Справа № 640/2173/21 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.
19 липня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Ганечко О.М., Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання дій протиправними, -
Акціонерне товариство «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просило:
- визнати протиправними дії ГУ ДКС України у м. Києві щодо повернення супровідним листом від 13.10.2020 №07-08.1/10188 документів до Подільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві з процедури безспірного списання з державного бюджету сум заборгованостей Державного підприємства "Укртранснафтопродукт" перед AT "ДТЕК Одеські Електромережі" за виконавчими документами - наказами господарського суду Одеської області у справах 916/52/17 від 21.04.2017, 916/222/17 від 31.07.2017, 916/1083/17 від 11.08.2017 разом з доданими іншими документами;
- зобов'язати ГУ ДКС України у м. Києві повторно прийняти виконавчі документи - накази господарського суду Одеської області у справах №916/52/17 від 21.04.2017, №916/222/17 від 31.07.2017, №916/1083/17 від 11.08.2017 разом з іншими документами для безспірного списання з державного бюджету сум заборгованостей Державного підприємства "Укртранснафтопродукт" на користь AT "ДТЕК Одеські Електромережі" - з поновленням порядкового номеру AT "ДТЕК Одеські Електромережі" списання таких сум у третій черзі задоволення, закріпленого від моменту прийняття вказаних документів для такого безспірного списання у грудні 2018 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2022 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
25 жовтня 2022 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у ГУ ДКСУ у м. Києві починаючи з 04.12.2018 року на виконанні у ІІІ черзі на безспірне списання та перерахування коштів з державного бюджету, знаходились накази господарського суду Одеської області у справах №916/52/17 від 21.04.2017 року, №916/222/17 від 31.07.2017 року, №916/1083/17 від 11.08.2017 року про стягнення з Державного підприємства "Укртранснафтопродукт" (Боржник) на користь позивача сум заборгованостей у загальному розмірі 7 775 653,87 грн.
Листами від 21.01.2019 року №14-08.10/227-842, від 01.04.2019 року №14.1-8.11/1214, від 10.07.2019 року №14.1-8.11/5404 відповідач підтвердив вказані обставини, а також у відповідь на запити Позивача зазначив, що вказані виконавчі документи продовжують залишатися на обліку та виконанні у Казначействі у III черзі безспірного списання коштів (реєстраційні номери 536817, 536818, 536811), у зв'язку з відсутністю коштів державного бюджету для погашення інших черг окрім І.
Проте, листом від 22.10.2020 року за №07-0613/10508, у відповідь на звернення AT "ДТЕК Одеські Електромережі", Казначейство повідомило про повернення супровідним листом від 13.10.2020р №07-08.1/10188 вищезазначених виконавчих документів до Подільського РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві.
Як підстави для такого повернення виконавчих документів Казначейством зазначено наступне: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві є територіальним органом Державної казначейської служби України згідно відповідного Положення про останнє, тож згідно ст.4 Закону, виконавчі документи мають направлятися саме до останнього, яке є Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; копії інших матеріалів виконавчого провадження не завірені належним чином державним виконавцем при їх передачі до Казначейства для перерахування коштів AT "ДТЕК Одеські Електромережі", що є порушенням вимог "Порядку виконання рішень про стягнення коштів державних та місцевих бюджетів або боржників" (затверджено постановою КМУ №845 від 03.08.2011року, далі - Порядок №845).
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1-3 ст.4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2 - 4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.
Разом із тим, механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників від 03.08.2011 №845.
Пунктом 9-2 Порядку №845 визначено, що орган Казначейства повертає документи та відомості, зазначені у пункті 7 цього Порядку, органу державної виконавчої служби у разі, коли:
1) рішення про стягнення коштів не підлягає виконанню Казначейством;
2) документи та відомості подано особою, що не має відповідних повноважень, або не у повному обсязі.
В рамках спірних правовідносин відсутні обставини, передбачені п.9-2 Порядку №845 для повернення відповідачем виконавчих документів органу ВДВС, внаслідок чого такі дії відповідача не можна вважати правомірними.
Посилання відповідача на те, що копії інших матеріалів виконавчого провадження не завірені належним чином державним виконавцем, колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.
Відповідно до п.8 Порядку №845, органи Казначейства після надходження виконавчих документів: приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер; здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.
Оскільки, відповідно до листів від 01.04.2019 №14.1-8.11 від 01.04.2019, від 10.07.2019 №14.1-8.11/5404, від 16.10.19 №14.1-8.10/8960 відповідач повідомив позивача про те, що виконавчі документи прийняті до виконання, а матеріалами справи підтверджується, що виконавчі документи перебували на виконанні з грудня 2018 року і до жовтня 2020 року, при цьому у відповідача не було претензій до завіряння копій документів, що передані від ВДВС, то суд приходить до висновку про безпідставність доводів відповідача в цій частині.
При цьому, саме на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок перевірки документів під час їх прийняття, внаслідок чого позивач не має нести негативні наслідки у вигляді втрати часу, у випадку коли через два роки після прийняття до виконання виконавчих документів певна особа казначейства дійде висновку про їх неналежне завіряння.
Посилання відповідача на те, що виконавчі документи мали бути направлені до Казначейства, а не до його територіального органу - ГУ ДКУ у м. Києві, колегією суддів також відхиляються, з огляду на наступне.
Пунктом 9-2 Порядку №845 не передбачено такої підстави для повернення виконавчих документів, як подання їх до територіального органу Казначейства. А також, як вказано вище, навіть у випадку, якщо відповідач вважає, що документи мали бути подані до центрального органу виконавчої влади, дане питання мало бути вирішено в грудні 2018 року при прийняття документів від ВДВС, а не через два роки.
Крім іншого, відповідно до п.9 Положення про Державну казначейську службу України від 15 квітня 2015 р. № 215, Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Як визначено п. 2 Порядку №845, безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачем не наведено правових підстав для повернення виконавчих документів до ВДВС, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Ганечко О.М.
Суддя Чаку Є.В.