Справа № 629/3113/21
Номер провадження 3-в/629/48/23
20.07.2023 року суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області Цендра Н.В., розглянувши матеріали подання заступника начальника Лозівського РВ №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про вирішення питання про давність виконання судового рішення,
встановив:
05.07.2023 року заступник начальника Лозівського РВ №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області звернувся до суду з поданням в якому просить вирішити питання про давність виконання судового рішення, а саме питання щодо звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт строком 120 годин, накладеного постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26.09.2021 року за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, у зв'язку із закінченням строку давності її виконання.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про розгляд подання повідомлявся належним чином.
Представник органу пробації в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив задовольнити подання та розглянути без його участі.
Дослідивши матеріали долучені до справи, подання про вирішення питання, про давність виконання судового рішення відносно ОСОБА_1 суд приходить до наступного.
Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26.09.2021 року за ст.183-1 ч.3 КУпАП на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт.
27.07.2021 року та 02.08.2021 року на адресу місця проживання ОСОБА_1 були направлені виклики про необхідність явки до Лозівського PB №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області для ознайомлення з порядком та умовами відбуття адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт. За викликами до Лозівського PB № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області правопорушник не з'явився та не повідомив про причини неявки.
06.08.2021 року з метою встановлення місця перебування правопорушника була здійснена перевірка за адресою, вказаною у постанові суду. На момент перевірки було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не мешкає більше трьох років.
12.08.2021 року до Лозівського РВ №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області надійшло повідомлення з виконавчого комітету міської ради з якого вбачається, що за відомостями картотеки реєстрації, що знаходиться у відділі з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб та ведення реєстру громади Лозівської міської ради Харківської області, станом на 11.08.2021 рік ОСОБА_1 значиться знятим з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з 06.09.2018 року. Після чого Лозівським РВ №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області було перевірено останнє місце реєстрації порушника. Вході перевірки стало відомо, що за адресою: АДРЕСА_2 останній не мешкає. Згідно повідомлення Лозівського РВП ГУНП а Харківській області від 30.08.2021 року встановити місце перебування порушника не представилось можливим.
З повідомлення Лозівського ВДВС у Лозівському районі Харківської області від 01.09.2021 року наявні адреси місця проживання порушника ОСОБА_1 , його контактні телефони, а також інформація про можливе його перебування, окрім адреси, зазначеної у рішенні суду, у виконавчому провадженні відсутні.
Здійсненими заходами встановити місцезнаходження правопорушника ОСОБА_1 не представилось можливим.
За повідомленням довідок Лозівського відділення К3О3 ХОБСМЕ, Комунального некомерційного підприємства «Лозівське територіальне медичне об'єднання», Комунального некомерційного підприємства "Лозівський центр первинної медико-санітарної допомоги, ITT №7 ГУНП в Харківській області, ДУ «Харківській слідчий ізолятор» та Лозівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Лозівського РТЦК та СП порушник ОСОБА_1 по облікам не значиться. 11.10.2022 року до Лозівського РВ №1 надійшло повідомлення Лозівського РВІІ ГУНП в Харківській області з якого вбачається, що порушник ОСОБА_1 , згідно витягу з системи «Аркан ЦП» 15.09.2018 року о 10 годині 51 хвилину перетнув державний кордон (ПП Гоптівка) та виїхав до Російської Федерації. Відомості про повернення ОСОБА_1 на територію України відсутні.
Враховуючи вище викладене, відділ пробації просить вирішити питання пов'язане з виконанням судового рішення, оскільки вказані обставини унеможливлюють виконання постанови відносно правопорушника ОСОБА_1 .
В той же час, наслідки ухилення особи від відбування суспільно корисних робіт передбачені ст. 325-4 КУпАП, відповідно до якої у разі ухилення порушника від відбування таких робіт, така особа підлягає адміністративній відповідальності, а за злісне ухилення від відбуття такого виду стягнення передбачена її кримінальна відповідальність.
В даному випадку, суд позбавлений можливості застосувати зазначені положення КУпАП, оскільки жодних аргументованих доказів щодо ухилення ОСОБА_1 від виконання присуджених йому суспільно корисних робіт суду не надано.
Статтею 302 КУпАП визначено лише три підстави для припинення виконання постанов про накладення адміністративних стягнень: видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Однак, визначений у ч. 1 ст.303 КУпАП строк давності виконання постанов про накладення адміністративних стягнень є загальним і не залежить від виду стягнення, яке було призначено правопорушнику. Сутність строку давності виконання відповідних постанов полягає в тому, що він є граничним періодом у часі, протягом якого мають бути вчинені всі необхідні дії, спрямовані на виконання стягнення.
Перебіг строку давності постанови суду розпочинається від моменту звернення її до виконання. Постанова вважається звернутою до виконання, коли орган, який її виніс, вручає або надсилає її копію відповідній особі або надсилає органу, уповноваженому безпосередньо її виконувати. Таким чином, своєчасне направлення постанови для виконання (не більш ніж через три місяці з дня її винесення) визнається єдиним юридичним фактом, що має значення для встановлення, чи підлягає вона виконанню, незалежно від того, чи розпочато безпосереднє (реальне) виконання цієї постанови.
Згідно матеріалів справи, постанова суду щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, своєчасно звернена до виконання.
У чинній редакції ст. 303 КУпАП визначено не давність виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, а давність звернення її до виконання, що, в свою чергу, створює правозастосовні проблеми на завершальній стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення. Фактична безстроковість виконання постанов про накладення адміністративного стягнення суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується Європейським судом з прав людини при оцінці порушень державами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Необмежений строк виконання своєчасно надісланої постанови про накладення адміністративного стягнення суперечить принципу Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам членам стосовно адміністративних санкцій.
Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003, зазначивши, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
У рішенні № 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до Основного Закону України людина, її права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, тобто панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, і вони як елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України, тощо.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 тлумачить принцип правової визначеності таким чином, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.
Судом встановлено, що за період з часу винесення постанови та набрання її законної сили з 29.06.2021 року до часу розгляду матеріалів подання щодо вирішення питання про давність виконання рішення, у суді, тобто до даного часу, постанова суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді 120 годин суспільно-корисних робіт не виконана за обставин, які не свідчать про ухилення правопорушника від її виконання, оскільки за результатом вжитих органом пробації заходів не вдалось встановити місцезнаходження правопорушника ОСОБА_1 що й унеможливило виконання постанови суду.
Виходячи із системного аналізу законодавства України, правової позиції ЄСПЛ, який за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 року в справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03), враховуючи принцип правової визначеності, який є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права (ст. 3 Основного Закону) та який знайшов своє закріплення у судовій практиці КСУ, ВСУ, ВС і прецедентних рішеннях ЄСПЛ, суд приходить до переконання, що зазначена справа про адміністративне правопорушення щодо накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді суспільно корисних робіт, для цілей ст.6 Конвенції, належить до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на цю категорію справ поширюється гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону при розгляді подання про вирішення питання щодо звільнення ОСОБА_1 від адміністративного стягнення, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП інші норми закону, зокрема КК України, які регламентують подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення.
Згідно вимог ст. 80 КК України, особа звільняється відбування покарання,якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: 1)два роки - у разі засудження до покарання менш суворого,ніж обмеження волі; 2) три роки-у разі засудження до покарання у виді обмеження волі; 3)п'ять років -у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин,а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин; 4)десять років-у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин; 5) п'ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.
Враховуючи викладене, відповідно до принципу верховенства права, суд вважає, що давність виконання постанови судді про накладення стягнення у виді адміністративного арешту в адміністративному праві не може тривати довше, ніж давність виконання обвинувального вироку суду у кримінальному провадженні, у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі, а саме 2 роки.
За таких обставин, керуючись принципом верховенством права, яке не обмежується лише законодавством, а й повинно відповідати ідеології справедливості, застосовуючи аналогію законодавства, суд приходить до висновку, що постанова Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29.06.2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді 120 годин суспільно-корисних робіт не підлягає виконанню, у зв'язку із закінченням строків давності її виконання.
Керуючись ст.ст.303,304, ст. 183-1 КУпАП, суд, -
постановив:
Подання заступника начальника Лозівського РВ №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про вирішення питання про давність виконання судового рішення - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт строком 120 годин, накладеного постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29.06.2021 року за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання до Лозівського міськрайонного суду Харківської області.
Суддя Наталія ЦЕНДРА