П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/1954/22
Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Домусчі С. Д., Шеметенко Л. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог.
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо застосування грудня 2015 року та січня 2016 року як місяців за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базових місяців) для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно;
- зобов'язати нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 85 927,84 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок №44), з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.03.2020 у щомісячному фіксованому розмірі 4 463,15 грн., відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі- Порядок №1078);
- зобов'язати нарахувати і виплатити щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4 463,15 грн. за період з 01.03.2018 по 04.03.2020 включно в сумі 107 691,49 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Окрім того, відповідно до статті 282 КАС України, позивач просив зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення суду.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що під час проходженні військової служби йому не в повному обсязі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення, попри те, що це передбачено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Заявляючи вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, позивач, покликаючись на абзаци 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, вважає, що базовим місяцем, при її розрахунку, повинен бути січень 2008 року, оскільки на законодавчому рівні, посадові оклади військовослужбовців були підвищені з 01.01.2008 та до 01.03.2018 підвищення не відбувалося.
При цьому, посилаючись на позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, позивач наголошував на тому, що повноваження державних органів, в даному випадку Військової частини, щодо визначення місяця обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, не є дискреційними.
Вимоги стосовно періоду з 01.03.2018 по 04.03.2020 ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року був меншим за суму індексації грошового забезпечення, яка склалася в тому місяці, тож в силу абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 відповідач був зобов'язаний із 1 березня 2018 року виплачувати йому фіксовану індексацію грошового забезпечення в розмірі: 4463,15 грн., щомісяця, як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо застосування грудня 2015 року та січня 2016 року як місяців за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базових місяців) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 по 28.02.2018, включно.
Суд зобов'язав ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, включно, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січня 2008 року.
В задоволенні решти позовних вимог - суд відмовив.
Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач має право на індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, включно, і таке право, передбачене Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
При цьому, суд установив, що за вказаний період відповідач повинен здійснити розрахунок індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) - січень 2008 року.
Водночас, суд відмовив у задоволенні позовних вимог щодо виплати поточної індексації з базовим місяцем - січень 2008 року в сумі 85 927,84 грн, а також щодо виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 04.03.2020 у щомісячному фіксованому розмірі 4 463,15 грн та виплати її у загальному розмірі 107 691,49 грн.
Мотивами для цього було те, що встановлення розміру індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, це прерогатива роботодавця, а вимоги про нарахування щомісячної фіксованої індексації ґрунтуються на положеннях Порядку № 1078 у редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні позову, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21 та у постанові від 20.04.2022 у справі 420/3593/20, зазначає про помилковість позиції суду першої інстанції, що вимоги про обов'язок відповідача нарахувати індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.03.2020 у фіксованому розмірі не підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з відмовою у задоволенні вимог про виплату індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі за вказаний період, скаржник зазначає про незастосування судом першої інстанції абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Крім того, скаржник вважає, що для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), суд повинен був встановити чи перевищує розмір підвищення грошового доходу суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.
На думку скаржника, відповідач зобов'язаний був з березня 2018 року виплачувати фіксовану суму індексацію грошового забезпечення, а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить фіксовану суму індексації.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог, ВЧ НОМЕР_1 також подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Позиція ВЧ НОМЕР_1 зводиться до того, що за спірний період індексація грошового забезпечення позивача була визначена та виплачена, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078.
Скаржник, окрім іншого, наголошував на тому, що Військова частина фінансується з державного бюджету України, не є розпорядником бюджетних коштів та проводить розрахунки тільки в межах наявного фінансування.
Окремо ВЧ НОМЕР_1 звертає увагу суду на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме: не прийняв до уваги той факт, що позивач пропустив строк звернення до суду із позовом, встановлений статтею 122 КАС України, у зв'язку з чим, суд першої інстанції мав би застосувати до позивача наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, передбачені статтею 123 КАС України.
Сторони не скористалися своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 у період з 14.08.2015 по 04.03.2020 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 та був зарахований на грошове забезпечення до ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується витягом із наказу № 03 (а.с.23).
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_3 (по особовому складу) від 28.01.2020 №20 старший оперативний черговий відділення оперативних чергових ВЧ НОМЕР_2 майор ОСОБА_1 , звільнений з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров'я) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Пpo військовий обов'язок і військову службу».
Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 04.03.2020 № 46 майор ОСОБА_1 , виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлений для зарахування на військовий облік до Малиновського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Одеської області (а.с.24).
ОСОБА_1 звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із заявою від 28.07.2021 щодо надання довідки про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та про нарахування і виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та за період з 01.03.2018 по 04.03.2020 (а.с.11).
Листом від 02.08.2021 за № 2037 ВЧ НОМЕР_1 відмовила у видачі довідки та повідомила ОСОБА_1 , що індексація грошового забезпечення військовослужбовців виплачується відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078.
У листі зазначено, що згідно листа Директора Департаменту фінансів від 04.01.2016, у зв'язку з внесенням змін до Порядку №1078 з 01.01.2016 індексація грошового забезпечення не нараховується та не виплачується до окремого розпорядження.
Також відповідач повідомив, що відповідно до абзацу 3 пункту 242 Указу Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.(а.с.12).
Вважаючи протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті індексації за спірний період, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2023 року витребувано від ВЧ НОМЕР_1 копії карток особового рахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 та довідку про розмір та складові грошового забезпечення ОСОБА_1 за січень - лютий 2020 року.
На виконання ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від ВЧ НОМЕР_1 надійшла довідка про розмір та складові грошового забезпечення ОСОБА_1 за січень - лютий 2020 року та копії карток особового рахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2018- 2019 роки.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , а апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 слід залишити без задоволення, з таких мотивів.
Зі змісту апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 в частині виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 вбачається, що спірним питанням є встановлення місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Позивач вважає, що це січень 2008, а ВЧ НОМЕР_1 вважає, що таким місяцем є грудень 2015 року та січень 2016 року.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 у зазначеній вище частині, колегія суддів керується наступним.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, 26 січня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі №400/1118/21, в якій висловив правову позицію щодо правильності визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період з 27.07.2017 по 28.02.2018.
У цій справі Верховний Суд змінив постанову суду апеляційної інстанції та зобов'язав нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 27.07.2017 по 28.02.2018 включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць).
Висновками для прийняття такого рішення слугувало наступне.
З аналізу положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон №1282-ХІІ) убачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.
Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Як відзначив Верховний Суд, аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Досліджуючи обставини, в якому місяці відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців, суд касаційної інстанції звернувся до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою було затверджено підвищені схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 указаної Постанови, вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.
З січня 2008 року по 28 лютого 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався.
Наведена постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.
З огляду на викладене суд касаційної інстанції дійшов висновку, що, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 27.07.2017 по 28.02.2018.
Колегія суддів вважає, що наведене судове рішення ухвалено судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах, адже подібними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дії відповідача про застосування грудня 2015 та січня 2016 року місяцем обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяцем обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
За таких умов, доводи апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 щодо безпідставного задоволення позову в цій частині є необґрунтованими, а висновок суду першої інстанції у відповідній частині, відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у справі №400/1118/21.
Також, в апеляційній скарзі, ВЧ НОМЕР_1 зазначає що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, зокрема не звернув уваги на те, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України.
Колегія суддів вважає помилковими наведені доводи апеляційної скарги, оскільки аналіз змісту частини 2 статті 233 КЗпП України свідчить про те, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання військової частини на те, що індексація грошового забезпечення не може вважатися складовою грошового забезпечення військовослужбовця через її непостійність, оскільки відповідно до Закону №1282-ХІІ індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи покладені в обґрунтування апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 є безпідставними, а тому підстави для задоволення скарги - відсутні.
Переходячи до оцінки апеляційної скарги ОСОБА_1 , в якій скаржник наводить доводи стосовно підстав виплати так званої «фіксованої» індексації грошового забезпечення та визначення її розміру. Позивач вважає, що для цього є умови, встановлені абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Позивач, як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі наполягає на тому, що у період з 01.03.2018 по 04.03.2020 він має право на виплату індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4 453,15 грн. в місяць, та її розмір за вказаний період у загальній сумі складає 107 691,49 грн.
Досліджуючи наведені доводи скаржника, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 щодо підстав виплати та розміру так званої «фіксованої» індексації грошового забезпечення та наявності/відсутності у військової частини дискреційних повноважень у цьому питанні.
У цій справі Верховний Суд скасував рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та направив справу до суду першої інстанції на новий розгляд, визначивши коло питань, які не були досліджені судами попередніх інстанцій під час вирішення спору.
При цьому, суд касаційної інстанції керувався такими мотивами.
З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 і йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, Суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Провівши системне і цільове тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078, Верховний Суд дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.
Досліджуючи обставини наявності у позивача права на отримання індексації - різниці з 01.03.2018 по 17.07.2019, колегія суддів дійшла висновку, що правильне вирішення спірних правовідносин вимагає встановлення співвідношення розміру підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року (всіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру) та суми індексації, що мала скластися в цьому місяці.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
При цьому, відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У березні 2018 року прожитковий мінімум становив 1762 грн.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Відповідно до приписів абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, даних Мінстатистики щодо індексів споживчих цін, сума індексації за березень 2018 року розраховується: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 слід помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,*253,30%/100), та становить 4 463,15 грн.
Для встановлення обставин підвищення розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 в березні 2018 року (всіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру), колегія використала картку особового рахунку позивача та довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 .
При цьому, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» «грошовий дохід» включає в себе усі складові його грошового забезпечення, а не лише посадовий оклад.
Згідно матеріалів справи розмір грошового забезпечення позивача в лютому 2018 року становив 10592,50 грн, в березні 2018 року - 11074,29 грн.
За таких умов, розмір збільшення грошового доходу ОСОБА_1 в березні 2018 року становить 481,79 грн. (11074,29 грн. - 10592,50 грн.).
Отже, враховуючи приписи абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 сталий щомісячний розмір індексації ОСОБА_1 з березня 2018 року до дати звільнення становить 3981,36 грн. (4463,15 грн. - 481,79грн.).
Колегія суддів враховує, що матеріалами справи, а саме картками особового рахунку грошового забезпечення за 2018-2019 роки, підтверджується, що позивачу індексація грошового забезпечення виплачувалася внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078 та її загальний розмір становить 1578,02 грн.
Слід відзначити, що виплата вказаної індексації не спростовує необхідність щомісячної виплати позивачу індексації-різниці у розмірі 3 981,36 грн., за період з 01.03.2018 по день звільнення, на виконання вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Провівши відповідний розрахунок, колегія суддів приходить до висновку, що розмір невиплаченої позивачу індексації за період з 01.03.2018 по 04.03.2020 становить: 95552,64 (3981,36 грн. * 24 місяців (з березня 2018 по лютий 2020 включно) + 513,72 грн. (4 дні роботи в березні 2020 року (3981,36 / 31 *4)) всього 96 066,36 грн.
При цьому, розрахунок індексації за 4 дні березня 2020 року здійснений з урахуванням приписів пункту 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міноборони України від 07 червня 2018 року № 260, відповідно до якого розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
Сформовані судом висновки та здійснені розрахунки підтверджують часткову обґрунтованість доводів скаржника про наявність підстав для нарахування та виплату індексації - різниці за період з 01.03.2018 по 04.03.2020 в загальній сумі 96066,36 грн.
Саме в такий спосіб, на думку суду апеляційної інстанції, слід захистити права позивача, передусім враховуючи те, що спірна сума індексації - різниці позивачу не нарахована.
Втім, враховуючи, що заявлена скаржником сума не знайшла свого підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів задовольняє вимоги частково.
Стосовно клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Приписами частини 1 статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Системний аналіз вказаних правових норм надає підстави для висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень є правом суду, а не його обов'язок і використовується в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Колегія суддів вважає, що позивач не надав до суду доказів на підтвердження того, що відповідач ухиляється чи ухилитиметься у майбутньому від виконання рішення суду, а тому в задоволенні його клопотання про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, слід відмовити.
У відповідності до вимог пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи, що суд неправильно розтлумачив законодавство, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволені позовних вимог із прийняттям постанови про часткове задоволення позову в цій частині.
За результатами апеляційного перегляду, розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводився.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.03.2020 у фіксованому розмірі та зобов'язання нарахувати і виплатити щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за вказаний період - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.03.2020, включно, у фіксованому розмірі 3981 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят одна) грн. 36 коп. в місяць, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4 463 (чотири тисячі чотириста шістдесят три) грн. 15 коп. в місяць за період з 01.03.2018 по 04.03.2020, включно, у загальній сумі 96 066 (дев'яносто шість тисяч шістдесят шість) грн. 36 коп., відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позову - відмовити.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя С. Д. Домусчі
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 20.07.2023.