Номер провадження 1-кп/243/694/2023
Номер справи 243/2957/23
« 21 » липня 2023 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
- секретаря судового засідання - ОСОБА_2
- прокурора - ОСОБА_3
- обвинуваченого - ОСОБА_4
- захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує функціонування електронного судочинства в Україні, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, продовженням строку дії воєнного стану в Україні, відповідно до Рішення зборів суддів Слов'янського міськрайонного суду Донецької області № 6 від 05 травня 2022 року поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі Наказу № 29-к «Про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області» від 10 травня 2022 року, кримінальне провадження № 12023052510000258, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 24 квітня 2023 року з Обвинувальним актом та додатками, яке надійшло з Слов'янської окружної прокуратури Донецької області 11 липня 2023 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янська Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб не має, інвалідом не являється, офіційно не працевлаштований, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України,-
24 квітня 2023 року приблизно о 22 годині 00 хвилин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільно з дружиною - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та раніше знайомим ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 знаходились в приміщенні будинку АДРЕСА_1 , де в зальній кімнаті, сидячи за столом розпивали спиртні напої.
Під час спільного вживання алкогольних напоїв, 24 квітня 2023 року приблизно о 22 годині 30 хвилин, на грунті раптово виниклих неприязних відносин між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 виникла сварка, під час якої останній, стоячи один навпроти одного, наніс один удар кулаком правої руки в область голови ОСОБА_8 , від чого ОСОБА_8 втратив рівновагу та впав на спину.
Доводячи свій єдиний умисел до кінця, ОСОБА_4 прослідував до приміщення сараю, розташованого на території вищевказаного домоволодіння, звідки взяв кувалду, яка складається з дерев'яної ручки та металевої робочої частини, з якою повернувся до зальної кімнати приміщення будинку.
Після чого, перебуваючи у вищезазначеному місці у вищевказаний час, діючи умисно, керуючись раптово виниклим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, тримаючи дерев'яну частину ручки кувалди в обох руках та стоячи біля ОСОБА_8 , який лежав на спині, знаходячись у безпосередній близькості, заніс її над собою та наніс зазначеною кувалдою не менше одного удару зверху вниз з великою силою в область життєвого важливого органу - голови ОСОБА_8 .
Умисними протиправними діями ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_8 спричинено наступні тілесні ушкодження : забійні рани в ділянці чола праворуч та правого ока, синці повік обох очей, синець правого плеча, вдавлений перелом,розтрощення голови в ділянці чола праворуч та правого ока, множенні переломи кісток обличчя праворуч, переломи верхніх щелеп по типу ЛЕ ФОР-1, крововиливи під оболонки головного мозку, ушкодження набряк речовини головного мозку.
У вчиненні вказаного кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_4 викривається наступними доказами.
Під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_4 після роз'яснення суті обвинувачення, визнав себе повністю винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України та суду пояснив, що 24 квітня 2023 року приблизно о 22 годині 00 хвилин він спільно з дружиною - ОСОБА_7 та раніше знайомим ОСОБА_8 знаходились в приміщенні будинку АДРЕСА_1 , де в зальній кімнаті, сидячи за столом розпивали спиртні напої. Під час спільного вживання алкогольних напоїв, 24 квітня 2023 року приблизно о 22 годині 30 хвилин, на грунті раптово виниклих неприязних відносин між ним та ОСОБА_8 виникла сварка, під час якої він, стоячи один навпроти одного, наніс один удар кулаком правої руки в область голови ОСОБА_8 , від чого ОСОБА_8 втратив рівновагу та впав на спину. Після чого він прослідував до приміщення сараю, розташованого на території вищевказаного домоволодіння, звідки взяв кувалду, яка складається з дерев'яної ручки та металевої робочої частини, з якою повернувся до зальної кімнати приміщення будинку. Після чого діючи умисно, тримаючи дерев'яну частину ручки кувалди в обох руках та стоячи біля ОСОБА_8 , який лежав на спині, знаходячись у безпосередній близькості, заніс її над собою та наніс зазначеною кувалдою удар зверху вниз з великою силою в область голови ОСОБА_8 , причинивши тілесні ушкодження.
У тому, що вчинив вказане кримінальне правопорушення, він щиро розкаявся.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
За правилами ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
У п.274 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Нечипорук і Йонкало проти України зазначено: якість доказів також береться до уваги, а також те, чи породжують обставини, за яких вони були здобуті, будь-які сумніви щодо їхньої надійності й точності.
За змістом ст.ст. 21, 22, 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється судом на основі змагальності, безпосередності дослідження судом показань, речей та документів. Державне обвинувачення в суді підтримує прокурор, захист обвинуваченого здійснює він сам і його захисник, а функція розгляду справи покладається на суд. При цьому суд, зберігаючи незалежність, неупередженість і об'єктивність, створює необхідні умови для виконання учасниками їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав.
Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Крім цього, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення, але він не може тлумачитись як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (довід). Об'єм цього обов'язку може змінюватись залежно від природи рішення.
Суд обґрунтовує вирок виключно на доказах, розглянутих у судовому засіданні. За допомогою дослідження на суді всіх доказів відбувається і формування внутрішнього суддівського переконання про винність або невинність обвинуваченого.
Доказування - це єдиний спосіб встановлення об'єктивної істини в кримінальному судочинстві. Поки не доведені обставини скоєння злочину, не можна сказати, що вони були, мали місце насправді.
З приводу того, що доведення є єдиним способом для встановлення істини у Кримінальному процесуальному кодексі України вказано: "Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена».
«Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону «( Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 761/43930/17).
Потерпілий ОСОБА_9 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання, до суду не з'явився.
Проте, 21 липня 2023 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_9 , в якій він просив суд підготовче судове провадження та подальший судовий розгляд проводити за його відсутності, питання щодо покарання ОСОБА_4 залишає на розсуд суду.
Суд бере до уваги, що у відповідності до положень ч.1 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч.1 ст.325 КПК України якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених главою 12 цього Кодексу.
При цьому, прокурор, обвинувачений, захисник не заперечували проти проведення судового засідання за відсутності потерпілого.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, провина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:
Так, з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що кримінальне провадження № 12023052510000258 було зареєстровано 24 квітня 2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 115 КК України, що давало право з цього моменту проводити слідчі та процесуальні дії;
Із Протоколу огляду місця події від 25 квітня 2023 року вбачається, що було зафіксовано місце вчинення кримінального правопорушення - АДРЕСА_1 ; загальний та детальний вид трупа, виявлений за адресою: АДРЕСА_1 ; загальний вид подвір'я за адресою: АДРЕСА_1 ; зафіксований слід речовини бурого кольору, виявлений при вході до подвір'я за адресою: АДРЕСА_1 ; зафіксовано нашарування речовини бурого кольору, виявлені на стіні при вході до будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; загальний та детальний вид сорочки з нашаруванням речовини бурого кольору, яка була виявлена на подвір'ї за адресою: АДРЕСА_1 ; зафіксовано нашарування речовини бурого кольору, яке виявлено на стіні при вході до будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; оглянуто та зафіксовано приміщення галерії будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; зафіксовано загальний та детальний вид кувалди з нашаруванням речовини бурого кольору, яка була виявлена в приміщенні галереї за адресою: АДРЕСА_1; зафіксовано загальний вид нашарування речовини бурого кольору, що виявлено на дверях до коридору будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; зафіксовано детальний вид нашарування речовини бурого кольору, що виявлено на дверях до коридору за адресою: АДРЕСА_1 ; оглянуто та зафіксовано загальний вид приміщення кухні, кімнати №1, загальний вид коридору, приміщення ванної кімнати за адресою: АДРЕСА_1 ; оглянуто килим з нашаруванням речовини бурого кольору, виявлений у ванній кімнаті за адресою: АДРЕСА_1 ; оглянуто та зафіксовано зріз килима з нашаруванням речовини бурого кольору, виявлений у ванній кімнаті за адресою: АДРЕСА_1 ; зафіксовано загальний вид приміщення кімнати №2, вхід до приміщення кімнати АДРЕСА_1 ; оглянуто та зафіксовано загальний вид слідів нашарування речовини бурого кольору, виявлені на стіні при вході до кімнати №3, детальний вид слідів нашарування речовини бурого кольору, виявлені на стіні при вході до кімнати АДРЕСА_1 ; зафіксовано загальний вид сліду нашарування речовини бурого кольору, виявленого на підлозі при вході до кімнати №3, детальний вид сліду нашарування речовини бурого кольору, виявленого на підлозі при вході до кімнати АДРЕСА_1 ; оглянуто та зафіксовано загальний вид приміщення кімнати №3, виявлено куртку з нашаруванням речовини бурого кольору, яка виявлена при вході до будинку, гумові капці з нашаруванням речовини бурого кольору, виявлені при вході до будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Із Довідки про причину смерті №91 від 25 квітня 2023 року, Висновку судової медичної експертизи № 91 від 23 травня 2023 року вбачається, що Смерть ОСОБА_8 настала від тупої травми голови з вдавленим переломом, розтрощенням голови в ділянці чола праворуч та правого ока, множинних переломів кісток обличчя праворуч, переломів верхніх щелеп ( по типу Ле Фор-1)з крововиливами під оболонки головного мозку, яка ускладнилась набряком речовини головного мозку.
Враховуючи виразність трупних плям слід вважати, що смерть потерпілого могла настати за 10-11 годин до дослідження тіла в морзі.
Дослідженням трупу ОСОБА_8 виявлені наступні тілесні ушкодження: забій рани в ділянці чола праворуч та правого ока, синці повік обох очей, синець правого плеча, вдавлений перелом, розтрощення голови в ділянці чола праворуч та правого ока; множинні переломи кісток обличчя праворуч, переломи верхніх щелеп по типу ЛЕ ФОР-1; крововиливи під оболонки головного мозку, ушкодження набряк речовини головного мозку. Утворились ушкодження незадовго до настання смерті або в момент її від неодноразової дії тупого твердого предмету ( предметів) з обмеженою поверхнею та мають, стосовно живої особи: синець в ділянці правого плеча - ознаки легкого тілесного ушкодження; всі інші, виявлені в ділянці голови, у сукупності - ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя згідно пункту 2.1.2. Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17 січня 1995 року. Смерть потерпілого знаходиться у прямому причинно -наслідковому зв'язку з отриманими ним тілесними ушкодженнями в ділянці голови.
При судово -токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_8 виявлено 3,94% етилового спирту, що свідчить за те, що незадовго до настання смерті від вживав алкогольні напої та в момент її настання міг знаходитись в алкогольному сп'янінні тяжкого ступеню».
Із Протоколу огляду місця події від 16 травня 2023 року вбачається, що об'єктом огляду є кімната Слов'янського відділення Донецького обласного бюро СМЕ, яке розташоване за адресою: Донецька область, Краматорський район, м. Слов'янськ, вул. Ярослава Мудрого, №22. В ході слідчої було оглянуто та вилучено: зразок крові з трупу ОСОБА_8 на марлевому тампоні, який було вилучено та поміщено до паперового конверту та одяг з РБК, а саме: труси, шкарпетки, штани, футболка, які були поміщені до поліетиленового пакету.
Із Протоколу проведення слідчого експерименту від 25 квітня 2023 року вбачається, що при проведенні вказаної слідчої дії підозрюваний ОСОБА_4 докладно розповів та показав обставини вчинення ним кримінального правопорушення 24 квітня 2023 року: яким чином він наносив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8 в область голови.
Суд приходить до висновку, що відомості, які зафіксовані у Протоколі слідчого експерименту фактично не суперечать показанням, наданим самим підозрюваним ОСОБА_4 , як на досудовому слідстві так і в суді. Загалом інформація про розвиток подій, як у Протоколі слідчого експерименту, так і в показаннях учасників судового провадження не містять істотних суперечностей.
У відповідності до вимог ст. 94 КПК України, суд вважає, що слідча дія - Слідчий експеримент, проведений 25 квітня 2023 року з участю підозрюваного ОСОБА_4 був проведений з додержанням вимог ст. 223, 240 КПК України, а саме - у присутності двох понятих, з участю захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 .
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого переконання, що Протокол слідчого експерименту від 25 квітня 2023 року у розумінні вимог ст. 86 КПК України є допустимим доказом, оскільки він отриманий у порядку, встановленому КПК України.
Окрім того, як зафіксовано в Протоколі вищевказаної слідчої дії, ніяких зауважень і доповнень з боку учасників слідчої дії не надійшло.
Із Протоколу проведення слідчого експерименту від 25 квітня 2023 року вбачається, що при проведенні вказаної слідчої дії свідок ОСОБА_7 докладно розповіла та показала обставини вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення 24 квітня 2023 року: яким чином ОСОБА_4 наносив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8 в область голови.
Суд приходить до висновку, що відомості, які зафіксовані у Протоколі слідчого експерименту фактично не суперечать показанням, наданим самим підозрюваним ОСОБА_4 , як на досудовому слідстві так і в суді. Загалом інформація про розвиток подій, як у Протоколі слідчого експерименту, так і в показаннях учасників судового провадження не містять істотних суперечностей.
У відповідності до вимог ст. 94 КПК України, суд вважає, що слідча дія - Слідчий експеримент, проведений 25 квітня 2023 року з участю свідка ОСОБА_7 був проведений з додержанням вимог ст. 223, 240 КПК України, а саме - у присутності двох понятих.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого переконання, що Протокол слідчого експерименту від 25 квітня 2023 року у розумінні вимог ст. 86 КПК України є допустимим доказом, оскільки він отриманий у порядку, встановленому КПК України.
Окрім того, як зафіксовано в Протоколі вищевказаної слідчої дії, ніяких зауважень і доповнень з боку учасників слідчої дії не надійшло.
Із Висновку судової медичної експертизи № 91/1 від 23 травня 2023 року вбачається, що «Тілесні ушкодження, виявлені на трупі ОСОБА_8 могли утворитись за механізмом їх спричинення вказаним свідком ОСОБА_7 , 1969 року народження під час проведення слідчого експерименту за її участі; Тілесні ушкодження, виявлені на трупі ОСОБА_8 могли частково утворитись за механізмом їх спричинення, вказаним підозрюваним ОСОБА_4 , 1967 року народження під час проведення слідчого експерименту за його участі, не співпадає тільки кількість нанесених ударів кувалдою».
Із Висновку судової медичної експертизи кувалди № 1138/1497-БД від 19 червня 2023 року вбачається, що « на робочій частині кувалди ( об'єкти №№1,2), представленій на дослідження, встановлено наявність крові людини; епітеліальні клітини з ядрами та мікрочастки тканин людини не знайдені.При цитологічному дослідженні встановлено, що кров в об'єктах №№ 1,2 на робочій частині кувалди належить особі ( особам) чоловічої генетичної статі. При серологічному дослідженні крові в об'єктах №№1,2 виявлено антиген В ізосерологічної системи АВО, що не виключає можливості її походження від чоловіка ( чоловіків) групи крові В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВО. Кров на робочій частині кувалди в об'єктах №№1,2 могла походити від ОСОБА_8 , оскільки виявлений антиген В ізосерологічної системи АВО властивий груповій належності його крові.Висловитись про присутність крові в слідах на робочій частині кувалди від підозрюваного ОСОБА_4 не виявляється можливим, оскільки зразок крові у підозрюваного ОСОБА_4 не відбирався. В деяких слідах, а саме в об'єкті №3 на рукоятці кувалди ( об'єкт №3), представленій на дослідження, встановлено наявність змішаних слідів крові та поту, виявлено гемоглобін людини. На іншій поверхні рукоятки кувалди в об'єкті №4 встановлено наявність поту без домішку крові. Епітеліальні клітини з ядрами та мікрочастки тканин людини на рукоятці кувалди не знайдені. Статева належність крові та поту в об'єкті №3 не визначена через недостатню кількість ядер лейкоцитів та відсутність епітеліальних клітин з ядрами. Статева належність поту в об'єкті №4 не встановлена через відсутність епітеліальних клітин з ядрами. При визначенні групової належності змішаних слідів крові та поту на рукоятці сокири в об'єкті №3 виявлені антигени А і В ізосерологічної системи АВО. Отже, змішані сліди крові та поту на рукоятці кувалди в об'єкті №3 могли походити або від однієї особи ( осіб) групи крові АВ за ізосерологічною системою АВО або -від декількох осіб з різним сполученням виявлених антигенів А і В за ізосерологічною системою АВО. При встановлені групової належності поту в об'єкті №4 в слідах на рукоятці кувалди антигени А і В ізосерологічної системи АВО не виявлені, що не дає можливості висловитись про групову належність поту в цих слідах. Отримані результати дослідження не виключають можливості присутності домішку крові та ( або) поту в змішаних слідах на рукоятці кувалди в об'єкті №3 від потерпілого ОСОБА_8 , оскільки один із виявлених антигенів, а саме -антиген В властивий груповій належності його крові. Висловитись про присутність крові в змішаних слідах крові та поту на рукоятці кувалди від підозрюваного ОСОБА_4 не виявляється можливим, оскільки зразок крові у підозрюваного ОСОБА_4 не відбирався».
Із Висновку судової медичної експертизи фрагмента килима, фрагмента шпалер, фрагмента марлі ( «змив з підлоги») № 1138/1493-БД від 19 червня 2023 року вбачається, що « в сліді на представленому для дослідження фрагменті килиму ( об'єкт №3) встановлена наявність крові з вмістом гемоглобіну людини. При серологічному дослідженні сліду крові був виявлений тільки антиген В, що не виключає можливості утворення цього сліду за рахунок крові групи В з ізогемаглютиніном анти-А, в тому числі і за рахунок крові потерпілого ОСОБА_8 , для крові якого антиген В, виявлений в цьому сліді, є основним групо-специфічним фактором. В слідах на представленому для дослідження фрагменті шпалер ( об'єкт №2) встановлена наявність крові з вмістом гемоглобіну людини. При серологічному дослідженні слідів крові на фрагменті шпалер був виявлений тільки антиген В, що не виключає можливості утворення їх за рахунок крові групи В з ізогемаглютиніном анти-А, в тому числі і за рахунок крові потерпілого ОСОБА_8 , для крові якого антиген В, виявлений в цих слідах, є основним групо -специфічним фактором. В сліді на представленому для дослідження фрагменті марлі ( об'єкт №1 - «змив РБК») встановлена наявність крові з вмістом гемоглобіну людини. При серологічному дослідженні сліду крові був виявлений тільки антиген В, що не виключає можливості утворення цього сліду за рахунок крові групи В з ізогемаглютиніном анти -А, в тому числі і за рахунок крові потерпілого ОСОБА_8 , для крові якого антиген В, виявлений в цьому сліді, є основним групо - специфічним фактором.»
Із Висновку судової медичної експертизи №1138/1496БД від 14 червня 2023 року вбачається, що « на двох марлевих серветках зі змивами з рук ОСОБА_4 ( об'єкти №№1,2) встановлено наявність крові з вмістом гемоглобіну людини, при серологічному дослідженні якої виявлений антиген В, що не виключає можливості походження крові у зазначених об'єктах, від особи ( осіб) групи крові групи В з ізогемаглютиніном анти-А, в тому числі можливо, і від трупу ОСОБА_8 »
Із Висновку судової медичної експертизи № 1138/1494БД від 12 червня 2023 року пари тапок та куртки вбачається, що « на парі тапок ( об'єкти №1-4) встановлено наявність крові з вмістом гемоглобіну людини, при серологічному дослідженні якої виявлений антиген В, що не виключає можливості походження крові у зазначених об'єктах, або від особи ( осіб) групи крові групи В з ізогемаглютиніном анти-А, в тому числі можливо, і від трупу ОСОБА_8 . В більшості слідів на куртці ( об'єкти №№7-10) встановлено наявність крові з вмістом гемоглобіну людини, при серологічному дослідженні якої виявлений антиген В, що не виключає можливості походження крові у зазначених об'єктах, або від особи ( осіб) групи крові групи В з ізогемаглютиніном анти-А, в тому числі можливо, і від трупу ОСОБА_8 . В двох слідах на куртці ( об'єкти №№5,6) наявність крові не встановлено».
Із Висновку судової медичної експертизи №1138/1498БД від 19 червня 2023 року піднігтьового вмісту підозрюваного ОСОБА_4 вбачається, що « В піднігтьовому вмісті обох рук підозрюваного ОСОБА_4 ( об'єкти №№1,2), що був наданий на дослідження, встановлена наявність крові людини. Знайдені клітини поверхневого шару епідермісу, які непридатні для діагностики. Оскільки групова та статева належність крові в слідах в піднігтьовому вмісті обох рук підозрюваного ОСОБА_4 ( об'єкти №№ 1,2) не встановлена, то відповісти про її походження від нього самого, чи від будь -якої іншої особи, не представилось можливим».
Із Висновку судової медичної експертизи №1138/1491-БД від 19 червня 2023 року зразка крові ОСОБА_8 , двох фрагментів марлі зі змивами і сорочки вбачається, що « У результаті дослідження зразка крові трупа ОСОБА_8 виявлений тільки антиген В, що не виключає можливу приналежність крові до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВО. На фрагменті марлі зі змивом з плитки ( об'єкт №1) знайдена кров при дослідженні якої встановлена присутність гемоглобіну людини. У результаті серологічного дослідження крові у змиві з плитки - об'єкт №1, виявлений тільки антиген В, що не виключає можливу приналежність крові до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВО. Отриманий результат дослідження не виключає можливість походження крові в сліді фрагменті марлі зі змивом з плитки ( об'єкт №1) від потерпілого ОСОБА_8 , оскільки виявлений у вказаних слідах антиген В, є групо специфічним для його крові. На фрагменті марлі зі змивом зі стіни ( об'єкт №2) знайдена кров при дослідженні якої встановлена присутність гемоглобіну людини. У результаті серологічного дослідження крові у змиві з плитки - об'єкт №2 виявлений тільки антиген В, що не виключає можливу приналежність крові до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерелогічною системою АВО. Отриманий результат дослідження не виключає можливість походження крові в сліді фрагменті марлі зі змивом зі стіни ( об'єкт №2) від потерпілого ОСОБА_8 , оскільки виявлений у вказаних слідах антиген В, є групо специфічним для його крові. На сорочці ( об'єкти №№3-7) знайдена кров при дослідженні якої встановлена присутність гемоглобіну людини. У результаті серологічного дослідження крові у слідах на сорочці ( об'єкти №№3-7) виявлений антиген В та ізогемаглютинін анти-А, що вказує на приналежність крові до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВО. Отриманий результат дослідження не виключає можливість походження крові в слідах на сорочці ( об'єкти №№3-7) від потерпілого ОСОБА_8 , оскільки виявлений у вказаних слідах антиген В є групо специфічним для його крові».
Із Висновку судової медичної експертизи № 1138/1495-БД від 19 червня 2023 року трусів і черевиків вбачається, що « На парі черевиків зі шкіри чорного кольору ( об'єкти №№3-8) знайдена кров при дослідженні якої встановлена присутність гемоглобіну людини. У результаті серологічного дослідження крові на парі черевиків зі шкіри чорного кольору ( об'єкти №№3-8) виявлений тільки антиген В, що не виключає можливу приналежність крові до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за із серологічною системою АВО. Отриманий результат дослідження не виключає можливість походження крові в слідах на трусах з тканини темно -синього кольору ( об'єкти №№ 1,2) від потерпілого ОСОБА_8 , оскільки виявлений у вказаних слідах антиген В, є групо -специфічним для його крові».
Із Висновку судової психіатричної експертизи №378 від 20 травня 2023 року вбачається, що « ОСОБА_4 у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, виявляв і в теперішній час виявляє психічний розлад у формі психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю. Під час інкримінованого йому діяння він міг усвідомлювати свої дії ( бездіяльність) і керувати ними. Іспитований у теперішній час також може усвідомлювати свої дії ( бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує».
Судом досліджені характеризуючи данні обвинуваченого ОСОБА_4 .
Із Довідки КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» у м. Слов'янськ №170 від 24 квітня 2023 року вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Із Довідки КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» у м. Слов'янську № 4,756 від 25 квітня 2023 року вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває під профілактичним наглядом з 18 жовтня 2010 року з діагнозом « Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголя. Вживання зі шкодою для здоров'я».
Із Довідки КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов'янськ» №639 від 25 квітня 2023 року вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за психіатричною допомогою не звертався».
Аналізуючи позицію обвинуваченого в судовому засіданні, який не заперечував, що всі отримані потерпілим тілесні ушкодження настали від його протиправних дій, розумів, що голова є життєво важливим органом людини, спів ставляючи її з обвинуваченням, що пред'явлене ОСОБА_4 , а також іншими доказами - дослідженими судом документами та висновками експертів, які повністю викривають обвинуваченого у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення, суд робить висновок про те, що наведені судом докази мають характер логічних, послідовних, та об'єктивних.
Зазначені докази винності обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні умисного вбивства є такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки у відповідності до ст.ст. 84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані в порядку, передбаченому Конституцією та КПК України.
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані ним докази ( параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя ( статті 5,8 Конвенції) тощо.
Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року; «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року - «… що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».
Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені в судовому засіданні докази логічні, послідовні, не містять протиріч, переконливі як кожен окремо, так і їх сукупність у взаємозв'язку.
Жоден із них не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування, схожих неоспорюваних чітких і узгоджених між собою презумпцій факту.
За таких обставин, суд приймає до уваги при ухваленні вироку письмові докази, речові докази, як докази винуватості ОСОБА_4 .
При їх оцінці суд дійшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом»,який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні у справі «Коробов проти України».
Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Вирішуючи питання щодо надання юридичної оцінки діям ОСОБА_4 , суд виходить з того, що згідно ст.115 КК України умисне вбивство з об'єктивної сторони характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв'язком між вказаними діянням та наслідком, а з суб'єктивної сторони умисною формою вини, коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає або свідомо припускає її настання.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.22 Постанови №2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного.
Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.
При цьому у п. 20 даної Постанови зазначено, що умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2 ст. 115 КК України, а також без ознак, передбачених статтями 116-118 КК України, зокрема в обопільній сварці чи бійці або з помсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпілим, підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 115 КК України.
В судовому засіданні з показань обвинуваченого встановлено, що 24 квітня 2023 року у взаємовідносинах між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 мав місце конфлікт, який в подальшому ймовірно й обумовив мотиви переслідування та подальшого нанесення обвинуваченим ударів потерпілому кулаком, а потім кувалдою в життєво-важливий орган - голову.
Суд звертає увагу, що власне і сам обвинувачений визнав, що передумовою нанесення ударів стала конфліктна ситуації з потерпілим.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив діяння, яке спрямовано на порушення права особи на життя, тому воно заборонене кримінальним законом. Обвинувачений на ґрунті неприязних відносин умисно позбавив ОСОБА_8 життя. Викладене свідчить про наявність в діяннях ОСОБА_4 ознак протиправності. Обвинувачений завдав ОСОБА_8 не менш двох травматичних впливів. Причиною смерті ОСОБА_8 стала: тупа травма голови з вдавленим переломом, розтрощенням голови в ділянці чола праворуч та правого ока, множинні переломи кісток обличчя праворуч, переломи верхніх щелеп ( по типу Ле Фор-1)з крововиливами під оболонки головного мозку, яка ускладнилась набряком речовини головного мозку.
Отже,дії обвинуваченого та наслідок у виді смерті ОСОБА_8 знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку. Встановлені фактичні обставини кримінального провадження, а саме умови, за яких виник конфлікт, обстановка, в якій він відбувався, стан алкогольного сп'яніння, в якому знаходилися обидва учасника конфлікту, подальші дії обвинуваченого, які були спрямовані на продовження обопільного конфлікту, послідовність дій обвинуваченого, характер, спосіб, кількість та локалізація поранень, механізм їх спричинення, спрямованість завданих ним ударів в таку частину тіла людини, нанесення в яку є небезпечними для життя, знаряддя злочину - кувалда з металевою робочою поверхнею, свідчать про направленість умислу ОСОБА_4 , саме на заподіяння смерті ОСОБА_8 і збігаються з ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК. Обвинувачений в даному випадку діяв з прямим умислом, направленим на позбавлення життя потерпілого, та вчинив для цього усі необхідні дії, які були для нього завідомо такими, що потягнуть смерть.
Вбивство, яке було наслідком дії особи, котра хоча й не ставила собі за мету позбавлення життя, але байдуже ставилася до такого наслідку, можливість якого вона свідомо допускала, також кваліфікується як умисне вбивство.
Враховуючи Висновок судової медичної експертизи № 91 від 23 травня 2023 року, Висновок судової медичної експертизи № 91/1 від 23 травня 2023 року про кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого, активний характер дій обвинуваченого щодо цілеспрямованого пошуку знаряддя вбивства, параметри знаряддя злочину, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки та причини припинення злочинних дій, в своїй сукупності свідчать лише про наявність прямого умислу на вбивство, тобто обвинувачений усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав наслідки у виді смерті та бажав їх настання.
Показання обвинуваченого в частині кількості нанесення ним ударів кулаком та кувалдою в область голови ОСОБА_8 підтверджуються висновками судово- медичних експертиз.
Зокрема, із врахуванням способу вчинення - нанесення ударів, характеру та локалізації, взаємовідносин обвинуваченого та потерпілого суд констатує, що настання смерті охоплювалося умислом обвинуваченого на позбавлення життя потерпілого, який усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав його суспільно небезпечні наслідки.
Відповідно до закону (ст.ст.24, 115 КК України) для обвинувачення в умисному вбивстві необхідно встановити, що винна особа, вчиняючи протиправні дії, передбачала настання смерті потерпілого і внаслідок цих дій бажала чи свідомо припускала настання такого наслідку.
ОСОБА_4 та його захисником не надано доказів, які б спростовували умисел обвинуваченого на умисне вбивство ОСОБА_8 .
Відсутні й докази того, що вбивство вчинила інша особа.
Фактичні обставини кримінального правопорушення встановлені під час досудового розслідування знайшли своє підтвердження дослідженими під час судового розгляду належними і допустимими доказами, які, за оцінкою суду , не викликають сумніву щодо дійсного наміру обвинуваченого та спрямованість умислу обвинуваченого саме на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому.
Ушкоджень, характерних для боротьби чи самооборони у потерпілого не встановлено. Самоспричинення описаних тілесних ушкоджень виключається.
Такий характер умисних дій обвинуваченого відносно потерпілого ОСОБА_8 , послідовність і інтенсивність їх вчинення за конкретних обставин, на висновок суду , поза сумнівом свідчить, що ОСОБА_4 за конкретних обставин подій усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки - умисне протиправне позбавлення життя іншої людини і бажав настання таких наслідків - смерть ОСОБА_8 .
ОСОБА_4 , будучи фізично здоровою, працездатною особою, не вважаючи життя людини найвищою цінністю, безжально й холоднокровно, шляхом нанесення ударів кулаком та кувалдою в життєво важливий орган - голову, спричиняв тілесні ушкодження потерпілому, наслідком яких настала смерть людини. ОСОБА_4 за обставин вчиненого злочину, усвідомлював, що потерпілий ОСОБА_8 внаслідок перебування у стані алкогольного сп'яніння не міг чинити опору дорослому, фізично здоровому чоловіку. Локалізація, кількість тілесних ушкоджень у потерпілого, їх характер та тяжкість, свідчить про неодноразове побиття, в ході якого ОСОБА_4 не міг не розуміти можливість настання суспільно-небезпечних наслідків його дій у виді смерті і бажав цього або свідомо допускав.
А відтак судом встановлено, що смерть ОСОБА_8 перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку із діями обвинуваченого ОСОБА_4 , який завдав удари потерпілому в життєво важливий орган - голову, які призвели до тяжких тілесних ушкоджень, що і стало причиною смерті.
Мотив дій обвинуваченого ОСОБА_4 встановлений судом, як раптово виниклі неприязні відносини з потерпілим ОСОБА_8 , що сам обвинувачений не заперечував у судовому засіданні.
Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, провину обвинуваченого повністю доведено, а вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 , вірно кваліфіковано за ст. 115 ч. 1 КК України, вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Таку кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає правильною.
Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.
У відповідності до вимог статті 50 КК України « Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.»
При визначенні міри покарання обвинуваченому у відповідності до ст. 65 КК України, суд приймає до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченим, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: сукупність усіх характеризуючих його обставин, віднесення кримінального правопорушення законодавством до особливо тяжких кримінальних правопорушень, характер, ступінь його суспільної небезпеки, наслідків для потерпілого, дані про особу обвинуваченого.
Згідно роз'яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».
п.п.2,3 «при призначенні покарання, суди повинні всебічно враховувати фактичні обставини кримінального провадження у їх сукупності та визначати тяжкість конкретних злочинів враховуючи їх індивідуальний ступінь. Визначаючи ступінь тяжкості злочину судам необхідно виходити з особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб, кількість епізодів злочинної діяльності, характер та ступінь наслідків. Отже, ступінь тяжкості злочину визначається характером того діяння, яке було вчинено у конкретному випадку. На неї впливають різні об'єктивні та суб'єктивні обставини, зокрема цінність тих суспільних відносин на які посягає винний, тяжкість наслідків (характер посягання), спосіб посягання форма й ступінь вини наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.»
Суд, призначаючи ОСОБА_4 покарання, також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до п.1 частини 1 ст. 66 КК України, суд визнає ті обставини, що ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, активно сприяв розкриттю злочину.
Щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалась ( Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 16 жовтня 2007 року).
Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. (Постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18).
Розкаяння передбачає, крім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен бути підтверджений матеріалами кримінального провадження.
Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним. ( Постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 07 жовтня 2020 року, справа № 347/1360/17)
В судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частина 1 статті 115 КК України, докладно розповів про відомі йому обставини вчинення кримінального правопорушення. Критично поставився до вчиненого та пояснив, що дійсно засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер і готовий нести відповідальність.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до п.п.6,13 частини 1 ст. 67 КК України суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку; вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_4 є осудним, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких кримінальних правопорушень, повністю визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, на обліку в психіатричному лікувальному закладі не перебуває, задовільно характеризується за місцем мешкання.
Із Довідки КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» у м. Слов'янськ №170 від 24 квітня 2023 року вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Із Довідки КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» у м. Слов'янську № 4,756 від 25 квітня 2023 року вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває під профілактичним наглядом з 18 жовтня 2010 року з діагнозом « Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Вживання зі шкодою для здоров'я».
Вказані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення його особистості та відношення до скоєного ним.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
Наведені обставини у своїй сукупності, свідчать про те, що виправити обвинуваченого ОСОБА_4 та запобігти його злочинній діяльності не можливо без його ізоляції від суспільства, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що обвинувачений має бути засудженим за частиною 1 статті 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції інкримінуємої статті Особливої частини Кримінального кодексу України.
При цьому, суд вважає за неможливе застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 вимог ст. 69 КК України, виходячи з наступного.
Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Суд зауважує, що частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
Аналогічну позицію виклав Верховний Суд у Постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 629/2739/18, провадження № 51-3479 км 20.
Положеннями ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII визначено, що Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.
Частиною 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Підстав для застосування норм ст. 69-1 даного Кодексу до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дана правова норма має змогу бути застосована, оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
25 квітня 2023 року ОСОБА_4 було затримано на підставі статті 208 КПК України і на підставі Ухвали Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 21 липня 2023 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Судом встановлено, що ризики передбачені статтею 177 КПК України на даний час не відпали, враховуючи, що особа засуджується до реального покарання у виді позбавленні волі, з метою запобігти ризикам ухилитись від суду та відбування покарання, суд приходить до висновку, що до вступу вироку в законну силу запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 слід залишити без змін, оскільки існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання судового рішення.
У відповідності до вимог частини 4 статті 174 КПК України «Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові».
У відповідності до положення ч.4 ст.174 КПК України та для можливості вирішення питання по речовим доказам, скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді.
Скасувати арешт майна, накладений Ухвалою слідчого судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 квітня 2023 року на: сорочку чоловічу з нашаруваннями РБК, яку було вилучено та упаковану до сейф -пакету №PSP4252686, який опечатано належним чином, яку було вилучено під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 ; кувалду, яку було вилучено та упаковано до поліетиленового пакету, горловина якого була скріплена стяжкою з №А680241, опечатано належним чином, яку було вилучено під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 ; зріз килиму з РБК з кімнати ванни попередньо завернутий до паперу та упаковано до паперового конверту, який опломбовано №NPU0452805, який було вилучено під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1; зріз шпалер з РБК з кімнати спальні №3 попередньо завернутий до паперу та упаковано до паперового конверту, який опломбовано №NPU0452806, який було вилучено під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1; гумові капці з нашаруванням РБК, які було вилучено та упаковано до сейф -пакету № 5476927, які було вилучено під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 ; куртку чоловічу, яку було вилучено та упаковано до сейф- пакету №PSP4252688, яку було вилучено під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 ; тимчасово вилучені у кримінальному провадженні предмети, а саме: черевики чорного кольору на блискавці, на яких виявлено нашарування речовини бурого кольору, які було поміщено до сей -пакету №PSP3262815; труси темно синього кольору з нашаруванням речовини бурого кольору, які було поміщено до сейф пакету №PSP2090388, які були вилучені під час затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку ст. 208 КПК України.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Питання про речові докази слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-370, 374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 115 частина 1 КК України і призначити йому покарання за цією статтею кримінального закону у виді позбавлення волі на строк дев'ять років з ізоляцією засудженого та поміщенням його до кримінально - виконавчої установи закритого типу.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України, в редакції, чинній на теперішній час, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 у строк відбуття призначеного покарання строк тримання під вартою під час досудового слідства та судового розгляду кримінального провадження з 25 квітня 2023 року до дня набрання вироком законної сили включно із розрахунку, що один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
Захід забезпечення кримінального провадження ОСОБА_4 до набрання вироком чинності, залишити без змін - «тримання під вартою в Державній установі « Дніпровська установа виконання покарань (№4)» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.
Скасувати арешт майна, накладений Ухвалою слідчого судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 квітня 2023 року на: сорочку чоловічу з нашаруваннями РБК, яку було вилучено та упаковану до сейф -пакету №PSP4252686, який опечатано належним чином, яку було вилучено під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1; кувалду, яку було вилучено та упаковано до поліетиленового пакету, горловина якого була скріплена стяжкою з №А680241, опечатано належним чином, яку було вилучено під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 ; зріз килиму з РБК з кімнати ванни попередньо завернутий до паперу та упаковано до паперового конверту, який опломбовано №NPU0452805, який було вилучено під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1; зріз шпалер з РБК з кімнати спальні №3 попередньо завернутий до паперу та упаковано до паперового конверту, який опломбовано №NPU0452806, який було вилучено під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1; гумові капці з нашаруванням РБК, які було вилучено та упаковано до сейф -пакету № 5476927, які було вилучено під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 ; куртку чоловічу, яку було вилучено та упаковано до сейф- пакету №PSP4252688, яку було вилучено під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 ; тимчасово вилучені у кримінальному провадженні предмети, а саме: черевики чорного кольору на блискавці, на яких виявлено нашарування речовини бурого кольору, які було поміщено до сей -пакету №PSP3262815; труси темно синього кольору з нашаруванням речовини бурого кольору, які було поміщено до сейф пакету №PSP2090388, які були вилучені під час затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку ст. 208 КПК України.
Речові докази по справі: змив РБК ( речовини бурого кольору) з плитки на подвір'ї, який упаковано до паперового конверту та опломбовано липкою стрічкою №NPU0452801; змив РБК зі стіни при вході упаковано до паперового конверту та опломбовано липкою стрічкою №NPU0452802; сорочку чоловічу з нашаруванням РБК, що упакована до сейф- пакету № PSP4252686; змив РБК зі стіни будинку біля входу, який упаковано до паперового конверту та опломбовано липкою стрічкою №NPU0452803; кувалду, яка упакована до поліетиленового пакету, горловина скріплена стяжкою з № А680241; змив РБК з дверей до коридору, упаковано до паперового конверту та опломбовано липкою стрічкою №NPU0452804; зріз килиму з РБК з кімнати ванни попередньо завернутий до паперу та упаковано до паперового конверту, який опломбовано №NPU0452805; зріз шпалер з РБК з кімнати спальні №3 попередньо завернутий до паперу та упаковано до паперового конверту, який опломбовано №NPU0452806; змив з підлоги кімнати спальні №3 РБК упаковано до паперового конверту та опломбовано липкою стрічкою №NPU0452807; гумові капці з нашаруванням РБК упаковано до сейф -пакету № 5476927; куртку чоловічу, що упакована до сейф -пакету №PSP4252688, які виявлено та вилучено за адресою: АДРЕСА_1 , які залучено до матеріалів кримінального провадження № 12023052510000258, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 квітня 2023 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 25 квітня 2023 року, що зберігається у Камері схову при ВП№4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області - у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України - знищити.
Речові докази по справі: черевики на застібці чорного кольору на блискавці, на яких виявлено нашарування речовини бурого кольору, які було поміщено до сейф -пакету №PSP3262815, який було опечатано належним чином, труси темно - синього кольору з нашаруванням речовини бурого кольору, які було поміщено до сейф-пакету №PSP2090388, який було опечатано належним чином, які залучено до матеріалів кримінального провадження № 12023052510000258, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 квітня 2023 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 25 квітня 2023 року, що зберігається у Камері схову при ВП№4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області - у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України - знищити.
Речові докази по справі: зразок крові з трупу ОСОБА_8 на марлевому тампоні, який було вилучено та поміщено до паперового конверту та одяг з РБК, а саме: труси, шкарпетки, штани, футболка, які були поміщені до поліетиленового пакету, які залучено до матеріалів кримінального провадження № 12023052510000258, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 квітня 2023 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 16 травня 2023 року, що зберігається у Камері схову при ВП№4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області - у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України - знищити.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Дніпровського апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_4 в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Вирок, який набрав законної сили, обов'язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Вирок постановлено, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Головуючий: суддя
Слов'янського міськрайонного суду ОСОБА_1