20 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/4338/21 пров. № А/857/5809/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року (ухвалене головуючим-суддею Боршовським Т.І. за правилами спрощеного позовного провадження у м. Івано-Франківську) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ, пенсійний орган, відповідач), в якому просив визнати протиправним рішення ГУ ПФУ здійснити перерахунок його пенсії відповідно до Закону України “Про прокуратуру” в розмірі 60% від заробітної плати, визнати протиправною відмову відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058), зобов'язати здійснити з 01.01.2021 перерахунок його пенсії за вислугу років відповідно до ч.12 ст.86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон №1697) в розмірі 90% від усіх складових заробітної плати, визначеної у довідці прокуратури №21-27 вих-21 від 26.01.2021 (далі - Довідка №21-27), здійснити перерахунок пенсії, яка виплачується йому відповідно до Закону №1058 згідно Довідки №21-27 та виплачувати її у зміненому розмірі з 01.01.2021.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити його позовні вимоги повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що постановою Рожнятівського районного суду від 15.11.2016 по справі №350/1247/16-а було зобов'язано УПФУ в Рожнятівському районі призначити та виплатити йому пенсію за вислугу років відповідно до ст.501 Закону України “Про прокуратуру” №1789-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1789) з 14.09.2016, виходячи з розрахунку 90% сум місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи. Вказує, що з 06.06.2017 він перебуває на обліку у ГУ ПФУ та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст.501 Закону №1789. Розпорядженням пенсійного органу від 15.01.2018 пенсія йому виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону №1058 як працюючому пенсіонеру. 26.01.2021 він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України “Про прокуратуру”, з підстав зміни посадового окладу працівників прокуратури та надав Довідку №21-27 за 60 календарних місяців перед перерахунком пенсії. Проте, ГУ ПФУ повідомило, що з 26.01.2021 його пенсію обчислено в розмірі 60% від чинної заробітної плати згідно ст.86 Закону №1697. Вказує, що неодноразово звертався до відповідача із заявами, в яких просив здійснити з 01.01.2021 перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до ч.20 ст.86 Закону №1697 у розмірі 90% усіх складових заробітної плати, визначеної у вищевказаній довідці, тобто в розмірі, який встановлений чинною на час призначення пенсії нормою Закону України “Про прокуратуру”. За результатами розгляду таких заяв ГУ ПФУ повідомило позивача, що пенсія призначена за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру”, проте виплачується згідно Закону №1058. На думку відповідача, оскільки він не набув права на пенсію за віком, не досяг передбаченого ст.26 Закону №1058 віку, тому відсутні підстави для перерахунку пенсії згідно ст.42 цього Закону. Вважає такі доводи відповідача безпідставними, оскільки вимоги щодо досягнення передбаченого ст.26 Закону №1058 віку згідно ч.4 ст.42 цього Закону стосується осіб, яким пенсію призначено згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788). При цьому зазначив, що він продовжує працювати, збільшується вислуга років, а тому за кожні два відпрацьовані роки має здійснюватися перерахунок його пенсії.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що на виконання постанови Рожнятівського районного суду від 15.11.2016 по справі №350/1247/16-а позивачу з 14.09.2016 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст.501 Закону №1789 на рівні 90% від середньомісячного заробітку 10448,22 грн, що становить 9403,40 грн та підтверджується протоколом №766 від 06.06.2017 від 24.12.2008, розрахунками стажу та заробітної плати.
Розпорядженням від 12.01.2018 позивачу було відновлено виплату пенсії з 01.10.2017 у розмірі 3115,07 грн, яку обчислено згідно Закону №1058.
26.01.2021 ОСОБА_1 подав до пенсійного органу заяву про перерахунок пенсії у зв'язку з призначенням на вищу посаду з листопада 2020 року та долучив Довідку №21-27 про заробітну плату прокурорського працівника станом на 01.01.2021 та довідку №21-28 вих-21 від 26.01.2021 про складові заробітної плати (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією).
02.02.2021 на електронну пошту позивача надійшло повідомлення від ГУ ПФУ про те, що за його зверненням призначено пенсію з 01.01.2021.
29.03.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій повідомив, що розмір його пенсії не змінився та йому невідомо яким чином проведено перерахунок пенсії та яку суму становить власне сама пенсія.
05.04.2021 ГУ ПФУ листом №2128-2266/Б-02/8-0900/21 повідомило позивача про те, що з 26.01.2021 його пенсію обчислено в розмірі 60% від чинної заробітної плати за відповідною посадою начальника відділу станом на січень 2021 року та становить 49190,40 грн. Такий розмір пенсії позивача обмежений максимальним розміром 17690,00 грн. Враховуючи, що ОСОБА_1 працює на посаді, визначеній Законом №1697, виплата пенсії проводиться у розмірі 4490,56 грн на підставі Закону №1058. У разі звільнення з посади, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, пенсія за вислугу років буде поновлена позивачу з наступного дня звільнення з урахуванням Довідки №21-27.
07.04.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії на рівні 90% від усіх складових заробітної плати відповідно до рішення Рожнятівського районного суду від 15.11.2016 та виплачувати пенсію у зміненому розмірі з 26.01.2021.
12.04.2021 ГУ ПФУ листом №2368-2508/Б-02/8-0900/21 повідомило позивача про відсутність підстав для такого перерахунку.
15.04.2021 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії на рівні 90% від усіх складових заробітної плати відповідно до рішення Рожнятівського районного суду від 15.11.2016 та виплачувати пенсію у зміненому розмірі з 26.01.2021, на що 21.04.2021 отримав відповідь аналогічного змісту (лист №2630-2698/Б-02/8-0900/21).
22.04.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати інформацію про законодавство, яким регламентовано порядок перерахунку пенсії працюючому пенсіонеру органів прокуратури згідно Закону №1058, на яку 27.04.2021 отримав від ГУ ПФУ відповідь про відсутність (не набуття) у нього права на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 (лист №2837-2847/Б-02/8-0900/21) і, як наслідок, відсутність підстав для її перерахунку відповідно до ст.42 цього Закону.
Вважаючи протиправним оспорюване рішення, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час перерахунку пенсії позивачу підлягає застосуванню максимальний розмір його пенсії, визначений на рівні 60% заробітної плати за прирівняною посадою діючого прокурорського працівника, що відповідає положенням ст.86 Закону №1697. Суд дійшов висновку, що права на перерахунок пенсії на підставі ст.86 Закону №1697, з огляду на те, що позивач продовжує працювати в органах прокуратури, є обмежене, оскільки чинним законодавством не передбачена виплата пенсії на умовах, передбачених цим Законом особам, які одночасно продовжують працювати на посадах, передбачених цим же Законом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України кожному гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсію позивачу призначено на виконання постанови Рожнятівського районного суду від 15.11.2016 по справі №350/1247/16-а з 14.09.2016 на підставі ст.501 Закону №1789, відповідно до частини першої якої прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (ч.12 ст.501 Закону №1789).
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (ч.17 ст.501 Закону №1789).
15.07.2015 набрав чинності Закон №1697, відповідно до якого втратив чинність Закон №1789, крім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої ст.501 Закону №1789 (п.п.1 п.3 Розділу XII “Прикінцеві положення” Закону №1697.
Частина дванадцята статті 86 Закону №1697 (в первинній редакції) мала такий зміст : “Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки”.
Отже, первинна редакція ч.12 ст.86 Закону №1697 та ч.17 (з 01.10.2011 ч.18) ст.501 Закону №1789 містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Статтею 86 Закону №1697, якою починаючи з 15.07.2015 було врегульовано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури, визначалось, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії (частина друга цієї статті у редакції, чинній станом на дату звернення позивача до пенсійного органу за спірним перерахунком пенсії).
Відповідно до ч.15 ст.86 Закону №1697 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) тимчасово, по 31.12.2017 особам (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія ч.1 ст.10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, які займають посади державної служби, визначені Законом України “Про державну службу” №889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон №889), а також працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України “Про судоустрій і статус суддів”, призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються; у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія ч.1 ст.10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
З 01.01.2018 пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, Законами України “Про статус народного депутата України”, “Про державну службу”, “Про судоустрій і статус суддів”, виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону №1058.
Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
З урахуванням змін, внесених Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” №2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон №2148), п.131 Прикінцевих положень Закону №1058 передбачає, що з 01.10.2017 пенсії, призначені після набрання чинності Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія ч.1 ст.10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) на умовах Законів України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про наукову і науково-технічну діяльність” у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом №889, а також на посадах та на умовах, передбачених Законами України “Про прокуратуру”, “Про судоустрій і статус суддів”, виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону; після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється.
Положення наведених норм є чинними, як на дату звернення позивача із вказаною заявою про перерахунок та виплату пенсії за нормами Закону України “Про прокуратуру”, так і на час розгляду справи в суді першої інстанції.
Судом встановлено, що станом на час подання заяви про здійснення перерахунку пенсії, а також на момент звернення до суду з цим позовом, позивач є працюючим на посаді, що дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про прокуратуру”.
При цьому, позивач не відноситься до осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія ч.1 ст.10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку на позивача поширюються дія п.131 Прикінцевих положень Закону №1058 та абз.4 ч.15 ст.86 Закону №1697, відповідно до яких пенсія у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про прокуратуру”, виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до Закону №1058.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2022 по справі №380/4215/20.
Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини”, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі “Проніна проти України” (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року по справі №300/4338/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук