12 липня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника власника майна ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , подану в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 07 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні № 42022112340000121, -
Зазначеною ухвалою частково задоволено клопотання прокурора відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області, ОСОБА_5 та накладено арешт у кримінальному провадженні № 42022112340000121 від 11.07.2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, а саме: житловий будинок площею 55,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відмовлено у накладенні арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 32222486201:021:5442.
В ухвалі слідчий суддя зазначив, що житловий будинок відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України. При цьому вказав, що немає підстав вважати, що земельна ділянка є речовим доказом та відповідає критеріям ст. 98 КПК України, належних та допустимих доказів прокурором не було надано.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , просить поновити строк на апеляційне оскарження посилаючись на те, що під час розгляду клопотання ні власник майна, ні його представник присутніми не були, ухвалу слідчого судді отримали 09.05.2023 року. Також апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання органу досудового розслідування.
Адвокат посилається на те, що оскаржувана ухвала є такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та зазначає, що слідчим суддею не враховано положення ст. 170 КПК України, не досліджено наявність підстав, за якими потрібно було накласти арешт на майно. Вказує адвокат, що органом досудового розслідування не було надано доказів, що майно, на яке накладено арешт, є предметом кримінального правопорушення, здобуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, а тому при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна ОСОБА_7 . При цьому адвокат зазначає, що ОСОБА_7 не має жодного процесуального статусу у даному кримінальному провадженні, в матеріалах доданих до клопотання відсутні будь які дані про причетність власника майна до вчинення кримінального правопорушень, передбачених ч.3 ст.190 КК України і застосування даного виду забезпечення кримінального провадження порушує права власника майна, так як він є добросовісним набувачем, що підтверджується договором.
Колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, так як згідно наявної в матеріалах провадження інформації копію ухвали адвокат отримав лише 09.05.2023 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи за клопотанням органу досудового розслідування, обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла наступних висновків.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що слідчий суддя в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Відповідно до положень ч. 2 п.1 ст. 171 КПК України в клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст.170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту.
З матеріалів справи вбачається, Слідчим відділом Обухівського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 42022112340000121 від 11.07.2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КПК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 22.07.2021 року невстановлені особи, діючи умисно, шляхом обману, незаконно заволоділи житловим будинком площею 55,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та належав померлому ОСОБА_8 шляхом реєстрації права власності у державного реєстратора Богуславської міської ради Обухівського району Київської області на підставі договору купівлі-продажу 2012 року.
В межах зазначеного кримінального провадження орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42022112340000121з метою забезпечення збереження речових доказів.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на житловий будинок, а саме з тих підстав, що воно відповідає критеріям, передбачених ч. 1 ст. 98 КПК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України, що має місце в даному випадку. Крім того постановою органу досудового розслідування від 30 серпня 2022 року вищезазначене майно визнано речовими доказами.
Тому, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, користування, розпорядження) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
На думку колегії суддів, в клопотанні органу досудового розслідування доведено наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, у відповідності до яких необхідно накласти арешт на майно, з метою його збереження, оскільки за матеріалами доданими до клопотання про накладення арешту, житловий будинок є предметом злочину (був об'єктом кримінально протиправних дій).
Доводи апелянта про те, що в матеріалах відсутні відомості про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушень, передбаченого ч.3 ст.190 КК України не є переконливими так як потребують перевірки під час розгляду по суті.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна житлового будинку, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст.98, 117, 131, 132, 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити адвокату ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 07 жовтня 2022 року.
Ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 07 жовтня 2022 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , подану в інтересах ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала Київського апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/3409/2023
Єдиний унікальний номер 372/2544/22-к
Категорія ст. 172 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9
Доповідач - ОСОБА_1