справа № 759/152/22
головуючий у суді І інстанції Коваль О.А.
провадження № 22-ц/824/3274/2023
головуючий суддя Мостова Г.І.
Іменем України
18 липня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 червня 2022 року у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У січні 2022 року Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв'язку з чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», на підставі типового договору, КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085) договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води.
Свідоцтвом повного і беззастережного прийняття умов договору є факт отримання послуг споживачем.
Квартира АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована ОСОБА_1 , під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, від послуг у встановленому законодавством порядку не відмовлялась.
ОСОБА_1 своєчасно не сплачувала за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01 вересня 2021 року становить 12 008 грн 30 коп.
Крім того, на підставі договору від 11 жовтня 2018 року № 602-18 про відступлення права вимоги КП «Київтеплоенерго» прийняв від ПАТ «Київенерго» право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 663 грн.
З урахуванням зазначеного, КП «Київтеплоенерго» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 663 грн, заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 12 008 грн 30 коп., витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33 грн та судовий збір 2 270 грн.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 06 червня 2022 року позов КП «Київтеплоенерго» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 12 008 грн 30 коп. та судовий збір 2 270 грн, а всього -14 278 грн 30 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води, суд першої інстанції виходив із того, що позивач надав належні та достатні докази на підтвердження наявності заборгованості відповідача за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за надані послуги до 01 травня 2018 року, суд першої інстанції виходив із відсутності доказів на підтвердження наявності такої заборгованості.
Щодо вимоги про стягнення витрат, пов'язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33 грн, суд дійшов висновку, що такі вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, КП «Київтеплоенерго» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права, просить рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 червня 2022 року скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 663 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 663 грн, а також стягнути витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 33 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Апеляційна скарга КП «Київтеплоенерго» обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції, відкриваючи провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, не врахував клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Крім того, суд першої інстанції, посилаючись на те, що позивач не надав доказів на підтвердження позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води, залишив поза увагою положення частини 7 статті 81 ЦПК України, якою передбачено, що суд має право збирати докази у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Оскільки послуги з централізованого постачання гарячої води до 01 травня 2018 року надавались в повному обсязі, позивач має право вимагати від відповідача виконання обов'язку щодо оплати спожитих послуг.
Реалізувати право позивача на належний судовий захист (витребувати та надати до суду належні та допустимі докази або здійснити інші процесуальні дії, передбачені ЦПК України) у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін не вбачається можливим.
В апеляційній скарзі заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи акту прийняття-передачі ПАТ «Київенерго» до КП «Київтеплоенерго» фізичного носія/ пристрою зберігання інформації на якому записані файли баз даних білінгових систем ПК «БіТек» та ПК «Уніван-Термал»№ 23 від 11 жовтня 2018 року, детального розрахунку заборгованості до 31 травня 2018 року.
Колегія апеляційного суду з огляду на заявлене клопотання приймає додані відповідачем до апеляційної скарги акт прийняття-передачі ПАТ «Київенерго» до КП «Київтеплоенерго» фізичного носія/ пристрою зберігання інформації на якому записані файли баз даних білінгових систем ПК «БіТек» та ПК «Уніван-Термал»№23 від 11 жовтня 2018 року, детальний розрахунок заборгованості до 31 травня 2018 року.
У березні 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги КП «Київтеплоенерго» та залишити без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог КП «Київтеплоенерго». А також, просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості до 01 травня 2018 року.
На вказаний відзив КП «Київтеплоенерго» подало відповідь, в якому посилається на безпідставність на необґрунтованість доводів ОСОБА_1 .
У березні 2023 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права, просить рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 червня 2022 року скасувати в частині стягнення з неї на користь позивача заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 12 008 грн 30 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що суд першої інстанції належним чином не повідомив її про розгляд справи, копію позовної заяви та ухвалу суду про прийняття позову КП «Київтеплоенерго» вона не отримувала, оскільки з 09 березня 2022 року до 20 серпня 2022 року перебувала у Вінницькій області як тимчасово переміщена особа, що підтверджується відповідною довідкою від 05 квітня 2022 року. Вважає, що зазначене вплинуло на результат розгляду справи, оскільки вона не мала змоги довести відсутність у неї заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води.
Суд першої інстанції, стягуючи з неї заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води, належним чином не встановив обставини справи, не врахував, що наведені позивачем у розрахунку заборгованості дані спростовуються показаннями лічильників гарячої води, які були встановлені в її квартирі.
Так, в її квартирі до 29 січня 2019 року був встановлений лічильник Zenner, заводський № 05437303, а 29 січня 2019 року на абонентський облік був прийнятий новий лічильник гарячої води КВМ, заводський номер № 1560000830, про що свідчить оформлений розрахунковим департаментом ПАТ «АК «Київводоканал» акт від 29 січня 2019 року приймання на абонентський облік засобів обліку води, а тому позивач безпідставно здійснив нарахування за спожиті послуги з водопостачання згідно з встановлених норм та тарифів за кількістю зареєстрованих осіб, без врахування показів лічильника.
З приводу безпідставного нарахування заборгованості за послуги, які вона не споживала, вона неодноразово зверталась до позивача з заявами про проведення перерахунку, проте позивач не вжив жодних дій щодо проведення коригувань у нарахуванні вартості послуг з гарячого водопостачання.
У квітні 2023 року КП «Київтеплоенерго» подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог КП «Київтеплоенерго», посилаючись на те, що відповідач не надавала КП «Київтеплоенерго» показань вузлів обліку гарячого водопостачання у квартирі, а тому позивачем здійснено нарахування за послуги з постачання гарячої води відповідно до норм споживання, а не за показаннями лічильника відповідача. Відповідач не зверталась до позивача з приводу здійснення неправомірного нарахування заборгованості чи перерахунку. Також позивач не зверталась до позивача з заявою про відключення від мереж центрального опалення та постачання гарячої води або з заявою про надання неякісних послуг.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом установлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води.
Квартира АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована ОСОБА_1 , під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання.
Виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у вищевказаному будинку до 01 травня 2018 року було ПАТ «Київенерго».
З 01 травня 2018 року ПАТ «Київенерго» припинило діяльність у сфері теплопостачання, про що було повідомлено на офіційному сайті ПАТ «Київенерго» та у газеті «Хрещатик» від 04 травня 2018 року № 48 (5099) про припинення дії пропозиції (публічної оферти) мешканцям житлових будинків міста Києва щодо укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню.
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держави адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв'язку із чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води.
КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а отже може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
З 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» (кредитор) та КП «Київтеплоенерго» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18, відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло права вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців (далі - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання.
Згідно з пунктом 1.2 договору про відступлення права вимоги (цесії) перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цих договором, зазначається в додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору.
Згідно з додатком № 2 до договору про відступлення права вимоги (цесії) заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 663 грн за адресою: АДРЕСА_2 .
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг та відзивів на них, колегія суддів дійшла таких висновків.
Щодо апеляційної скарги КП «Київтеплоенерго».
Звертаючись до суду із позовом, КП «Київтеплоенерго» вказувало, що у відповідача наявна заборгованість, зокрема, за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 663 грн.
Ухвалюючи рішення про відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідача, яка виникла до 01 травня 2018 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження наявності такої заборгованості.
Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, чинної на час виникнення спірних правовідносин (далі - Правила № 630).
Вказані Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Частиною другою статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлені обов'язки індивідуального споживача, зокрема оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/ тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до пункту 8 Правил № 630 послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Згідно з частиною 2 статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положеннями частини 2 статті 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно з пунктом 17 Правил № 630послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води.
Пунктом 20 Правил № 630 встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Пунктом 21 Правил № 630 визначено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання:з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.
Згідно з пунктом 22 Правил № 630, у разі встановлення засобів обліку води у квартирі (будинку садибного типу) їх показання розподіляються пропорційно кількості мешканців квартири (будинку садибного типу). Пільги споживачам з оплати послуг надаються на частку, отриману після такого розподілу, за фактичними витратами в межах соціальних нормативів, визначених законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вимогами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підтвердження заборгованості за спожиті відповідачем до 01 травня 2018 рокупослуги з централізованого постачання гарячої води, КП «Київтеплоенерго» надало до суду першої інстанції копію договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», за умовами якого останнє прийняло право вимоги до відповідача щодо виконання зобов'язань з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води, та додаток № 2 до цього договору, згідно з яким відступлено право вимоги відносно ОСОБА_1 за послуги з централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість у розмірі 4 663 грн.
Вказаним договором підтверджується перехід права вимоги від одного кредитора до іншого, проте вказаний договір не звільняє від обов'язку кредитора доведення обставин наявності непогашеної заборгованості.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Отже, вина відповідача у зобов'язальних правовідносинах презюмується, якщо він не доведе відсутності своєї вини, тобто не доведе належними та допустимими доказами сплату отриманих послуг або не доведе іншого розміру заборгованості.
Разом з цим, відповідач не надав апеляційному суду будь-яких документів у підтвердження оплати отриманих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення квартири та гарячого водопостачання не надав.
Позивачем надані суду документи, які підтверджують набуття права вимоги до відповідача на загальну суму 4 663 грн, які не були спростовані відповідачем, а відтак суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Щодо застосування позовної давності за заявою відповідача.
Разом з тим, колегія апеляційного суду враховує, що відповідачем заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості до 01 травня 2018 року.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідач посилається на те, що він був позбавлений можливості подати заяву про сплив позовної давності до суду першої інстанції, вона не отримувала копію ухвали суду про відкриття провадження разом з копією позовної заяви та додатками до неї.
Перевіряючи доводи ОСОБА_1 про те, що вона не отримувала копію ухвали суду про відкриття провадження разом з копією позовної заяви та додатками до неї, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт.
Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу.
Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов'язок з'ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення.
У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (KHARCHENKO v. UKRAINE, № 37666/13, § 6, 7, ЄСПЛ, від 03 жовтня 2019 року).
У справі, яка переглядається, ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 січня 2022 року у цій справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву з моменту вручення йому копії цієї ухвали.
Супровідним листом суду від 22 січня 2022 року копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 11 січня 2022 року разом із копією позовної заяви та додатками до неї була надіслана відповідачу за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 57).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на цей час триває.
В умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України (частина друга статті 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 05 квітня 2022 року набула статусу внутрішньо переміщеної особи, її фактичне місце проживання - АДРЕСА_4 .
З роздрукованого трекінгу відправлень ПАТ «Укрпошта» від 03 червня 2022 року (а.с.58) вбачається, що поштове відправлення за номером 0314820396388 було прийняте для відправлення 10 лютого 2022 року, 12 лютого 2022 року відправлення не вручено під час доставки (інші причини), а 28 квітня 2022 року - вручено особисто за адресою: 03194, м. Київ, Україна.
Інших доказів, які б свідчили про отримання відповідачем копії ухвали суду про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та додатками до неї, матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк позовної давності відповідно до статті 257 ЦК України становить три роки.
Згідно з частиною 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність судових рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача, причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, а тому перед застосуванням позовної давності належить з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право не було порушено, суд відмовляє у позові у зв'язку з його необґрунтованістю. У разі встановлення судом порушеного права, але позовна давність за такими вимогами сплила, про що заявила інша сторона, суд відмовляє у позові у зв'язку зі спливом позовної давності, як самостійної підстави, за відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, на які посилався позивач.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги за період до 01 травня 2018 року. Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вказаних вимог КП «Київтеплоенерго» з огляду на пропуск строку позовної давності щодо цих вимог, про застосування якої заявлено стороною у справі.
Також, колегія апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення вказаних вимог КП «Київтеплоенерго» про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33 грн, оскільки позивачем не доведено, що такі витрати були вимушеними, а тому, не можуть розглядатися як збитки.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з пунктами 1, 3 частини 1 статті 376 ЦПК України самостійними підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в оскаржувальній частині - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову з інших правових підстав.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами за апеляційною скаргою КП «Київтеплоенерго».
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України, відповідно до частин 1,2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, апеляційна скарга задоволена частково, а судове рішення в оскаржуваній частині скасоване, та ухвалене нове про відмову у задоволенні позовних вимог з інших правових підстав, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 943 грн 80 коп. покладається на особу, що подала апеляційну скаргу.
Роз'яснити апелянту, що помилково сплачена у розмірі більшому ніж визначено ухвалою апеляційного суду від 12 серпня 2022 року сума судового збору 2 461 грн 20 коп. (3 405 грн - 943 грн 80 коп.), повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється з урахуванням Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182.
Щодо неврахування судом першої інстанції клопотання КП «Київтеплоенерго» про розгляд справи з викликом сторін
Ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 січня 2022 року у цій справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У позовній заяві КП «Київтеплоенерго» просило про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Вказане клопотання судом першої інстанції розглянуто не було.
Відповідно до частин 5, 6 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Тлумачення зазначених положень статті 279 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що за наявності клопотання однієї із сторін про розгляд справи, яка призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін суд першої інстанції зобов'язаний призначити розгляд такої справи в судовому засіданні з повідомленням сторін. Відмовити в задоволенні зазначеного клопотання суд може виключно за сукупності умов, визначених у частині шостій статті 279 ЦПК України. Тобто однією з таких умов є те, що така відмова може стосуватись лише малозначних справ згідно закону (пункт 1 частини четвертої статті 19 ЦПК України).
Предметом позову у цій справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагали проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
За таких обставин розгляд справи судом першої інстанції без повідомлення (виклику) сторін відповідає нормам процесуального закону, не порушує прав позивача та не є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.
Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, посилаючись на безпідставність нарахованої позивачем заборгованості.
Перевіряючи доводи ОСОБА_1 про безпідставність нарахованої позивачем заборгованості, колегія апеляційного суду виходить із такого.
Відповідач є споживачем послуг, від послуг централізованого постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялася (не відключалася), тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини.
Відповідно до положень статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Позивачем надано розрахунок заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 серпня 2021 року, яка станом на 01 вересня 2021 року становить 12 008 грн 30 коп.
Із матеріалів справи вбачається, що такий розрахунок зроблено позивачем з урахуванням відсутності відомостей про встановлений відповідачем засіб обліку води та без показань лічильника.
Разом із тим, з наданих відповідачем доказів, долучених до апеляційної скарги, вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 були наявні лічильники обліку води.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок, колегія апеляційного суду звертає увагу на таке.
У верхньому правому куті розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою відповідача за період 01 травня 2018 року - 31 серпня 2021 року вказується, що: ??будинковий лічильник ПГВ - відсутній; ??квартирний лічильник ПГВ - наявний (а.с.5).
Відповідно до пункту 10 Правил № 630 вказано, що справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
Як вбачається з матеріалів справи, у квартирі за адресою відповідача до 15 січня 2019 року був встановлений лічильник ZENNER заводський номер 05437303, який обліковував обсяги споживання гарячої води.
Вказаний лічильник знаходився у справному стані, що підтверджується Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 14 серпня 2019 року.
Станом на 31 серпня 2017 року, показники лічильника гарячої води ZENNER заводський номер 05437303 становили 140,71 куб.м.
Відповідно до рахунку ПАТ «Київенерго» за серпень 2017 року на сплату коштів у сумі 123 грн 26 коп., станом на 31 серпня 2017 року показники лічильника гарячої води становив 140,71 куб.м.
Вказаний обсяг спожитих послуг вартістю 123 грн 26 коп. був сплачений відповідачем, що підтверджується квитанцією №143 від 20 вересня 2017 року.
Станом на 15 січня 2019 року, дату демонтажу лічильника, показники лічильника гарячої води ZENNER заводський номер 05437303 становили 143 куб.м.
29 січня 2019 року на абонентський облік був прийнятий лічильник гарячої води КВМ заводський номер 1560000830 з показником 00000,01 куб.м, що підтверджується Актом від 29 січня 2019 року приймання на абонентський облік засобів обліку води, складеним Розрахунковим департаментом ПАТ «АК «Київводоканал».
Лічильник гарячої води КВМ заводський номер 1560000830 був виготовлений у грудні 2018 року та має міжповірочний строк - 4 роки, станом на день розгляду справи лічильник є справним та придатним для вимірювання обсягів споживання гарячої води.
Станом на 20 лютого 2023 року - дату обстеження лічильника та складання Акту обстеження лічильників ХВП та ГВІ від 20 лютого 2023 року №02, показники лічильника гарячої води КВМ заводський номер 1560000830 мав показник - 00000,101 куб.м.
Отже, за період з 15 січня 2019 року по 31 серпня 2021 року згідно з показниками лічильника гарячої води КВМ заводський номер 1560000830 відповідачем було спожито 0 куб.м. гарячої води, а тому позивач безпідставно вказав у розрахунку, що відповідачем споживалася послуга гарячого водопостачання.
Відповідач зверталася до позивача з приводу безпідставного нарахування заборгованості за послуги у розмірі 12 008 грн 30 коп. за період з 01 травня 2018 року по 31 серпня 2021 року та просила провести перерахунок.
Докази того, що позивачем проведено коригування у нарахуванні вартості послуг з гарячого водопостачання, - відсутні.
Оскільки заборгованість з централізованого постачання гарячої води виникла у відповідача у зв'язку з нарахуванням їй оплати за послуги згідно з чинними нормативами споживання, а не за показаннями засобу обліку гарячої води, що суперечить пункту 10 Правил № 630, позивачем не доведений факт споживання відповідачем послуги гарячого водопостачань (ПГВ) у заявленому ним розмірі,
колегія апеляційного суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 серпня 2021 року у розмірі 12 008 грн 30 коп.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
У квітні 2023 року ОСОБА_1 подала клопотання, в якому просила вирішити питання про розподіл судових витрат, поклавши на позивача понесені нею витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України.
Згідно з вимогами статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин 3 та 5 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтому контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом цієї справи, ОСОБА_1 надала: договір № 17/02-23 про надання правової допомоги від 17 лютого 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським об'єднанням «Дерев'янчук, Макаренко та Партнери»; акти виконаних робіт від 16 березня 2023 року та від 28 лютого 2023 року.
Згідно з актом виконаних робіт від 16 березня 2023 року адвокат надав клієнту обумовлені договором послуги, які полягають в: ознайомленні з наявними у клієнта документами, які мають відношення до предмета спору у справі № 759/152/22; наданні консультацій та роз'яснень щодо наявних у клієнта письмових доказів, які спростовують позовні вимоги позивача та обґрунтувань незаконності позовних вимог; наданні консультацій та роз'яснень щодо підстав та перспектив апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції у справі № 759/152/22; підготовка апеляційної скарги; формування пакету документів для подачі клієнтом апеляційної скарги. Вартість послуг становить 3 500 грн.
Відповідно до акта виконаних робіт від 28 лютого 2023 року адвокат надав клієнту обумовлені договором послуги, які полягають в: ознайомленні з матеріалами справи № 759/152/22; наданні консультацій та роз'яснень щодо предмета позову та доказів, наданих позивачем до суду на обґрунтування позовних вимог; наданні консультацій та роз'яснень щодо підстав подачі позивачем апеляційної скарги на рішення суду у справі № 759/152/22; підготовка відзиву на апеляційну скаргу позивача та доказів на спростування доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі. Вартість послуг становить 2 500 грн.
Отже, вартість послуг адвоката згідно з актами виконаних робіт від 16 березня 2023 року та від 28 лютого 2023 року становить 6 000 грн.
Позивач у запереченнях на клопотання про розподіл судових витрат не довів, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є завищеною або не відповідає умовам договору про надання правничої допомоги.
Враховуючи предмет спору, необхідність збору доказів на підтвердження своєї позиції, складність справи, визначений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу відповідає критеріям, встановленим у частині четвертій статті 137 ЦПК України,
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, то сплачений відповідачем при подачі апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1 611 грн, підлягає до стягнення з позивача на її користь.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 червня 2022 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.
Відмовити у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1611 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська