20 липня 2023 рокуСправа № 460/235/19 пров. № А/857/8725/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Затолочного В.С., Мікули О.І.,
при секретарі судового засідання - Гриньків І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області (правонаступник Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації) про зобов'язання вчинення певних дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року (суддя Друзенко Н.В., м.Рівне, повний текст складено 24 квітня 2023 року),
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області (правонаступник Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації; далі - УСЗН) в якому просив зобов'язання провести з 17.07.2018 нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленого статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII) як особі, віднесеній до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року, яке набрало законної сили 12.07.2019, позов задоволено (далі - Рішення суду).
Окремою ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі (далі - Заява)- задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність УСЗН, щодо не виконання Рішення суду щодо не нарахування та не виплати позивачу з 17.08.2018 щомісячної грошової допомоги, встановленої статтею 37 Закону №796-XII в розмірі 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Зобов'язано УСЗН вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення.
Установлено УСЗН тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 8 травня 2023 року виправлено, не змінюючи при цьому змісту та суті рішення, описки допущені в окремій ухвалі суду від 24 квітня 2023 року по справі №460/235/19, а саме в даті призначення щомісячної допомоги замість « 17.08.2018», слід читати « 17.07.2018».
Не погодившись із ухваленим постановленою окремою ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на порушення норм процесуального права, просить таку змінити в її резолютивній частині.
В доводах апеляційної скарги вказує, що в Рішенні суду зобов'язано відповідача провести з 17.07.2018 нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленого статтею 37 Закону №796-XII як особі, віднесеній до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, однак в оскаржуваній ухвалі суд визначив 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, що відповідно змінює суть Рішення суду, що набрало законної сили.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що Рішення суду у справі відповідачем не виконується, що є перепоною у завершенні судового провадження і в реалізації громадянином його гарантованого права на справедливий суд.
Такі висновки суду першої інстанції, по суті розгляду Заяви, є такими, що відповідають встановленим обставинам справи, однак вказана ухвала не може бути залишеною без змін, з таких міркувань.
Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач звернувся до УСЗН з запитом про надання інформації щодо виконання Рішення суду.
Листом від 27.03.2023 №1454/05-22/23 УСЗН повідомило позивача, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» статтю 37 Закону №796-XII виключено також зазначили, що на обліку в управлінні соціального захисту населення райдержадміністрації позивач як отримувач вищевказаної допомоги не перебуває.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За змістом частини другої статті 14 КАС судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 КАС передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Постановою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: «Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи».
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення з боку відповідача норм чинного законодавства при виконанні Рішення суду, однак вирішуючи питання про застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 КАС, суд визнаючи протиправною бездіяльність УСЗН, щодо не виконання Рішення суду щодо не нарахування та не виплати позивачу з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги, встановленої статтею 37 Закону №796-XII в розмірі 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, а не з 40 процентів від мінімальної заробітної плати встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, повинен був врахувати той спосіб захисту порушеного права, який ним визначений позивачу у резолютивній частині Рішення суду, яке не було змінено чи скасовано і набрало законної сили, а саме те, що в цій резолютивній частині і відповідно до змісту Рішення суду, УСЗН зобов'язано провести з 17.07.2018 нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленого статтею 37 Закону №796-XII як особі, віднесеній до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, а не 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, як зазначено в оскаржуваній окремій ухвалі.
Відповідно до частини четвертої статті 317 КАС зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Зважаючи на наведені вище доводи норми права та встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни судового рішення в його резолютивній частині.
Керуючись статтями 308, 310, 312, 315-317, 321, 322, 325, 328 КАС, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини у такій редакції: «Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації, щодо не виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року у справі №460/235/19, щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.».
В решті окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді В. С. Затолочний
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 20 липня 2023 року.