Справа № 353/537/23
Провадження № 1-кп/353/75/23
21 липня 2023 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Тлумач кримінальне провадження № 12023091240000037, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.03.2023 року про обвинуваченняОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , проживаючого у АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні двоє малолітніх дітей, непрацюючого, депутатом не обирався, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, -
ОСОБА_5 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Вказане кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
Статтею 65 Конституції України передбачається, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Статтею 17 Закону України «Про оборону України» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Частиною 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті.
Абзацом 1 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» передбачено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного ( ІНФОРМАЦІЯ_2 або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Так, 24.02.2022 року Указом Президента України № 69/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, п. 1, 17, 20, ч.1 ст.106 Конституції України, оголошено проведення мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
14 березня 2023 року, ОСОБА_5 , будучи військовозобов'язаним, відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 1 та ст. 27 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_2 , з метою проходження військово-лікарської комісії.
Цього ж дня, ОСОБА_5 , доведено вимоги законодавства України з питань оборони з офіційним застереженням про відповідальність за ухилення від військової служби та під розписку вручено акт доведення вимог законодавства України з питань оборони (офіційне попередження).
14 березня 2023 року, військовозобов'язаний ОСОБА_5 за результатом проведеного медичного огляду військово-лікарською комісією визнаний здоровим та на підставі графи ІІ Розкладу хвороб Положення «Про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, визнаний придатним до військової служби.
Встановивши відсутність обставин, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які б надавали ОСОБА_5 право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, 14.03.2023 року інспектором ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 вручено ОСОБА_5 бойову повістку про необхідність прибуття 16.03.2023 року о 10 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_3 та подальшого відправлення до Збройних сил України для проходження військової служби, а також роз'яснено наслідки неприбуття.
Отримавши бойову повістку, будучи письмово попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від призову по мобілізації та знаючи про рішення воєнно-лікарської комісії, яким його визнано придатним для військової служби, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, без поважних причин не прибув 16.03.2023 року о 10 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_3 , і тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, тобто ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогами ст. 337 КПК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 337 КК України, визнав повністю, підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення відповідно до викладеного та за обставин, наведених у обвинувальному акті та надав показання про те, що він дійсно 14.03.2023 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження військово-лікарської комісії, де йому роз'яснили про відповідальність за ухилення від військової служби та під розписку вручили акт доведення вимог законодавства України з питань оборони. 14.03.2023 року він військово-лікарською комісією визнаний здоровим та придатним до військової служби. Після проходження медичного огляду отримав бойову повістку про необхідність прибуття 16.06.2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження військово-лікарської комісії та роз'яснили наслідки неприбуття. Однак, у призначений день він не з'явився, хоча жодних перешкод для явки він не мав, та прийняв таке рішення особисто. Про причини своєї неявки працівників центру комплектування не повідомляв. Також обвинувачений вказав, що боїться війни, боїться померти, оскільки має на утриманні двоє малолітніх дітей та бабусю, яких він утримує. Крім того зазначив, що має хвороби, пов'язані з хребтом. У вчиненому розкаюється та просив його суворо не карати.
Прокурор у судовому засіданні просив визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого діяння та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Таким чином, суд, враховуючи викладене, заслухавши учасників судового засідання та оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у діях, які виразились в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та кваліфікує його дії за ст. 336 КК України.
Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим і передбачене ст. 336 КК України, класифікується як нетяжкий злочин.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 у порядку п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.
Виходячи з вищанаведеного, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення та його особу, а саме те, що він згідно ст.89 КК раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, є особою, молодою за віком, перебуває у шлюбі, має на утриманні двоє малолітніх дітей, має місце проживання та реєстрації, позитивно характеризується, а також обставини, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає дані обставини такими, що дають підстави призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст.69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст.336 КК України, у виді позбавлення волі.
При призначенні покарання суд враховує, що у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16.10.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Такожу справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року) та «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.02.2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
Згідно статті 50 КК України встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами», а згідно статті 65 КК України встановлено, що «особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень», а тому суд враховуючи вищезазначене, особу обвинуваченого, всі пом'якшуючі покарання обставини, вважає, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства.
Суд також враховує досудову доповідь Івано-Франківського районного сектору № 5 філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області від 26.06.2023 року, про те, що ризик вчинення ОСОБА_5 повторного кримінального правопорушення є середнім та середній рівень ризику небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб; виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства та окремих осіб (а.к.п. 36-38).
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Враховуючи вищезазначене, позицію прокурора та обвинуваченого, суд вважає, що встановлені по справі пом'якшуючі обставини перебувають у такому співвідношенні, що в цілому значно зменшують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, а тому призначення останньому навіть мінімального покарання в межах санкції ст.336 КК України в даному випадку є явно недоцільним і дані про особу обвинуваченого та обставини, які пом'якшують покарання, дають можливість дійти обґрунтованого висновку про те, що призначення в даному конкретному випадку покарання, яке є нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст.336 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, є дійсно необхідним і буде цілком достатнім для виправлення винуватого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та досягненням мети покарання, відповідно до передбачених статтею 65 КК України загальних засад призначення покарання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 судом не встановлено та учасниками розгляду відповідних клопотань не заявлялось.
Керуючись ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, та призначити йому покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) роки.
Строк відбування ОСОБА_5 визначеного покарання рахувати з моменту його фактичного затримання після набрання цим вироком законної сили.
Цивільний позов не заявлявся.
Речові докази у даному кримінальному провадженню відсутні.
Судові витрати у даному кримінальному провадженню відсутні.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію даного вироку суду не пізніше наступного дня після його ухвалення.
ГоловуючийОСОБА_1