21.07.2023
Справа № 642/2168/23
Провадження № 1-кс/642/2136/23
21 липня 2023 року м. Харків
Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові клопотання слідчого СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022221220000567 від 07.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, -
Слідчий СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням, в якому просить накласти арешт на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), а саме: 7/100 часток будинку по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 498323463101; номер запису про речове право - 36870106), шляхом заборони його відчуження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
Як вбачається з наданого клопотання та додатків до нього, в провадженні СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУ НП в Харківській області перебуває кримінальне провадження №12022221220000567 від 07.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) проведено державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: гараж літ.«Я-1» у дворі житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 22,6 кв.м., на підставі договорів дарування від 01.10.2020 (реєстрові №№4563, 4566) часток (по 1/2) вказаного гаража, посвідчених приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 (державну реєстрацію права власності проведено 01.10.2020 приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1773019463101, номери відомостей про речове право на частки гаража: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ); житловий будинок літ.«А-1» з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , загальною площею 73,3 кв.м., на підставі договору дарування від 09.11.2021 (реєстровий №6064), посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 (державну реєстрацію права власності проведено 08.12.2021 державним реєстратором Дергачівської міської ради Харківської області ОСОБА_7 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2549060163120, номер відомостей про речове право - 46001133).
У подальшому, в період часу з 01.03.2022 по 07.07.2022 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), у зв'язку з тим, що через повномасштабне вторгнення 24.02.2022 збройних сил російської федерації на територію України ОСОБА_5 з 01.03.2022 з міркувань безпеки перебувала поза межами Харківської області (з 02.03.2022 перебувала на постійній основі у м. Вінниці, де 01.04.2022 отримала статус внутрішньо переміщеної особи), у її баби (з боку батька) ОСОБА_4 та інших, невстановлених на теперішній час досудовим розслідуванням осіб, за невстановлених обставин виникли злочинний умисел і корислива мета, спрямовані на заволодіння шляхом обману (шахрайства), з використанням завідомо підроблених документів, вищевказаним нерухомим майном (право власності на яке на той час було зареєстроване за ОСОБА_5 ) шляхом підписання договорів дарування згаданого майна від імені законної власниці (без її відома) на користь ОСОБА_4 .
Задля створення враження про те, що дарувальником за відповідними договорами виступатиме саме ОСОБА_5 , її баба ОСОБА_4 та інші, невстановлені на теперішній час досудовим розслідуванням особи розробили злочинний план, який передбачав, що під час нотаріального посвідчення договорів дарування згаданого майна їх підписання зі сторони дарувальника здійснюватиметься підставною особою, яка видаватиме себе нотаріусу за ОСОБА_5 з використанням підроблених (зімітованих під оригінали) паспорту громадянина України та картки фізичної особи - платника податків на ім'я останньої.
Виконуючи відведену їй роль у реалізації вказаних злочинного умислу і попередньо досягнутої з невстановленими особами домовленості, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про перебування її онуки ОСОБА_5 поза межами Харківської області, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, вчинила ряд юридично значимих дій.
Зокрема, для отримання підроблених (зімітованих під оригінали) паспорта громадянина України та картки фізичної особи - платника податків на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою їх подальшого використання шляхом надання від імені останньої приватному нотаріусу для посвідчення правочинів із нерухомим майном, ОСОБА_4 завчасно надала невстановленій у ході досудового слідства особі (особам) персональні дані та зразки особистих документів своєї онуки ( ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а також вказівку про виготовлення згаданих підроблених (зімітованих під оригінали) офіційних документів.
У подальшому, за здійсненого ОСОБА_4 у вищевказаний спосіб (шляхом надання засобів і вказівок) сприяння у вчиненні підроблення офіційних документів, невстановленою особою (особами) за невстановлених обставин виготовлено та надано їй для подальшого використання наступні підроблені (зімітовані під їх оригінали) документи: паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий Червонозаводським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області 28.03.2015 на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; картку фізичної особи - платника податків, видану ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова 01.09.2008 на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У подальшому ОСОБА_4 07.07.2022 (більш точного часу у ході досудового розслідування не встановлено) разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою, яка видавала себе за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прибула до офісу приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_6 (вул. Холодногірська, 7 м. Харків) з метою нотаріального посвідчення договорів дарування нерухомого майна на свою користь та, як учасниця відповідних правочинів, особисто надала вказаному нотаріусу усі документи, необхідні для нотаріального посвідчення відповідних договорів, у тому числі завідомо для неї підроблені (зімітовані під оригінали): паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий Червонозаводським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області 28.03.2015 на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; картку фізичної особи - платника податків, видану ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова 01.09.2008 на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином ОСОБА_4 використала зазначені, завідомо для неї підроблені документи.
Продовжуючи в цей же день в офісі згаданого нотаріуса реалізацію попередньо узгодженого злочинного плану, діючи згідно завчасно розподілених ролей: невстановлена на теперішній час досудовим розслідуванням підставна особа видала себе шляхом обману нотаріуса (замовчування правдивих відомостей про свою особу та повідомлення неправдивих відомостей про те, що є ОСОБА_5 ) за дарувальника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та виконала (зімітувала) від імені та без відома останньої підписи зі сторони дарувальника у договорах дарування вищевказаних житлового будинку та гаража; ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що фактичним підписантом згаданих договорів є не її онука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а інша особа (з якою вона попередньо домовилась про заволодіння нерухомим майном), видала себе за обдаровувану шляхом обману нотаріуса (замовчала правдиві відомості про те, що особа, яка виступала на стороні дарувальника, фактично не є її онукою ОСОБА_5 , а також повідомила неправдиві відомості про те, що вказана особа є ОСОБА_5 ).
У цей же день (07.07.2022) на підставі, зокрема, вказаних підроблених документів, за якими встановлювалася особа дарувальника, приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 (введеним спільними узгодженими діями осіб, які звернулись для проведення нотаріальних дій, в оману щодо особи, яка фактично виступала на стороні дарувальника) посвідчено договори дарування нерухомого майна та на підставі цих договорів проведено за заявами обдаровуваної державну реєстрацію права власності на це майно, а саме: договір дарування від 07.07.2022 (реєстровий №989) між дарувальником ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) та обдаровуваною ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ). За змістом цього договору дарувальник передала у власність (в дар) своїй бабусі житловий будинок літ.«А-1» з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , загальною площею 73,3 кв.м. (державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 за особисто поданою заявою останньої від 07.07.2022 за №51671807 проведено 07.07.2022 о 15 год. 22 хв. 20 сек. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2549060163120, номер відомостей про речове право - 47267722).
Договори дарування від 07.07.2022 (реєстрові №№992, 995) між дарувальником ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) та обдаровуваною ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ). За змістом цих договорів дарувальник передала у власність (в дар) своїй бабусі частки (по за кожним договором) гаража літ.«Я-1» у дворі житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 22,6 кв.м. (державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 за особисто поданими заявами останньої від 07.07.2022 за №№51672057, 51672355 проведено 07.07.2022 о 15 год. 30 хв. 03 сек. та о 15 год. 39 хв. 20 сек. відповідно. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1773019463101, номери відомостей про речове право на частки гаража: НОМЕР_6 , НОМЕР_7 ).
Після проведення за нею державної реєстрації права власності на вищевказане нерухоме майно, ОСОБА_4 реалізувала свої злочинний умисел і корисливу мету, а також попередньо досягнуту з невстановленими на теперішній час особами домовленість, спрямовані на заволодіння шляхом обману (шахрайства), з використанням завідомо підроблених документів, нерухомим майном, зареєстрованим на праві власності за ОСОБА_5 .
При цьому, усвідомлюючи, що законним власником житлового будинку літ.«А-1» з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2549060163120) є її онука ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , продовжуючи діяти шляхом обману, відчужила вказаний будинок добросовісному набувачу ОСОБА_8 (повідомивши останньому неправдиві відомості про те, що вона є законним власником будинку, а також замовчавши перед набувачем і нотаріусом відомості про те, що право власності на будинок зареєстроване за нею 07.07.2022 в результаті обману) за договором купівлі-продажу від 11.08.2022, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 (реєстровий №1354) в офісі останнього за вищевказаною адресою. У цей же день згаданим нотаріусом проведено державну реєстрацію права власності на означений житловий будинок за ОСОБА_8 (номер відомостей про речове право - 47562652). Отриманими за вказаним договором від покупця грошовими коштами в сумі 621 тис. грн. ОСОБА_4 та інші, невстановлені на теперішній час досудовим розслідуванням особи, розпорядились на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою у групі з невстановленими на теперішній час досудовим розслідуванням особами, своїми умисними діями заволоділа чужим нерухомим майном, чим заподіяла потерпілій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріальну шкоду на суму ринкової вартості згаданого майна.
Згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи №18915 від 28.06.2023, ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 73,3 кв.м., станом на 07.07.2022, без врахування ремонту, складає 1 млн. 185 тис. 1 грн., а ринкова вартість гаража літ.«Я-1» у дворі житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 22,6 кв.м., станом на 07.07.2022, без врахування ремонту, складає 339 тис. 606 грн. Таким чином загальна сума матеріальної шкоди становить 1 млн. 524 тис. 607 грн.
Відповідно до ч.4 примітки до ст.185 КК України у ст.190 цього Кодексу у особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину (станом на 2022 рік - 744 300 грн. і більше).
Своїми умисними діями ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
20 липня 2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у скоєнні нею кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
Санкцією ч.4 ст.190 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
Аналізом відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що на теперішній час за підозрюваною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровано на праві власності будинок по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 498323463101; номер запису про речове право - 36870106) - розмір частки 7/100.
Згідно абз.2 ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: конфіскації майна як виду покарання (п.3); відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) (п.4).
Приймаючи до уваги, що санкцією статті, інкримінованої ОСОБА_4 , передбачено конфіскацію майна, а також з метою забезпечення можливого цивільного позову (у разі його заявлення потерпілим) у кримінальному провадженні, виникла необхідність на підставі пунктів 3 та 4 ч.2 ст.170 КПК України накласти арешт на вказане майно до набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна..
З метою забезпечення арешту майна просить розглянути вказане клопотання без повідомлення особи, за якою на даний час зареєстровано право власності на відповідну частку будинку, оскільки наявна обґрунтована підозра вважати, що в разі повідомлення про наміри накласти про арешт на майно, вказана особа може перешкоджати таким діям, у тому числі шляхом подальшого відчуження нерухомого майна.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що вищевказане майно може бути об'єктом конфіскації та виступати забезпеченням можливого цивільного позову в кримінальному провадженні
Таким чином, орган досудового розслідування вважає за необхідне накласти арешт на вищевказане нерухоме майно, яке належить підозрюваній ОСОБА_4 , з метою недопущення зникнення, втрати, пошкодження, приховування чи перетворення матеріальних об'єктів або настання інших наслідків, які можуть перешкодити всебічному, повному і неупередженому дослідженню обставин кримінального провадження
Слідчий у судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд клопотання у його відсутності, клопотання підтримує у повному обсязі.
Власник майна ОСОБА_4 у судове засідання не викликалась на підставі ч.2 ст.172 КПК України, тому суд вважає можливим розглянути клопотання у відсутності ОСОБА_4 .
На підставі ч.4 ст.107 КПК України, враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося.
Суд, дослідивши надані матеріали, приходить до висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно вимог ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів (ч.10 ст. 170 КПК України).
Частиною 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, а також конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Згідно ч.4 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 170 КПК України арешт може бути накладений, зокрема, на майно, яке перебуває у власності підозрюваного з метою конфіскації майна як виду покарання.
Так, 20.07..2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні нею кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
Санкцією ч.4 ст.190 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
Із матеріалів клопотання слідчого вбачається наявність правових підстав для накладання арешту на майно, яке перебуває у власності підозрюваної.
Таким чином, враховуючи правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення злочину, можливість зникнення, втрати або пошкодження вказаного майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про арешт майна є доведеним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. , 131, 132, 170-173, 376 КПК України, суд -
Клопотання слідчого СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), а саме: 7/100 часток будинку по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 498323463101; номер запису про речове право - 36870106), шляхом заборони його відчуження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Виконання ухвали суду доручити слідчому СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1