12.06.2023
Справа № 331/2035/23
Провадження № 2-а/331/18/2023
12 червня 2023 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний м. Запоріжжя області у складі:
головуючого - судді Антоненка М.В.
за участю секретаря: Байрамової Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Запорізькій області Департамента патрульної поліції України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
31.03.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління патрульної поліції у Запорізькій області Департамента патрульної поліції України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22 березня 2023 року поліцейським роти № 1 батальйону № 2 УПП в Запорізькій області капралом поліції Юзвук Надією Сергіївною винесено відносно ОСОБА_1 постанову серії ЕАС № 6714640 від 22.03.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Відповідно до вказаної постанови інспектор Юзвук Н.С. притягнула його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та наклала на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за те, що він 22.03.2023 року о 09:04 годині, керуючи автомобілем Toyota Сатгу НОМЕР_1 , по вул. Діагональній, 11 у м.Запоріжжя, порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху, тобто за перевищення максимально встановленого обмеження швидкісного режиму в межах населеного пунсту більш ніж на 20 км/год, а саме рухався зі швидкістю 74 км/год. Швидкість вимірювалась приладом TruCam 11 LTI 20/20 8377.
Вважає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно та незаконно, всупереч діючому законодавству з урахуванням наступного.
Зазхначає, що правила дорожнього руху він не порушував, оскільки рухався із дотриманням швидкісного режиму зі швидкістю не більшою 70 км/год, до того ж на зазначеній ділянці дороги він не міг перевищити швидкість, оскільки його автомобіль рухався в щільному потоці попутного автотранспорту і тому визначити перевищення швидкості візуально чи за допомогою спеціальних приладів було неможливо.
На момент його рух на автомобілі, в зазначений у оскаржуваній Постанові ЕАС № 6714640 час, була оголошена та лунала повітряна тривога. Тому, якщо припустити, що весь потік транспорту, в якому він їхав до того, як був зупинений працівниками патрульної поліції при вищезазначених обставинах, рухався зі швидкістю більшою ніж 70 км/год, то це пов'язане саме з тим що лунала повітряна тривога і всі учасники руху, у тому числі і він, знаходилися у стані крайньої необхдіності.
Стаття 18 КУпАП наголошує: «Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Докази, які підтверджують порушення ним вимог п. 12.4 ПДР відсутні. Вимірювання швидкості здійснювалось із використанням спеціального лазерного приладу TruCam 11 LTI 20/20, який знаходився у руках інспектора та не був зафіксований на штативі.
Здійснення заміру швидкості приладом TruCam 11 LTI 20/20, який знаходився у руках інспектора та не був зафіксований на штативі, викликає певні коливання, що може дати більшу похибку, а ніж передбачено свідоцтвом про повірку і що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким він керував.
Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким здійснено вимірювання швидкості руху автомобіля, яким він керував.
Отже ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам статті 40 Закону України «Про національну поліцію», яка наголошує, що при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніка повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом).
У контексті даної правової норми, ОСОБА_1 , вважає, що прилад TruCAM при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно вмонтованим.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відео зйомки, а також іншими документами.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України наголошено, шо кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Таким чином, поліцейським, який розглянуто справу не виконано вимогу щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази, які в повній мірі підтверджують факт скоєння мною адміністративного правопорушення;
Окрім цього, звертає увагу суду на те, що контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відео фіксації (дорожній знак «5.70»), Так, згідно із ч. 2 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці.
Проте, будь-які дорожні знаки, які ідентифікують місце, де працівники патрульної поліції, зупинили його при вищезазначених обставинах, вздовж дороги були відсутні, що не дає чіткого розуміння конкретного місця зупинки його автомобіля. При цьому Відповідачем не надано жодних доказів проведення контролю швидкості руху автомобіля, яким я керував, на автодорозі по вул. Діагональній в м. Запрріжжя, в межах дії дорожнього знаку 5.70 «Фото-, відео фіксування порушень правил дорожнього руху».
На підставі вищевикладеного просить суд скасувати Постанову поліцейського роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у Запорізькій області ДПП капрала Юзвук Н.С. серія ЕАС № 6714640 від 22.03.2023 року, якою було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на його користь судовий збір в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 коп. з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд.З, ЄДРПОУ 40108646).
Ухвалою суду від 06.04.2023 прийнято до розгляду адміністративний позов, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного та призначено судове засідання на 12.06.2023 о 09 год. 00 хв.
В судовому засідванні ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити.
У судове засідання представник Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції України не з'явився. Від представника відповідача УПП в Запорізькій області ДПП 24.04.2023 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 . У відзиві зазначено, що з позовними вимогами відповідач не погоджується, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам діючого законодавства. Просить розглянути справу за відсутності їх представника.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази, які в ній містяться, у сукупності, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 288 КУпАП, постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з вимогами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законодавством встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 КАС України передбачено, що місцевим судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частиною 2 статті 74 КАС України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.-ч. 2,5 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Судом встановлено, що відповідно до постанови серії ЕАС № 6714640 від 22.03.2023 року, 22.03.2023 року о 09:04 годині, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Toyota Сатгу НОМЕР_1 , по вул. Діагональній, 11 у м. Запоріжжя, порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху, тобто за перевищення максимально встановленого обмеження швидкісного режиму в межах населеного пунсту більш ніж на 20 км/год, а саме рухався зі швидкістю 74 км/год. Швидкість вимірювалась приладом TruCam 11 LTI 20/20 8377. У зв'язку з чим ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП орган при розгляді скарги на постанову про адміністративне правопорушення перевіряє законність та обґрунтованість постанови та може прийняти одне із рішення як скасування постанови.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Пунктом 5.76 Правил дорожнього руху передбачений дорожній знак, який позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів.
Контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відео фіксації (дорожній знак «5.70»), Так, згідно із ч. 2 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці.
Проте, будь-які дорожні знаки, які ідентифікують місце, де працівники патрульної поліції, зупинили ОСОБА_1 при вищезазначених обставинах, вздовж дороги були відсутні, що не дає суду змогу визначити місце зупинки його автомобіля. При цьому Відповідачем не надано жодних доказів проведення контролю швидкості руху автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , на автодорозі по вул. Діагональній в м. Запрріжжя, в межах дії дорожнього знаку 5.70 «Фото-, відео фіксування порушень правил дорожнього руху».
Як зазначено в оскаржуваній постанові, водій перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 71 км/год, чим порушив пункт 12.9. (б) Правил дорожнього руху України.
У відзиві на позовну заяву відповідач цитує адміністративне законодавство, правила дорожнього руху, Закон України «Про національну поліцію», Закон України «Про дорожній рух», Цивільний кодекс. Багато уваги у відзиві відповідачем приділено тому, що саме позивач є суб'єктом адміністративного правопорушення. До відзиву ним долучено свідоцтво про перевірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, роздруківку фофотофіксації порушення ПДД ОСОБА_1 ПДД.
Однак позивач в позовній заяві не заперечував того, що саме він керував автомобілем та не ставив під сумнів невідповідність якості комплексу фото/відеофіксації правопорушень.
Підставою позову є невідповідність оскаржуваної постанови вимогам КУпАП, відсутність дорожніх знаків про обмеження швидкості до 50 км/г.
Тобто по суті доводів позивача, відповідачем пояснень взагалі не надано та його доводи не спростовано, а правомірність свого рішення не доведено. Ним не надано суду жодного доказу на спростування доводів позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Аллене де Рібем проти Франції» від 10 лютого 1995 року підкреслив, що принцип презумпції невинуватості порушується, «якщо суд оголосить обвинуваченого винним, коли його вина не була попередньо доведена».
У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЕСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпція, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Міністрів Ради Європи Державам - членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991року рекомендовано урядам держав - членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принци 7).
За таких обставин та враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі.
Розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таку позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 року у справі №543/775/17 (провадження №11-1287апп18).
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №543/775/17 зазначено, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають, а розмір судового збору, який підлягає застосуванню складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач сплатив судовий збір в розмірі 536,80 грн., що підтверджується квитанцією № 14 від 05.04.2023 року.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Аналогічна правова позиція щодо суб'єкта, за рахунок якого слід стягувати витрати зі сплати судового збору в даній категорії справ викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 757/52466/18-а та Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17
Таким чином, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 536,80 грн. на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 55, 68, 62 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 16, 20, 44, 69, 70, 90, 77, 122, 126, 132, 139, 159, 162, 205, 229, 241-246, 255, 268, 269, 286, 295 КАС України, ст.7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Запорізькій області Департамента патрульної поліції України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову поліцейського роти № 1 батальйону № 2 УПП в Запорізькій області ДПП Юзвук Надії Сергіївни серії ЕАС № 6714640 від 22.03.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ст. 122 ч.1 КпАП України - скасувати.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департамента патрульної поліції Національної поліції України (Код 40108646, 03048, м. Київ, Солом'янський район, ВУЛИЦЯ ФЕДОРА ЕРНСТА, будинок 3) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 ) 536,80 грн. в рахунок відшкодування судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його ухвалення.
Суддя: М.В. Антоненко