Справа № 344/13120/23
Провадження № 1-кс/344/5095/23
19 липня 2023 року місто Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, в рамках кримінального провадження, внесеного 07 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019090010002277,-
Старший слідчий слідчого відділу Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_5 за погодженням з прокурором Окружної прокуратури міста Івано-Франківська ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, в обґрунтування якого зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що 06 липня 2019 року близько 21 години 35 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та керуючи автомобілем марки «BMW 530», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Калуське шосе в м. Івано-Франківську зі сторони м. Калуш в напрямку вул. Тролейбусна в м. Івано-Франківську та на передньому пасажирському місці перевозив ОСОБА_6 .
У цей час у зустрічному напрямку, по своїй смузі, ближче до правого краю проїзної частини, керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався ОСОБА_7 , який перевозив чотирьох пасажирів, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Крім того, позаду автомобіля марки «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в попутному напрямку, керуючи автомобілем марки «SUBARU FORESTER», реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухався ОСОБА_12 .
При зближенні транспортних засобів марки «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_4 кодексу України, під керуванням ОСОБА_7 та автомобіля марки «BMW 530, реєстраційний номер НОМЕР_1 », водій ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, що значно знижує реакцію і унеможливлює здатність належним чином реагувати на зміну дорожньої обстановки, проявив неуважність, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості не урахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого не справився з керуванням автомобіля, виїхав на смугу зустрічного руху, де вчинив зіткнення з зустрічним автомобілем марки «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , а також вчинив зіткнення із зустрічним автомобілем марки «SUBARUFORESTER», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_12 . При цьому водій ОСОБА_4 порушив вимоги Правил дорожнього руху, а саме:
пункт 1.2., згідно якого в Україні встановлено правосторонній рух транспортних засобів;
пункт 2.3 б)д), відповідно до яких для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
пункт 2.9.а), в якому зазначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння;
пункт 10.1., у відповідності до якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
пункт 11.4., відповідно до якого на дорогах із двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги;
пункт 12.1., в якому зазначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Внаслідок порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозково-лицевої травми з садном в лобній ділянці зліва, підшкірною гематомою голови, ранами в ділянках голови, забоєм головного мозку середнього ступеня тяжкості, переломами кісток носа, верхньої щелепи по типу Ле-Фор ІІ, лобної кістки (зовнішньої і внутрішньої пластинки лобної пазухи), яка ускладнилась гемосинусом та пневмоцефалією, саден в ділянках обох рук та лівої ноги, які, згідно висновку експерта № 368 від 23 серпня 2019 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень які є небезпечними для життя в момент спричинення.
Крім того, в результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми правої верхньої кінцівки з переломом плечової кістки в середній третині зі зміщенням відламків, що викликало необхідність проведення операції - МОС ІБС правої плечової кістки, закритої тупої травми лівої верхньої кінцівки з переломом ліктьової кістки в нижній третині із зміщенням відламків, що викликало необхідність проведення операції - МОС спицею лівої ліктьової кістки, закритої тупої травми тазу із переломом крижової кістки зліва, верхньої гілки лонної кістки, гілки сідничної кістки справа, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких що викликали тривалий розлад здоров'я, і не є небезпечними для життя в момент спричинення.
Крім того, в результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «BMW 530», реєстраційний номер НОМЕР_5 , ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді тупої травми грудної клітки з переломами 2, 3, 8, 9 ребер справа, раною та саднами в ділянці грудної клітки справа, яка ускладнилася правобічним пневмотораксом, які, згідно висновку експерта № 84 від 19 вересня 2019 року, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, які викликали тривалий розлад здоров'я, і не є небезпечними для життя в момент спричинення.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.
07 липня 2019 року ОСОБА_4 затримано в порядку
статті 208 Кримінального процесуального кодексу України та цього ж дня, у відповідності до вимог статті 278 Кримінального процесуального кодексу України, йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, шляхом особистого вручення.
Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме протоколами огляду місця події, показання потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , висновками судово-медичних, інженерно-транспортних експертиз та іншими доказами в їх сукупності, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
12 серпня 2019 року підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошено в розшук, оскільки місце знаходження підозрюваного не встановлено.
Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , вчинений проти безпеки руху та експлуатації транспорту, відноситься, відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України, до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого, відповідно до ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, передбачено позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Враховуючи тяжкість вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення та усвідомлення про неминучість покарання за його вчинення є наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, тобто переховування від органів досудового розслідування та суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Вказані ризики існують, оскільки на даний час у зазначеному провадженні не встановлено всіх фактичних обставин кримінального правопорушення.
Вказані обставини підтверджують, що запобігти зазначеним ризикам шляхом застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, неможливо.
У зв'язку з тим, що місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_4 невідоме, 19 серпня 2019 року слідчим у кримінальному провадження винесено постанову про оголошення його у розшук.
02 травня 2023 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області винесено ухвалу про дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою здійснення його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно інформації Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають Державний кордон, ОСОБА_4 04 серпня 2019 року о 22 годині 31 хвилині перетнув державний кордон у пункті пропуску «Львів».
На основі здобуття вказаної інформації 14 липня 2023 року слідчим у кримінальному провадженні винесено постанову про оголошення ОСОБА_4 в міжнародний розшук з метою його подальшого затримання та екстрадиції на територію України і запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 4 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
З урахуванням того, що підозрюваний знаходиться за межами України, то у випадку встановлення його місцезнаходження чи затримання на території іноземної держави, до нього будуть застосовуватись правові процедури, передбачені міжнародно-правовими договорами України, які ратифіковані Верховною Радою України, в тому числі Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Європейською конвенцією про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року.
Обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно ОСОБА_4 надасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним надалі покладених на нього процесуальних обов'язків.
Прокурор у судовому засіданні підтримав вимоги клопотання у повному обсязі, просив клопотання задовольнити.
Вислухавши прокурора, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.
Згідно з частиною шостою статті 193 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
З урахуванням того, що підозрюваний знаходиться за межами України, то у випадку встановлення його місцезнаходження чи затримання на території іноземної держави, до нього будуть застосовуватись правові процедури передбачені міжнародно-правовими договорами України, які ратифіковані Верховною Радою України, в тому числі Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Європейською конвенцією про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року.
Частина п'ята статті 9 Кримінального процесуального кодексу України передбачає, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини другої статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно з пунктом f) частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Статтею 1 Європейської конвенції про видачу правопорушників встановлено, що Договірні Сторони зобов'язуються видавати одна одній, з урахуванням положень та умов, викладених в цій Конвенції, всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої Сторони за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про утримання під вартою.
Згідно статті 25 Європейської конвенції про видачу правопорушників, для цілей цієї Конвенції термін "постанова про утримання під вартою" означає будь-яке розпорядження, яке передбачає позбавлення волі і яке було проголошене кримінальним судом на додаток до вироку про ув'язнення або замість нього.
Тобто вказані норми міжнародних договорів вказують на те, що у разі застосування правових норм, передбачених цими договорами у процесі екстрадиції особи, необхідний відповідний документ про тримання особи під вартою без будь-яких альтернатив.
Частиною першою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 07 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019090010002277 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.
07 липня 2019 року ОСОБА_4 затримано в порядку
статті 208 Кримінального процесуального кодексу України та цього ж дня, у відповідності до вимог статті 278 Кримінального процесуального кодексу України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 Кримінального кодексу України, шляхом особистого вручення.
Згідно частини другої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 281 Кримінального процесуального кодексу України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов'язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення розшуку підозрюваного може бути доручено оперативним підрозділам
Як вбачається з матеріалів клопотання, постановою старшого слідчого слідчого відділу Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 14 липня 2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошено в розшук, здійснення розшуку доручено ВКП Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що доведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину на момент вирішення питання про взяття під варту має відповідати стандарту «розумна підозра». Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин (справа «Фокс, Кемпбелл і Харлей проти Об'єднаного Королівства», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ердагоз проти Туреччини», 1997 рік). Хоча факти на момент вирішення питання про утримання під вартою і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було визначити винуватість особи у вчиненні злочину, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям. При цьому, суд має обґрунтовувати своє рішення на підставі дослідження у суді обґрунтованої підозри, а не на основі даних, поданих стороною обвинувачення.
Вручена ОСОБА_4 підозра повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним, зокрема, у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 вересня 1990 року, пункт 32, Series A, N 182).
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 вересня 1990 року).
Зазначене свідчить, що ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, підтверджується отриманими під час досудового розслідування у спосіб, визначений Кримінальним процесуальним кодексом України, доказами, а саме: протоколами огляду місця події, показання потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , висновками судово-медичних, інженерно-транспортних експертиз та іншими доказами в їх сукупності, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України, належить до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає покарання за його вчинення у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Положеннями частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, з врахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 36 Рішення від 20 травня 2010 року, ухваленого у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04), Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
У судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, які існують та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Так, про існування вказаних ризиків свідчать наступні обставини.
- пункт перший - ОСОБА_4 покинув своє місце проживання після повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та переховується від органів досудового розслідування і суду,
- пункт третій - підозрюваний може незаконно впливати на потерпілих та свідків, так як йому відомі їхні анкетні дані, та він може шляхом погроз змушувати їх змінити свої покази на неправдиві з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення;
- пункт четвертий - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_4 не з'являється на виклики до слідчого, прокурора та суду.
Враховуючи характер вищевказаного злочину та покарання у вигляді позбавлення волі, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його судом винуватим, є всі підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним злочину, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому з метою запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є обрання щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування, прокурором доведено наявність ризиків, які існують та дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, тому слідчий суддя доходить висновку, що більш м'який запобіжний захід не виправдовує себе та не зможе забезпечити цілей кримінального провадження і не зможе запобігти встановленим судом ризикам.
Обрання інших, більш м'якших запобіжних заходів, також є неможливим в силу того, що їх реалізація передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваного і у даному конкретному випадку буде неспроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує превентивний характер такого запобіжного заходу, тяжкість злочину, міцність соціальних зв'язків підозрюваного та характеризуючі його особу дані, те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, зважає на те, що під час досудового слідства встановлено, а в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, та відтак приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та встановлені у судовому засіданні, застосування більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання згаданих ризиків і є співмірним та доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
Згідно з абзацом сьомим частини четвертої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Підсумовуючи все вищенаведене, слідчий суддя вважає, що поза розумним сумнівом більш м'які запобіжні заходи не зможуть у повній мірі запобігти наведеним ризикам, що не зменшилися, а відтак не будуть здатними і забезпечити дієвість даного кримінального провадження, тому слідчий суддя приходить до висновку, що до підозрюваного слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою безстроково без визначення розміру застави
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182-184, 193, 194, 197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Кюрдамир Республіки Азербайджан, жителю АДРЕСА_1 , із середньою освітою, азербайджанцю, громадянину Республіки Азербайджан, раніше несудимому, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Роз'яснити, що у відповідності до вимог частини шостої статті 193 Кримінального процесуального кодексу України, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно частини четвертої статті 197 Кримінального процесуального кодексу України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Дана ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Окружної прокуратури міста Івано-Франківська ОСОБА_3 .
Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який перебуває під вартою, - з моменту вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 21 липня 2023 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1