"21" липня 2023 р.
Справа №642/154/23
2/642/150/23
17 липня 2023року Ленінський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого - судді - Проценко Л.Г.,
з участю секретаря - Карташова М.С.,
представника позивача Тарасенко В.Ю.,
представників відповідача Жиленко Х.О., Пономаренко М.А., Зибунової Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про відшкодування моральної шкоди, -
10.01.2023 р. представник ОСОБА_1 адвокат Тарасенко В.Ю. звернулася до Ленінського районного суду м. Харкова із даним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду в розмірі 1278722,00 грн.
В обгрунтування позову зазначено, що 11.11.2017 року в м.Харкові у Основ'янському районі на залізничних коліях перегону 6-8 перегону 5 пікету стався наїзд електропоїздом «НОМЕР_10» під керуванням машініста ОСОБА_2 на рідного брата позивачки - ОСОБА_3 , 1975р.н., внаслідок чого останній загинув. Електропоїзд, що належить АТ «Українська залізниця» є джерелом підвищеної небезпеки. Позивач є сестрою загиблого і на час смерті проживала з ним однією родиною.
Відповідачем не було забезпечено всіх можливих заходів щодо забезпечення безпеки громадян, зокрема встановлення огорож, парканів тощо, та недопущення тяжких наслідків у вигляді загибелі ОСОБА_3 на залізничному перегоні внаслідок збиття рухомим складом залізничного транспорту, що рухався. У зв'язку зі смертю брата, внаслідок наїзду на нього рухомого складу, позивач зазнала сильних душевних та моральних страждань, які полягали у порушені її нормальної життєдіяльності, оскільки вона перебувала у близьких стосунках із загиблим, а тому відчувала та відчуває сильний душевний біль від втрати близької їй людини. У зв'язку з цим, у позивача порушено нормальний сон, їй часто сняться жахи і вона перебуває у стані постійного стресу. Позивач була у дуже близьких стосунках з братом, т.я. в дитинстві вони проживали однією дружньою сім'єю і брат, який фактично замінив померлого батька, був для неї найріднішою людиною. Спричинену загибеллю брата моральну шкоду позивачка оцінює в 1278722,00 грн. Також просила покласти на відповідача судові витрати позивача у загальному розмірі 2754 грн.00 коп. (2025 грн.00 коп. за оплату послуг з проведення експертизи та банківської коміссії та 229 грн.00 коп. за купівлю паперу А4)
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 16 січня 2023 р. провадження у справі відкрито, справа призначена до слухання в порядку загального позовного провадження.
13.02.2023 на адресу суду надійшов відзив АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» з заявою про поновлення строків для його подання, в якому представники відповідача просятьв задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю та відсутністю належних та допустимих доказів, оскільки залізницею не було порушено правил безпеки руху. Твердження позивача про порушення залізницею правил безпеки руху є безпідставним та спростовуються наданою ним до матеріалів справи копією постанови про закриття кримінального провадження від 24.09.2018. Отже, залізницею не було порушено норми права щодо технічної експлуатації залізниць, що свідчить про відсутність протиправної поведінки. Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 24.09.2018 в діях машініста ОСОБА_2 порушень не вбачається. Безпосередньою причиною наїзду рухомим складом на пішохода ОСОБА_3 стало його перебування в габариті рухомого складу при слідуванні данного поїзда на ділянці 8 км. - пост 6 км. Запобігти данній залізнично-транспортній пригоді міг ОСОБА_3 виконавши вимогу п.1.3 Правил безпеки громадян у частині перебування поза межами небезпечної зони, а саме поза межами габариту рухомого складу при слідуванні поїзда НОМЕР_12. Перебігання залізничних колій, коли до потяга залишилося менше 400 м ставить життя та здоров'я людини у небезпеку, про що потерпілий не міг не знати і відомості, які викладені в постанові від 24.09.2018 свідчать про наявність умислу у діях потерпілого. Також при судово токсилогічному дослідженні крові трупу ОСОБА_3 виявлений етіловий спирт в кількості 3,83 %, що згідно офіційної таблиці для живих осіб відповідає тяжкому алкогольному отруєнню. ОСОБА_3 рухався по залізничним коліям, на сигнали локомотивної бригади не реагував, з колій не сходив, в результаті чого було застосовано екстренне гальмування, однак наїзд запобігти не вдалося.
Позивачем не доведено чим підтверджується факт заподіяння їй фізичних чи моральних страждань, не зазначено якими доказами це підтверджується,в матеріалах справи не міститься жодних медичних висновків, рецептів чи довідок про призначення позивачу лікування, медичних препаратів, тощо. Довідка про зареєстрованих у житловому приміщенні від 04.10.2022р. підтверджує лише факт реєстрації вказаних осіб за вказаною адресою, але не підтверджує факту проживання брата та сестри однією сім'єю з веденням спільного господарства, наявності в них спільного бюджету, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допмоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Тобто позивач у розумінні ст.1168 ЦК України, не відноситься до кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди.
В супереч вимогам ЦПК України висновок експерта №2022/11/18 комплексної судової експертизи моральної шкоди потерпілого підписано та проведено лише однією особою, яка взагалі не є експертом в жодній галузі знань, тобто не є висновком експерта і не може виступати в якості доказу при розгляді справи, а витрати на проведення експертизи не є судовими витратами і не можуть бути покладені на відповідача.
15.02.2023 представником позивача надано відповідь на відзив, в якому не погоджуючись з відзивом вважала правову позицію відповідача надуманою, побудованою на необгрунтованих і не доведених припущеннях, такою, що протирічить нормам чинного законодавства, практики Верховного Суду і поданий відповідачем виключно з метою ухилитись від відповідальності. Верховним Судом у постанові від 27.05.2021р. у справі №910/702/17 щодо оцінки висновків експерта, який наданий іншим фахівцем з відповідної галузі знань (який не є судовим експертом і не атестований в органах Міністерства юстиції України і не працює в державній установі) викладена правова позиція, яка підлягає обов'язковому застосуванні. Тобто висновок експерта може бути наданий іншим фахівцем з відповідної галузі знань, а експертом може бути як особа, яка атестована як експерт у Міністерстві юстиції України так і не атестована особа, яка володіє спеціальними знаннями у галузі, що досліджується, яким є ОСОБА_4 . Твердження відповідача про наявність у загиблого умислу щодо суїциду побудовані виключно на припущеннях і не підтверджені жодними доказами, а кримінальне провадження закрито через відсутність ознак кримінального правопорушення, а не за фактом скоєння самогубства. Загиблий вів нормальне життя, проживав з матір'ю та неповнолітньою сестрою і вів домашнє господарство. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдача за умови, що дії останього були неправомірними, між ним і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини. Загибель близького родича згідно з практикою Верховного Суду в будь якому випадку вважається подією, що безумовно спричинює моральні страждання. Зазначена відповідачем судова практика не може бути застосована оскільки стосується інших правовідносин. Позивач була у дуже близьких стосунках з братом, т.я. проживали однією сім'єю і загиблий брат був для неї найріднішою людиною, який замінив померлого батька.
Згідно даних ЗМІ у 2021р. у порівнянні з 2020 роком Укрзалізниця збільшила показники 42,8 % до 14,5 млд грн. і отримала 457,5 млд. грн. чистого прибутку, а за підсумками минулого року компанія отримала чистий дохід в розмірі 86,6 млд грн., що на 155 більше, ніж у 2020р. Відповідно до звіту рахункової палати, затверженої рішенням Рахункової палати від 23.11.2021 №30-2 статутний капітал Товариства становить 229 879 115 000 грн. і поділяється на 229 879 115 простих іменних акцій номінальною вартістю 1000 грн. кожна.В АТ Укрзалізниця витрати на оплату праці семи членів наглядової ради упровдож 2019р. становила 42,1 млд. грн., у 2020р. - 20,0 млд. грн.Середньомісячні витрати на оплату працічлена правління 2019р. становила 648 778 грн., у 2020р. - 294360 грн. Середньомісячна заробітна плата одного працівника 2019р. становила 11623 грн., у 2020р. - 11151 грн. Згідно з проміжною скороченою консолідованою фінансовою звітністю, аудит якої не проводився, станом на 30.06.2021р., завдяки стабілізації курсу української гривні протягом першого півріччя 2021р. Группа отримала чистий дохід від курсових різниць у розмірі 1369 340 тис. грн. Баланс АТ Укрзалізниця на кінець звітного періоду становить 253 762 552 тис. грн. Неприпустима ситуація, за якою моральна шкода, завдана смертю близької людини, буде значно меншою ніж місячна оплата праці посадової особи відповідача, або мізерною по відношенню до мільярдів прибутку відповідача.
22.02.2023 представником АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця'Жиленко Х.О. надані заперечення на відповідь на відзив, в якому представник не погоджувався з посиланням позивача щодо відсутності доказів на наявність умислу загиблого щодо суїциду, оскільки відповідно до постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 24.09.2018р. з метою уникнення наїзду на пішохода машиніст подавав сигнал, однак пішохід не сходив з колій. Умисні дії ОСОБА_3 , а саме: свідоме перебування без загальної потреби у зоні підвищеної безпеки, відсутність вираженої реакції, свідчать про готовність потерпілого до настання негативних наслідків для його життя або здоров'я і не реагування на сигнали локомотивної бригади, є обставинами, що обтяжують вину загиблого та свідчать про наявність умислу загиблого щодо суїциду, який розпочався з моменту наближення до залізничних колій останнім. Стан алкогольного сп'яніння (3,8%), в якому потерпілий опинився зі своєї волі, не виключає усвідомлення останнім свого діяння, а навпаки провокує непередбачувану імпульсивну поведінку та є підбурюючим фактором для правопорушення. Не помітити та не почути поїзд вагою більше 2000 тон за 100 метрів могла лише людина з вадами слуху та зору одночасно, що не підтверджено наявними у справі матеріалами.
При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшеною. Позивач зазначає про наявність системних порушень залізницею, втім жодних доказів таких тверджень не надає.
Посилання представника позивача у відповіді на відзив про те, що дідусь був для позивачки важливою у житті людиною, фактично замінив батька є незрозумілим, оскільки невідомо який вклад у життя позивачки вніс дідусь і брат, хто саме замінив їй батька та з ким позивачка проживала однією сім'єю. Довідка про зареєстрованих у житловому приміщенні від 04.10.2022р. підтверджує лише факт реєстрації вказаних осіб за вказаною адресою, але не підтверджує факту проживання брата та сестри однією сім'єю з веденням спільного господарства, наявності в них спільного бюджету, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Позивачем не надано жодних письмових доказів, які б підтвердили моральні страждання ОСОБА_1 , щодо смерті близької їй людини. Позивач зазначає, що у неї були передчасні пологи, вона відчуває сильний душевний біль, порушено її сон,їй постійно сняться жахи і вона постійно перебуває у стрессі, однакв матеріалах справи не міститься жодних медичних висновків, виписок з медичної карти, рецептів чи довідок про призначення позивачу лікування, медичних препаратів, тощо.Усі обгрунтування позивача щодо визначення розміру завданої моральної шкоди будуються лише на начебто великому середньомісячному доході керівників АТ «Українська залізниця», а не виходячи з обсягу дійсних моральних страждань позивача.Тому можна зробити висновок, що метою позовних вимог ОСОБА_1 є не відшкодування завданих їй моральних страждань, а поліпшення власного фінансового стану (матеріальне забезпечення) за рахунок збиткового АТ «Українська залізниця», що не є предметом судового розгляду.
01.06.2023 та 17.07.2023 представниками відповідача надано до суду письмові пояснення в порядку ст.43 ЦПК України, в яких зазначається, що сім'ю позивача складають позивач, яка на момент загибелі брата ОСОБА_3 була повнолітньою 27 річною особою, її чоловік, з яким на момент гибелі брата вона чотири роки перебувала у шлюбі та їх неповнолітні діти, з якими вона спільно проживала та була пов'язана спільним побутом. ОСОБА_3 мав спільне місце реєстрації з позивачем, але не був членом її сім'ї, а докази ведення спільного господарства, або того, що позивач перебувала на утриманні брата (за наявності чоловіка) - відсутні. Довідка надана представником позивача підтвержує факт реєстрації вказаних осіб за даною адресою, однак не підтверджує факта проживання сестри та брата однією сім'єю в розумінні ст.3 СК україни, оскільки факт спільного мешкання за однією адресою сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, не можуть свідчити про те, що вони мешкали однією сім'єю.
Позивач зазначає, що брат фактично замінив їй батька, вів з нею спільне домашнє господарство, вони спільно організовували побут, мали спільні права та обов'язки, спільні спогади, однак жодних доказів не надає. На момент народження позивачки загиблому було 15 років, який мав свої інтереси, особисте життя та ніяк не міг замінити позивачці батька, яким згідно свідоцтва про народження був ОСОБА_5 . Також ОСОБА_3 не був законним опікуном позивачки та не мав обов'язку її утримувати. Позивачем не підтверджено підстав, щодо відшкодування шкоди передбачених ст. 1200 ЦК України (перебування її на утриманні, брата або ж наявність на день його смерті права на одержання від нього утримання). Отже, позивач у розумінні статті 1168 ЦК України, статті 3 СК України не є членом сім'ї загиблого або особою, яка відповідно до статті 1200 ЦК України має право на відшкодування шкоди, тобто не відноситься до кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди.В матеріалах справи відсутні письмові докази, які б підтверджували моральні страждання ОСОБА_1 щодо смерті близької їй людини, а також медичні висновки, рецепти чи довідки про призначення будь-яких медичних препаратів, тощо. Відомості щодо психологічного стану ОСОБА_1 , внаслідок смерті брата, передчасні пологи, порушення сну, знаходження у стані постійного стресунаведені представником позивача у позовній заяві не відповідають дійсності та не підтверджені жодним доказом.
Аналіз ст.ст. 1167, 1168 ЦК України викладений в постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 606/1630/21 дає підстави дійти висновку про те, що обов'язковою, підставою для відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є також встановлення судом факту протиправності дії заподіювана шкоди. За відсутності встановленого факту протиправності дій водія джерела підвищеної небезпеки, як учасника дорожньо-транспортної пригоди, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, на підставі статей 1167,1168 ЦК України.
Щодо обов'язку залізниці забезпечити огородження залізничних колій, то 01.04.2019 наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства було введено нові норми, які поширюються на проектування та будівництво залізниць колії 1520 мм зі звичайним рухом поїздів та прискореним рухом пасажирських та приміських поїздів: нових залізничних ліній; додаткових (других, третіх, четвертих) головних колій, під'їзних колій; реконструкцію та капітальний ремонт існуючих ліній; окремих споруд і пристроїв загальної мережі залізниць України, а також на проектування та будівництво перспективних залізничних ліній зі швидкісним рухом пасажирських поїздів, та покликані підвищити безпеку людей біля залізничних колій. Зокрема, в новому ДБН "Споруди транспорту. Залізничні колії 1520 мм. Норми проектування" (ДБН В.2.3-19:2018) при проектуванні нових залізничних швидкісних колій введено обов'язкове облаштування спеціальних огорож на станціях і перегонах для недопущення виходу на шляху сторонніх людей. Підприємствами залізничного транспорту, правонаступником яких є Акціонерне товариство «Українська залізниця» огороджено території виробничих підрозділів, вантажних районів, складів дизельного палива, майданчиків технічного обслуговування та ремонту составів поїздів.
Обов'язкове облаштування спеціальних огорож залізничних колій нормами чинного законодавства України не передбачено. Натомість, відповідно до «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 № 54, зобов'язано громадян суворо дотримуватись правил пересування залізничними коліями, та заборонено переходити, перебігати та знаходитись на залізничних коліях на відстані менше ніж 400 м до потягу, що наближається. Таким чином, громадяни, які пересуваються залізничними коліями, самостійно несуть відповідальність за своє життя та здоров'я, та повинні усвідомлювати наслідки порушення «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України».
ОСОБА_3 , перебуваючи у стані тяжкого алкогольного сп'яніння (3,83%), усвідомлюючи небезпечність своїх дій, як для себе так і для оточуючих, передбачаючи можливі небезпечні наслідки, рухався по залізничним коліям, з яких при наближенні потягу не зійшов, не реагував на сигнали, а цілеспрямовано прямував далі, що призвело до його смертельного травмування поїздом.
Представником позивача 08.06.2023р. також надані додаткові письмові пояснення в яких вона посилалась на розглянуту Верховним Судомсправу №740/3561/21, де позивач зверталась до суду щодо стягнення моральної шкоди з AT«Українська залізниця», завданої смертю її чоловіка, на свою користь та на користь своїх дітей, де також зі сторони загиблого була наявна груба необережність та порушення ПДР, а в крові був знайдений алкоголь. У діях машиніста електропоїзду не виявлено ознак кримінального правопорушення і вини AT«Українська залізниця». При цьому за результатами розгляду цієї справи судом стягнуто 200 000, 00 гри. моральної шкоди на користь матері та по 250 000,00 грн. моральної шкоди на кожного з дітей.
Відповідно до вимог ч.ч.2,5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Отже, обов'язок доведення вини, власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч.2 ст.1193 ЦК України,якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, щодо спричинення шкоди не з вини відповідача, а з необережності самого потерпілого, не є підставою для відмови у захисті порушеного права,оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник (володілець джерела підвищеної небезпеки) відповідає за шкоду без врахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише за спричинення шкоди за наслідками непоборної силі або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди.
Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.
Інформація про спільне проживання Позивача разом із загиблим братом станом на момент його смерті підтверджується довідками Золочівської селищної ради від 04.10.2022р., підписаної старостою Довжицькогс старостинського округу та від 17.05.2023р., 18.05.2023р. про те, що ОСОБА_3 на 11.11.2017 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , та що його сестра ОСОБА_1 також була зареєстрована за вищезазначеною адресою на день його смерті. Також це підтверджується копіями паспортів померлого, матері померлого та копією паспорту самої Позивачки.
Позивач має право на відшкодування моральної шкоди за умови доведення спільного проживання з померлим. Твердження представника Відповідача, що нібито факт реєстрації близьких родичів не є доказом проживання однією сім'єю протирічить правовій позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 р. у справі № 450/225/16-ц (провадження № 61-30013св18), де онука на підставі аналогічних доказів доказувала факт спільного проживання однією сім'єю разом із загиблим дідом станом на день його смерті та у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 450/225/16- ц (провадження № 61-30013св18) з аналогічної справи з приводу наявності чи відсутності доказів проживання родича разом із померлим станом на момент смерті у відповідності до ст. 1168 ЦК України, де зазначено, що сімейні відносини за своєю суттю характеризуються стабільністю, а тому тимчасова відсутність члена сім'ї з поважних причин, не може мати наслідком їх припинення.
Відсутність Позивача у складі учасників кримінального провадження, у рамках якого розслідувались обставини загибелі родича, та неподання нею заяви про залучення її як потерпілої, не позбавляє її права на пред'явлення самостійного позову про відшкодування моральної шкоди, оскільки кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч.10 ст. 7 СК України).
У постанові Верховного Суду від 15.02.2023р. по справі № 606/1630/21, провадження № 61-6192св22 на яку посилається представник позивача зроблений правовий висновок щодо застосування ст. 1188 ЦК України саме при ситуації взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, чого у справі, що розглядається зараз немає, і ст. 1188 ЦК України взагалі не застосовується.
В підготовчому судовому задіданні задоволено клопотання представника позивача щодо допиту в якості свідка матері Позивача та її загиблого брата - ОСОБА_6 .
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2023 р. витребувано з СУ ГУНП в Х/О матеріали кримінального провадження №12017220000001443.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2023 р. з Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області, Департаменту реєстрації Харківської міської ради та Виконавчого комітету Золочівської сільської ради Харківської області витребувано інформацію про зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 та закрито підготовче провадження.
Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 223 ЦПК України суд викликав позивача в судове засідання для дачі особистих пояснень, однак остання не з'явилась, причину не повідомила. Представником позивача зазначено, що не має можливості забезпечити її явку, хоча позивач знає про дату, час та місце розгляду справи і просила розглядати справу за наявними доказами.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Тарасенко В.Ю. позовні вимоги підтримала з мотивів, наведених у позові, просила позов задовольнити у повному обсязі. Також пояснила, що 11.11.2017р. брат позивачки був смертельно травмований електропоїздом - джерелом підвищеної небезпеки і відшкодування моральної шкоди проводиться незалежно від вини володільця транспортного засобу. В діях загиблого мали місце порушення правил поведінки на залізниці, однак і в діях відповідача також мали місце порушення, а саме: відсутність загорож, засобів сигналізації, тощо. Посилання представників відповідача на наявність в діях загиблого суїциду чи непереборної сили не підтверджено жодними доказами і відповідачем не доведено. Про загибель брата позивачку повідомила матір, чи була ОСОБА_1 допитана слідчим та в якому статусі їй невідомо, але це не позбавляє її права звертатися з позовом про відшкодування моральної шкоди. Позивач є сестрою загиблого та на час смерті проживала з ним однією родиною, що підтверджується довідкою про їх сумісну реєстрацію, а їх стосунки, як зазначає Верховний Суд були усталеними. У зв'язку зі смертю брата, позивач зазнала сильних душевних страждань, що полягали у порушені її нормальної життєдіяльності, оскільки вона перебувала у близьких стосунках із загиблим, порушено її психоемоційні самопочуття, здоров'я, сон, у зв'язку з чим вона постійно знаходилась у стані стресу. На час загибелі брата позивачка можливо була у стані вагітності, в подальшому у зв'язку з трагедією до лікарів не зверталась, довідок про звернення та призначення лікування немає. Друзі брата, прізвища та адреси яких вказати не може, які також були старші за позивачку перестали з нею спілкуватися, чим порушено соціальні зв'язки позивача. Позов про стягнення моральної шкоди був поданий до суду через 5 років після смерті брата, т.я. позивачка не була обізнана у своїх правах. Для оцінки та розрахування моральної шкоди близькій людині враховувались моральні страждання і самопочуття позивача, фінансовий стан сторін, прибутковість підприємства, оплата вищого керівного аппарата Укрзалізниці та висновки експерта. Позивачка приймала участь у експертизі, у якому режимі, чи була особисто присутня та скільки тривала експертиза невідомо. Експертиза проводилась на підставі анкет, будь яких медичних довідок позивачка не надавала, оскільки оцінювалась лише моральна шкода.
У загиблого не було дружини, дітей чи коханої дівчини. Чи спілкувались позивачка з братом в день трагедії невідомо. Позивач, яка одружена давно, не працює, є багатодітною матір'ю, разом з чоловіком та 3-ма дітьми проживала однією сім'єю з братом, матір'ю та сестрою. Де зареєстровані чоловік і діти, скільки кімнат у будинку, хто в якій кімнаті проживав, чи було в будинку декілька холодильників та хто і за чії кошти купував харчі та проводив ремонт їй невідомо. Скільки складає бюджет сім'ї позивачки, якій на момент смерті брата виповнилося 27 років, і яке основне джерело доходу невідомо. Жінки вели господарство, інші члени сім'ї брали участь у вихованні дітей позивачки. Розподілення обов'язків між загиблим та позивачкою - це піклуватися один за одним. Де працював чи навчався загиблий, який був у нього дохід, як сплачувались комунальні послуги і хто їх сплачував, а також про фінансові взаємовідносини між позивачкою та загиблим їй невідомо. Між позивачкою та ОСОБА_3 будь яких офіційних договорів, в т.ч. опіки та піклування не було. Про зловживання спиртним, чи мав звичку потерпілий ходити по коліям та чому потерпілий опинився в ночі на коліях невідомо. Хто займався похованням ОСОБА_3 і хто отримав свідоцтво про смерть, невідомо, але напевно всі члени сім'ї. Також з аналогічним окремим позовом про стягнення моральної шкоди до суду зверталась і мати загиблого, однак рішення по цій справі невідоме. Заявлене клопотання про допит в якості свідка матері загиблого вона відкликає. Позивач має право вільно переміщатися і не повинна про це попереджати суд, зараз її нова адреса невідома.
Представник відповідача АТ «Українська залізниця» Зибунова Ю.О. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, вважала, що нещасний випадок трапився з вини потерпілого, який не маючи вад у зорі та слуху, в стані алкогольного отруєння не реагував на сигнали важкого локомотива, що призвело до нещасного випадку. При цьому залізницею не було порушено правил безпеки руху та норм технічної експлуатації залізниць, що підтверджується копією постанови про закриття кримінального провадження. Моральна шкода відшкодовується близьким родичам загиблого які проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом харчувалися, купували майно для спільного користування, мали відповідні права та обов'язки. Доказів про проживання однією сім'єю позивачки, яка мала чоловіка трьох дітей з загиблим братом не надано, а довідка про реєстрацію підтверджує лише її факт. Посилання представника позивача на висновки Верховного Суду по окремих справах не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони стосувались взаємовідносин між дідусем та онукою, якій виповнилося 14 років, чи дружини та дітей загиблого. Експертний висновок наданий позивачем не може бути прийнятий до уваги, оскільки експерт не внесений до Єдиного реєстру експертів та не має повноважень надавати такі висновки.
Представник відповідача АТ «Українська залізниця» Жиленко Х.О. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, вважала його необгрунтованим, та показала, що вини Укрзалізниці у нещасному випадку з потерпілим немає, що підтверджується постановою про закриття кримінального провадження. Позивачем та його представником не надано жодного доказу про проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім'єю, ведення ними спільного господарства і спільного бюджету. У позивачки на момент смерті брата була своя сім'я, чоловік та троє неповнолітніх дітей. Довідка про реєстрацію позивачки не підтверджує факту проживання її однією сім'єю з братом, при наявності своєї сім'ї. Позивачка ОСОБА_1 , незважаючи на визнання судом її явки обов'язковою, у жодне судове засідання не з'явилась, жодних пояснень підстав поважності неявки не повідомила, позовна заява та усі процесуальні документи підписані представником позивача. Суд позбавлений можливості вислухати як позивача, так і свідка, які б могли повідомити обставини, що стосуються предмету спору, а покази представника, яка не є стороною у процесі не може бути прийняті як доказ.
Також позивачем та його представником не надано жодного доказу про спричинення моральної шкоди, порушення життєдіяльності та зв'язків позивачки. В матеріалах справи відсутні висновки лікарів та документів про придбання ліків. Висновок наданий позивачкою не може бути взятим до уваги, оскільки вказана особа не внесена до реєстру експертів. Вказана експертиза зроблена в один день і доказів про те, що позивачка приймала в ній участь немає, оскільки представник позивача зазначає, що позивач з моменту війни в Харкові не проживає і її адреса невідома.
Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши докази та матеріали досудового розслідування №12017220000001443, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , про що вчинено відповідний запис за №14. (а.с.21)
Як вбачається з свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розірвали шлюб 10 жовтня 1978 р., про що в Книзі реєстрації розірвання шлюбів зроблено актовий запис за №90. Прізвища після розірвання шлюбу: ОСОБА_7 та ОСОБА_7 . (а.с.23)
ОСОБА_5 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб 04 серпня1990 р., про що вчинено запис за №11. Прізвища подружжя після укладення шлюбу: ОСОБА_5 . (а.с.24)
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_11 , про що вчинено запис за №1. (а.с.18)
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 51 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Довжицькою сільською радою Золочівського району Харківської області. (а. с. 26)
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 45 років, що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого Довжицькою сільською радою Золочівського району Харківської області. (а. с. 25).
ОСОБА_12 та ОСОБА_11 зареєстрували шлюб 25 травня 2013р., про що вчинено запис за №38. Прізвища подружжя після укладення шлюбу: ОСОБА_11 та ОСОБА_11 . (а.с.19)
Відповідно довідок старости Довжицького старостинського округу Золочівської селищної ради від 04.10.2022р. за №14-01-09-285 та від 17.05.2023р. за №14-01-06-59 на момент смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ним були зареєстровані мати: ОСОБА_6 , та сестри: ОСОБА_1 та ОСОБА_14 . (а.с.20,193)
За відповіддю виконавчого комітету Золочівського району Харківської області від 17.05.2023р. №14-01-06-59 Центральний майдан перейминовано з майдану 3-х Комунарів на підставі розпорядження сільського голови №45 від 31.12.2015р. «Про переймування майдану, провулків та вулиць села Довжик ». (а.с.192,193)
Як вбачається з копії паспорту громадянина України НОМЕР_6 виданого на ім'я ОСОБА_1 остання зареєстрована з 06.03.2007р. за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться у шлюбі з ОСОБА_12 з 25.05.2013р. та мають дітей: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.15, 16)
Відповідно до посвідчення НОМЕР_7 виданого Золочівською районною державною адміністрацією 17.02.2017р. ОСОБА_1 та ОСОБА_12 мають право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей, оскільки мають дітей: ОСОБА_15 , 2008 р.н., ОСОБА_16 , 2010 р.н., ОСОБА_17 , 2016 р.н. та ОСОБА_18 , 2018 р.н. (а.с.27)
Як вбачається з копії паспорту громадянина України НОМЕР_8 виданого на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 останній був зареєстрований з 03.04.2001 р. за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.20 матеріалів кримінального провадження)
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_9 у віці 42 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 , виданого виконавчим комітетом Довжицької сільської ради Золочівського району Харківської області. (а. с. 22)
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження №12017220000001443 потерпілою, згідно її заяви та постанови слідчого від 14.11.2017р. визнано ОСОБА_6 , 1955 р.н. (а.с.21, 22 матеріалів кримінального провадження)
За довідкою в.о. техніка розшифрувальника ОСОБА_19 розшифровки швидкостемірної стрічки ел. потягу «НОМЕР_11» поїзда НОМЕР_12 під керуванням машініста ОСОБА_2 від 11.11.2017р. встановлено, що на 6 км 4 пк під зелене світло локомотивного світлофору при швидкісті приблизно 55 км/год локомотивною бригадою було застосовано гальмування. Фактичний гальмівний шлях 170 м., розрахунковий гальмівний шлях 195 м., стоянка поїзда 144 хв. (з 22-02 по 00-26). (а.с.32 матеріалів кримінального провадження)
Згідно протоколу службового розслідування при в.о. головного інженера моторвагонного депо «Харків» Південної залізниці Ісаєві А.Ф. від 13.11.2017 р. встановлено, що в добу 11.11.2017 р. під час слідування поїзда НОМЕР_12 електропоїзд «НОМЕР_11» під керуванням машініста ОСОБА_2 і помічника машиніста ОСОБА_20 на перегоні Пост 8 км- Пост 6 км на 6 кму кривій ділянці колії машініст побачив чоловіка, що йшов у напрямку руху поїзда. При швидкості 55 км/год машініст застосував екстрене гальмування з подачею гучних звукових сигналів, але людина на сигналі не реагувала. Через малу відстань наїзд запобігти не вдалося. Після повної зупинки поїзда помічник машиніста пройшов до місця події, де виявив травмовану людину, яка лежала під останнім вагоном без ознак життя. Про те, що сталося, локомотивна бригада повідомила ДСП Поста 6 км ОСОБА_12, через яку було викликано швидку допомогу та поліцію. О 22-й год. 45 хв. прибули співробітники швидкої допомоги - фельшер ОСОБА_13 (бригада №306), слідчий ОСОБА_21 . Основ'янської поліції та слідчий ОСОБА_22 з відділу ДТП. Стоянка поїзда склала 02 год. 22 хв. На кінцеву станцію Харків-Пасажирський поїзд прибув о 00 год. 42 хв. Нарада ухвалила: провини локомотивної бригади у складі машініста ОСОБА_2 та помічника машиніста ОСОБА_20 у травмуванні людини поїздом НОМЕР_12 електропоїзд «НОМЕР_11» за добу 11.11.2017 р. не бачається. Локомотивна бригада діяла згідно з вимогами посадової інструкції та вказівки 32-РУ «Людина на шляху». В.о. РПЧЗЕ ОСОБА_19 цей випадок детально опрацювати на планерній нараді локомотивних бригад. (а.с.28, та а.с.33 матеріалів кримінального провадження)
Відповідно до висновку експерта №3007-ДМ/17 від 07.12.2017 причиною смерті ОСОБА_3 стала несумісна із життям тупа сукупна травма тіла, яка за критерієм небезпеки для життя відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. Вказані у висновку пошкодження мають прижиттєвий характер і моглибути відтворені незадовго до настання смерті (у один період часу) у разі травматичної дії тупих твердих предметів (з великою силою) за механізмом удару-струсу та тертя-ковзання, що могло мати місцезаумови залізничної травми. При судово-токсикологічному дослідженні крові трупу ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт у кількості 3,83 проміле, що згідно офіційної таблиці відповідає тяжкій алкогольноній інтоксикації. (а.с. 29-32, та а.с.14-17 матеріалів кримінального провадження)
Як вбачається з постанови про закриття кримінального провадження старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Харківській області Горобець Р.М. від 24.09.2018, досудовим розслідуванням встановлено, що 11.11.2017 р. близько 23 год.00 хв. в м.Харкові, Основ'янському районі на залізничних коліях 6-8 перегону 5 пікету мало місце наїзд електропотягом «НОМЕР_10» під керуванням машініста ОСОБА_2 на пішохода ОСОБА_3 , який від отриманих тілесних пошкоджень помер на місці події. Згідно протоколу огляду місця ДТП від 11.11.2017 р. дорожня транспортна пригода мала місце в темний час доби. Згідно показів машініста ОСОБА_2 він в день пригоди керуючи електропотягом «НОМЕР_10» рухався зі станції Харків-Левада до станції Харків-пас. На шляху свого руху ОСОБА_2 при проїзді закруглення колії побачив пішохода, чоловіка, який рухався по залізничним коліям. Швидкість руху електропотягу складала 50 - 55 км/год. Пішохода чоловіка машініст побачив, коли той знаходився на відстані приблизно 20 м. від електропотягу. З метою уникнення наїзду на пішохода ОСОБА_2 прийняв міри екстреного гальмування та подавав звуковий сигнал, однак пішохід не сходив з колії. Прийнятими ОСОБА_2 мірами уникнути наїзду на пішохода не вдалося. Згідно висновку судово-медичної експертизи №3007-ДМ/17 від 07.12.2017 причиною смерті ОСОБА_3 стала несумісна із життям тупа сукупна травма тіла. Присудово-токсикологічному дослідженні крові трупу ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт у кількості 3,83 проміле.
Згідно висновку судових експертів №919 від 31.08.2018 в діях машініста ОСОБА_2 порушень не вбачається. Безпосередньою причиною наїзду рухомим складом на пішохода ОСОБА_3 стало його перебування в габариті рухомого складу при слідуванні данного поїзда на ділянці 8 км. - пост 6 км. Запобігти данній залізнично-транспортній пригоді міг ОСОБА_3 виконавши вимогу п.1.3 Правил безпеки громадян у частині перебування поза межами небезпечної зони, а саме поза межамигабариту рухомого складу при слідуванні поїзда НОМЕР_12. Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12017220000001443 від 12.11.2017, закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. (а.с. 33 та а.с.80,81 матеріалів кримінального провадження)
Згідно Звіту рахункової палати, затвердженого рішенням від 23.11.2021р. №30-2 в АТ «Укрзалізниця» витрати на оплату праці семи членів наглядової ради упродовж 2019р. становили 42,1 млн. грн., у 2020р - 20,0 млн. грн. Середньомісячні витрати на оплату праці одного члена наглядової ради у 2019р. становили 500 738, 0 грн. у 2020р. - 237 567, 0 грн. Витрати на оплату праці шести членів правління упродовж 2019р. та чотирьох членів правління у 2020р. становили відповідно 42,7 млн. грн. та 14,1 млн. грн. Середньомісячні витрати на оплату праці одного члена правління у 2019р. становили 648 778, 0 грн. у 2020р. - 294 360, 0 грн. (а.с.35-43)
Згідно висновку експерта №2022/11/18 від 18.11.2022р. комплексного судово-експертного дослідження моральної шкоди потерпілого вищевказані події є психотравмуючими для ОСОБА_1 . Неправомірними діями відповідача - позивачу ОСОБА_1 завдано моральної шкоди. Між протиправними діями відповідача та настанням моральної шкоди є прямий причинно-наслідковий зв'язок. Моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких зазнала ОСОБА_1 у зв'язку зі смертю її брата ОСОБА_3 в наслідок ДТП 1) і у фізичному болю та стражданнях, яких ОСОБА_1 зазнала у зв'язку з іншим ушкодженням здоров'я (в наслідок впливу стрессу під час вагітності) становить 1278722 грн. станом на 01.11.2022р. як розумна та справедлива сатисфакція, з урахуванням індівідуальних психічних особливостей піддослідної особи в сукупності її соціального оточення, моральних цінностей та судової практики ЄСПЛ. (а.с.46-93)
Оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають з таких підстав.
Згідно ч.ч.1-3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: зокрема якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідност. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
За ч.ч.1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
Згідно до ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується:
1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);
2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;
3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності;
4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;
5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Позивачкою на підтвердження позову надані висновки експерта №2022/11/18 від 18.11.2022р. комплексного судово-експертного дослідження моральної шкоди потерпілого, довідки про реєстрацію та копію паспорту позивача про реєстрацію з померлим за однією адресою.
Як вбачається з копій паспортів на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 їх місце реєстрації з 03.04.2001р. та 06.03.2007р. відповідно, зазначене за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , відповідно.
Відповідно довідок старости Довжицького старостинського округу Золочівської селищної ради від 04.10.2022р. за №14-01-09-285 та від 17.05.2023р. за №14-01-06-59 на момент смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ним були зареєстровані мати: ОСОБА_6 , та сестри: ОСОБА_1 та ОСОБА_14 .
Згідно частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окрему, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності.
З дослідницької частини висновку експерта №2022/11/18 від 18.11.2022р. комплексного судово-експертного дослідження моральної шкоди потерпілого вбачається, що експертом в розрахунковому апараті для визначення моральної шкоди зроблений висновок, що кримінальному покаранню в обсязі 1 року позбавленню волі для обвинуваченого, відповідає моральна компенсація для потерпілого в обсязі 36 б. стресу за шкалою Холмса і Раге, що дорівнює 36 б.*10686 грн.=384 696 грн. в цінах станом на 01.01.2021р. Інші пропорції можна отримати із правил складання покарань. Відповідно до проведених наукових досліджень 1 день тимчасової втрати працездатності =1 балу стресу за шкалою Холмса і Раге і =10686 грн. компенсації моральної шкоди (станом на 01.01.2021р.). При співставленні протоколів лікування хвороб за різними напрямками із вартості лікування, було виявлено закономірність, що вартість медичної інтервенції відноситься до розміру шкоди, завданою здоров'ю як 1:1000. В зв'язку з чим, за вартістю призначеного лікування, виходячи з встановленої пропорції можна оцінити розмір моральної шкоди, що завданий організму людини (у випадку придбання іноземних препаратів суму зменшувати у 2,4 рази). Також встановлено, що умовна вартість лікування 1 дня тимчасової втрати працездатності вітчизнянини препаратами становила 10686 грн./1 день. Також в розділі «Виявлені психологом види моральних страждань» зазначено, що вартість людського життя відповідає 400 балам стресу за шкалою Холмса і Раге, що в грошовому еквіваленті становить 400 б.*10686 грн.=4274 400 грн. в цінах станом на 01.01.2021р. і відповідає усередненому покаранню, яке встановлено Кримінальним кодексом - 11 років позбавлення волі. 2. В наслідок впливу стресової події у вагітної ОСОБА_1 на 7 міс. 2 тижнях (32 тижні) вагітності, у неї відбулися пологи, дитина ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_10 народилася хворою, через декілька днів робили переливання крові, до 5 років у дитини був слабкий імунітет і ОСОБА_24 часто хворів, загалом на лікування динити було витрачено 10 000 грн. (а.с.51,52,54,55) В розділі «Врахування обставин справи» зазначено, що «з вини відповідача у позивача загострились та з'явились нові психосоматичні захворювання…» «В наслідок загострення психосоматичних хвороб ОСОБА_25 позбавлена можливості проводити повноцінний, звичайний для неї спосіб життя» (а.с.69,70)
При цьому будь яких медичних документів, лікарських призначень чи чеків експерту не надавалось, а ОСОБА_25 до розгляду експертизи не залучалась.
Позивачка, якій на момент трагедії виповнилося 27 років, яка чотири роки перебувала у шлюбі з ОСОБА_12 і мала 3-х малолітніх дітей, не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім'єю з загиблим ОСОБА_3 на час смерті останнього. У зв'язку з чим суд вважає недоведеною і невстановленою у судовому засіданні обставину проживання ОСОБА_1 на момент смерті з ОСОБА_3 однією сім'єю, оскільки факт спільного мешкання за однією адресою сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, взаємних прав і обов'язків, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не можуть свідчити про те, що вони мешкали однією сім'єю.
Довідки старости Довжицького старостинського округу Золочівської селищної ради від 04.10.2022р. та від 17.05.2023р. підтверджує факт реєстрації зазначених осіб за вказаною адресою, однак не підтверджує факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім'єю у розумінні ст.3 СК України.
Відомості про те, що позивач перебувала на утриманні брата ОСОБА_3 (за наявності чоловіка ОСОБА_12 ) також відсутні.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження №12017220000001443 потерпілою, згідно її заяви та постанови слідчого від 14.11.2017р. визнано ОСОБА_6 , 1955 р.н. - мати ОСОБА_3 , при цьому матеріали кримінального провадження не містять ані заяв, ані протоколів допиту позивачки ОСОБА_1 , з яких би вбачались відомості щодо проживання однією сім'єю з постраждалим.
Суд також наголошує, що згідно пояснень використаних експертом ОСОБА_4 , який попереджений (обізнаний) про кримінальну відповідальність за ст.384, 385 КК України при складанні висновку від 18.11.2022р. ОСОБА_1 повідомила «..напередодні смерті ввечері він (брат) зателефонував, сказав, що їде з роботи. Потім ми довідалися, що він запізнився, йшов пішки. Вранці зателефонувала наречена і сказала, що додому він не з'явився.» (а.с.47,54)
Судом задоволено клопотання представника позивача про допит свідка - матері позивачки - ОСОБА_6 , однак остання до судового засідання не прибула, будь яких показів на підтвердження позову не надала і представник позивача відмовилася від допиту заявленого ним свідка.
Клопотань про виклик експерта не надходило.
Також представником позивача зазначено, що не має можливості забезпечити явку позивача, явка якої визнана судом обов'язковою і просила розглядати позов за наявними у справі доказами.
Пояснення представника позивача в судовому засіданні суд не може покласти в основу рішення, оскільки представник прямо зацікавлений в результатах розгляду даної справи і її пояснення не є об'єктивними.
Отже, позивачка ОСОБА_1 у розумінні ст.ст. 1168, 1200 ЦК України, не відноситься до кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю брата - ОСОБА_3 .
Посилання представника позивача на правові позиції висловлені Верховним Судом у справах № 740/3561/21, № 552/6356/22, суд не може взяти до уваги, оскільки у вказаних справах з позовами про відшкодування шкоди звертались особи, прямо визначені ст.ст. 1168, 1200 ЦК, що мають право на таке відшкодування, а саме дружини в своїх інтересах та інтересах дітейзагиблого, онуки стосовно смерті дідуся, а інші справи № 450/225/16-ц, № 354/693/17-ц, 450/4163/18 стосуються позову онуки стосовно відсутності члена сім'ї з поважних причин, факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а також щодо стягнення в порядку регресу понесених витрат у виді регламентованої виплати.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог, що є підставою для відмови в позові.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, суд в порядку ст.141 ЦПК України не вбачає підстав щодо стягнення сплачених ОСОБА_1 судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23, 1167, 1168, 1187, 1200 ЦК України, ст.3 СК України,ст.ст. 3,4, 81, 89, 141, 246, 259, 268, 354 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 21 липня 2023 року.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , що мешкає: АДРЕСА_3 ;
Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», що розташоване за адресою: 61052, м.Харків, вул.Є.Котляра, буд.7.
Суддя Л.Г. Проценко