Справа № 161/687/23 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л. В.
Провадження № 22-ц/802/614/23 Доповідач: Бовчалюк З. А.
20 липня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою третьої особи ОСОБА_3 , в інтересах якої діє її представник ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайнного суду Волинської області від 11 квітня 2023 року,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Позов обґрунтовує тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.06.2011 ухвалено стягувати з нього на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки усіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.06.2011 і до досягнення дитиною повноліття.
Зазначає, що у відповідності до вимог ч.1 ст.192 СК України, він перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 , у яких в них народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що свідчить про зміну його сімейного стану. Малолітній ОСОБА_7 потребує постійного домашнього догляду та лікування, на що витрачаються значні кошти. Також, ОСОБА_7 відвідує групові та індивідуальні корекційно-розвиткові заняття в ГО «Центр розвитку дитини «Сходинка в майбутнє», постійно займається з психологом, дефектологом, приватним логопедом, відвідує басейн. Мати ОСОБА_7 з якою позивач перебуває у фактичних шлюбних відносинах, ОСОБА_3 , перебуває у відпустці по догляду за дитиною по досягненню нею шестирічного віку, має незадовільний стан здоров'я та також перебуває на утриманні позивача.
Окрім ОСОБА_3 та сина ОСОБА_7 , позивач також утримує свого батька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є особою пенсійного віку. Також, сам позивач має незадовільний стан здоров'я та потребує постійного медикаментозного лікування на, що витрачає значні кошти.
Відтак, вважає, що від часу, коли було ухвалено рішення суду про стягнення аліментів, його сімейний стан та матеріальне становище змінилися, а також погіршився стан його здоров'я, а тому у нього немає можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
Посилаючись на викладене, просить суд, зменшити розмір аліментів, визначених рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.06.2011 в цивільній справі № 2-4430/11 та стягувати з нього на користь відповідача, аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 до 1/12 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі третя особа ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріальний і сімейний стан ОСОБА_1 змінився, внаслідок чого мають місце підстави для зменшення розміру аліментів на дитину. Суд першої інстанції не застосував норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Частиною третьою цієї статті визначено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У зв'язку з наведеним, розгляд даної справи, ціна позову в якій менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційним судом здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду необхідно залишити без змін.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.06.2011 ухвалено стягувати з позивача на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ? частки від усіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.06.2011 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 06-07).
Звертаючись до суду із позовом про зменшення розміру аліментів, позивач, покликався на зміну сімейного та матеріального стану, а також погіршення здоров'я.
Судом встановлено, що позивач є батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.08), матір'ю якого є ОСОБА_3 , з якою позивач 14.02.2023 зареєстрував шлюб (а.с. 73).
З довідки про доходи позивача вбачається, що його дохід з березня 2022 року по грудень 2022 року становить 482665,94 грн., що є достатнім для забезпечення потреб неповнолітніх дітей.
Із наданих суду медичних довідок вбачається, що позивач та його дружина ОСОБА_3 мають скарги щодо стану свого здоров'я, у зв'язку з чим зверталися до спеціалістів з метою призначення лікування.
Син позивача ОСОБА_7 , відповідно до наданої медичної документації має затримку в мовному розвитку та згідно довідки № 216 від 14.09.2022 має потребу у домашньому догляді. ОСОБА_7 відвідує групові та індивідуальні корекційно-розвиткові заняття в ГО «Центр розвитку дитини «Сходинка в майбутнє», за що ОСОБА_3 сплачує благодійні внески.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний стан та погіршився матеріальний стан, внаслідок чого він не має можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 48 Конституції України гарантовано, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з частиною першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі») (постанова Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13).
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області 30 червеня 2011 року стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 02 червня 2011 року та до повноліття дитини.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов'язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
За положеннями частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов'язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. При цьому, виходячи з положень чинного законодавства, доступ дитини до даних благ не залежить від перебування батьків у шлюбі. Аліменти є власністю самої дитини, а не батьків. Батьки лише отримують та використовують їх від імені дітей. Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Тобто перебування батьків у шлюбі або його розірвання не впливає на обов'язок батьків утримувати дитину.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а тому отримання аліментів в більшому розмірі ніж прожитковий мінімум на дитину відповідного віку не заборонено законом та буде відповідатиме якнайкращому інтересу дітей.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Суд першої інстанції встановивши, що матеріальне становище платника аліментів з моменту винесення рішення суду (2011 року) не погіршилося, а навпаки покращилося, а тому розмір стягуваних аліментів на утримання сина ОСОБА_6 , не погіршує матеріального становища дитини позивача від іншого шлюбу та інших членів його сім'ї. При цьому зміна сімейного стану позивача, а саме народження у нього інших дітей, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 16 вересня 2020року (справа №565/2071/19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанцій неправильно застосували статтю 192 СК України в частині наявності підстав для зменшення розміру аліментів, не заслуговують на увагу та зводяться до неправильного розуміння позивачем змісту цієї норми.
Твердження апелянта про наявність також на утриманні у позивача непрацездатного батько, не звільняє його від обов'язку щодо утримання дитини на належному рівні .
Батько позивача, є пенсіонером та отримує пенсію, матеріали справи не містять доказів, які б стверджували про його перебування на утриманні позивача.
Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд не дотримався норм матеріального права, є помилковими.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Висновки суду ґрунтуються на повно і всебічно з'ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, на які є покликання в рішенні суду і яким суд дав правильну юридичну оцінку.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у даній справі є 20 липня 2023 року, тобто дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_3 , в інтересах якої діє її представник ОСОБА_4 , залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий- суддя:
Судді: