Головуючий у суді першої інстанції Ткач М.М.
Єдиний унікальний номер справи № 756/19799/21
Апеляційне провадження № 22-ц/824/8993/2023
18 липня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Невідомої Т.О.,Соколової В.В.
секретар - Олешко Л.Ю.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, треті особи ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження «Про вирішення питання щодо участі батька у вихованні дитини».
Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, -
У грудні 2021 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 .
Від шлюбу сторони мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 16 травня 2017 року шлюб між ними розірвано.
Після розірвання шлюбу сторони спільно не проживають, донька зареєстрована та проживає з матір'ю.
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 11 лютого 2021 року яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2021 визначено місцепроживання доньки з матір'ю та стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі 10 000 грн. щомісячно, з їх подальшою відповідною індексацією, починаючи з 16 травня 2017 року та до досягнення дитиною повноліття.
За зверненням ОСОБА_2 до Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, було винесене Розпорядження № 713 від 15 грудня 2021 року «Про вирішення питання щодо участі батька у вихованні дитини». Вказаним розпорядженням було визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні доньки, шляхом спілкування з нею щосуботи з 10.00 по 16.00 годину з обов'язковим поверненням до матері.
Позивачка вважає, що дане розпорядження не відповідає вимогам закону, винесене незаконно, не захищає інтереси дитини, винесено без врахування віку малолітньої дитини та без врахування висновку психолога.
Крім того, при винесенні розпорядження не було враховано те, що 30 серпня 2020 року донька ОСОБА_4 була викрадена її батьком ОСОБА_2 , який утримував дитину проти її волі, не повідомляв матері про місце її перебування. Після цього випадку, донька проживає з матір'ю та перебуває під її опікою. Батько участі у житті дитини не приймає та на даний час у батька існує велика заборгованість щодо сплати аліментів на утримання дитини та відкрито виконавче провадження.
Дочка ОСОБА_4 дуже важко переживає події, що сталися, боїться побачитися з батьком та залишитись із ним наодинці, боїться ,що він може повторно її викрасти та позбавити материнського тепла та опіки.
Будь-які розмови щодо батька викликають у дочки стрес та занепокоєння, а тому остання завжди просить матір аби та не віддавала її батьку.
Позивачка вважає, що комісія проігнорувала доводи, що зустрічі мають проводитись в присутності психолога, за обов'язкової присутності матері, інтервал спілкування батька та дитини має бути обмеженим, оскільки існує велика ймовірність того, що останній знову викраде дитину. Крім того не взято до уваги, що батько є активним учасником групи «Батько має право», яка використовує незаконні методи захисту своїх батьківських прав. Проігноровано доводи позивачки про те, що дитина боїться свого батька, який вчиняв психологічне та фізичне насильство відносно дитини , не прийняті висновки психолога, які були складені за результатами численних відвідувань ОСОБА_4 .
Не взято до уваги думку матері дитини, про те, що вона не заперечує щодо зустрічей з батьком, проте такі зустрічі повинні відбуватися поступово.
За таких обставин, позивачка у прохальній частині позову просить
-визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт Оболонської районної у місті Киві державної адміністрації, оформлений Розпорядженням № 713 від 15 грудня 2021 року «Про вирішення питання щодо участі батьків у вихованні дитини» та стягнути з відповідача понесені судові витрати.
На адресу суду 21 січня 2022 року надійшли пояснення третьої особи у справі ОСОБА_2 , в яких він серед іншого, зазначає, що всі обставини, викладені позивачкою не відповідають дійсності. Після розірвання шлюбу з позивачкою, донька проживала то з одним ,то з іншим з батьків, за їх спільною домовленістю.
Під час спільного проживання між батьком та дитиною склалися позитивні дитинно-батьківські відносини, які характеризуються дружністю, взаєморозумінням, повагою, відкритістю, безконфліктністю.
Позивачка ніколи не висловлювала заперечень проти спілкування доньки з батьком, була повністю проінформована про місце та умови перебування дитини з батьком, які є більш, ніж задовільними, про що позивачу було достеменно відомо.
Разом з тим, 26 вересня 2020 року на парковці біля магазину МЕТРО (ТЦ №10) відбулася ситуація, яку «випадковою» (як зазначає позивачка) точно назвати не можна. В цей день , відповідач зі своєю донькою для відвідування магазину МЕТРО (ТЦ №10) під'їхав на власному автомобілі до магазину та припаркувався неподалік від одного із входів. Здійснивши заплановані покупки вийшли з донькою з магазину та направлялися до автомобіля. Наближаючись до автомобіля відповідач помітив, що до них під'їхало два автомобілі, які раптово здійснили зупинку. Однин з вказаних автомобілів заблокував виїзд автомобіля відповідача, а з них вийшли кілька невідомих осіб чоловічої статі та позивачка, які прискорено направилися в сторону відповідача та доньки. Одночасно зі сторони входу магазину та зі сторони зони для паркування підійшли ще декілька осіб чоловічої статі, які очевидно «чекали сигналу» та умисно оточили відповідача та доньку. Своїми спільними умисними діями, спрямованими на заподіяння фізичного болю відповідачу чоловіки (за командою позивачки) почали забирати доньку від батька, прямо «вириваючи» дитину з рук батька. В Орини вказана ситуація викликала емоції страху, дитина почала плакати, оскільки дуже злякалася невідомих для неї нападників.
Із заявою про цей випадок ОСОБА_2 звернувся до правоохоронних органів, де його заяву було зареєстровано. Вказані події могли викликати у дитини психологічну травму, однак точно не від дій власного батька, який хотів її захистити від організованої позивачкою групи нападників.
Саме після цієї ситуації позивачка не дозволяє донці зустрічатися з батьком, а тому він був вимушений звернувся до Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації із заявою про встановлення його участі у вихованні та спілкуванні із донькою, в якій просив визначити наступний спосіб у його спілкуванні з дитиною: кожного другого тижня місяця з п'ятниці після закінчення навчання до 19.00 год. неділі (а у випадку, якщо наступний (після вихідних, коли дитина перебуває у батька) понеділок є вихідним (в разі перенесення робочих днів), то період перебування дитини у батька продовжується відповідно з п'ятниці після навчання до 19.00 год. понеділка; до 10 днів на оздоровлення (у тому числі і за кордоном) кожного літа у період, що не співпадає з відпусткою матері; зобов'язати матір дитини не перешкоджати телефонному зв'язку батька ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_4 .
Повідомив, що має можливість забезпечити належне виконання ним батьківських обов'язків, оскільки має добре оплачувану роботу, мешкає в приватному будинку, де у дитини є окрема обладнана кімната зі спортзалом, він має у власності автомобіль, що забезпечить пересування містом під час зустрічей та дозвілля, відвідин гуртків, тощо.
Оболонська районна у м. Києві державна адміністрація прийняла Розпорядження № 713 Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 15 грудня 2021 року «Про вирішення питання щодо участі батька у вихованні дитини», яким було визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні доньки, шляхом спілкування з нею щосуботи з 10.00 по 16.00 годину з обов'язковим поверненням до матері.
Хоча відповідач й не повністю погоджується з таким розпорядженням, однак радий і тому, що матиме хоча б якусь можливість спілкуватися з дитиною. Для відповідача важливо не втрачати зв'язку з донькою, зберегти теплі та позитивні дитинно-батьківські відносини, які між ними склалися, тому для цього він вживає всіх можливих правових заходів для організації законних зустрічей з донькою.
Позивачка всіляко перешкоджає цьому, не виконуючи розпорядження, яке має обов'язкових характер та підлягає безумовному виконанню. Також ОСОБА_2 просить суд не брати до уваги висновок та рекомендації сімейного психолога ОСОБА_5 від 15 листопада 2021 року, оскільки до висновку не додано жодного документа на підтвердження наявності у нього відповідної кваліфікації, стажу роботи, відповідної освіти, до того ж, грунтується на твердженнях позивачки та викладений без врахування об'єктивних обставин. Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Відповідач Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація 08 лютого 2022 року подала відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову. При цьому, серед іншого зазначається, що оскаржуване розпорядження № 713 від 15 грудня 2021 року було винесено на підставі звернення батька дитини ОСОБА_2 . При його винесенні було вивчено всі надані документи щодо батьків дитини (їх місце роботи, проживання, відносини, спробу відібрання доньки один у одного, місце проживання дитини, заслухано позицію сторін щодо цього питання про участь батька у вихованні доньки) та питання про видачу копії розпорядження про визначення способів участі у вихованні дитини батька було винесено на розгляд Комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, яка утворена розпорядженням Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації від 10 січня 2011 року №6 «Про організацію діяльності Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, пов'язаної із захистом дітей».
Відповідно до ст.157 Сімейного Кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, розпорядженням Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації від 28 лютого 2019 року № 123 «Про деякі питання, пов'язані з діяльністю комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації» було затверджено положення про комісію з питань захисту прав дитини, яке було зареєстроване в головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві. Відповідно до цього Положення, Комісія у своїй діяльності керується Конституцією, Сімейним та Цивільним Кодексами України, Законами України, Конвенцією ООН про права дитини, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням. Основним завданням комісії є сприяння забезпеченню реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, сімейне виховання та всебічний розвиток.
Відповідно до ст.158 Сімейного Кодексі України, статей 12,15 Закону України «Про охорону дитинства», Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, розглянувши заяву відповідача та надані ним документи, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації (протокол від 02 грудня 2021 року №22) було прийнято розпорядження № 713 від 15 грудня 2021року «Про вирішення питання щодо участі батька у вихованні дитини» яким було визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом спілкування з нею щосуботи з 10.00 по 16.00 годину з обов'язковим поверненням до матері.
На адресу суду 01 квітня 2022 року від позивачки надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в якому зазначає, що відповідач в своєму відзиві на позовну заяву не зазначив на підставі яких саме висновків було винесено оскаржуване Розпорядження № 713 від 15 грудня 2021 року, з яких саме мотивів виходила комісія та чому саме надала перевагу саме такому рішенню. Так само комісія не зазначила, з яких саме підстав проігнорувала вимоги матері щодо проведення зустрічей дитини з батьком у присутності матері та психолога, що на думку позивачки не є вірним в цій ситуації. Позивачка в своїй відповіді звертає увагу суду на те, що дитина боїться свого батька, який вчинив до неї психологічний тиск, про що свідчать висновки психолога, зазначає, що зустрічі батька наодинці з дитиною можуть викликати у неї паніку, стрес та переживання. Зазначає, що вона не заперечує проти зустрічей доньки з батьком, але поступово по 1-2 години в присутності матері та психологу, аби дитина відчувала себе в комфорті. Крім того, орган опіки при винесенні такого рішення не заслухав думку дитини щодо таких побачень з батьком та її ставлення до нього. Враховуюче наведе, просила задовольнити позов в повному обсязі.
Позивачка у засідання суду, призначене не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася. При цьому, на електронну пошту суду 27 січня 2023 року представником позивача було подано заяву, в якій просить відкласти розгляд справи, в зв'язку з тим, що 27 січня 2023 року вона буде перебувати на огляді у лікаря та буде проходити протизапальну та реабілітаційну терапію, що необхідна після проведеного оперативного втручання(травма ноги) у центрі спортивної травматології, у підтвердження чого надіслала виписний епікриз № 573, про те що з 18 жовтня 2022 року по 20 жовтня 2022 року перебувала в Центрі спортивної травматології та відновлювальної медицини, де 18 жовтня 2022 року щодо неї було виконано оперативне втручання.
Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення судового засідання, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на те, що вказаний епікриз попереднього вже враховувався судом при відкладенні розгляду справи призначеного на 02 грудня 2022 року, нових доказів до даного клопотання не було долучено, докази перебування на огляді у лікаря саме 27 січня 2023 року о 10 год. 00 хв. не надано. Крім того, у випадку неможливості з'явитися, представник позивача не був позбавлений права направити клопотання про проведення відеоконференції поза межами суду, проте, добросовісно своїм правом не скористався.
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 27 січня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення її вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 зазначив ,що рішення суду є законним і обгрунтованим, суд дослідив всі надані сторонами докази і заперечення і висновок суду відповідає встановленим обставинам.
Позивачка ОСОБА_6 скористалась своїм правом на подання відповіді на відзив на апеляційну скаргу, де заперечувала проти доводів відзиву . Крмі того ,подала клопотання про витребування доказів ,яке судом апеляційної інстанції відхилено .
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 18 липня 2023 року за адресами , які були зазначені в матеріалах справи, Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило . Представник відповідача ОСОБА_2 приймала участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції .
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особи, які приймають участь у справі, належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, доказів поважності своєї неявки особи суду не надали, тому колегія суддів вважає, що їх неявка не може бути визнана судом поважною.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин .
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що 25 серпня 2012 року між сторонами був зареєстрований шлюб.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 травня 2021 року у справі №756/4545/17 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зареєстрований 25 серпня 2012 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції, розірвано.
Від шлюбу сторони мають спільну дитину - доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року у справі №756/6605/17, визначено місце проживання дитини ОСОБА_8 , з матір'ю - ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 10 000 грн щомісячно, з їх подальшою відповідною індексацією, починаючи з 16 травня 2017 року та до досягнення дитиною повноліття.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року, рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року, залишено без змін.
Розпорядженням Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації № 713 від 15 грудня 2021 року «Про вирішення питання щодо участі батька у вихованні дитини», відповідно до ст.158 Сімейного Кодексу України, статей 12,15 Закону України «Про охорону дитинства», Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, розглянувши заяву відповідача та надані ним документи, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації (протокол від 02 грудня 2021 року №22) було визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом спілкування з нею щосуботи з 10.00 по 16.00 годину з обов'язковим поверненням до матері.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частиною першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до пункту 3 статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Стаття 141 Сімейного Кодексу України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з частиною першою статті 152 Сімейного Кодексу України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до статті 153 Сімейного Кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно зі ст.155 Сімейного Кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст.157 Сімейного Кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно з ст.158 Сімейного Кодексу України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мама не має права перешкоджати спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (стаття 142 Сімейного Кодексу України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.
Згідно п.73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини затвердженого Постановою КМУ №866 від 24 вересня 2008 року у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один із батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (в разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.
Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов'язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини. Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок. Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у м. Києві та м.Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади з урахуванням висновку служби у справах дітей.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду (дивитись, наприклад, постанову від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15-ц, також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 500/6325/17, від 04 липня 2018 року у справі № 496/4271/16-а (К/9901/29090/18)) висновок органу опіки та піклування не містить ознак рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії - він не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов'язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер. Отже, розпорядження, на який посилається позивач , є лише одним з доказів у справі, носить рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, рішення органу місцевого самоврядування може бути визнане незаконним та скасоване лише за умови, якщо воно суперечить Конституції та Законам України.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як передбачено статтями 76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до статей 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як установлено статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обставини, на які посилається позивачка у позовній заяві стосуються її у тому числі незгоди із графіком, який затверджений оскаржуваним розпорядженням.
Суд встановив , що відповідач звернувся до Служби у справах дітей Оболонської районної державної адміністрації із заявою про встановлення його участі у вихованні та спілкуванні із донькою, в якій просив визначити наступний спосіб у його спілкуванні з дитиною:
-кожного другого тижня місяця з п'ятниці після закінчення навчання до 19.00 год неділі (а у випадку, якщо наступний(після вихідних, коли дитина перебуває у батька) понеділок є вихідним (в разі перенесення робочих днів), то період перебування дитини у батька продовжується відповідно з п'ятниці після навчання до 19.00год. понеділка;
-до 10 днів на оздоровлення (у тому числі і за кордоном) кожного літа у період, що не співпадає з відпусткою матері;
-зобов'язати матір дитини не перешкоджати телефонному зв'язку батька з донькою .
Оспорюваним розпорядженням Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації № 713 від 15 грудня 2021 року «Про вирішення питання щодо участі батька у вихованні дитини» було визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_8 , шляхом спілкування з нею щосуботи з 10.00 по 16.00 годину з обов'язковим поверненням до матері.
Зазначене розпорядження не містить заборони на побачення батька з дитиною. Прийнятий відповідним держаним органом з урахуванням інтересів дитини та на підставі вивчення обставин взаємовідносин сторін та їх доньки.
Висновок суду першої інстанції ,що вказаний графік не несе негативні наслідки для дитини, а навпаки надає можливість обом батькам виховувати дитину, бачитись з нею та приймати участь у її виховані, а його скасування призведе до порушення прав батька, який має право на зустрічі з дитиною, є логічним і обгрунтованим .
Варто звернути увагу, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Право на участь у вихованні дитини мають як матір, так і батько.
Твердження позивачки , що зустрічі батька з дитиною, можуть призвести до психологічної травми у дитини, оскільки дитина давно не бачила та не бажає з ним спілкуватися, боїться батька , що було зафіксовано психологом, відтак зустрічі мають відбуватися поступово по 1-2 години, у присутності матері та психолога, судом правильно не взяті до уваги. Як видно з матеріалів справи, висновок та рекомендації «Психоемоційної діагностики» сімейного психолога ОСОБА_5 від 15 листопада 2021 року долученого позивачкою, зроблено на підставі відомостей наданих позивачкою, батька про проведення такого дослідження не повідомляли і не залучали для його проведення, що позбавило останнього права надавати фахівцеві свої пояснення. З огляду на це, такий висновок не може бути прийнято судом як допустимий та належний доказ , через неповноту і однобічність такого дослідження. До того ж, до висновку не додано жодного документа на підтвердження наявності у психологоа відповідної кваліфікації, стажу роботи та відповідної освіти.
Твердження позивачки, що батько ОСОБА_2 , належним чином не сплачує аліменти на утримання дитини, та безвідповідально відноситься до свого батьківського обов'язку, є безпідставними ,оскільки в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо цього, разом з тим ОСОБА_2 надав докази про відсутність заборгованісті по аліментах на утримання дитини.
У відповідності до ст. 141 Сімейного Кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Враховуючи рівність батьків у правах щодо виховання дитини, з метою забезпечення інтересів дитини, врахувавши данні обставини, орган опіки і піклування встановив можливість батька щодо зустрічі з донькою без присутності матері. Присутність матері під час спілкування батька з дитиною певною мірою звужує права батька, однак є виправданим з метою уникнення суперечок та конфліктних ситуацій між батьками у присутності дитини, про що було зазначено представником відповідача .
Щодо участі батька у групі «Батько має право», відповідно до ст. 76-81 ЦПК України позхивачк не надал суду жодних нгалжених і допустимих доказів на пітвердження даних обставин.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, були предметом детального дослідження в суді першої інстанції, яким надана правова оцінка, і не потребують додаткової оцінки.
Відповідно до ст.367 ЦПК України перевіряючи під час розгляду справи в апеляційному порядку законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення.
Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на постанову може бути подана до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 20 липня 2023 року.
Головуючий:
Судді: