Головуючий у суді першої інстанції Рева О.І.
Єдиний унікальний номер справи № 373/1457/22
Апеляційне провадження № 22-ц/824/7576 /2023
06 липня 2023року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Поліщук Н.В., Нежури В.А.
секретар - Олешко Л.Ю.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області від 01 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі - продажу недійсним.
Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, -
У серпні 2022 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Поліщук М.А. звернувся до суду із вказаним позовом .
У позовних вимогах посилається на те, що позивачка ОСОБА_1 перебувала з відповідачем ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі з 25 лютого 2017року до 04червня 2021року.
Під час цього шлюбу за спільні кошти подружжя сторонами 16 травня 2020 року був придбаний спірний автомобіль «CHEVROLET», модель «LACETTI», 2005 року, що був зареєстрований на ім'я відповідача ОСОБА_2 .
Після припинення шлюбних відносин, відповідач продовжував користуватися автомобілем. Через деякий час позивачці стало відомо, що 27 квітня 2021року автомобіль був перереєстрований на нового власника ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, який був укладений в Територіальному сервісному центрі № 3248.
Представник позивачки зазначив, що укладений договір не відповідає вимогам ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України та суперечить положенням ст. 65 Сімейного Кодексу України, ч. 4 ст. 369 ЦК України, як такий що укладений без згоди іншого співвласника .
Таким чином, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, відповідач розпорядився спільним майном без згоди позивача як іншого співвласника. Новий власник автомобіля -це мати відповідача, яка ніколи не мала посвідчення водія і не керувала автомобілем, а отже при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу діяла недобросовісно і не мала намірів отримати транспортний засіб у власність і користуватись ним. Тому вважає, що оспорюваний договір, відповідно до ст. 234 ЦК України, містить ознаки фіктивності, оскільки вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались правочином, так як автомобілем після укладення договору купівлі-продажу продовжує користуватись відповідач ОСОБА_2 .
Договір не містить положення щодо сплати покупцем продавцю вартості автомобіля в розмірі 30000,00 грн, що не відповідає ринковій вартості автомобіля на час укладення договору.
У прохальній частині позову просить -
-визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу марки «CHEVROLET», модель «LACETTI», 2005 року випуску , реєстраційний номер НОМЕР_1 ,укладений 27 квітня 2021 року між ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_4 , який діяв за довіреністю від 21 квітня 2021 року , та ОСОБА_3
-стягнути з відповідачів на користь позивачки понесені нею судові витрати, що пов'язані з розглядом справи.
Заочним рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення норм матеріального права і процесуального права, та постановити нове рішення, яким задовольнити позов. В апеляційній скарзі зазначала, що суд не врахував судову практику щодо вирішення вказаних спорів, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 06 липня 2023 року за адресами , які були зазначені в матеріалах справи. Представник апелянта - адвокат Поліщук М.А. приймав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Враховуючи, що відповідачі, належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, тому підстави вважати їх неявку до суду поважною, відсутні.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або е вчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків .
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із недоведеності позовних вимог, при цьому зазначив, що матеріали справи не містять жодного доказу про те, що спірний автомобіль є майном подружжя, і чи він перебуває у спільній сумісній чи частковій власності, і відсутності доказів фіктивності правочину.
Вказані висновки суду не відповідають обставинам справи і наявним в матеріалах справи доказам.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Положеннями ст. 77 ЦПК України врегульовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За правилами ст. 79 ЦПК України достовірними є доказами, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Як передбачено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної діяльності; волевиявлення учаснику правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Матеріали справи містять копію договору купівлі-продажу транспортного засобу марки «CHEVROLET», модель «LACETTI», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ,укладений 27 квітня 2021 року між ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_4 , який діяв за довіреністю від 21 квітня 2021 року, та ОСОБА_3 .
У копії довіреності, виданої 21 квітня 2021 року, на підставі якої діяв ОСОБА_4 від імені ОСОБА_2 , зазначено, що автомобіль марки «CHEVROLET», модель «LACETTI», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , дата реєстрації 16 травня 2020 року (а.с. 17).
Суд, досліджуючи копії документів щодо перереєстрації транспортного засобу , не звернув увагу, на ту обставину,що вказані документи не містять заяви ОСОБА_1 про надання згоди на продаж автомобіля ( а.с. 91-98).
Крім того, суд не звернув увагу, що право власності на вищевказаний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_2 16 травня 2020 року, під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбу.
Крім того, сам відповідач ОСОБА_2 , у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя (справа № 373/229/22) визнавав, що автомобіль є спільною власністю подружжя, і придбаний за спільні кошти подружжя .
Вказаним обставинам, доказам наданим позивачкою, витребуваних судом доказів від сервісного центру МВС № 3248, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки відповідно до вимог закону.
Крім того, розглядаючи даний спір, суду було достовірно відомо про наявність справи про розподіл майна подружжя, до складу якого входить і автомобіль.
Слід зауважити ,що факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі в період із 25 лютого 2017 року по 04 червня 2021 року встановлений рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2021 року про розірвання шлюбу.
Суд першої інстанції не звернув уваги на визнання ОСОБА_2 факту придбання автомобіля під час шлюбу, відсутності згоди ОСОБА_1 на відчуження спільного майна (автомобіля) і прийшов до помилкового висновку про відмову у позові.
Відсутність згоди одного з співвласників на розпорядження майном, відчуженим за правочином, який виходить за межі дрібного побутового, є підставою для визнання такого правочину недійсним (Постанова Верховного Суду від 23 грудня 2020троку № 726/1606/17).
Так у постанові зазначено, що предметом спору є автомобіль марки «Mercedes - Benz Е 200» 2012 року випуску, правочин щодо відчуження якого виходить за межі дрібного побутового та потребував згоди позивача як другого з співвласників. Таким чином, оскільки зазначений автомобіль набутий за спільні кошти під час шлюбу сторін та є їхньою спільною сумісною власністю, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що неотримання згоди іншого з подружжя при відчуження такого майна, є порушенням вимог ст. ст 60,61,63 Сімейного Кодексу України, і підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного автомобіля відповідно до ст. 203, 215 ЦК України.
Аналогічний висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року № 372/504/17.
З огляду на те ,що право власності на автомобіль у ОСОБА_2 виникло 16 травня 2020 року( час реєстрації автомобіля), під час шлюбу з ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 не надав суду доказів, які б спростовували дану обставину, і не заперечував того ,що автомобіль придбаний під час шлюбу і є власністю подружжя, тому договір купівлі-продажу автомобіля укладений без згоди співвласника ОСОБА_1 є недійсним.
Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає,що рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,376,381 - 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області від 01 березня 2023 року скасувати. Ухвалити у справі нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу марки «CHEVROLET», модель «LACETTI», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , укладений 27 квітня 2021 року між ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_4 , який діяв за довіреністю від 21 квітня 2021 року, та ОСОБА_3 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 18 липня 2023 року.
Головуючий:
Судді: