Ухвала від 20.06.2023 по справі 359/2279/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-кп/824/1959/2022 Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1

№ 359/2279/19

Категорія КК: ч. 1 ст. 286 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

в складі: головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченої ОСОБА_8

захисника ОСОБА_9 ,

представника потерпілої ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

УСТАНОВИЛА:

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року ОСОБА_8 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_8 звільнено від призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності.

Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_11 .

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 моральну шкоду в розмірі 140 000 грн.

Відмовлено в частині позову щодо відшкодування матеріальної шкоди та шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.

Вирішено питання з речовими доказами та процесуальними витратами.

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватою у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_11 середньої тяжкості тілесне ушкодження, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_8 , 22.12.2018, об 11 годині 26 хвилин, у світлий період доби, керуючи технічно-справним автомобілем «HONDACR V», д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п. 2.3 б, п. 18.4 Правил Дорожнього руху України /далі - ПДР України/, рухаючись зі швидкістю близько 50 км/год в лівій смузі руху автодороги вулиці Київський Шлях міста Борисполя Київської області, під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого перед перехрестям з вул. Френкеля м. Бориспіль Київської області, перед яким зменшив швидкість та зупинився інший транспортний засіб, що рухався попереду по сусідній правій смузі руху, проявила злочинну недбалість, не врахувала дорожню обстановку, скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_11 , яка переходила дорогу по вказаному нерегульованому пішохідному переходу справа наліво відносно напрямку руху автомобіля.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, потерпіла ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_10 просить вказаний вирок змінити в частині стягнення процесуальних витрат. Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави витрати пов'язані із залученням судових експертів на суму 2574 грн., та витрати на користь ОСОБА_11 у розмірі 28 571,65 грн., з яких 27 803,25 грн. - витрати на правову допомогу адвоката та 768,40 грн. - судовий збір. Під час апеляційного розгляду підтримав вимогу стягнути лише вартість витрат на правову допомогу.

В обґрунтуваннях апелянт вказує, що усі підтвердження щодо надання послуг та процесуальних витрат було надано суду першої інстанції разом з цивільним позовом та клопотанням про доручення доказів понесення процесуальних витрат до матеріалів справи від 25.05.2020.

Апелянт вважає, що витрати не можуть бути стягнуті з обвинуваченої за позовом, поданим за правилами цивільного судочинства, оскільки з правового висновку Верховної Палати Верховного суду вбачається, що питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується у тій справі, у якій вони були понесені, за правилами КПК України. Вказує, що понесені процесуальні витрати щодо надання правової допомоги є співмірними зі складністю справи, наданим обсягом послуг в суді, часом розгляду справи та відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру. Зазначає, що жодних заперечень щодо розміру процесуальних витрат від ОСОБА_8 не надходило.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить вказаний вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та виправдати, у задоволенні цивільного позову відмовити повністю.

В обґрунтуваннях захисник зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки суд взяв до уваги недостовірні докази.

Так протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22.12.2018 з додатками містить недостовірні дані щодо наявності горизонтальної дорожньої розмітки «1.14.2 Пішоходний перехід». Постанова про надання вихідних даних для проведення судової автотехнічної експертизи від 23.01.2019 також містить вказівку про наявність зазначеної дорожньої розмітки, що не відповідає дійсності та спростовується відеозаписом СН_20181226144311 та фототаблицею до Протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22.12.2018. Вважає, що орган, який призначив автотехнічну експертизу для проведення експертизи з метою кваліфікації дій ОСОБА_8 надав недостовірні дані, що в результаті призвело до неповного та недостовірного висновку експерта № 12-2/132 від 04.02.2019.

Також апелянт вказує про недостовірність даних протоколу огляду предмету (диску з відеозаписом СН_20181226144311) від 24.01.2019 та постанови про надання вихідних даних для проведення судової автотехнічної експертизи від 23.01.2019. Згідно протоколу огляду предмету, який був складений на день пізніше 24.01.2019 встановлено, що з моменту початку гальмування попереду попутнім автомобілем пройшло 6,79 сек. Таким чином, зазначені обставини та висновок експерта № 12-2/132 від 04.02.2019 вказують про недостовірність цього висновку, оскільки висновки ґрунтуються на недостовірних даних, зокрема наявності дорожньої розмітки, наїзду на пішохода на пішохідному переході в межах дорожньої розмітки «1.14.2 Пішохідний перехід», часу 6.79 сек. з моменту початку гальмування попереду-попутнім автомобілем перед пішохідним переходом до моменту наїзду автомобілем «HONDA CR V», д.н.з. НОМЕР_1 , а також виникнення небезпеки для руху водія автомобіля «HONDA CR V», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 в момент початку гальмування попутного автомобіля в сусідній смузі руху перед пішохідним переходом.

Вважає, що моментом виникнення небезпеки для ОСОБА_8 є момент появи в її полі зору пішохода ОСОБА_11 , яка, при непрацюючому світлофорі вийшла на дорогу зі стертою горизонтальною дорожньою розміткою в той час, коли автомобілі по вул. Київський шлях ще не зупинилися.

Крім того, вказує про відсутність в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, злочин вчинено з необережності. Зазначене підтверджується висновком експертного транспортно-трасологічного та автотехнічного дослідження № 2-03/19 від 05.03.2019, показаннями експерта ОСОБА_12 .

Крім того, апелянт зазначає, що вирок не містить посилань на належні, допустимі, достовірні та достатні докази, які б містили дані про розмір завданої ОСОБА_11 моральної шкоди у сумі 140 000 грн., оскільки в матеріалах справи відсутні такі докази, судом їх досліджено не було, оцінку не надано. Також потерпіла не надала суду підтверджуючих доказів щодо спричинення їй ОСОБА_8 матеріальної шкоди у зазначеному розмірі. Вказує, що суд, визначаючи розмір моральної школи, не врахував майновий стан обвинуваченої, яка самостійно виховує малолітню дитину, не отримує аліментів, працює вчителем, додаткових доходів не має. А тому вважає, що моральна шкода в розмірі 140 000 грн. є обтяжливою та ставить під загрозу належне мінімальне необхідне матеріальне забезпечення родини ОСОБА_8 .

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої та захисника, які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та заперечили проти задоволення апеляційної скарги представника потерпілої, думку представника потерпілої, який підтримав подану ним апеляційну скаргу лише в частині стягнення витрат з ОСОБА_8 на правову допомогу та заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника та частково підтримав апеляційну скаргу представника потерпілої, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченої, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило ОСОБА_11 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України, обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджені наявними доказами у їх сукупності, які перевірялися судом першої інстанції в ході судового розгляду.

Зокрема, вина обвинуваченої підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_11 , свідка ОСОБА_13 , письмовими доказами, а саме даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22.12.2018 зі схемою, відеозапису з камери відеоспостереження, встановленої перед перехрестям вулиць Київський шлях - Френкеля в м. Бориспіль Київської області, іншими доказами, яким судом надано належну правову оцінку.

З показань потерпілої ОСОБА_11 , які вона надавала під час судового розгляду вбачається, що ОСОБА_11 22 грудня 2018 року, близько 12 години підійшла до вул. Київський шлях і їй необхідно було перейти проїзну частину. Потерпіла пропускала автомобілі, які рухалися в напрямку м. Києва. В крайні смузі по відношенню до неї зупинився автомобіль, пропускаючи її. ОСОБА_11 розпочаларух по пішохідному переходу, дивилася праворуч, де зі сторони м. Києва наближалися автомобілі. Автомобіля, який її збив, вона не бачила, оскільки ліворучне дивилася. Вона погано пам'ятає, що відбувалося далі, пам'ятає, що лежала на дорозі, потім змогла встати, але зрозуміла, що не може рухатися. Її відвезли до лікарні в м.Борисполі, де зробили рентген, потім направили до Київської лікарні, де сказали, що для того, щоб нога рухалася, треба провести операцію, бо був перелом зі суміщенням уламків. В подальшому була тривала реабілітація, через постійні болі було призначено лікування з крапельницями, потерпіла потребувала стороннього догляду. Лікування проходило складено, через болісні ін'єкції в суглоб. Потерпіла зазнала сильних фізичних болів та душевних хвилювань, у неї змінився звичний ритм життя, навчання у вузі була змушена припинити, взявши академічну відпустку. Обвинувачена добровільно нічого не відшкодувала.

Показаннями свідка ОСОБА_13 , який є батьком обвинуваченої та їхав разом з нею в якості пасажира в автомобілі, будучи допитаним в суді першої інстанції, підтверджується, що 22.12.2018 вони рухалися по вул. Київський шлях в напрямку м. Києва зі швидкістю близько 50 км/год. Із-за автомобіля білого кольору на проїзну частину вийшла потерпіла. ОСОБА_8 застосувала екстрене гальмування, однак відбулося зіткнення. Свідок підтвердив, що в той день світлофори не працювали. Він вийшов з машини, щоб з'ясувати, в якому стані постраждала, викликав «швидку допомогу» та допомагав у подальшому супроводі в медичному закладі.

З даних протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22.12.2018, схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та фототаблиці до нього вбачається, що безпосередньо перед регульованим перехрестям вулиці Київський шлях (головна дорога) та вулиці Френкеля (другорядна дорога) на проїзній частині вулиці Київський шлях в крайній лівій смузі руху в напрямку м. Києва, на регульованому дорожніми знаками та світлофорами пішохідному переході, виявлено автомобіль «HONDACR V», д.н.з. НОМЕР_1 , з пошкодженнями: деформований капот, розбита решітка радіатора. З місця пригоди був вилучений автомобіль «HONDACR V», д.н.з. НОМЕР_1 . На схемі місця події, правильність даних якої підтверджено власноручними підписами понятих, а також учасника пригоди ОСОБА_8 , вбачається наявність автомобіля «HONDACR V», д.н.з. НОМЕР_1 після наїзду на пішохода в межах пішохідного переходу, який позначений дорожнім знаком «Пішохідний перехід», а також дорожньою розміткою.

Даними відеозапису з камери відеоспостереження, встановленої перед перехрестям вулиць Київський шлях - Френкеля в м. Борисполі в напрямку руху до м. Києва, що міститься на компакт-диску підтверджується факт скоєної дорожньо-транспортної пригоди за участі автомобіля «HONDA CR V» д.н.з. НОМЕР_1 , який 22.12.2018, об 11 годині 26 хвилин, рухався у другій смузі руху. Під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, який позначений дорожніми знаками та дорожньою розміткою, не дивлячись на те, що у крайній правій смузі зупинився один автомобіль білого кольору, а за ним ще два легкових автомобіля, пропускаючи пішохода ОСОБА_11 , ОСОБА_8 не зменшила швидкість руху, а перед її появою пішохода ОСОБА_11 не зупинилася, в результаті чого скоїла на неї наїзд.

Зазначені дані відеозапису повністю спростовують доводи апеляційної скарги захисника про те, що нерегульований пішохідний перехід не був позначений відповідною дорожньою розміткою. Остання, як видно, нанесена на дорожнє полотно, однак частково стерта. Проте дорожній знак «Пішохідний перехід» в світлу пору доби на даній ділянці дороги добре видно. Підстав вважати, що протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди зі схемою містить недостовірну інформацію у колегії суддів немає. З цих-же підстав колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника про те, що експерту для здійснення дослідження було надано недостовірні дані з приводу позначення дорожньої розмітки на вказаній вище ділянці дороги.

Даними висновку експерта № 12-2/132 від 04.02.2019 підтверджується можливість уникнення дорожньо-транспортної пригоди з боку водія автомобіля «HONDA CR V», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 , а саме наїзд на пішохода, шляхом застосування екстреного гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху, у разі дотримання нею п. 18.4 ПДР України. Саме недотримання водієм ОСОБА_8 п. 18.4 ПДР України, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Вихідні дані, які надавались експерту, узгоджуються з іншими письмовими доказами, достовірність яких, з урахуванням вищевикладеного, сумніву у колегії суддів не викликає. Тому підстав для визнання даних висновку експерта № 12-2/132 від 04.02.2019 недопустимими, про що зазначає захисник у своїй апеляційній скарзі, колегія суддів також не вбачає.

Даними судово-медичної експертизи № 17 Д від 15.02.2019 підтверджується той факт, що внаслідок наїзду транспортного засобу «HONDA CR V», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8 на ОСОБА_11 , остання отримала тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, перелому зовнішнього виростка лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, перелому лонної і сідничної кісток зліва зі зміщенням уламків, які згідно висновку експерта відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

На підставі викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника, оскільки викладені ним доводи в частині недоведеності вини ОСОБА_8 не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час судового розгляду.

Покарання ОСОБА_8 призначено з дотриманням ст. 65 КК України та подальше звільнення від його відбування у зв'язку з закінченням строків давності відповідає вимогам закону України про кримінальну відповідальність.

За правилами ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

До початку судового розгляду потерпілою заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_8 матеріальної та моральної шкли. Судом перевірено підстави, з яких вказані позовні заяви подані, а при визначені розміру відшкодування моральної шкоди, дотримано засади виваженості та розумності, з урахуванням матеріального стану обвинуваченої. Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, подана позовна заява містить обґрунтування розміру моральної шкоди. Тому підстав для відмови в задоволенні цивільного позову, про що просить в апеляційній скарзі захисник, колегія суддів не вбачає.

Заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги представника потерпілої ОСОБА_10 про не вирішення судом, під час постановлення вироку, відшкодування на правову допомогу, яку потерпілій ОСОБА_11 надавав адвокат ОСОБА_10 .

Так, подаючи позовну заяву, а також під час здійснення судового розгляду у даному кримінальному провадженні суду надавались документи, які підтверджують надання потерпілій ОСОБА_11 правової допомоги в рамках пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення за ч. 1 ст. 286 КК України. В матеріалах судового провадження наявне клопотання про долучення доказів понесення ОСОБА_11 процесуальних витрат, а саме на правову допомогу в розмірі 27 803 грн 25 коп., де детально описано вартість виконаної роботи адвокатом ОСОБА_10 , яка у встановленому законом порядку прийнята потерпілою.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З урахуванням того, що суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення та визнав її винною, задовольнив позовну заяву про відшкодуванням останньою моральної шкоди потерпілій, він незаконно залишив поза увагою вирішення питання про долю процесуальних витрат, про що просила потерпіла.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_8 підлягає зміні, а апеляційна скарга представника потерпілої ОСОБА_10 - частковому задоволенню.

Керуючись ст. 376, ст. 404, ст. 405, ст. 407, ст. 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_10 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 286 КК України, змінити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 27 803 (двадцять сім тисяч вісімсот три) грн 25 коп. на правову допомогу.

В решті вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року, яким ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України, залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

_________________ _________________ _________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4