Житомирський апеляційний суд
Справа №278/4358/22 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.
Категорія ч. 4 ст. 172-11 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
20 липня 2023 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності адвоката - Невмержицької Тетяни Олександрівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Невмержицької Тетяни Олександрівни, діючої в інтересах ОСОБА_1 на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 12 січня 2023 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП,
Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 12 січня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП та піддано адміністративному стягнення у виді штрафу в розмірі ста сорока п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2465 гривень.
Згідно постанови суду, 8 листопада 2022 року, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 курсант 4 навчальної роти, 4 навчального батальйону ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, та метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу командування та без поважних причин, в умовах особливого періоду під час дії воєнного стану, покинув розташування підрозділу на території в/ч НОМЕР_2 , що знаходиться в АДРЕСА_1 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням службових обов'язків до 19.11.2022, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
На прийняте судом рішення адвокат Невмержицька Т.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на однобічність судового розгляду та неповноту висновків суду. Апеляційну скаргу обґрунтовує, зокрема, тим що протокол про адміністративне правопорушення є неконкретним, неповним та не відповідає диспозиції вказаної норми, що є порушенням вимог ст. 256 КУпАП. Окрім того, в протоколі не відображені складові частини адміністративного правопорушення суб'єктивна та об'єктивна сторона.
Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт посилається на те, що про час та місце розгляду справи її підзахисний не повідомлявся, участі в справі не приймав, повний текст оскаржуваної постанови він отримав 30 березня 2023 року.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-11 ч. 4 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується доказами.
З матеріалів провадження вбачається, що приймаючи рішення про винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, як на докази його винуватості в постанові суд послався виключно на протокол про військове адміністративне правопорушення від 21.11.2022.
Так, згідно змісту протоколу, 21.11.2022 близько 18-00 18 листопада 2022 року виявлено відсутність на військовій службі солдата по мобілізації ОСОБА_1 , який самовільно залишив місце дислокації підрозділу на території військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ), а 19 листопада близько 13-00 самостійно повернувся до місця дислокації підрозділу на території військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ).
Частиною 1 ст. 172-11 КУпАП, передбачена відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб.
Згідно диспозиції ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, відповідальність за вчинення даного правопорушення настає у разі самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Санкцією ч. 4 ст. 172-11 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду.
Самовільне залишення військової частини або місця служби кваліфікуються за статтею 172-11 КУпАП, якщо воно вчиняється: військовослужбовцем строкової служби і триває до трьох діб; військовослужбовцем - контрактником, мобілізованим, а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення їх вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Об'єктивна сторона може мати наступні прояви: самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби тривалістю до трьох діб; нез'явлення військовослужбовця строкової служби вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб; самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби) а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів тривалістю до десяти діб; нез'явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин у разі призначення або переведення тривалістю до десяти діб; нез'явлення військовослужбовця (крім строкової служби) з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Суб'єктивна сторона завжди характеризується прямим умислом з метою тимчасового ухилення від служби.
Самовільним залишенням частини або місця служби вважається таке, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений такий дозвіл надати. Нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу - це його нез'явлення на службу в строк, указаний у відповідному документі. Поважними причинами затримки військовослужбовця може бути визнана, наприклад, хвороба, що перешкоджає пересуванню, смерть або тяжка хвороба членів його сім'ї, стихійне лихо чи інші надзвичайні обставини, які підтверджені відповідними документами.
Зважаючи на приписи ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настав з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконання стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбуваний період після закінчення воєнних дій.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування , Збройних Сил України , інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період розпочався з моменту набрання чинності Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 та продовжується до оголошення (набрання чинності) окремого рішення Президента України про демобілізацію.
Скасування особливого періоду буде здійснено окремим указом Президента України «Про демобілізацію».
За змістом частини першої статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
В порушення вимог ст. 256 КУпАП, зазначена у протоколі про військове адміністративне правопорушення суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, щодо ОСОБА_1 - є неконкретною, неповною та не відповідає диспозиції вищевказаної норми цього Кодексу. В протоколі не відображені складові частини адміністративного правопорушення - суб'єкт та об'єктивна сторона. За нормою статті 172-11 ч. 4 КУпАП суб'єкт правопорушення є спеціальним, а тому в протоколі обов'язково повинні бути відображені ознаки спеціального суб'єкту з посиланням на відповідні докази, які додаються до протоколу. Тобто, якщо особа, що притягується до адміністративної відповідальності, повинна бути військовослужбовцем, то потрібно зазначити, де, коли, яким наказом, та в період якого особливого стану ОСОБА_1 опинився на військовій службі та чи відповідає він критерію військовослужбовця. Щодо об'єктивної сторони: протокол повинен містити відомості, де, коли, при яких обставинах військовослужбовець порушив свої обов'язки, в чому вони полягають та до яких висновків дійшла уповноважена особа, яка проводила службове розслідування (у разі його призначення). Обмеження посиланням в протоколі про те, що було виявлено відсутність на військовій службі солдата по мобілізації ОСОБА_2 , без конкретизації його проступку, не може містити складу правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
Вказане, на думку суду апеляційної інстанції, унеможливлює визнання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 належним, оскільки його зміст не відповідає фактичним обставинам, які мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи те, що найважливішим джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення є протокол про здійснення адміністративного правопорушення, який повинен містити ознаки правопорушення передбаченого КУпАП, а також невідповідність та відсутність вказаних ознак в протоколі відносно ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції, який позбавлений можливості виходити за межі обставин, визначених в протоколі, приходить до висновку про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
Відповідно до змісту частини сьомої статті 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі наведеного, постанова суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а провадження в справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП суд,-
Клопотання адвоката Невмержицької Тетяни Олександрівни, діючої в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Житомирського районного суду Житомирської області від 12 січня 2023 року.
Апеляційну скаргу адвоката Невмержицької Тетяни Олександрівни, діючої в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 12 січня 2023 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП - скасувати, провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу правопорушення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Н.Й.Григорусь