справа № 359/4953/22
головуючий у суді І інстанції Журавський В.В.
провадження № 22-ц/824/7245/2023
головуючий суддя Мостова Г.І.
Іменем України
19 липня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Селецької Олени Віталіївни на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - директор Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості з виплати середнього заробітку, -
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - ДП «Украерорух») про стягнення заборгованості з виплати середнього заробітку.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона працює на посаді оператора технічних засобів контролю на безпеку групи контролю на безпеку відділу охорони та контролю служби авіаційної безпеки ДП «Украерорух».
24 березня 2022 року вона уклала контракт добровольця територіальної оборони та набула статус добровольця добровольчого формування Бориспільської міської територіальної громади №1 при в/ч НОМЕР_1 .
Починаючи з 24 березня 2022 року та станом на день звернення до суду ДП «Украерорух» не виплачує їй середню заробітну плату.
З урахуванням зазначеного та заяви про збільшення розміру позовних вимог, ОСОБА_1 просила стягнути з ДП «Украерорух» на її користь заборгованість з виплати середнього заробітку за період з 24 березня 2022 року по 15 листопада 2022 року у розмірі 147 487 грн 99 коп.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносинв умовах воєнного стану», 30 березня 2022 року відповідачем призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 , а тому, починаючи з 01 квітня 2022 року у позивача був відсутній робочий час. Ця обставина свідчить про те, що гарантія, передбачена частиною першою статті 119 КЗпП України, не поширюється на ОСОБА_1 .
Крім того, наказом ДП «Украерорух» від 30 березня 2022 року було передбачено збереження за позивачем лише місця роботи і посади без виплати їй заробітної плати. Іншим наказом ДП «Украерорух» № 442/о зупинено дію попереднього наказу від 18 липня 2022 року № 435/о в частині збереження за ОСОБА_1 середнього заробітку з 24 березня 2022 року. Ці обставини свідчать про те, що у ДП «Украерорух» не виник обов'язок виплачувати позивачу середню заробітну плату після призупинення укладеного з ним трудового договору.
Також у ДП «Украерорух» не виник обов'язок виплачувати позивачу середню заробітну плату за період з 24 березня 2022 року по 01 квітня 2022 року, оскільки з 01 березня 2022 року на підприємстві запроваджений простій, час простою оплачувався позивачу у встановленому законом порядку.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Селецька О.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права, просить рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, посилаючись на те, що на час прийняття наказу від 18 липня 2022 року № 435/о трудові відносини з ОСОБА_1 не були поновлені в порядку, передбаченому частиною першою статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», не врахував, що станом на 18 липня 2022 року редакція цієї норми не передбачала порядку поновлення трудових відносин, які не були призупинені через введений раніше режим простою.
Згідно з довідкою Бориспільської міської ради Київської області від 14 квітня 2022 року № 757 ОСОБА_1 у період з 01 березня 2022 року по 24 березня 2022 року безпосередньо брала участь у виконанні завдань територіальної оборони в межах Бориспільської міської територіальної громади у складі сил та засобів Добровольчого формування Бориспільської міської територіальної громади № 1 при в/ч НОМЕР_1 , а тому на ОСОБА_1 поширюються гарантії, передбачені частиною першою статті 119 КЗпП України щодо збереження місця роботи і середнього заробітку, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Також суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що починаючи з 01 квітня 2022 року у позивача був відсутній робочий час, а тому гарантії, передбачені частиною першою статті 119 КЗпП України на неї не поширюються. Суд першої інстанції не врахував, що режим простою, введений на підприємстві, не був припинений та якби з ОСОБА_1 зупинено дію трудового договору, то її було б включено до переліку осіб, які отримували матеріальну допомогу, однак матеріальну допомогу від підприємства вона не отримувала.
Крім того, суд першої інстанції не розглянув заяву позивача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання заяви про зміну предмета позову у цій справі від 26 січня 2023 року.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.
Судом установлено, що на підставі наказу ДП «Украерорух» №175/о від 21 лютого 2022 року ОСОБА_1 з 23 лютого 2022 року працює в ДП «Украерорух» на посаді оператора технічних засобів контролю на безпеку групи контролю на безпеку відділу охорони та контролю служби авіаційної безпеки, що підтверджується копією (а.с.91, т. 1).
На підставі наказу ДП «Украерорух'від 01 березня 2022 року №126 на підприємстві був запроваджений простій з 01 березня 2022 року з оплатою праці на підставі статті 113 КЗпП України (а.с.170-171, т, 1).
З довідки про заробітну плату та інші доходи від 03 січня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 виплачена заробітна плата в лютому 2022 року у розмірі 721 грн 07 коп. та у березні 2022 року - 6 730 грн 34 коп. (а.с.172, т.1)
24 березня 2022 року ОСОБА_1 уклала контракт добровольця територіальної оборони та набула статус добровольця добровольчого формування Бориспільської міської територіальної громади №1 при в/ч НОМЕР_1 (а.с.11, т. 1).
На підставі наказу ДП «Украерорух» №139 від 30 березня 2022 року призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 із збереженням місця роботи і посади з 01 квітня 2022 року та до закінчення воєнного стану.
Пунктом 2 вказаного наказу передбачено, що на час зупинення дії трудового договору нарахування та виплата заробітної плати не проводиться (а.с.92,93, т.1).
Зі змістом вказаного наказу позивач була ознайомлена 01 квітня 2022 року, що підтверджується власноручно написаною розпискою (а.с.166, т. 1).
Наказом ДП «Украерорух» від 18 липня 2022 року №435/о ОСОБА_1 увільнена від роботи з 24 березня 2022 року у зв'язку з виконанням обов'язків добровольця територіальної оборони зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період виконання таких обов'язків (а.с.97, т. 1).
Наказом ДП «Украерорух» від 18 липня 2022 року №442/о зупинено дію попереднього наказу від 18 липня 2022 року № 435/о в частині збереження за ОСОБА_1 середнього заробітку з 24 березня 2022 року (а.с.98, т. 1).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з виплати середньої заробітної плати.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.
Згідно з частиною першою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Відповідно до частини першої статті 119 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 17 липня 2022 року) на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Згідно з пунктом 2 статті 1 Закону України «Про основи національного спротиву» добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони в межах території відповідної територіальної громади.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про основи національного спротиву» складовими національного спротиву є територіальна оборона, рух опору та підготовка громадян України до національного спротиву.
Згідно з частиною першою статті 23 Закону України «Про основи національного спротиву» фінансування та матеріально-технічне забезпечення національного спротиву здійснюються за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також з інших не заборонених законодавством України джерел.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про основи національного спротиву» на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, поширюються гарантії соціального захисту, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.
Відповідно до Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року №1449, членом добровольчого формування може бути громадянин України віком від 18 років, який проживає на території громади, де діє добровольче формування, пройшов медичний, професійний та психологічний відбір (перевірку) і уклав контракт добровольця територіальної оборони (пункт 16 Положення).
Форма контакту добровольця територіальної оборони затверджена наказом Міністерства оборони України від 07 березня 2022 року № 84.
У справі, яка переглядається, судом установлено, що на підставі контракту добровольця територіальної громади від 24 березня 2022 року та посвідчення добровольця територіальної оборони серія НОМЕР_2 , відповідачем видано наказ від 18 липня 2022 року № 435/опро увільнення позивача з 24 березня 2022 року від виконання трудових обов'язків та збереження за нею середнього заробітку та в цей же день видано наказ № 442/о, яким зупинено дію попереднього наказу від 18 липня 2022 року № 435/о в частині збереження за ОСОБА_1 середнього заробітку з 24 березня 2022 року
На підставі наказу ДП «Украерорух» № 139 від 30 березня 2022 року призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 із збереженням місця роботи і посади з 01 квітня 2022 року та до закінчення воєнного стану.
Згідно з абз. 1 частини першої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв'язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором.
Як вбачається з змісту частини першої статті 23 Закону України «Про основи національного спротиву», фінансування та матеріально-технічне забезпечення національного спротиву здійснюються за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а не за рахунок роботодавців, які призупинили дію трудових договорів з працівниками.
У справі, яка переглядається, встановлено, що позивач з 24 лютого 2022 року не була забезпечена роботою, трудових обов'язків за трудовим договором не виконувала, а отже робочого часу не мала.
Зазначених обставин заявник апеляційної скарги жодними належними допустимими доказами не спростував.
Наказ роботодавця про призупинення дії трудового договору ОСОБА_1 в порядку, встановленому частиною третьою статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», не оскаржувала.
З огляду на це, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що підстави для стягнення з ДП «Украерорух» на користь позивача середньої заробітної плати відсутні, в зв'язку з чим правильно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не розглянув заяву позивача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання заяви про зміну предмета позову у цій справі від 26 січня 2023 року, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції постановив 01 лютого 2023 року ухвалу про залишення заяви позивача про зміну предмета позову від 26 січня 2023 року із урахуванням заяви позивача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання вказаної заяви (а. с. 228, т. 1).
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого рішення, зводяться до власного тлумачення норм матеріального права.
Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як такого, що є законним та обґрунтованим.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Селецької Олени Віталіївни залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська