Провадження № 33/803/1539/23 Справа № 180/561/23 Суддя у 1-й інстанції - Янжула О. С. Суддя у 2-й інстанції - Мудрецький Р. В.
19 липня 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі судді: Мудрецького Р.В., за участю в режимі відеоконференції: особи, яку притягнуто до відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - Гончаренка О.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм в управлінні пенсійного фонду України в м. Марганець Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст 130, ст. 122-4, ст. 124 КУпАП, -
Постановою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст 130, ст. 122-4, ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Згідно з обставинами, встановленими судом, 25.03.2023 о 12 год.10 хв. в м. Марганець по вул. Київській, буд. 130, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 211540 д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв на наїзд на металевий паркан будинку №130 по вул. Київській в м. Марганець. В результаті ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження, чим скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Також 25.03.2023 о 12 год.20 хв. в м. Марганець по вул. Київська, буд. 130 водій автомобіля ВАЗ 211540 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , скоївши дорожньо-транспортну пригоду, а саме: здійснив зіткнення з металевим парканом будинку №130 по вул. Київській, місце пригоди залишив, чим скоїв правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.
Окрім того, 25.03.2023 о 12 год.10 хв. в м. Марганець по вул. Київській, буд. 130, водій ОСОБА_1 керував ТЗ ВАЗ 211540 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, нестійка хода), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці та/або в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить дослідивши матеріали справи та допитавши свідка ОСОБА_2 , постанову скасувати та провадження у справі закрити.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги апелянт посилається на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту керування ним транспортним засобом. На переконання ОСОБА_3 , суд помилково врахував показання працівників поліції, оскільки останні надали суперечливі пояснення щодо обставин прибуття на місце перебування транспортного засобу, а також у зв'язку з тим, що з огляду на судову практику їх показання не можуть бути покладені в основу рішення. Апелянт зауважує, що транспортним засобом керував ОСОБА_4 , який після користування ним зателефонував та повідомив, що поставив його на території промислового підприємства. На переконання ОСОБА_1 , викладені у протоколі обставини були спростовані показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які суд залишив поза увагою.
Заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість постанови в межах апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Ці вимоги, судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 122-4, ст. 124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Цей висновок суду, окрім показань працівників поліції ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи:
- за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП: протоколом серії ААД № 315408 від 25.03.2023; схемою місця ДТП та фотознімками до нього; рапортом працівника поліції; письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 , в яких останній засвідчив, що ОСОБА_1 на своєму автомобілі, який мав пошкодження, приїхав на склад, перебуваючи при цьому у стані алкогольного сп'яніння, та повідомив, що в'їхав у паркан;
- за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП: протоколом серії ААД № 315480 від 25.03.2023, рапортами працівників поліції;
- за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП: протоколом серії ААД № 315 від 25.03.2023, направленням на огляд особи та актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, відповідно до яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у закладі охорони здоров'я, а також з використанням спеціальних технічних засобів, письмовими пояснення свідка ОСОБА_2 , самого ОСОБА_1 , в яких він визнав факт вживання алкогольних напоїв, а також обставини скоєння ДТП та залишення місця ДТП, відеозаписом з нагрудних камер поліцейських.
Зазначені докази у своїй сукупності є підтвердженням наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, що виразилось у порушенні правил дорожнього руху, спричиненні ДТП та залишення його місця, а також передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке виразилося у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.
Що стосується доводів апелянта про те, що він не керував транспортним засобом, то вони є необґрунтованими, оскільки спростовуються показаннями свідка ОСОБА_2 , який і повідомив працівників поліції про те, що ОСОБА_1 дійсно перебував за кермом автомобіля (а.с. 17), а також поясненнями самого правопорушника, який окрім обставини вживання алкогольних напоїв, визнав як факт ДТП, так і обставину залишення його місця (а.с. 28).
Доводи ОСОБА_1 про те, що суд помилково врахував суперечливі пояснення поліцейських, суд також вважає безпідставними, оскільки свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 засвідчили лише факт прибуття на склад, в той час як обставину керування ОСОБА_1 транспортним засобом засвідчив свідок ОСОБА_2 , сумнівів у достовірності показань якого суд не має.
Щодо доводів апелянта про те, що транспортним засобом керував ОСОБА_4 , то їх суд розцінює критично.
З дослідженого судом відеозапису з нагрудних камер поліцейських вбачається, що ОСОБА_10 визнає факт вчинення ДТП та при цьому на цю особу взагалі не вказує.
За цих обставин суд вважає необґрунтованими й доводи ОСОБА_1 про те, що суд не надав належної оцінки показанням свідків захисту ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
На переконання суду, за наявності беззаперечних доказів перебування ОСОБА_11 за кермом автомобіля, суд обґрунтовано поставив під сумнів достовірність показань цих свідків.
Отже, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав визнати обґрунтованими доводи ОСОБА_1 , не погоджується з ними та розцінює їх лише як спосіб захисту.
З огляду на викладене, у суду апеляційної інстанції не виникає сумніву щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст.ст. 124, 122-4 КУпАП.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130, ст.ст. 124, 122-4 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення, суд також дотримався вимог ст.ст.30, 33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2023 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст. 122-4, 124, ч.1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Р.В. Мудрецький