСОБА_13 не вказано та не долучено документи, які б підтверджували його повноваження при зверненні до суду в інтересах потерпілої ОСОБА_10 , не вказано підстави такого звернення, не вказано всіх осіб та учасників справи, яких потрібно було вказати, не обґрунтовано розрахунок сум, що пропонувалися до стягнення. Прийнятий вирок по справі стосується ОСОБА_9 . Проте останній, враховуючи факт трудових відносин із ТОВ «Київська Дистрибуційна Компанія», не залучений до розгляду вказаної позовної заяви. Вважає, що суд першої інстанції повинен був винести ухвалу про залишення позову без розгляду. Крім того, наголошує, що як позовна заява, так і оскаржуваний вирок суду, не містять достатньої аргументації з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав такого рішення з приводу визначеного розміру моральної шкоди. Суд в обґрунтування свого рішення про стягнення із цивільного відповідача коштів у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди не навів у вироку жодного доказу й розрахунку сум, присуджених на користь потерпілої, обмежившись лише твердженням про глибину фізичних та душевних страждань потерпілих у зв'язку із загибеллю матері та дочки. При цьому, суд правильно врахував того, що злочин, за формою вини є необережним та врахував факт переходу проїзної частини загиблою ОСОБА_12 у невстановленому місці, яка під час свого руху увійшла у зону траєкторії руху автомобіля під керуванням ОСОБА_9 , не впевнившись у безпечності такого виходу, перебувала в стані сп'яніння. Разом з цим, судом безпідставно не взято до уваги порушення вимог ПДР України потерпілою з огляду на те, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення. Врахування поведінки іншого учасника ДТП не впливає на зміст пред'явленого обвинувачення, однак має бути враховано під час в тому числі визначення розміру моральної шкоди. Визначений судом розмір моральної шкоди, явно не відповідає обсягу страждань яких зазнали потерпілі.
Представник потерпілої сторони адвокат ОСОБА_13 подав письмові заперечення в яких зазначив, що апеляційні вимоги представника цивільного відповідача є безпідставними та просив вирок суду, який на його переконання є законним та обґрунтованим, залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_7 , який апеляційну скаргу представника цивільного відповідача підтримав, вважає, що не залучення обвинуваченого ОСОБА_9 як третю особу на стороні відповідача є істотним порушенням його прав, думку прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, а також вирок суду в межах, передбачених, ст.404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника цивільного відповідача ОСОБА_14 (підтримана письмовою заявою представником ТОВ «Київська дистрибуційна компанія» - ОСОБА_15 ), підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини кримінального провадження, їх кримінально-правова кваліфікація, доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, призначене покарання, в апеляційному порядку сторонами кримінального провадження не оскаржено, а тому вирок суду в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Положеннями ч.2 ст.127 КПК України встановлено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно до вимог ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
При вирішенні цивільного позову суд зобов'язаний об'єктивно дослідити обставини справи, встановити учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, з'ясувати розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.
За правилами ст.53 ЦПК України: ч.1. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи; ч.3. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору; ч.4. У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі; ч.5 . Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі; ч.6. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов'язки, встановлені статтею 43 цього Кодексу; ч.7. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.
Цих вимог закону при вирішенні цивільного позову у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 суд першої інстанції не дотримався в повній мірі.
Обвинувачений ОСОБА_9 повинен був бути залучений до участі в розгляді поданої позовної заяви потерпілою стороною в якості відповідної третьої особи, оскільки рішення впливає на його права і обов'язки. Проте, суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність у позовній заяві вимоги про залучення обвинуваченого ОСОБА_9 в якості третьої особи та безпідставно в ході підготовчого судового засідання не вирішив питання залучення ОСОБА_9 як третю особу на стороні відповідача.
Апеляційний суд погоджується з доводами захисника ОСОБА_7 , що таке не залучення судом першої інстанції обвинуваченого ОСОБА_9 як третю особу з вирішення цивільного позову потерпілої сторони призвело до порушення його права на належне прийняття участі як стороною в розгляді цивільного позову, вирішення якого в подальшому (на праві регресу) буде безпосередньо стосуватися його інтересів та обов'язків.
Недотримання цих положень є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке на підставі п.3 ч.1 ст.409 КПК України тягне за собою скасування судового рішення.
З огляду на викладене, оскільки колегія суддів позбавлена можливості винесення кінцевого рішення в частині цивільного позову у цьому кримінальному провадженні, для забезпечення принципу верховенства права та законності, виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст.7, ч.6 ст.9 КПК України, вирок підлягає скасуванню в частині вирішення цивільного позову та призначення нового розгляду у суді першої інстанції в порядку цивільного провадження.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника цивільного відповідача - адвоката ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Богунського районного суду м.Житомира від 09.12.2022 відносно ОСОБА_9 , в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_11 та ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди з ТОВ «Київська Дистрибуційна Компанія» - скасувати та в цій частині призначити в суді першої інстанції новий розгляд провадження в порядку цивільного судочинства.
На ухвалу апеляційного суду учасниками судового розгляду справи можуть бути подані касаційні скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного суду в частині призначення нового розгляду провадження в порядку цивільного судочинства касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :