Провадження № 11-кп/803/53/23 Справа № 203/1308/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
29 червня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_9 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2021 року про закриття кримінального провадження №12018040030000124 за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України, та звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, -
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2021 року було закрито кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України, та звільнено його від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності.
Також було залишено без розгляду цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Ухвала суду першої інстанції обгрунтована тим, що ОСОБА_7 скоїв інкриміноване йому кримінальне правопорушення 22.10.2017 року, станом на час розгляду клопотання про закриття кримінального провадження минуло більш трьох років, за цей час ОСОБА_7 будь-яких інших злочинів не скоював, тому суд першої інстанції зробив висновок про можливість звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності.
Також суд першої інстанції вважав за необхідне залишити без розгляду заявлений потерпілим ОСОБА_10 цивільний позов про стягнення з ОСОБА_7 матеріальної та моральної шкоди, та зазначив, що за змістом ч. 7 ст. 128 КПК України це не перешкоджає потерпілому пред'явити позов в порядку цивільного судочинства.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, цивільний позивач ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду першої інстанції, в якій просив скасувати ухвалу від 18 січня 2021 року в частині розподілу процесуальних витрат.
Просив постановити в цій частині нову ухвалу, якою стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 судові витрати, понесені під час розгляду кримінального провадження № 12018040030000124, а саме:
- 38 000 (тридцять вісім тисяч) грн 00 коп витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги;
- 2 900 (дві тисячі дев'ятсот) грн 00 коп витрат, пов'язаних з проведенням судової автотоварознавчої експертизи;
- 329 (триста двадцять дев'ять) грн 27 коп витрат, пов'язаних із проведенням судово-медичної експертизи.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що під час розгляду обвинувального акту стосовно ОСОБА_7 апелянтом було подано цивільний позов до ОСОБА_7 про стягнення судових витрат.
Вказаною позовною заявою ОСОБА_9 просив стягнути з ОСОБА_7 понесені ним судові витрати на загальну суму 41 429 (сорок одна тисяча чотириста двадцять дев'ять) грн 27 коп, які були ним понесені під час розгляду кримінального провадження.
Апелянт зазначив, що оскільки він просить стягнути саме процесуальні витрати, а не завдану шкоду, то питання про розподіл процесуальних витрат повинно бути вирішено саме в ухвалі суду першої інстанції про закриття кримінального провадження, що судом першої інстанції зроблено не було.
Обвинувачений ОСОБА_7 подав заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_9 , в яких просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вказав, що рішення суду першої інстанції є законним, обгрунтованим та не підлягає скасуванню у частині розподілу процесуальних витрат.
Зазначив, що у дорожньо-транспортній пригоді винен ОСОБА_10 , про що свідчить висновок експерта Дніпропетровського НДІСЕ МЮУ за результатами проведення судового автотехнічного дослідження №5218-17 за його заявою, а також висновок експертного дослідження №10.1/072-Д від 16.11.2017 року.
Захисник ОСОБА_11 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , подав заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_9 , в яких просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_9 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2021 року, ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2021 року залишити без змін.
Вказав, що у справі № 462/6473/16-ц ВП ВС зазначила, що питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується у тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК України. Якщо це питання не було вирішене судом, сторони кримінального провадження, свідок, експерт, спеціаліст і перекладач мають можливість оскаржити в цій частині ухвалене у справі судове рішення в апеляційному та касаційному порядку.
Такий висновок узгоджується зі ст. 126 КПК України, де зазначено, що сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.
Зазначив, що ОСОБА_9 є цивільним позивачем та не є стороною кримінального провадження, свідком, експертом, спеціалістом, перекладачем, а тому згідно ст. 126 КПК України та позиції ВП ВС у справі № 462/6473/16-ц не має права оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно п.8 ч.1 ст. 393 КПК України апеляційну скаргу має право подати цивільний позивач, його представник або законний представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_9 є другим цивільним позивачем у вказаному кримінальному провадженні.
ОСОБА_9 є батьком ОСОБА_10 , який на час ДТП був студентом, а тому не міг оплачувати послуги адвоката та інші процесуальні витрати.
Ці всі послуги сплатив за сина, який є потерпілим у ДТП, його батько - ОСОБА_9 , тому він і подав окремий цивільний позов про стягнення на його користь вищезазначених процесуальних витрат, хоча сам не є потерпілим у даному кримінальному провадженні.
Колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_9 є цивільним позивачем за поданою ним позовною заявою про відшкодування процесуальних витрат, але не є стороною кримінального провадження, свідком, експертом, спеціалістом, перекладачем, тому останній не має права вимагати відшкодування процесуальних витрат, що узгоджується зі ст. 126 КПК України та позицією, викладеною ВП ВС у справі № 462/6473/16-ц.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №203/241/17, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв”язку із закінченням строків давності, то процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов”язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі.
Витрати ОСОБА_9 на проведення експертизи, які ним понесені під час з”ясування обставин ДТП, коли ще не було визначено ступінь тілесних ушкоджень ОСОБА_10 органом дізнання, відшкодуванню ОСОБА_9 не підлягають.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_9 та вважає за необхідне його апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2021 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_9 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2021 року про закриття кримінального провадження №12018040030000124 за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України, та звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності - залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2021 року про закриття кримінального провадження №12018040030000124 за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України, та звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3