іменем України
21 липня 2023 року м. Шаргород
Справа №152/899/23
Провадження №3/152/466/23
Суддя Шаргородського
районного суду
Вінницької області - Славінська Н. Л.,
з участю:
потерпілої, - ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Попелівка Шаргородського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Шаргородським РС УДМС України у Вінницькій області 13.12.2013 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , зі слів: з середньою спеціальною освітою, не працевлаштованого, не одруженого, не є особою з інвалідністю, не є пенсіонером,
- за ч.2 ст.173-2 КпАП України,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №424241 від 25.05.2023 року, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, а саме в тому, що, дослівно до протоколу: «25.05.23 р. о 14 год. у АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 вчинив відносно своєї колишньої дружини гр. ОСОБА_1 насильство в сім'ї, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлювані в її сторону нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_1 , будучи протягом року підданим адміністративному стягненню за одне із порушень, передбачених частиною першою цієї статті».
Частиною 1 ст.276 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, місцем вчинення адміністративного правопорушення зазначено с. Михайлівка Жмеринського району Вінницької області.
Означена справа про адміністративне правопорушення підсудна Шаргородському районному суду Вінницької області на підставі ст.276 КУпАП.
Так, відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», яка набрала чинності 19.07.2020 року, в Україні утворено 136 нових та ліквідовано 490 районів, в тому числі, ліквідовано Шаргородський район Вінницької області та утворено Жмеринський район (з адміністративним центром у м. Жмеринка) та Тульчинський район (з адміністративним центром у м. Тульчин) у складі відповідних територіальних громад, затверджених КМУ.
Пунктом 3.1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року №807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX.
ОСОБА_3 входить до територіальної юрисдикції Шаргородського районного суду, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року.
Відтак, справа про адміністративне правопорушення підсудна Шаргородському районному суду.
Розгляд справи призначено на 30.06.2023 року та викликано ОСОБА_2 в судове засідання.
В судовому засіданні 30.06.2023 року ОСОБА_2 заявив письмове клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що бажає залучити адвоката для здійснення захисту (а.с.17).
Розгляд справи відкладено на 21.07.2023 року та викликано особу яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 та потерпілу - ОСОБА_1 в судове засідання.
В суд 21.07.2023 року ОСОБА_2 не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема, шляхом вручення судової повістки (а.с.20).
Згідно із списком осіб повідомлених про дату слухання справи, судова повістка отримана ОСОБА_2 30.06.2023 року, тобто завчасно (а.с.20).
При цьому, суддя зауважує, що ОСОБА_2 не подавав заяв про відкладення судового розгляду справи, про розгляд справи у його відсутності, чи інших заяв та клопотань, пов'язаних з розглядом справи.
Так, частиною 1 ст.277-2 КУпАП встановлено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Відтак, про дату розгляду справи ОСОБА_2 повідомлявся завчасно.
Судом вжито можливі способи виклику ОСОБА_2 у судове засідання для розгляду справи, зокрема, шляхом вручення судової повістки особисто під розписку.
З огляду на викладене вважаю за можливе розглянути матеріали справи у його відсутності, що відповідає положенням ч.1 ст.268 КпАП України, якою передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Крім того, ч.2 ст.268 КУпАП не передбачає обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справ вказаної категорії.
У п.41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/02) зазначається, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Судом встановлено наступні обставини: 1) судова повістка з інформацією про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення вручена ОСОБА_2 30.06.2023 року (а.с.20); 2) будь-які клопотання, заяви тощо, які б обґрунтовували неможливість явки до суду ОСОБА_2 , а також про відкладення розгляду справи, останнім не подані.
Таким чином, приходжу до висновку, що ОСОБА_2 відомо про розгляд у Шаргородському районному суді справи про адміністративне правопорушення щодо нього, але останній, не прибувши до суду на визначені дату та час для розгляду справи про адміністративне правопорушення, своїми фактичними діями ігнорує виклик, що вказує на його небажання брати участь в судовому розгляді та, фактично, таким чином він реалізує надане йому право не з'являтися для розгляду справи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.
Зважаючи на викладені обставини, оскільки ОСОБА_2 своєчасно сповіщався про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не вживав заходів для явки до суду, не подавав письмових заперечень проти протоколу, його поведінка свідчить про свідоме затягування розгляду справи.
Проте, відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Відтак, суд, відповідно до вимог ст.268 КУпАП, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ч.1 ст.245 КУпАП, та своєчасному розгляду справи в межах строків, які передбаченіст.38 КУпАП.
Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення від 25.05.2023 року та пояснила суду, що 25.05.23 року приблизно о 14 годині у АДРЕСА_1 , у неї виник конфлікт з колишнім чоловіком ОСОБА_2 , в ході якого він висловлювався на її адресу нецензурними словами та погрожував фізичною розправою, у зв'язку із чим вона викликала поліцію.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, вислухавши потерпілу - ОСОБА_1 , дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ч.1 ст.251 КУпАП).
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, надано протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №424241 від 25.05.2023 року (а.с.1); рапорт чергового ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області від 25.05.2023 року про надходження повідомлення від ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення (а.с.2); письмове пояснення ОСОБА_2 (а.с.4); письмове пояснення потерпілої ОСОБА_1 (а.с.3); письмове пояснення свідка ОСОБА_4 (а.с.5); копію постанови Шаргородського районного суду від 27.03.2023 року у справі №152/393/23 про закриття на підставі ст.38 КУпАП провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП (а.с.13-14).
Об'єктом правопорушення, передбаченого ст.173-2 КпАП України, є суспільні відносини у сфері сім'ї і захисту прав членів сім'ї; об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого; суб'єктивна сторона правопорушення полягає у наявності вини у формі прямого чи не прямого умислу.
Адміністративна відповідальність за ч.2 ст.173-2 КпАП України настає за вчинення одного з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №424241 від 25.05.2023 року, дії ОСОБА_2 кваліфікуються за ч.2 ст.173-2 КпАП України (а.с.1).
Разом з тим, до матеріалів справи не додано процесуального документу, що підтверджує повторне протягом року вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України, за яке він був підданий адміністративному стягненню.
З копії постанови Шаргородського районного суду від 27.03.2023 року у справі №152/393/23, яка набрала законної сили 06.04.2023 року вбачається, що адміністративну справу відносно ОСОБА_2 по обвинуваченню у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, закрито у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст.38 КпАП України (а.с.13-14).
Суд через базу даних Д-3 встановив, що ОСОБА_2 притягався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП Шаргородським районним судом 28.04.2022 року, що вбачається із постанови суду у справі №152/330/22 (а.с.21).
Таким чином, відсутня така кваліфікуюча ознака дій ОСОБА_2 , як повторність, а відтак, відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП в діях останнього.
Отже, що в протоколі про адміністративне правопорушення не доведено винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч.2 ст.173-2 КпАП України.
Вказані суперечності в ході судового розгляду матеріалів не можуть бути усунуті, оскільки суд не уповноважений самостійно відшукувати та збирати докази винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, змінювати чи удосконалювати іншим чином обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Так, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) поширює на провадження у справах про адміністративні правопорушення стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження.
У справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».
Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді адміністративного арешту на строк до п'ятнадцяти діб.
У справі «Карелін проти Росії» від 20.09.2016 року ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, ЄСПЛ зазначив, що за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини 1 статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.
Згідно із ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Отже, враховуючи вимоги до доказів та доказування, встановлені у ст.251 КУпАП суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про відсутність поставленого поліцейським у винуватість ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Пунктом 1 частини 1 ст.247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Крім того, суд враховує вимоги ч.1 ст.284 КУпАП, відповідно до якої за наслідками розгляду по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Відповідно до ч.2 ст.284 КУпАП, постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Отже, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, вважаю, що факт вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, є недоведеним, у зв'язку із чим справу про адміністративне правопорушення слід закрити на підставі ст.247 КУпАП, тобто за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.247, 280, 283, 284, 290, 294 КпАП України,
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 за ч.2 ст.173-2 КпАП України - закрити.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області.
Суддя: