Провадження № 22-ц/803/5690/23 Справа № 207/138/23 Суддя у 1-й інстанції - Подобєд О.К. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
12 липня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючої - Городничої В.С.,
суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Панасенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 квітня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, посилаючись на те, що рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17.11.2016 року з нього стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини починаючи з 28.10.2016 року на користь матері ОСОБА_3
05.10.2018 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено шлюб, який за рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17.11.2022 року було розірвано. Від даного шлюбу вони мають малолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 31.08.2022 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська винесено судовий наказ про стягнення з нього на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання малолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи стягнення з 31.08.2022 року.
Таким чином, на сьогоднішній день, у позивача на утриманні перебуває ще один син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є спільною дитиною з ОСОБА_5 . Тобто, на даний час відносно позивача є два рішення суду про стягнення аліментів на утримання двох дітей від двох різних жінок, у розмірі по 1/4 частині від заробітку, а сумарно це складає 50% всіх його доходів, що суперечить нормам чинного законодавства.
У зв'язку з чим, ОСОБА_1 просив суд позовні вимоги задовольнити та зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до розміру 1/6 частини з усіх видів його заробітку.
Рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 квітня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів - відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з огляду на таке.
Судом встановлено, що рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17.11.2016 року з позивача ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини починаючи з 28.10.2016 року на користь матері ОСОБА_3
05.10.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, який за рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17.11.2022 року було розірвано. Від даного шлюбу є малолітній син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого записані: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.8).
31.08.2022 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання малолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи стягнення з 31.08.2022 року (а.с.7).
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позивач переконливих доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги не надав, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні норм матеріального закону, зокрема ст.192 СК України, не є істотними й достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів та слугувати самостійними підставами для зменшення їх розміру не можуть. Крім того, розмір стягуваних аліментів за рішенням суду не є завищеним, тому районний суд вважав, що оскільки достатніх та законних підстав для зменшення розміру аліментів немає, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно ч.2 ст.51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно із ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно до положень ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 1 ст.192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст ст.ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Верховний Суд України в Постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Частиною 2 ст.182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно з п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до п.17 вказаної Постанови, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК України.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що на даний час відносно нього є два рішення про стягнення аліментів на утримання двох дітей від двох різних жінок у розмірі по 1/4 частині від заробітку (доходу) платника аліментів, що у свою чергу сумарно складає 50 % від всіх доходів позивача та суперечить нормам п.п.4 п.1 ст.161 ЦПК України й ст.183 СК України, в яких зазначено, що суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття та виплата аліментів на двох дітей складає сумарно 1/3 частину заробітку (доходу) платника аліментів. Тобто, у зв'язку із наявністю у позивача другої дитини є необхідність у приведенні розміру аліментів до норм чинного законодавства, а саме зменшення розміру аліментів, натомість суд першої інстанції при неповно та всебічно з'ясованих обставинах справи дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заявленого позову.
Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, з наступних підстав.
Вимогами ст.ст.13, 81 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження своїх вимог щодо зменшення розміру аліментів, у своїй позовній заяві позивач вказував на те, що у нього на утриманні, окрім старшого сина ОСОБА_7 , перебуває ще й малолітній син ОСОБА_8 , який потребує належного матеріального забезпечення, а також те, що є два рішення про стягнення з нього аліментів на утримання двох дітей від двох різних жінок у розмірі по 1/4 частині від заробітку, тобто, сумарно це складає 50% всіх доходів, що суперечить нормам п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України та ст.183 СК України.
Так, статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Верховний Суд України в постанові від 16 вересня 2020 року в справі №565/2071/19 дійшов висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому, такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження ОСОБА_6 не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
Позивач у справі вважає, що після винесення 31 серпня 2022 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська судового наказу про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_9 , його сімейний та матеріальний стан змінився, що є підставою для зменшення розміру аліментів.
Разом з тим, зміна розміру аліментів у бік зменшення можлива у випадку зміни матеріального стану платника в бік погіршення, зокрема, в разі зменшення доходу, залишення у його розпорядженні меншої суми грошових коштів тощо, або зміни сімейного стану платника, в результаті чого у нього з'явилися нові утриманці, або погіршення стану здоров'я, що потягло додаткові грошові витрати, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
При цьому, посилання скаржника на п.4 ч.1 ст. 161 ЦПК України є безпідставними, оскільки це стосується стягнення аліментів у наказному провадженні.
Також колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що зміна сімейного стану, а саме народження дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, а позивач повинен довести належними та допустимими доказами погіршення свого майнового стану.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071, від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20, від 30 серпня 2021 року у справі №301/2160/20.
Водночас, діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу.
Такий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 21 липня 2021 року у справі №691/926/20.
У справі, яка переглядається, позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу.
Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Таким чином, судом першої інстанції було повно з'ясовано обставини справи, а саме, що достатні та законні підстави для зменшення розміру аліментів відсутні, а позивач переконливих доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги не надав, тому колегія суддів дійшла висновку про правомірність такої відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.
Крім того, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було додатково роз'яснено сторонам, що у разі виникнення обставин передбачених ст.192 СК України, які можуть бути підтверджені достовірними доказами, платник аліментів може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи, надавши вибірково оцінку зібраним у справі доказам, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки місцевий суд належно обґрунтував прийняття чи відхилення того чи іншого доказу, надав вичерпні відповіді на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, тобто, доводи апеляційної скарги в цілому зводяться до непогодження з оскаржуваним судовим рішенням та необхідністю здійснення переоцінки доказів у справі.
Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права, не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до чинного законодавства, та не спростовують законність оскаржуваного судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.
Згідно із ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи судове рішення без змін, не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 квітня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: О.В. Лаченкова
М.Ю. Петешенкова