Справа № 308/9093/21
1-кп/308/1/23
20 липня 2023 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язків, передбачених у запобіжному заході у вигляді застави, внесене в рамках кримінального провадження №42020140000000210 від 22 грудня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 Кримінального кодексу України, -
19 липня 2023 року через канцелярію суду представником публічного обвинувачення подано клопотання, в якому просить застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені у запобіжному заході у вигляді застави, а саме:
- не відлучатися за межі України без дозволу суду;
- особисто прибувати за викликом суду в усі наступні судові засідання Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі № 308/9093/21;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватись від спілкування із потерпілим та свідками зі сторони обвинувачення.
При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор підтримав подане ним клопотання, просив суд задовольнити його у повному обсязі.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 вирішення клопотання залишив на розсуд суду, інші учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечили.
Потерпілий, його представники в судове засідання не з'явились, подали заяви про розгляд справи у їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, клопотання сторони обвинувачення, заслухавши думку прокурора, представників потерпілого адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_11 , суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частин 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Розглядуване клопотання прокурора суд розцінює саме як клопотання про продовження запобіжного заходу, а не його застосування, оскільки обов'язки відносно обвинуваченого ОСОБА_4 вже були застосовані судом, і в подальшому неодноразово продовжувалися судом, востаннє ухвалою від 26.05.2023 року, і на момент розгляду даного клопотання не вичерпали свою дію.
Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність судимостей у обвинуваченого тощо.
Аналізуючи положення ст. 194 КПК України разом із загальними положеннями КПК України щодо судового провадження в суді першої інстанції, можна дійти висновку, що суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри під час вирішення питання продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження. Бо такі дії передбачають оцінку доказів, яка може бути надана судом лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення вироку. Зазначене свідчить про те, що на стадії судового розгляду суд не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри чи то обвинувачення безпосередньо шляхом надання оцінки доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.
Також, на думку суду, відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, а також посилання прокурора в клопотанні на матеріали можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення. Вагомість таких доказів наразі не викликає сумнівів.
Отже, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування запобіжного заходу з огляду потреб судового провадження.
Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, 26.01.2021 року на стадії досудового розслідування щодо ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 03.07.2021 року підозрюваного ОСОБА_4 було звільнено із Львівської установи виконання покарань №19 у зв'язку із внесенням застави.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 05.10.2021 застосовано щодо обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки: не відлучатися із місця проживання АДРЕСА_1 без дозволу суду; прибувати до суду за кожною вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування із потерпілим та свідками зі сторони обвинувачення.
Надалі строк дії обов'язків неодноразово продовжувався судом, востаннє ухвалою від 26.05.2023 року.
Строк покладених на ОСОБА_4 обов'язків закінчується 26.07.2023 року.
Дослідивши матеріали справи, клопотання сторони обвинувачення, заслухавши прокурора, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 , суд дійшов наступних висновків.
На переконання прокурора, на даний момент існують ризики, передбачені ст. 177 КПК, а саме: переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується.
Досліджуючи матеріали клопотання, надані докази, пояснення прокурора, беручи до уваги відомості щодо особистості ОСОБА_12 , суд не погоджується з тим, що на даний час наявний ризик того, що останній може переховуватися від суду.
Прокурор в частині існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, посилається на те, що ОСОБА_12 , володіючи документами для виїзду за кордон, досягнувши віку, який дозволяє виїзд за кордон, може змінити місце свого проживання, в тому числі шляхом виїзду за кордон.
Разом з тим, обвинувачений досяг 60-річного віку ще в 2017 році; події, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_12 , мали місце в грудні 2020 року, а з того часу суду не надано відомостей щодо ухилення або переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування чи суду. Відсутні відомості, що ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування не з'являвся за викликом слідчого чи ухилявся від його отримання. Випадків нез'явлення в судові засідання судом також не зафіксовано.
В обґрунтування ризику зазначеного ризику прокурор також посилався на тяжкість покарання. У даному випадку слід зазначити, що тяжкість покарання є тією обставиною, яка судом оцінюється лише в порядку ст. 178 КПК України, тобто така, яка може лише впливати на вірогідність настання певних ризиків, але не бути самостійним ризиком в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, у рішеннях ЄСПЛ у справах «Becciev v. Moldova», «Свершов проти України», «Єлоєв проти України», «Тимошенко проти України», «Луценко проти України») неодноразово наголошувалось, що тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Наведена позиція Європейського суду з прав людини свідчить про те, що взагалі будь-які ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. Отже, сама по собі тяжкість покарання ще не свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Інших мотивувань прокурором в обґрунтування ризику переховуватися від суду наведено не було.
Разом з тим, суд вважає доведеним існування ризику лише в частині незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_4 на свідка ОСОБА_13 у цьому кримінальному провадженні.
КПК встановлює наступну процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
Таким чином, такий ризик як вплив на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. А отже, за відсутності дієвого запобіжного заходу такий ризик є реальним.
Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Вказане в сукупності свідчить про продовження існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик впливу на потерпілого та інших свідків втратив свою актуальність, так як останні були допитані судом в судових засіданнях.
При цьому, суд вважає недоведеним стороною обвинувачення існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження правопорушення, в якому обвинувачується, оскільки об'єктивних даних на підтвердження цього ризику суду, не надано.
За таких обставин суд встановив існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та дійшов висновку про наявність підстав для застосування до обвинуваченого обов'язків в той мірі, в якій вони зможуть забезпечити виконання ОСОБА_4 загальних обов'язків підозрюваного та унеможливлять втілення ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, клопотання прокурора про застосування щодо ОСОБА_4 обов'язків підлягає частковому задоволенню.
При цьому суд звертає увагу обвинуваченого ОСОБА_4 на необхідність виконання обов'язків, покладених на нього безпосередньо процесуальним законом - частиною 7 статті 42 КПК.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 193, 194 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити частково.
Продовжити щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, наступні обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватись від спілкування із свідком зі сторони обвинувачення ОСОБА_13 .
Строк дії ухвали визначити до 20.09.2023 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1