Справа №345/2590/23
Провадження № 2/345/775/2023
12.07.2023 р.
м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Юрчака Л.Б., з участю секретаря судового засідання Пилипів Н.П., позивача ОСОБА_1 , її представника - адвоката Тодарчук Т.В., відповідача ОСОБА_2 , її представника - адвоката Сметанікова А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області №6 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 03.07.2022 близько 22 години собака відповідача напала на неї та покусала за обидві ноги у районі стегон. Внаслідок чого позивач перебувала на амбулаторному лікуванні з 04.07.2022 по 18.07.2022. На відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 154 КУпАП. На думку ОСОБА_1 неправомірними діями відповідача їй нанесено моральну шкоду, однак жодних дій на відшкодування шкоди остання не вчиняла.
У зв'язку із наведеним, позивач просить суд стягнути із відповідача на її користь 5000 грн. моральної шкоди, завданої їй ушкодженням здоров'я.
03.07.2023 ОСОБА_2 подала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що за нею не зареєстровано жодної тварини, яку б вона утримувала. Водночас, протокол про адміністративне правопорушення від 04.07.2022, складений відносно неї, не може визнаватись належним доказом, є лише підставою для притягнення особи до відповідальності, однак суду не додано постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності.
У зв'язку із наведеним, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
У судовому засіданні позивач та її представник заявлений позов підтримали, просили його задоволити.
Відповідач та її представник позов не визнали з підстав, наведених ними у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позову, суд дійшов наступних висновків.
Виходячи з вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до приписів ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.06.2023, провадження у справі відносно ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП закрито на підставі ч. 2 ст. 38 КУпАП - у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Як зазначено у даній постанові, 03.07.2022 о 22.30 год. гр. ОСОБА_2 випустила власних двох собак без намордника в АДРЕСА_1 , внаслідок чого собаки покусали гр. ОСОБА_4 за ноги, заподіявши шкоди її здоров'ю.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Також у судовому засіданні була допитана в якості свідка ОСОБА_5 , яка пояснила суду, що була присутня при тому як ОСОБА_1 покусали собаки. Так ввечері 03.07.2022 свідок разом із позивачем сиділи на лавці в АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 відійшла говорити по телефону, в цей час відкрились двері під'їзду та з нього вибігли собаки, які кинулись на позивача та покусали її. Собак вдалось відігнати та в подальшому вони викликали поліцію та швидку допомогу. Також свідок пояснила, що часто буває в гостях у позивача, так як вони є кумами, і неодноразово бачила як її сусідка ОСОБА_2 годує собак, заводить їх до себе у квартиру.
У зв'язку із наведеним, як встановлено рішенням суду від 21.06.2023, ОСОБА_3 , покусали собаки саме відповідача, адже дану постанову остання не оскаржувала, тобто, погодилась з її змістом.
Також, показами свідка підтверджується належність собак саме ОСОБА_2 . Жодних доказів, які б свідчили про протилежне сторона відповідача суду не надала.
Із довідки №1256 про надання медичної допомоги лікарями Калуської ЦРЛ гр. ОСОБА_4 вбачається, що в неї наявні кусані рани обох стегон на задній поверхні.
У виписці із медичної карти амбулаторного хворого, діагноз ОСОБА_1 вказано - кусані рани множинні задньої поверхні обох стегон, гематоми обох стегон.
Вказане також підтверджується направленнями №6070-1139-0430-6670, №0829-0647-6824-8264, довідкою №46.
Відповідно до ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 180 ЦК України тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Правила поводження з тваринами встановлюються законом.
Тобто собака є майном, об'єктом права власності людини, яке остання здійснює відповідно до закону на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб. І як власнику речі (собаки) згідно зі ст. 317 ЦК України лише її господарю належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
У ч.5 ст. 319 ЦК України зазначається, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Відтак, усвідомлення вищевказаного власником та здійснення свого права власності лише в межах та порядку, встановленому законом, є необхідним для убезпечення інших людей від негативних наслідків, які може спричинити недбале використання свого права власності на собаку господарем.
Згідно з ч. 2 ст. 180 ЦК України, правила поводження з тваринами встановлюються законом.
Статтею 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» встановлено, що особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; при супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.
А згідно ст. 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
Суд зазначає, що утримуючи собаку, її господар має знати і розуміти не тільки свої права, але й обов'язки, і усвідомлювати необхідність їх узгодження з правами і свободами інших людей. Не дотримуючись цих принципових положень, порушуючи відповідні правила поводження з собаками, ставлячи життя і здоров'я інших людей в небезпеку, господар собаки порушує свій конституційний обов'язок, закріплений у ст. 68 Конституції України, де зазначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. А згідно зі ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний відшкодовувати завдані ним збитки.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала у випадку якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
За змістом ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від: 1) характеру правопорушення; 2) глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації; 3) ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; 4) інших обставин, які мають істотне значення.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Так, відповідно до п. 3 Постанови, під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, враховуючи істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, наміру, з яким діяв відповідач.
Таким чином, судом встановлено, що у зв'язку з спричиненням позивачці ушкодження здоров'я собакою, власником якої є відповідач, їй завдано моральної шкоди.
Враховуючи вимоги розумності, справедливості та ступінь моральних страждань позивача, те, що під час проходження амбулаторного лікування у неї була призначена урочиста подія - реєстрація шлюбу, суд доходить висновку про необхідність визначити розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 2 000,00 грн, що підлягає стягненню з відповідача та, на думку суду, є справедливим і достатнім для компенсації понесених ОСОБА_1 страждань та переживань.
Таким чином, в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
У відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Позивач була звільнена від сплати судового збору за пред'явлення даного позову, який у даному випадку повинен був становити 1073,60 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню із відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 6, 7, 12, 13, 43, 76-82, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 23, 180, 1166, 1167, 1184, 1187 Цивільного кодексу України,ст.ст. 9, 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя