Провадження № 11-сс/803/1805/23 Справа № 208/1559/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 липня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (приймає участь в режимі відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_8 (приймає участь в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження № 12023041160000119 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 липня 2023 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Бровахи Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 361, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати, та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Зазначає, що ухвала слідчого судді не відповідає вимогам ст.196 КПК України, оскільки не наведено обгрунтування неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, не враховано обставини, передбачені ст.178 КПК України, а тому висновки про наявність ризиків є припущенням. Окрім того, до клопотання прокурора не долучено жодного доказу, який би доводив обгрунтованість клопотання.
Також відповідно до ст. 10, 20, 22, ч.4 ст.46 КПК України клопотання та додані до нього матеріали мають бути вручені захиснику не пізніше ніж за три години, однак слідчим суддею вказана обставина не була з'ясована, що свідчить про його упередженість.
Стверджує, що стороною обвинувачення не доведена наявність обгрунтованої підозри, ризиків та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 липня 2023 року було задоволено клопотання слідчого та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 31 серпня 2023 року включно, також визначено заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 805 200 грн.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_8 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії нетяжкого та тяжкого злочинів, прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливість підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_8 раніше судимий, має не зняту і не погашену судимість у передбаченому законом порядку, офіційного джерела доходу не має, за місцем реєстрації не проживає, одружений, має дитину 14 років, також враховано вік та стан здоров'я підозрюваного.
Заслухавши суддю-доповідача, думку підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу захисника, доводи прокурора, яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З наданих матеріалів вбачається, що під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 361, ч. 3 ст.190, ч. 4 ст. 185 КК України, при цьому обставини, що дають підстави підозрювати його у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень, підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, колегія суддів враховує правову позицію, викладену у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якої для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі«Фокс, Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді суду першої інстанції про обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що підтверджується наданими матеріалами, а саме: - протоколами допиту потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; - протоколом проведення негласних слідчих розшукових дій, в ході проведення яких зафіксовано факти вчинення злочинів, їх алгоритм, а також встановлено систему переказів грошових коштів, встановлено роль кожного з учасників групи, місця зберігання речових доказів та грошових коштів, отриманих в результаті злочинної діяльності та іншими слідчими діями.
При цьому на етапі досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання, які підлягають вирішенню судом під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, з'ясовувати наявність складу кримінального правопорушення в діях підозрюваної особи, правильність кваліфікації цих дій, оцінювати докази у справі з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
Отже, на початковій стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як під час формулювання остаточного обвинувачення та обґрунтування засудження.
При цьому колегія суддів враховує, що, згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.
Отже, обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення є доведеною.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчим суддею правильно встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні невеликої тяжкості та тяжкого злочинів, за вчинення яких передбачено покарання, в тому числі у виді позбавлення волі на строк до 8 років, раніше судимий, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, за місцем реєстрації не проживає, що свідчить про ризик за п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia) п. 102 від 08.02.2005 р. тяжкість вчиненого кримінального правопорушення є суттєвим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду.
Також підозрюваний може впливати на потерпілих у цьому кримінальному провадженні, оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. До клопотання долучені покази потерпілих, а тому зазначене підтверджує наявність ризику за п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім того, наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як підозрюваному інкримінується неодноразове вчинення кримінальних правопорушень за попередньою змовою групою осіб протягом тривалого часу, при цьому ОСОБА_8 раніше судимий, офіційного джерела доходу не має.
Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя врахував тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 , вагомість наявних доказів вчинення ним інкримінованих йому кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, а також дані щодо особи підозрюваного, який раніше судимий, за місцем реєстрації не проживає, офіційного джерела доходу не має.
Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд апеляційної інстанції виходить з того, що: - особисте зобов'язання не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється особа, та встановлені ризики; - заяв про взяття на поруки підозрюваного не надходило; - домашній арешт, з огляду на інкриміновані кримінальні правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_8 , не є дійовим запобіжним заходом щодо підозрюваного, який раніше судимий, офіційного джерела доходу не має.
З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, слідчим суддею правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Крім того, слідчим суддею розглянута можливість застосування альтернативного запобіжного заходу, а саме, застави.
Посилання захисника на те, що ухвала слідчого судді не відповідає вимогам ст.196 КПК України є безпідставними, оскільки колегією суддів встановлено, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам КПК України, оскільки містить всі необхідні відомості, передбачені ч.1 ст.196 КПК України, в тому числі, встановлено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та, з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, зазначено, що тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Твердження захисника, що слідчим суддею не з'ясовано отримання захисником клопотання та доданих до нього матеріалів, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що захисник під час розгляду клопотання слідчого зауважень щодо невручення йому клопотання не мав, заперечував щодо його задоволення, при цьому обгрунтовував недоведеність ризиків.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні нетяжкого та тяжкого злочинів, однак суд при визначенні застави виходив з того, що він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, є слушними, оскільки в ухвалі слідчий суддя при визначенні підозрюваному застави дійсно помилково вказав на те, що він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину та визначив розмір застави з урахуванням вимог п.3 ч.5 ст.182 КПК України, а саме щодо особи підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, разом з цим, колегія суддів погоджується з визначеним слідчим суддею розміром застави, враховуючи обставини кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_8 , їх кількість та вимоги ч.5 ст.182 КПК України, відповідно до яких у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Посилання сторони захисту на те, що розмір визначеної відносно підозрюваного ОСОБА_8 застави є завідомо непомірним для нього, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки воно не підтверджено матеріалами провадження.
Отже, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді не вбачається, обраний судом запобіжний захід щодо підозрюваного відповідає вимогам ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, тому колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, тому в задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 липня 2023 року - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 липня 2023 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4