Справа № 953/2411/23
н/п 2/953/2527/23
12 липня 2023 рокуКиївський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Бородіної Н.М.,
за участю секретаря Кривенко Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
Позивач, АТ КБ «Приватбанк», звернувся у суд з позовом до відповідача, ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг у розмірі 56731,49 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 31.10.2016 року між сторонами було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту, який в подальшому був збільшений до 57000,00 грн. Відповідач умови договору не виконав, в наслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 13.03.2023 року становить 56731,49 грн., з яких 51503,33 грн.- заборгованість за кредитом, 5228,16 грн.- заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, в позовній заяві просить розглядати справу без його участі не заперечує щодо винесення заочного рішення.
Відповідач до судового засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі.
Відповідно до ухвали суду від 12.07.2023 р., враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 31.10.2016 року між позивачем та відповідачем укладений кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви позичальника про надання банківських послуг відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно якого відповідач отримав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому був збільшений.
Згідно статуту АТ КБ «Приватбанк» (який міститься в загальному доступі) - організаційно-правова форма Банку - акціонерне товариство ; тип акціонерного товариства - приватне. Банк є правонаступником всіх прав та обов'язків публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, яке було правонаступником всіх прав та обов'язків закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, яке було правонаступником всіх прав та обов'язків товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк “ПриватБанк”.
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Правилами користування платіжною карткою, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на станом на 13.03.2023 року становить 56731,49 грн., з яких 51503,33 грн.- заборгованість за кредитом, 5228,16 грн.- заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 2681 грн. 40 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
В іншій частині підстави для задоволення позову відсутні з наступних підстав.
В анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка підписана відповідачем, не зазначено порядок та суми нарахування відсотків.
Посилання позивача на Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи банку, суд відхиляє, оскільки вони не підписані відповідачем.
Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо ним підписана.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Також Банком надано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомлювався і погоджувався з ними, підписуючи анкету- заяву від 31.10.2016 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядку нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору шляхом підписання анкети-заяви з ОСОБА_1 , позивачем дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Витяг з Тарифів банку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 31.10.2016 року шляхом підписання анкети-заяви.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення заборгованості лише за тілом кредиту у розмірі 51503,33грн., яка підтверджується витягом з рахунку.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений останнім за подачу позовної заяви судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 2442,44 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 141, 258, 263,265, 280 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, м. Київ вул. Грушевського б. 1д) заборгованість за кредитним договором б/н від 31.10.2016р. в сумі 51503 грн.33 коп. та судовий збір в сумі 2442 грн. 44 коп.
В решті позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через Київський районний суд м. Харкова.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.М. Бородіна