Справа № 580/1545/23 Суддя (судді) першої інстанції: Паламарь П.Г.
19 липня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Парінов А.Б.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради, в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради щодо нереєстрації інформаційного запиту ОСОБА_1 від 17 лютого 2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність Відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання ОСОБА_1 відповіді на інформаційний запит від 17.02.2023 у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-УІ;
- зобов'язати Відділ житлово-комунального господарства Уманської міської ради надати достовірну, точну та повну інформацію на інформаційний запит ОСОБА_1 від 17 лютого 2023 року.
Крім того, просила постановити окрему ухвалу суду щодо неналежного виконання посадовими особами Відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради обов'язків визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації» та направити окрему ухвалу Виконавчому комітету Уманської міської ради для вжиття заходів реагування.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що відповідач всупереч вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» не надав у встановлений термін інформацію на інформаційний запит від 17 лютого 2023 року.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2023 року призначено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року до розгляду в судовому засіданні на 19 липня 2023 року та витребувано у відповідача додаткові докази у справі.
10 липня 2023 року від відповідача надійшли витребуванні докази у справі.
18 липня 2022 року до суду апеляційної інстанції від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням її на лікарняному.
Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2023 року у задоволенні вищевказаного клопотання відмовлено, оскільки до клопотання не додано доказів на підтвердження вказаних в ньому обставин.
Крім того, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, а суд апеляційної інстанції не визнавав участь у судовому засіданні сторін обов'язковою.
У судове засідання, призначене на 19 липня 2023 року, апелянт та сторони не з'явились, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі відповідача та його представника.
З огляду на зазначене, керуючись приписами ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, 17.02.2023 ОСОБА_1 через електронну пошту подала до відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради інформаційний запит щодо надання інформації про фізичну особу, якій надано дозвіл на відключення від мереж ЦО та влаштування індивідуальної системи опалення у кв. АДРЕСА_1 .
01.03.2023 ОСОБА_1 звернулася з інформаційним запитом до відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради, який зареєстрований вх.№5/07 від 01.03.2023, щодо надання інформації про підстави не реєстрації її попереднього запиту від 17.02.2023.
07.03.2023 за вих. №05/07 на запит ОСОБА_1 від 01.03.2023 відповідачем повідомлено, що «надати таку інформацію у розумінні Закону України «Про публічну інформацію» неможливо в наслідок не створення такої інформації. Запит буде розглянуто у строки та у порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян»».
Вважаючи протиправним нереєстрацію інформаційного запиту від 17.02.2023 та не надання відповіді на запит, позивач звернулася до суду.
В обґрунтування позовних вимог позивачем надано скріншот з почтової скриньки ОСОБА_1 , який містить відомості про направлення запиту «Коркіяйнен-інфозапит-17.03.23» в папці «відправленні».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ним не встановлено бездіяльності з боку відповідача щодо не реєстрації інформаційного запиту, оскільки позивачем не надано будь-якої інформації про надходження запиту про надання інформації від 17.02.2023 до відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради, а останній заперечує про отримання такого запиту.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 40 Конституції України кожна особа має право направляти письмові звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначено положеннями Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2939-VI).
Відповідно до частин першої-другої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до статті 5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.
Частиною першою статті 12 Закону №2939-VI визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Згідно з положеннями статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
У відповідності до частини першої статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Частиною четвертою тієї ж статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Положеннями статті 21 Закону №2939-VI визначено, що інформація на запит надається безкоштовно.
У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.
Приписами частини першої статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
З матеріалів справи вбачається, що позивачкою 17 лютого 2023 року на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 , - направлено запит про отримання публічної інформації, у якому остання просила відповідача повідомити: « якій саме фізичній особі надано дозвіл на відключення від мереж ЦО та влаштування індивідуальної системи опалення у кв. АДРЕСА_1 .»
Зазначене підтверджується скріншотом з почтової скриньки ОСОБА_1 , який містить відомості про направлення 17 лютого 2023 року о 09:25 на офіційну електронну адресу Відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради інформаційного запиту, а саме: «Коркіяйнен-інфозапит-17.03.2023» в папці «відправлені».
Відповіді на вказаний запит позивач не отримала, що не заперечує і відповідач, зазначаючи у заяві до суду першої інстанції (а.с.25-26) про відсутність обов'язку надавати відповідь, оскільки вказаний запит він не отримував. Наразі, будь-яких доказів в обґрунтування заперечень суду першої інстанції не надав, а суд першої інстанції відповідні докази не витребовував.
Колегія суддів зазначає, що для того, що б у розпорядника інформації виник обов'язок визначений ч. 1 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запитувач інформації повинен дотриматись вимог установлених статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», зокрема щодо порядку подання та змісту такого запиту.
Так, запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника.
Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.
На виконання положень статті 19 Закону № З93/96-ВР, Кабінет Міністрів України постановою від 14 квітня 1997 року № 348 затвердив Інструкцію з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах. в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 2 Інструкції, усі пропозиції, заяви і скарги, що надійшли, повинні прийматися та централізовано реєструватися у день їх надходження, а ті, що надійшли у неробочий день та час, - наступного після нього робочого дня на реєстраційно-контрольних картках, придатних для оброблення персональними комп'ютерами (додаток № 1), або в журналах (додаток № 2). Конверти (вирізки з них) зберігаються разом з пропозицією, заявою, скаргою. Облік особистого прийому громадян ведеться на картках, у журналах (додаток № 3) або за допомогою електронно-обчислювальної техніки.
За відсутності в організації системи електронного документообігу письмове звернення, отримане за допомогою Інтернету, засобів електронного зв'язку (електронне звернення), перед реєстрацією роздруковується на папері.
Журнальна форма реєстрації пропозицій, заяв і скарг та обліку особистого прийому громадян допускається в організаціях з річним обсягом надходження до 600 пропозицій, заяв та скарг і такою ж кількістю звернень громадян на особистому прийомі.
Електронне звернення приймається на визначену електронну адресу або шляхом заповнення електронної форми, яка розміщується на офіційному веб-сайті організації.
Датою подання електронного звернення є дата надходження звернення на визначену електронну адресу або дата заповнення електронної форми та її відправлення. Якщо електронне звернення надійшло на визначену електронну адресу у неробочий день та час, то датою подання електронного звернення вважається наступний після нього робочий день.
Як вже зазначалося вище, на підтвердження направлення запиту позивач надала скріншот з особистої електронної пошти з інформацією про направлення відповідного листа на офіційну електронну пошту відповідача.
Разом з тим, на вимогу суду апеляційної інстанції відповідачем надано витяг із Журналу 07 «Інформаційні запити» відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради.
Згідно записів про реєстрацію за порядковим номером №04/07 від 28.02.23 зареєстровано інформаційний запит ОСОБА_1 ; зміст запиту: «щодо фізич. особи, якій надано дозвіл на відключен. від мережі ЦО та влашт. індив. системи опалення по АДРЕСА_2 »; відмітка про виконання: «вих. 4/07 від 07.03.23».
Також, за порядковим номером 05/07 від 01.03.23 зареєстровано інформаційний запит ОСОБА_1 ; зміст запиту: «щодо підстав нереєстрації запиту від 17.02.23»; відмітка про виконання: «вих. 5/07 від 07.06.23, 5/07 від 23.03.23».
Зі змісту запиту ОСОБА_1 від 01.03.2023(копія якого надана до матеріалів справи) вбачається, що 28.02.2023 на її звернення до відповідача щодо результатів розгляду запиту від 17.02.2023, їй повідомили, що запит від 17.02.2023 на електронну пошту отримано, але не зареєстровано. У зв'язку з чим, вона звернулася із запитом про надання інформації про підстави нереєстрації її попереднього запиту.
Одночасно, 01.03.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
Таким чином, на підставі наданих відповідачем належних та допустимих доказів, колегія суддів встановила, що запит позивача від 17.02.2023 був отриманий відповідачем та зареєстрований саме 28.02.23 за №04/07.
Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку про безпідставність позовних вимог. За таких підстав рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про частково задоволення позовних вимог.
Зокрема, з урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин та фактів, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради щодо нереєстрації інформаційного запиту ОСОБА_1 від 17 лютого 2023 року є безпідставними і задоволенню не підлягають, оскільки інформаційний запит позивача було зареєстровано відповідачем, хоча і несвоєчасно. Натомість, позовні вимоги з приводу несвоєчасності реєстрації позивачем не заявлялися, тому судом апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч.5 ст. 308 КАС України, не розглядаються.
Щодо вимог про визнання протиправною бездіяльність Відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання ОСОБА_1 відповіді на інформаційний запит від 17.02.2023 у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-УІ та зобов'язання відповідача надати достовірну, точну та повну інформацію на інформаційний запит ОСОБА_1 від 17 лютого 2023 року, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як встановлено колегією суддів, в журналі реєстрації Інформаційних запитів відповідачем в графі «відмітка про виконання» щодо запису за порядковим номером 04/07 від 28.02.23 зазначено про надання відповіді за вих. 4/07 від 07.03.23.
Разом з тим, відповідач в суді взагалі заперечував отримання такого запиту, а відповідно і свого обов'язку надавати на нього відповідь. Копія такої відповіді та докази її надіслання запитувачу інформації також не надано.
Наразі, зважаючи на імперативно встановлений обов'язок розпорядника інформації надати відповідь на інформаційний запит, а також його статус у відповідних правовідносинах як суб'єкта владних повноважень, колегія суддів акцентує увагу, що саме розпорядник інформації у випадку виникнення спору повинен довести факт не лише надіслання відповіді на запит, а й її вручення запитувачу інформації чи повернення без вручення із зазначенням відповідних причин.
Відтак, не розглянувши запит та не надавши позивачу запитувану інформацію у встановлений законом України «Про доступ до публічної інформації» строк, відповідач допустив протиправну бездіяльність.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що порушене право позивачки на своєчасне отримання інформації підлягає захисту шляхом визнання бездіяльності відповідача протиправною.
Щодо зобов'язання відповідача надати достовірну, точну та повну інформацію на інформаційний запит, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 10 Закону №2939-VІ розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані:
1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;
2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;
3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;
4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
Вичерпний перелік випадків, коли розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту про надання інформації, установлений нормами частини першої статті 22 цього Закону, такими випадками є:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього закону.
Відповідно до частин другої-п'ятої статті 22 Закону №2939-VІ відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 22 Закону № 2939-VІ відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою. Тобто у відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, встановлених шляхом застосування «трискладового тесту», передбаченого частиною другою статті 6 Закону №2939-VI.
Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових, передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI, означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що публічна інформація як вид інформації виокремлена з-поміж інших за такими ознаками: вона має бути відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях; вона отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; вона перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Відсутність якоїсь із цих ознак має означати, що така інформація не є публічною. При цьому означення «публічна» не звужено повною відкритістю, доступністю інформації. Створені в процесі діяльності суб'єкта владних повноважень документи можуть містити як відкриту інформацію, так і інформацію з обмеженим доступом, яка, однак, не втрачає у зв'язку із цим ознаки публічної. Обов'язок розпорядника інформації надати на запит інформацію, яка є в його володінні, презюмується.
З огляду на те, що відповідач взагалі заперечує отримання запиту, колегія суддів дійшла висновку, що запит по суті не розглядався, а отже зобов'язання відповідача надати повну відповідь на інформаційний запит від 17.02.2023 у визначений законом 5 денний термін є передчасним, оскільки в такому випадку не можливо визначити чи є відповідач належним розпорядником інформації, чи не містить запитувана інформація обмежень доступу в сенсі вимог ст. 22 Закону№ 2939-VІ, обсяг інформації тощо .
Належним способом захисту в даному випадку колегія суддів вбачає необхідність зобов'язання відповідача розглянути запит ОСОБА_1 від 17.02.2023 року, зареєстрований у Журналі 07 «Інформаційні запити» відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради за порядковим номером №04/07 від 28.02.23, та у п'ятиденний строк, з дня отримання відповідачем на його електронний кабінет копії цієї постанови, надати запитувачу інформації відповідь відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження та спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення частково.
Щодо вимог позивача про постановлення окремої ухвали, колегія суддів зазначає наступне.
За правилами частини 1 статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (частина 2 статті 249 КАС України).
Частиною 6 статті 249 КАС України визначено, що окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.
Отже, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів. Такі порушення мають негативно впливати на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи в публічно-правових відносинах.
Проте, постановлення такої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 640/620/20.
За викладених обставин, у вимозі позивача про постановлення окремої ухвали слід відмовити.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з частиною 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі викладеного, враховуючи доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено за неповного з'ясування обставин справи та з порушенням норм процесуального права, тому наявні підстави для його скасування та ухвалення нового судового рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 236, 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково:
- визнати протиправною бездіяльність Відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради щодо не розгляду та не надання відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 від 17.02.2023 у порядку та строки відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VІ;
- зобов'язати Відділ житлово-комунального господарства Уманської міської ради у п'ятиденний строк, з дня отримання відповідачем копії цієї постанови на його електронний кабінет, розглянути запит ОСОБА_1 від 17.02.2023 року, зареєстрований у Журналі 07 «Інформаційні запити» відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради за порядковим номером №04/07 від 28.02.23, та надати відповідь запитувачу інформації у порядку та строки відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.О. Беспалов
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 19.07.2023р.)