Провадження № 22-ц/803/6514/23 Справа № 199/5626/22 Головуючий у першій інстанції: Авраменко А.М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
21 липня 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28 листопада 2022 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних, -
У серпні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 19 березня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір №DN80FJ00000043, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 68712,00 доларів США, зобов'язавшись повернути його періодичними платежами до 18 березня 2027 року, сплативши проценти за користування кредитом, а також інші обов'язкові платежі. У зв'язку з тим, що відповідач не виконувала належним чином свої договірні зобов'язання зі своєчасного та повного повернення кредиту, в неї виникла заборгованість, задля погашення якої 23 квітня 2019 року приватним нотаріусом ДМНО за заявою позивача було звернуто стягнення на предмет іпотеки, яким забезпечувалось виконання позичальником своїх договірних кредитних зобов'язань. За таких обставин, наразі прострочена сума боргу за тілом кредиту становить 57262,36 доларів США. Тому позивач просив стягнути на сою користь з відповідачки нараховані на вказану суму боргу на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних за період з 28 квітня 2019 року по 01 серпня 2022 року в сумі 5605,44 доларів США, що еквівалентно 204934,89 грн.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28 листопада 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» нараховані на підставі ст.625 ч.2 ЦК України на прострочену заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором №DN80FJ00000043 від 19 березня 2007 року за період з 28 квітня 2019 року по 23 лютого 2022 року 3% річних в розмірі 1698,57 доларів США. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. У рахунок відшкодування судових витрат стягнуто з відповідачки на користь позивача судовий збір в розмірі 931,49 гривень.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову в розмірі 204934,89 грн. грн., розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 19 березня 2007 року між позивачем, як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено кредитний договір №DN80FJ00000043, за умовами якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит в загальному розмірі 68712,00 доларів США, а позичальник повернути вказаний кредит до 18 березня 2027 року щомісячними платежами зі сплатою 0,83% на місяць за користування кредитом, а також інші обов'язкові платежі (а.с. 14-16).
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2017 року у цивільній справі №199/2112/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року, відмовлено АТ КБ «ПриватБанк» у стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №DN80FJ00000043 від 19 березня 2007 року у загальному розмірі 216496,25 доларів США, з яких заборгованість за кредитом - 57266,36 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 45739,77 доларів США, заборгованість по комісії за користуванням кредитом - 13335,42 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання договором.
Зазначене вище рішення набрало законної сили 24 жовтня 2017 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Зі змісту вказаного рішення, у стягненні достроково усієї суми заборгованості за кредитним договором №DN80FJ00000043 від 19 березня 2007 року відмовлено через сплив строків позовної давності.
Також у рішенні від 24 квітня 2017 року №199/2112/16-ц, зокрема, встановлено, банком було направлено на адресу відповідачки ОСОБА_1 лист-вимогу 23.08.2012 року №30.1.0.0./2-030 про дострокове повернення кредитних коштів за кредитним договором №DN80FJ00000043 від 19.03.2007 року із встановленням тридцятиденного терміну його повернення, що спливає 23.09.2012 року.
Тобто, АТ КБ «ПриватБанк» змінено строк виконання зобов'язання у повному обсязі, який настав 23.09.2012 року.
23 квітня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим №1199 вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яке є предметом іпотеки за договором іпотеки №DN80FJ00000043 від 19 березня 2007 року, в рахунок повернення кредитної заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» в загальному розмірі 9942091,51 гривень (а.с. 5).
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2022 року по цивільній справі №199/5526/21 (провадження №2/199/289/22) задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та визнано таким, що не підлягає виконанню, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрованим в реєстрі за №1199 від 23 квітня 2019 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 9942091,51 гривень.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказане вище рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 05 травня 2022 року.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором №DN80FJ00000043 від 19 березня 2007 року, станом на 01 серпня 2022 року банком нарахована заборгованість в загальному розмірі 455068,08 доларів США, з яких: 57262,36 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 95999,58 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 26807,34 доларів США - заборгованість за комісією, 274998,8 доларів США - пеня (а.с. 6-9).
Також, АТ КБ «ПриватБанк» за період з 28 квітня 2019 року по 01 серпня 2022 року на суму заборгованості за тілом кредиту (57262,36 доларів США) на підставі ст.625 ЦК України нараховано 3% річних в розмірі 5605,44 доларів США, що підтверджується відповідним розрахунком банку (а.с. 10).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України свідчить, що:
- натуральним є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном;
- конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку;
- кредитор в натуральному зобов'язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.
Відповідний правовий висновок викладено Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №757/44680/15-ц (провадження №61-32171сво18).
Також подібні правові висновки підтримані судовою практикою Верховного Суду і викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 листопада 2020 року у справі №904/6892/17 та у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 липня 2021 року у справі №545/747/20, від 05 липня 2022 року у справі №686/13080/20 та інших.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши зміну банком строку виконання зобов'язання за кредитним договором №DN80FJ00000043 від 19 березня 2007 року у повному обсязі, який настав 23.09.2012 року; приймаючи до уваги відмову рішенням суду (справа №199/2112/16-ц), що набрало законної сили, у стягненні всієї заборгованості за цим договором через пропуск позивачем строків позовної давності; враховуючи, що нарахування сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України можливе на грошове зобов'язання, вимоги щодо якого можливо захистити в судовому (примусовому) порядку, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачки на користь АТ КБ «ПриватБанк» 3% річних за період з 28.04.2019 року по 01.08.2022 року в сумі 5605,44 доларів США, адже грошове зобов'язання (борг за тілом кредиту в сумі 57262,36 доларів США), строк позовної давності щодо якого сплинув і судом відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо основного зобов'язання з цієї підстави, є таким, вимоги щодо якого не можна захистити в судовому (примусовому) порядку.
На викладене вище місцевий суд увагу не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, допустивши також неправильне застосуванням норм матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, з позивача на користь відповідачки підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4611,03 грн. (а.с. 49,76).
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2022 року- скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»(код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 4611 (чотири тисячі шістсот одинадцять) грн. 03 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складений 21 липня 2023 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова