Справа № 761/12771/22
Провадження №1-кп/761/3108/2023
іменем України
12 червня 2023 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Шевченківського районного суду міста Києва, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021100000001360, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.11.2021, відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Макошино Менського району Чернігівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, офіційно працевлаштованого в ДП «ІОЦ» Міністерства соціальної політики України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 ,
представника потерпілого ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_11 ,
цивільного відповідача ОСОБА_12 ,
установив:
І. Історія провадження.
11.07.2022 до Шевченківського районного суду міста Києва від прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021100000001360, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.11.2021, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 761/12771/22 між суддями від 11.07.2022 визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою судді від 12.07.2022 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому винесено питання, регламентовані ст. ст. 314-316 КПК України.
Ухвалою суду від 06.10.2022 вирішено направити вказане кримінальне провадження до Київського апеляційного суду для вирішення питання про направлення кримінального провадження з Шевченківського районного суду міста Києва до іншого суду в межах юрисдикції одного апеляційного суду.
Відповідно до подання голови Шевченківського районного суду міста Києва від 06.10.2022 матеріали кримінального провадження направлено до Київського апеляційного суду щодо вирішення питання щодо направлення вказаного кримінального провадження з Шевченківського районного суду міста Києва до іншого суду в межах юрисдикції одного апеляційного суду.
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ухвалою від 02.01.2023 подання голови Шевченківського районного суду міста Києва залишила без задоволення. Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України ухвалила повернути до Шевченківського районного суду міста Києва для розгляду.
Ухвалою суду від 14.02.2023 у даному кримінальному провадженню призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта.
ІІ. Формулювання обвинувачення за обвинувальним актом та стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.
ОСОБА_3 , 16.11.2021, приблизно о 17 год. 03 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «FIAT DOBLO», р.н. НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині Новоірпінської дороги (Р-30) в м. Києві зі сторони вул. Генерала Наумова в напрямку м. Ірпінь, Київської області, розташовуючись у крайній правій смузі, з двох наявних в його напрямку руху.
У цей час, попереду зазначеного автомобіля, в його смузі, стояв автомобіль марки «CHEVROLET LACETTI», р.н. НОМЕР_2 , на якому працювала світлова аварійна сигналізація, попереду якого стояв службовий автомобіль Головного управління Національної поліції у місті Києві «ВАЗ 210934», р.н. НОМЕР_3 (реєстраційні номерні знаки прикриття) з увімкненою світловою аварійною сигналізацією.
Крім того, біля передньої частини автомобіля марки «CHEVROLET LACETTI», р.н. НОМЕР_2 , на проїзній частині знаходилися пішоходи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Під час руху ОСОБА_3 допустив порушення вимог п. 1.5, підпункту «б» п. 2.3, п. 12.1 та п. 12.3 Правил дорожнього руху України:
- п 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
- підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим транспортним засобом у дорозі;
- п. 12.1: під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
- п. 12.3: у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_3 виявились у тому, що він рухаючись по проїзній частині Новоірпінської дороги (Р-30) в місті Києві, маючи об'єктивну змогу завчасно виявити попереду, в своїй смузі руху, транспортні засоби з увімкненою світловою аварійною сигналізацією та обрати безпечну швидкість керованого ним автомобіля (щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним), проявив неуважність до дорожньої обстановки та при виникненні небезпеки для руху, чим для нього був нерухомий автомобіль марки «CHEVROLET LACETTI», р.н. НОМЕР_4 та нерухомий автомобіль марки «ВАЗ 210934», р.н. НОМЕР_5 , не вжив негайних заходів для зменшення швидкості, аж до повної зупинки керованого ним автомобіля або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, в результаті чого, на проїзній частині Новоірпінської дороги (Р-30) на відстані 680 метрів від перехрестя з вул. Генерала Намова в м. Києві скоїв зіткнення з автомобілем марки «CHEVROLET LACETTI», р.н. НОМЕР_2 , який від удару в некерованому стані відкинуло вперед з подальшим наїздом на пішоходів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та зіткненням з нерухомим автомобілем марки «ВАЗ 210934», р.н. НОМЕР_5 (реєстраційні номерні знаки прикриття).
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження вигляді: відкрита травма правої гомілки множинні рвані подряпини 1х1 (см) правої гомілки, уламкові переломи обох кісток правої гомілки (зі зміщенням уламків) на рівні нижньої третини, які мають сполучення із зовнішнім середовищем, садно (без опису морфології) м'яких тканин грудної клітки справа, закрита черепно-мозкова травма рани (визначені клінічними лікарями як рвано-забійні) верхньої губи (4?1,5(см)) та підборіддя, садно без опису морфології) м'яких тканин обличчя, струс головного мозку, які в сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Крім того, внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляди: закрита травма правого коліна: садно (без опису морфології) передньої поверхні середньої третини правої гомілки (5x1(см)) трабекулярний набряк передньої міжвиросткової поверхні правої великогомілкової кістки, частковий розрив передньої хрестоподібної зв?язки, розрив задньої хрестоподібної зв?язки правого колінного суглобу (яка супроводжувалась синовіїтом, набряком параартикулярних тканин), закрита травма лівого коліна: трабекулярний набряк медіального виростку лівої великогомілкової кістки, розрив передньої хрестоподібної зв?язки, задньої хрестоподібної зв?язки та медіальної колатеральної зв?язки лівого колінного суглобу (яка супроводжувалася розвитком синовіїту, гемаргрозу, набряком параартикулярних тканин), які в сукупності відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Порушення вимог пунктів п. 1.5, підпункту «б» п. 2.3, п. 12.1 та п. 12.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесне ушкодження та заподіяли потерпілому ОСОБА_8 тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні обставини, визначенні в обвинувальному акті підтримала у повному обсязі, в обґрунтування винуватості ОСОБА_3 , зазначила, що подані письмові докази, показання свідка та потерпілих, висновки експертів та показання обвинуваченого підтвердили протиправність дій обвинуваченого ОСОБА_3 .
Відтак, прокурор вважала сукупність досліджених судом доказів достатніми, а кваліфікацію кримінального правопорушення вірною для того, щоб довести винуватість ОСОБА_3 поза розумним сумнівом, та вважала за необхідне визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
А тому, прокурор просила призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки. Крім того, просила застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) рік.
Потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав обставини, викладенні в обвинувальному акті та зазначив, що він не має до обвинуваченого ОСОБА_3 жодних претензій стосовно подій кримінального правопорушення та примирився з ним. Обвинувачений ОСОБА_3 повністю відшкодував заподіяну моральну шкоду потерпілому у розмірі 150 000,00 гривень. ОСОБА_7 просив суд суворо не карати обвинуваченого за інкриміноване кримінальне правопорушення та не призначати покарання пов'язане з реальним позбавленням волі.
Потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримав обставини, викладенні в обвинувальному акті та зазначив, що він також не має до обвинуваченого ОСОБА_3 жодних претензій стосовно подій кримінального правопорушення та примирився з ним. Обвинувачений ОСОБА_3 повністю відшкодував заподіяну моральну шкоду потерпілому у розмірі 150 000,00 гривень. ОСОБА_7 просив суд суворо не карати обвинуваченого за інкриміноване кримінальне правопорушення та не призначати покарання пов'язане з реальним позбавленням волі.
Представники потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підвередили обставини викладенні потерпілими, та просили суд не призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі та позбавлення права керування транспортним засобом.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав у повному обсязі та вказав, що дійсно, за вказаних в обвинувальному акті обставин, він вчинив дане кримінальне каране діяння.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 , зокрема заявив, що він у повній мірі усвідомив кримінально-протиправний характер своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, відшкодував шкоду, а тому просив суд суворо не його карати та не позбавляти його права керування транспортним засобом.
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам справи, які ним не оспорюються, є послідовними, логічними і правдивими, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченого змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_11 зазначив, що ОСОБА_3 вину в інкримінованому злочині визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, компенсував всім цивільним позивачам шкоду у заявлених розмірах, примирився з потерпілими. Крім того, вказав, що злочин було вчинено внаслідок засліплення обвинуваченого фарами зустрічного транспорту, а також вказав, що в обвинуваченого відсутні обтяжуючі обставини.
Також захисник зазначив, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв'язки - одружений, має сім'ю, утримує дружину пенсіонера, яка має серйозні проблеми із здоров'ям та потребує лікування. ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується нейтрально, за місцем роботи характеризується позитивно, займає керівну посаду, представлений до державних відзнак та заохочень, живе активним суспільним життям, допомагає оточуючим, ніколи раніше не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, вперше вчинив не умисний злочин, є працюючим пенсіонером, проживає у місті Ірпінь, а працює в місті Києві, для роботи користується автомобілем.
Враховуючи викладене, на думку захисника, виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, враховуючи те, що останній не виявляє суспільно небезпечних тенденцій і в повній мірі усвідомив наслідки вчиненого кримінального правопорушення, став на шлях виправлення, про що свідчить бездоганна поведінка протягом всього строку судового розгляду справи та щире каяття, яке він проявив після скоєного злочину і продовжує проявляти донині.
А тому, сторона захисту погоджується з думкою прокурора, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, без реального відбування покарання, із звільненням від основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Проте, захисник вважає, що застосування додаткового покарання до обвинуваченого призведе до ухвалення занадто суворого рішення, яке не відповідатиме вимогам законодавства, а тому сторона захисту просить не застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом, враховуючи те, що для обвинуваченого та його сім'ї наявність права керування транспортним засобом є необхідним для можливості працювати, вести нормальну життєдіяльність, допомагати оточуючим та підтримувати хвору дружину, яка потребує постійного відвідування лікарів.
IV. Докази на підтвердження встановлених обставин та їх оцінка судом.
На підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, стороною обвинувачення надано наступні докази, які досліджені судом:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.06.2022 про реєстрацію 16.11.2021 кримінального провадження № 12021100000001360 за ч. 2 ст. 286 КК України, внесеного уповноваженою особою 16.11.2021 о 20 год. 07 хв., відповідно до якого 16.11.2021 о 17:03 год. водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «FIAT DOBLO», р.н. НОМЕР_6 рухався по крайній правій смузі Новоірпінської дороги (P-30) в напрямку м. Ірпінь на відстані 680 м. від вул. Г. Наумова в м. Києві, скоїв наїзд на нерухомий автомобіль «CHEVROLET LACETTI», р.н. НОМЕР_7 , який в подальшому в некерованому стані здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та нерухомий автомобіль ВА3-210934, р.н. НОМЕР_8 . Внаслідок даної ДТП тілесні ушкодження отримали пішоходи ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Заявниками (потерпілими) значяться матеріали правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень;
- доручення начальника відділу ОСОБА_13 від 16.11.2021 про проведення досудового розслідування;
- постанову заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_14 від 17.11.2021 про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12021100000001360 від 16.11.2021;
- постанову старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у місті Києві ОСОБА_15 від 19.04.2022 про перекваліфікацію кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 12021100000001360 з ч. 1 ст. 286 КК України на ч. 2 ст. 286 КК України;
- рапорт інспектора взводу 1 роти 5 батальйону 1 полку 1 УПП в місті Києві ДПП від 16.11.2021, відповідно до якого останній доповів, що заступивши на чергування 16.11.2021 спільно з лейтенантом поліції ОСОБА_16 о 17 год. 10 хв. отримали виклик ДТП з потерпілими, та прибувши на місце події було з'ясовано що учасників ДТП з яких автомобіль Фіат Добло д.н.з. НОМЕР_9 під керуванням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , м. Ірпінь, вул. Троїцька, 23, та зі слів водія автомобіля Шевроле Лачетті д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , який зупинився через те, що в авто відкрився капот та в цей час до нього під'їхав автомобіль ВАЗ - 21099 д.н.з. НОМЕР_8 під керуванням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , задля допомоги з поламкою автомобіля та в цей час автомобіль Фіат Добло здійснив зіткнення в задню частину авто Шевроле та авто ВАЗ, при цьому, ОСОБА_8 зазнав тілесних ушкоджень у вигляді закритого перелому ноги, ЗУНТ, ЗТКК та в подальшому доставлений до лікарні № 16 місто Київ. Данна подія мала місце: місто Київ, Новоірпинська, автодорога 2 км в напрямку м. Ірпінь;
- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16.11.2021;
- схему пригоди від 16.11.2021 на якій вказані точні відомості, що дозволяють відновити розташування транспортних засобів після дорожньо-транспортної пригоди, яка підписана слідчим, особою, яка склала схему, понятими та ОСОБА_3 , який зі схемою та обставинами пригоди погодився, заперечень та претензій не зазначив;
- фототаблицю до протоколу огляду місця пригоди, яка підписана старшим слідчим СУ ГУНП у місті Києві ОСОБА_15 та на якій відображено слідову інформацію на місці пригоди, кінцеві положення транспортних засобів та пошкодження на них, видимі пошкодження на транспортних засобах;
- акт огляду та направлення транспортного засобу на майданчик тимчасового утримання транспорту від 16.11.2021;
- акт огляду та направлення транспортного засобу на майданчик тимчасового утримання транспорту від 16.11.2021;
- постанову старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у місті Києві ОСОБА_15 від 16.11.2021 про визнання автомобіля марки «FIAT DOBLO», р.н. НОМЕР_9 речовим доказом та визначено місце його зберігання на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: місто Київ, вул. Г. Хоткевича, 20-Б;
- ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25.11.2021, якою накладено арешт на автомобіль марки «FIAT DOBLO», р.н. НОМЕР_9 , що на праві власності належить ДП «ІНФОРМ.-ОБЧ.Центр МІН-ВА СОЦ.ПОЛ.»;
- супровідний лист начальника РСЦ ГСЦ МВС у місті Києві ОСОБА_17 від 07.02.2022 № 31/26-764 вх. про накладення арешту вказаний автомобіль;
- постанову старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у місті Києві ОСОБА_15 від 16.11.2021 про визнання автомобіля марки «CHEVROLET LACETTI», р.н. НОМЕР_2 речовим доказом та визначено місце його зберігання на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: місто Київ, вул. Г. Хоткевича, 20-Б;
- постанову старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у місті Києві ОСОБА_15 від 27.05.2022 про передачу автомобіля марки «CHEVROLET LACETTI», р.н. НОМЕР_2 на відповідальне зберігання ОСОБА_7 ;
- зберігательну розписку ОСОБА_7 від 27.05.2022 про отримання вказаного автомобіля на відповідальне зберігання;
- висновок експерта № 042-206-2022 від 12.04.2022, відповідно до якого під час первинно відомого звернення по медичну допомогу 16.11.2021 о 17 годині 11 хвилини (під час огляду лікарями швидкої медичної допомоги, що відображено у картці виїзду швидкої медичної допомоги), з урахуванням даних, що віддзеркалюють дані послідуючого стаціонарного лікування, у ОСОБА_8 , є підстави стверджувати, що клінічними лікарями були виявлені такі тілесні ушкодження: а) відкрита травма правої гомілки: множинні рвані подряпини 1?1(см) правої гомілки; уламкові переломи обох кісток правої гомілки (зі зміщенням уламків) на рівні нижньої третини, які мають сполучення із зовнішнім середовищем; б) садно (без опису морфології) м'яких тканин грудної клітки справа; в) закрита черепно-мозкова травма: рани (визначені клінічними лікарями як рвано-забійні) верхньої губи (4?1,5(см) та підборіддя; садно (без опису морфології) м'яких тканин обличчя; струс головного мозку. Критерієм судово-медичної оцінки ступеню тяжкості виявленого тілесного ушкодження, вказаного у п. б) даних Підсумків, є критерії небезпеки для життя (відкритий перелом діафізу великогомілкової кістки), а тому, зазначене тілесне ушкодження, вказане у п. а) даних Підсумків, відноситься до ТЯЖКОГО тілесного ушкодження, відповідно п. п. 1.5, 2.1.2 та 2.1.3/6/м/ «Правил». Струс головного мозку, як найлегша форма черепно-мозкової травми, характеризується: - повним одужанням; - безслідним зникненням (регресом) патологічної неврологічної симптоматики у строк до 21 доби (у звичайному клінічному перебігу, регрес патологічної неврологічної симптоматики, як ведучої складової цієї форми черепно-мозкової травми, спостерігається на 16-18 добу, що свідчить про клінічне одужання). Відновлення порушеної анатомічної цілісності та початок відновлення порушеної функції травмованих ділянок по місцю утворення ран будь якої етіології, у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк понад 6 але менш ніж 21 добу. Тому, за ступенем тяжкості, виявлене тілесне ушкодження, вказане у п. в) даних Підсумків, відноситься до ЛЕГКОГО тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (за критеріями тривалості розладу здоров'я), відповідно п. п. 4.6, 1.5.2 та 2.3.3 «Правил». Відновлення порушеної анатомічної цілісності та початок відновлення порушеної функції травмованих ділянок по місцю утворення саден, у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк понад 6 але менш ніж 21 лобу. Тому, за ступенем тяжкості, виявлене тілесне ушкодження, вказане у п. б) даних Підсумків, відноситься до ЛЕГКОГО тілесного ушкодження (за критеріями тривалості розладу здоров?я), відповідно п. п. 4.6, 1.5.2 та 2.3.5 «Правил». Враховуючи відомі часові дані, обставини події, характер виявлених тілесних ушкоджень та окремі морфологічні складові, є підстави вважати, що виявлені тілесні ушкодження утворилися за рахунок ударної дії тупого/тупих твердого/твердих предмету/предметів до 17 години 11 хвилини 16.11.2021, не виключено, внаслідок автомобільної травми - зіткнення автомобіля (який рухався) з пішоходом, який у момент первинного контакту перебував у вертикальному або наближеному до нього положенні. Діагноз, який був встановлений ОСОБА_8 під час його звернення по медичну допомогу після подій 16.11.2021 - «закрита травма грудної клітки» об?ективними клінічними даними не підтверджений (відсутність опису функціональних порушень з боку органів грудної клітки). 3 урахуванням вищевикладеного, від судово-медичної оцінки вищевказаних діагнозів належить утриматися, відповідно п.п. 4.13.1 та 4.6 «Правил»;
- висновок експерта № 042-205-2022 від 13.04.2022, відповідно до якого під час первинно відомого звернення по медичну допомогу 16.11.2021 об 13 години 30 хвилин (під час самостійного звернення по медичну допомогу до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги), з урахуванням даних, що віддзеркалюють дані послідуючого стаціонарного лікування, є підстави стверджувати, що клінічними лікарями у ОСОБА_7 , були виявлені такі тілесні ушкодження: а) закрита травма правого коліна: садно (без опису морфології) передньої поверхні середньої третини правої трабекулярний гомілки (5x1(см)); набряк передньої міжвиросткової поверхні правої великогомілкової кістки; частковий розрив передньої хрестоподібної зв?язки; розрив задньої хрестоподібної зв?язки правого колінного суглобу (яка супроводжувалась синовіїтом, набряком параартикулярних тканин); б) закрита травма лівого коліна: трабекулярний набряк медіального виростку лівої великогомілкової кістки; розрив передньої хрестоподібної зв?язки, задньої хрестоподібної зв?язки та медіальної колатеральної зв?язки лівого колінного суглобу (яка супроводжувалась розвитком синовіїту; гемартрозу, набряком параартикулярних тканин). Відновлення порушеної анатомічної цілісності травмованих складових зв'язкового апарату обох колінних суглобів та початок відновлення порушеної функції обох травмованих колінних суглобів (по місцю утворення виявлених ушкоджень) у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк понад 21 добу. Вказані строки віддзеркалюють тривалість розладу здоров?я, як загально визначеного судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості, а тому, кожне з виявлених тілесних ушкоджень, відноситься до тілесного ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, відповідно п. п. 1.5.2, 2.2.1/в. та 4.6. «Правил». Враховуючи відомі часові дані, обставини події, характер виявлених тілесних ушкоджень та окремі морфологічні складові, є підстави вважати, що виявлені тілесні ушкодження утворилися за рахунок ударної дії тупого/тупих твердого/твердих предмету/предметів до 13 години 30 хвилин 16.11.2021, не виключено, внаслідок автомобільної травми - зіткнення автомобіля, який рухався, з пішоходом, який у момент первинного контакту перебував у вертикальному або наближеному до нього положенні. Діагнози, які були встановлені ОСОБА_7 під час його звернення по медичну допомогу після подій 16.11.2021 - «гіпертонічна хвороба 2 стадії, 2 ступеню, ризик 3, цукровий діабет, тип 2, середнього ступеня важкості» віддзеркалюють клінічні прояви соматичних захворювань, клінічний перебіг (*) яких обчислюється роками/десятиріччями, а тому, не підлягають судово-медичній оцінці (у розумінні визначення ступеня тяжкості). (*) більш розширена відповідь може бути надана після аналізу іншої медичної документації, у якій відображені дані динамічного звернення останнього по медичну допомогу до подій 16.11.2021;
- висновок експерта № СЕ-19/111-21/55960-ІТ від 23.12.2021, відповідно до якого на моменту огляду автомобіля «Fiat Doblo», p.н. НОМЕР_10 , гальмівна система, система рульового керування та ходова частина знаходяться в працездатному стані;
- висновок експерта № СЕ-19/111-22/17616-ІТ від 06.06.2022, відповідно до якого в даній дорожній обстановці, при видимості вперед 7,0 м, безпечна швидкість руху автомобіля FIAT DOBLO, р.н. НОМЕР_6 не повинна була перевищувати (23,1...23,7) км/год. В даній дорожній обстановці, водій автомобіля FIAT DOBLO, р.н. НОМЕР_6 ОСОБА_3 повинен був керуватися вимогами пунктів: 12.2; 12.3; 12.4 ПДР України. В даній дорожній обстановці, оцінка дій ОСОБА_7 не пов'язана з використанням спеціальних знань експерта. Дані питання можуть бути вирішені органами досудового розслідування або судом самостійно на підставі вимог розділів: 2, 9 ПДР України тощо. В даній дорожній обстановці, з моменту об'єктивного виявлення перешкоди, водій автомобіля FIAT DOBLO, р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на нерухомий CHEVROLET LACETTI, р. н. НОМЕР_11 . В даній дорожній обстановці, в діях водія автомобіля FIAT DOBLO, р.н. НОМЕР_6 ОСОБА_3 експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пунктів: 12.2; 12.3; 12.4 ПДР України. В даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля FIAT DOBLO, р.н. НОМЕР_12 ОСОБА_3 , в яких експертом вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.3 ПДР України, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. Оцінка дій ОСОБА_7 не пов'язана з використанням спеціальних знань експерта, тому питання щодо причинного зв'язку між його діями та виникненням дорожньо-транспортної пригоди може бути вирішене органами досудового розслідування самостійно;
- висновок експерта № СЕ-19/111-22/10770-АВ від 16.06.2022, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_2 до ДТП, станом на 16.11.2021, становила: 147 084,68 грн. Величина втрати товарної вартості автомобіля «Chevrolet Lacettio», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 16.11.2021, становила: 0,00 грн. Для відновлення пошкодженого автомобіля «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_2 необхідно провести капітальний ремонт кузова та середній ремонт пошкоджених вузлів, механізмів та систем. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_2 заподіяного в результаті ДТП, дорівнює ринковій вартості цього ж транспортного засобу в непошкодженому стані на момент події та становила: 147 084,68 грн. В результаті ДТП, що трапилась 16.11.2021, автомобіль «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_2 отримав аварійні пошкодження утворенням складного перекосу кузова з одночасним порушенням геометричних параметрів задніх лонжеронів та каркасу кузова, деформацією складників «кузова в металі», оперення та оснащення кузова «кузова в зборі», а також пошкоджено складники задньої підвіски ходової частини, систем охолодження двигуна, кондиціювання та випускної системи. Пошкодження, отримані автомобілем «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_2 в результаті ДТП, що трапилось 16.11.2021, виключають експлуатацію досліджуваного КТЗ в пошкодженому стані, та не виключають його подальшу експлуатацію за умови виконання відновлювального ремонту транспортного засобу відповідно до всіх нормативно-технічних вимог заводу-виробника та відповідності нормам безпеки дорожнього руху. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Chevrolet Lacetti», реєстраційний НОМЕР_11 , станом на 16.11.2021, складала: 388 964,75 грн.;
- висновок КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» від 16.11.2022 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_3 не перебував у стані сп'яніння;
- протокол старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у місті Києві ОСОБА_15 проведення слідчого експерименту від 26.05.2022.
Крім того, у судовому засіданні досліджені документи, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 .
Допитаний у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від надання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_18 зазначила, що є дружиною обвинуваченого ОСОБА_3 16.11.2021 вона разом із чоловіком їхала увечері додому на передньому сидінні праворуч, були пристебнуті, смуга по якій вони їхали була вільна, дорога була сухою, рухались на невеликій швидкості. Виїхавши на трасу, несподівано побачили, що на їх смузі стояла машина, трикутника не було. На думку свідка, обвинувачений ОСОБА_3 зробив все, що від нього залежало, проте зіткнення уникнути не вдалося. Також свідок повідомила, що ОСОБА_3 після ДТП всім потерпілим допомагав, разом підходили до них та викликали поліцію. Свідок повідомила, що обвинувачений керує автомобілем вже більше 30 років, однак у нього не було жодного ДТП. Свідок пояснила, що має проблеми зі здоров'ям, а саме проблеми з коліном, лікар якої знаходиться у м. Бучі, а тому для неї важливо, щоб обвинуваченого не позбавляли права керування. Крім того, свідок повідомила, що вони з чоловіком є волонтерами з 2014 року, допомагають внутрішньо переміщеним особам, що також потребує використання автомобіля.
У ході судового розгляду суд безпосередньо, всебічно та повно дослідив зазначені вище докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження, і встановив правильність їх збору стороною обвинувачення та закріплення кожного з них.
Крім того, жодної із передбачених законом обставин для визнання вказаних доказів недопустимими судом не констатовано та в ході кримінального провадження не встановлено, як і порушень фундаментальних прав і свобод обвинуваченого ОСОБА_3 , гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, при проведенні досудового розслідування та збиранні і оформленні доказів стороною обвинувачення.
У судовому засіданні судом забезпечено дотримання вимог ст. ст. 22, 23, 26 КПК України щодо змагальності сторін, диспозитивності, оскільки досліджені усі докази, надані сторонами.
V. Положення закону, яким керувався суд.
За правилами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких, зокрема, суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення ; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Відповідно до змісту статті 92 КПК України, обов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна встановити об'єктивну істину та на неї покладається обов'язок доказування, доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
Колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначено, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
Склад злочину - це сукупність юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільне небезпечне діяння, як конкретний злочин, передбачений кримінальним законом.
Об'єктивними ознаками злочину є об'єкт і об'єктивна сторона, суб'єктивними суб'єкт і суб'єктивна сторона.
Відсутність хоча б однієї з цих ознак, складу злочину не утворюють.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КК України порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Положеннями ст. 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Приписами статті 337 КПК України визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Відповідно до пункту 23 Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29 червня 1990 року, всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне, відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях по справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine заява № 39598/03) від 21.10.2011, у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom) від 18.01.1978 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» («Kobets v. Ukraine») (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» («Avsar v. Turkey»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 відзначив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі».
VI. Висновки суду.
Суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості, доступу до правосуддя та забезпечення доведеності вини, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків в розумні строки, аналізував та оцінив в сукупності всі докази, що досліджені у судовому засіданні.
Обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, який надійшов до провадження суду, обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення та кваліфікує дії останнього за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесне ушкодження та заподіяли потерпілому ОСОБА_8 тяжке тілесне ушкодження.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд керується вимогами статей 65-67 КК України, роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» і виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Так, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує:
- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно приписів ст. 12 КК України, відповідно є тяжким (ч. 2 ст. 286 КК України), дане кримінальне правопорушення вчинив вперше, яке є необережним злочином;
- особу винного, який на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, є пенсіонером, має постійне місце реєстрації та проживання, раніше не судимий, офіційно працевлаштований, за місцем роботи характеризується позитивно, має дружину, яка хворіє та потребує догляду обвинуваченого;
- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України щире каяття та відшкодування шкоди.
Щире каяття обвинуваченого полягає у визнанні обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у тому числі їх час, місце та спосіб вчинення. Адже, щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).
Обвинувачений повністю визнав свою вину, висловив щирий жаль з приводу вчинених дій та осуд своєї поведінки, проявив готовність понести кримінальну відповідальність за вчинене, обіцяв у майбутньому нічого протиправного не вчиняти.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.
Також, суд враховує досудову доповідь органу пробації щодо можливості виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без позбавлення волі та не становить небезпеки для суспільства. На думку органу пробації, виконання покарання можливо за умови здійснення нагляду з боку органу пробації та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобіганню вчиненню повторних кримінальних правопорушень.
Підстав для застосування положень ст. 69 КК України суд не знаходить.
Крім того, при призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення кримінального правопорушення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 під час та після вчинення злочинних дій.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
На підставі викладеного, при наявності обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України - щире каяття та відшкодування шкоди, з урахуванням особи обвинуваченого та критичним відношенням винного до вчиненого, суд вважає за пропорційне призначити покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України на строк 5 (п'ять) років.
Також, при призначенні покарання суд враховує тяжкість злочину, досліджуючи особу винного, яка має позитивну динаміку поведінки, бажання виправитись, повну свідомість та відповідальність, всі вище перелічені обставини, та приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, застосувавши інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням у порядку ст. 75 КК України та із застосуванням щодо нього вимог ст. 76 КК України.
Надаючи оцінку необхідності призначення додатково покарання у вигляді позбавлення обвинуваченого права керування транспортним засобом, суд враховує позиції потерпілих у даному кримінальному провадженні, які просили не позбавляти обвинуваченого права керування транспортним засобом, також враховує, що обвинувачений працює у місті Києві, однак проживає у м. Ірпінь разом з дружиною, яка має захворювання коліна, що ускладнює її переміщення, а тому остання потребує догляду та допомоги обвинуваченого.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 отримав посвідчення водія 10.02.2007 та відповідно до відповіді т.в.о. заступника начальника управління патрульної поліції Києва ОСОБА_19 від 22.03.2023, відносно ОСОБА_3 адміністративні матеріали працівниками патрульної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, не складалися.
Суд зазначає, що додаткове покарання має не обов'язковий, а альтернативний характер, а тому з огляду на вищевикладене, дивлячись на визнання вини, наявність щирого каяття обвинуваченого та відшкодування завданої шкоди потерпілим та цивільному позивачу, відсутність обставин, що обтяжують покарання, враховуючи дані особи обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, є особою похилого віку, а тому суд вважає за необхідним не призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Таке покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного та особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
VII. Питання щодо вирішення цивільних позовів.
Положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми КПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Потерпілим ОСОБА_7 заявлено цивільний позов від 06.10.2022 (з врахуванням заяви від 09.03.2023 про відмову від позову в частині вимоги відносно ОСОБА_3 ) про стягнення на користь ОСОБА_20 :
1) з ПрАТ «СК «Євроінс Україна»:
- матеріальну шкоду у розмірі 27 402,20 гривень;
- моральну шкоду у розмірі 2 000,00 гривень;
2) з ДП «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України»:
- моральну шкоду у розмірі 98 000,00 гривень.
Потерпілим ОСОБА_8 заявлено цивільний позов від 06.10.2022 (з врахуванням заяви від 09.03.2023 про відмову від позову в частині вимоги відносно ОСОБА_3 ) про стягнення на користь ОСОБА_8 :
1) з ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна»:
- матеріальну шкоду у розмірі 37 556,49 гривень;
- моральну шкоду у розмірі 1 877,83 гривень;
2) з ДП «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України»:
- моральну шкоду у розмірі 100 000,00 гривень.
Представником цивільного позивача ОСОБА_21 - адвокатом ОСОБА_10 заявлено цивільний позов від 06.10.2022 (з врахуванням заяви від 09.03.2023 про відмову від позову в частині вимоги відносно ОСОБА_3 ) про стягнення на користь ОСОБА_21 :
1) з ПрАТ «СК «Євроінс Україна»:
- матеріальну шкоду у розмірі 130 000,00 гривень;
- моральну шкоду у розмірі 6 500,00 гривень;
2) з ДП «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України»:
- матеріальну шкоду у розмірі 260 000,00 гривень;
- моральну шкоду у розмірі 13 500,00 гривень.
Сторона захисту просила відмовити у задоволенні зазначених цивільних позовах в частині стягнення моральної шкоди, оскільки обвинуваченим ОСОБА_3 відшкодовано вказану шкоду в розмірі, що перевищує мінімальну зарплату у понад 22 рази, що виключає відповідальність інших осіб.
Представник цивільного відповідача директор ДП «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» ОСОБА_22 у відзиві на зазначені цивільні позови потерпілих просила відмовити в їх задоволенні в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння йому моральної шкоди цивільним відповідачем та відповідно її розмір компенсації в сумі, враховуючи факт добровільного відшкодування моральної шкоди з боку ОСОБА_3 .
Крім того, представник цивільного відповідача просив відмовити у задоволенні цивільного позову представника цивільного позивача ОСОБА_21 - адвоката ОСОБА_10 , оскільки розміри моральної та матеріальної шкоди є непідтвердженими та необґрунтованими, моральна шкода є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої цивільному позивачу шкоди.
Представник цивільного відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна» ОСОБА_23 просив відмовити у задоволенні зазначених цивільних позовах потерпілих, виходячи з того, що наразі цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 не настала, оскільки відсутнє рішення про визнання останнього винним у вчиненні ДТП, потерпілі, всупереч встановленому законом порядку не зверталися до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» із повідомленням про ДТП, заявою про страхове відшкодування чи будь-якими іншими документами, понесенні витрати на лікування потерпілих повністю не підтвердженні документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Крім того, представник цивільного відповідача просив відмовити у задоволенні цивільного позову представника цивільного позивача ОСОБА_21 - адвоката ОСОБА_10 , оскільки розміри моральної та матеріальної шкоди є непідтвердженими та необґрунтованими, моральна шкода є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої цивільному позивачу шкоди.
Щодо частини позовних вимог про стягнення матеріальної школи спричиненої здоров'ю потерпілим зі страхової компанії.
У статті 979 ЦК України зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування. Законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 1961-ІV).
Відповідно до статей 1194, 1195 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Між потерпілими ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_3 виникли деліктні зобов'язання через завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час між ДП «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України», як володільцем транспортного засобу і роботодавцем ОСОБА_3 та ПрАТ «СК «Євроінс Україна» існували договірні зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-ІV порядку.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «FIAT DOBLO», р.н. НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/5497974, страхова виплата за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю по якому становить 260 000 грн.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закону), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ч. 23.1. ст. 23 Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до ст.24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.
Судом встановлено, що майнова (матеріальна) шкода, завдана здоров'ю потерпілому ОСОБА_7 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складається з витрат на лікування в сумі 9 677,80 гривень, що підтверджується належними чеками та квитанціями. Тому з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» підлягає стягненню на користь потерпілого ОСОБА_7 9 677,80 гривень витрат на лікування.
Крім того, судом встановлено, що майнова (матеріальна) шкода, завдана здоров'ю потерпілому ОСОБА_8 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складається з витрат на лікування в сумі 36 344,21 гривень, що підтверджується належними чеками та квитанціями. Тому з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» підлягає стягненню на користь потерпілого ОСОБА_8 36 344,21 гривень витрат на лікування.
Доводи представника цивільного відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна» ОСОБА_24 про відсутність цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3 є необґрунтованими, оскільки даним вироком суд визнав останнього винним у вчиненні вище значеного ДТП.
Крім того, доводи представника страхової компанії відносно того, що потерпілі, всупереч встановленому законом порядку не зверталися до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» із повідомленням про ДТП, заявою про страхове відшкодування чи будь-якими іншими документами також є необґрунтованими, оскільки згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к, для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону № 1961-IV, не є обов'язковим.
Щодо частини позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Враховуючи те, що внаслідок ДТП потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 отримали численні тілесні ушкодження, що викликало значний фізичний біль і моральні страждання, тому суд вважає, що потерпілі мають права на відшкодування моральної шкоди, для відшкодування якої з урахуванням усіх вищевказаних обставин у їх сукупності на засадах розумності, виваженості та справедливості суд оцінює на загальну суму 150 000 грн, а цивільний позивач ОСОБА_21 має право на відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.
З урахуванням положень ст. 1172 ЦК та ст. 1194 ЦК України, а також враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 самостійно відшкодував потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 моральну шкоду у сумі 150 000 грн. кожному, та відшкодував моральну шкоду цивільному позивачу ОСОБА_21 у сумі 15 000 грн., суд не вбачає підстав для стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» та ДП «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» моральної шкоди на користь потерпілих та цивільного позивача.
Щодо майнової шкоди завданої пошкодженням транспортному засобу.
Як вбачається з цивільного позову представника цивільного позивача ОСОБА_21 - адвоката ОСОБА_10 орієнтовна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «CHEVROLET LACETTI», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 390 000,00 гривень.
Проте зі змісту цивільного позову та додатків долученого до нього неможливо встановити ким та коли проведено зазначений розрахунок, яким чином визначалася вартість відновлювального ремонту.
Слід зазначити, що матеріали кримінального провадження не можуть підміняти докази, які повинні долучатися до цивільного позову у кримінальному провадженні на підтвердження його обставин.
За таких обставин, суд вважає за необхідним зазначений цивільний позов залишити без задоволення.
VIII. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25.11.2021 у справі № 761/41655/21 - скасувати.
Питання доцільності застосування запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст. ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
Також, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в рамках вказаного кримінального провадження.
Керуючись статтями 2, 7, 84, 349, 368 - 371, 373, 374, 376, 532, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», Державного підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» про стягнення матеріальної і відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (ЄДРПОУ 22868348) на користь потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в сумі 9 677 (дев'ять тисяч шістсот сімдесят сім) гривень 80 копійок.
В іншій частині цивільного позову - відмовити.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», Державного підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» про стягнення матеріальної і відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (ЄДРПОУ 22868348) на користь потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в сумі 36 344 (тридцять шість тисяч триста сорок чотири гривні) гривень 21 копійок.
В іншій частині цивільного позову - відмовити.
Цивільний позов представника цивільного позивача ОСОБА_21 - адвоката ОСОБА_10 до Державного підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення матеріальної і відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення.
Стягнути на користь держави з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати за проведення:
- судово-медичної експертизи № 042-206-2022 від 12.04.2022 у сумі 6 013 (шість тисяч тринадцять) гривень 00 копійок;
- судово-медичної експертизи № 042-205-2022 від 13.04.2022 у сумі 2 672 (дві тисячі шістсот сімдесят дві) гривні 00 копійок;
- судової експертизи № СЕ-19/111-21/55960-ІТ від 23.12.2021 у сумі 2 745 (дві тисячі сімсот сорок п'ять) гривень 92 копійок;
- судової експертизи № СЕ-19/111-22/17616-ІТ від 06.06.2022 у сумі 1 201 (одна тисяча двісті одна) гривня 34 копійок;
- судової експертизи № СЕ-19/111-22/10770-АВ від 16.06.2022 у сумі 3 775 (три тисячі сімсот сімдесят п'ять) гривень 60 копійок;
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25.11.2021 у справі № 761/41655/21 - скасувати.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- автомобіль марки «FIAT DOBLO», р.н. НОМЕР_1 - повернути власнику;
- автомобіль марки «CHEVROLET LACETTI», р.н. НОМЕР_2 - повернути власнику;
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Вирок, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючий суддя ОСОБА_1