19 липня 2023 року м. Дніпросправа № 340/712/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 року (головуючий суддя Черниш О.А.)
в адміністративній справі №340/712/23 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася 21.02.2023 до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просила (а.с. 1-3):
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови у переведенні її з пенсії за віком, призначеної із зниженням пенсійного віку, на пенсію по втраті годувальника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перевести її з пенсії за віком, призначеної із зниженням пенсійного віку, на пенсію по втраті годувальника.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що у жовтні 2022 року вона звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою про призначення їй пенсії по втраті годувальника. Рішенням №110550001059 від 14.10.2022 року їй відмовлено у призначенні такої пенсії з посиланням на відсутність у неї права на перехід з пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 4-5 пункту 3 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (мати дитини-інваліда) на пенсію у разі втрати годувальника, оскільки вона не досягла 60 років. Позивачка не погоджується з таким рішенням та стверджує, що відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вона як непрацездатний член сім'ї померлого військовослужбовця має право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за цим законом.
Ухвалою суду першої інстанції від 23.02.2023 року про відкриття провадження залучено у справі другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (а.с. 12-13).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №110550001059 від 14.10.2022 року "Про відмову в перерахунку пенсії".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.10.2022 року та вирішити питання про призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що відповідачі при розгляді заяви ОСОБА_1 від 13.10.2022 року та установленні її права на пенсію у зв'язку з втратою годувальника порушили вимоги законодавства щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду цього питання та щодо процедури розгляду заяви, регламентованої нормами Порядку №22-1 та Порядку №3-1. Це призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення №110550001059 від 14.10.2022 року про відмову у перерахунку пенсії. Вказав, що порушене право позивачки має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача-1 - територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання позивачки, який призначив та виплачує їй пенсію за віком, а також призначив та виплачував пенсію померлому годувальнику на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та зберігає його пенсійну справу - повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.10.2022 року та вирішити питання про призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Щодо вимог позивачки про зобов'язання відповідача-1 перевести її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, то суд відмовив у задоволенні цієї позовної вимоги, оскільки позивачка не набула права на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на умовах та в порядку, встановлених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням Пенсійного фонду в Кіровоградській області (відповідачем-1) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вказує, що ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою від 13.10.2022 року про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за померлого ОСОБА_2 . Ця заява розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Одеській області, яке рішенням №110550001059 від 14.10.2022 року відмовило у переході на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зазначає, що у позивачки відсутнє право на перехід із пенсії за віком призначену із зниженням пенсійного віку відповідно до абз.4-5 п.3 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону (мати або батько дитини-інваліда) на пенсію у азі втрати годувальника, оскільки не відповідає вимогам ст.26 та 36 Закону №1058 (досягнення 60 років).
В частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті спору.
Справа розглянута в письмовому провадженні згідно ст. 310 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28.04.1990 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина - ОСОБА_3 , яка мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Чоловік позивачки - ОСОБА_2 у період проходження строкової військової служби у 1987 році отримав поранення, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, внаслідок чого йому з 10.10.2011 року встановлено ІІІ групу інвалідності, а з 20.01.2020 року - ІІ групу інвалідності.
ГУ ПФУ в Кіровоградській області з 10.10.2011 року призначило ОСОБА_2 пенсію по інвалідності на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" як особі з інвалідністю внаслідок війни, яку виплачувало до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивачка 15.06.2020 року отримала посвідчення члена сім'ї загиблого, яке засвідчує її статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.
У жовтні 2022 року позивачка, досягнувши 50 років, звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою від 03.10.2022 року про призначення їй пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства.
Рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області №110550001059 від 10.10.2022 року ОСОБА_1 з 23.09.2022 року призначено пенсію за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згодом позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою від 13.10.2022 року про призначення/перерахунок пенсії. У цій заяві, яка виготовлена спеціалістом ГУ ПФУ в Кіровоградській області за допомогою комп'ютерної техніки, вказано, що заявниця просить пенсію перерахувати, вид перерахунку: перехід на інший вид пенсії (у разі вг).
Ця заява позивачки була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та за нею цей територіальний орган Пенсійного фонду прийняв рішення №110550001059 від 14.10.2022 року "Про відмову в перерахунку пенсії". Цим рішенням відмовлено ОСОБА_1 щодо переходу на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з посиланням на відсутність у неї права на перехід з пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 4-5 пункту 3 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (мати дитини-інваліда) на пенсію у разі втрати годувальника, оскільки вона не досягла 60 років.
Зазначене рішення відповідача надіслано позивачці листом ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 18.10.2022 року та повідомлено її про відмову у призначенні пенсії.
Позивачка вважає протиправним рішення відповідача про відмову у переведенні її з пенсії за віком, призначеної із зниженням пенсійного віку, на пенсію по втраті годувальника.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09.04.1992 року.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (№1058-IV) за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що статтею 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (№1058-IV) передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Умови призначення пенсії за віком наведені у статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (№1058-IV).
Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року (ч.1 ст.26 ЗУ №1058-IV).
У статті 115 Закону №1058-IV наведені категорії громадян, які мають право на призначення дострокової пенсії за віком.
В силу пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (№1058-IV) право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
Слід взяти до уваги, що статтею 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (№1058-IV) передбачені наступні умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника:
1. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
2. Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
3. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статі 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (№1058-IV) встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі:
на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 % пенсії за віком померлого годувальника;
на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 % пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Згідно частини 1 статті 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (№1058-IV) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною 2 статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
При цьому, частиною 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (№1058-IV) передбачено, що звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника (п.3 ч.1 ст.45 ЗУ №1058-IV).
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною 1 статті 35, частиною 2 статті 38, частиною 3 статті 42 і частиною 5 статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа (ч.3, 4, 5 ст.45 ЗУ №1058-IV).
Зокрема, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Порядок №22-1).
Пунктом 1.1 Порядку №22-1 передбачено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Відповідно до пунктів 1.7, 1.8 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
У Розділі II Порядку №22-1 "Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший" передбачено, окрім інших, перелік документів, необхідний для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника (пункт 2.3).
Згідно з пунктом 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
- ідентифікує заявника (його представника);
- надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
- з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
- сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
- надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
- повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;
- видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Згідно з пунктом 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Відповідно до пунктів 4.8, 4.10 Порядку №22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та "Про захист персональних даних". Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55 "Деякі питання документування управлінської діяльності".
Після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи, для здійснення виплати пенсії.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09.04.1992 року.
Частинами 2, 3 статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (№2262-XII) передбачено, що військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Частиною 5 статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (№2262-XII) також передбачено, що військовослужбовцям, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії в разі втрати годувальника призначаються незалежно від тривалості служби.
Сім'ї померлих пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, мають право на пенсію в разі втрати годувальника на загальних підставах із членами сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом (ст.6 ЗУ №2262-XII).
При цьому, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету (ст.7 ЗУ №2262-XII).
Пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства (ст.18 ЗУ №2262-XII).
Залежно від причини інвалідності особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, поділяються на такі категорії (ст.20 ЗУ №2262-ХІІ):
а) особи з інвалідністю внаслідок війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
б) інші особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби.
Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника наведені у статті 29 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (№2262-XII).
Відповідно до цієї норми пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Згідно з частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (№2262-XII) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (№2262-XII) непрацездатними членами сім'ї вважаються:
а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;
б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", або є особами з інвалідністю;
в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб, військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону або якщо вони є особами з інвалідністю.
Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року;
д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Частиною 5 статті 30 Закону №2262-XII визначено, що дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у пункті "а" статті 20 цього Закону, має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до пункту "д" частини 4 цієї статті незалежно від того, працює (проходить військову службу) вона (він) чи ні.
Також, статтею 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (№2262-XII) передбачено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Статтею 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (№2262-XII) встановлено, що пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:
а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім'ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім'ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім'ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;
б) сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Слід зазначити, що пенсія в разі втрати годувальника (або частина спільної пенсії кожного непрацездатного члена сім'ї), що призначається членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, з розрахунку на кожного непрацездатного члена сім'ї не може бути меншою ніж два визначені законом розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст.37 ЗУ №2262-XII).
Згідно статті 40 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (№2262-XII) пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним (стаття 30), а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", - довічно.
При цьому статтею 41 Закону №2262-XII передбачено, що пенсія в разі втрати годувальника призначається кожному непрацездатному члену сім'ї, який має право на таку пенсію.
Також статтею 45 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (№2262-XII) передбачено, що сім'ям пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено пенсію годувальникові.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 року за №135/13402, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Порядок №3-1).
Пунктом 2 Порядку №3-1 передбачено, що якщо померлому годувальнику вже було призначено пенсію, заява про призначення пенсії у разі втрати годувальника подається до органу, що призначає пенсії.
Згідно з пунктом 4 Порядку №3-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.
Відповідно до пункту 6 Порядку №3-1 днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.
У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу) роз'яснюється, які документи необхідно надати додатково. При поданні документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою.
Пенсії призначаються у строки, визначені в статті 50 Закону.
У пункті 10 Порядку №3-1 вказаний перелік документів, що подаються для призначення пенсії в разі втрати годувальника.
Згідно з пунктом 14 Порядку №3-1 орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший і поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів.
Відповідно до пунктів 17, 18 Порядку №3-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.
Рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що Закон №1058-IV, і Закон №2262-XII передбачають такий вид пенсії як пенсія у зв'язку з втратою годувальника, але умови призначення та розміри таких пенсій є різними.
Водночас, за обома цими Законами право на отримання пенсії такого виду мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, зокрема один з подружжя.
У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону №2262-XII та Закону №1058-IV призначається одна пенсія за її вибором.
За правилами Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії, з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів.
Отже, саме Пенсійний фонд та його органи повинні забезпечити умови, за яких особа буде обізнана з умовами призначення різних пенсій і може робити усвідомлений вибір. Належне виконання цього обов'язку передбачає надання інформації про умови призначення усіх видів пенсії, на які заявник має право.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачка ОСОБА_1 є членом сім'ї (дружиною) померлого годувальника ОСОБА_2 , який отримував у ГУ ПФУ в Кіровоградській області пенсію по інвалідності, як особа з інвалідністю ІІ групи, що настала внаслідок травми, отриманої при виконанні обов'язків військової служби, призначену за статтями 20 - 22 Закону №2262-XII.
При цьому, на момент смерті ОСОБА_2 11.06.2020 року позивачка перебувала на його утриманні, а пенсія ОСОБА_2 була постійним і основним джерелом засобів до існування сім'ї.
ОСОБА_1 після смерті чоловіка не взяла повторний шлюб, а з 23.09.2022 року їй призначено дострокову пенсію за віком на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV.
Після цього позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою від 13.10.2022 року про переведення її з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника за померлого ОСОБА_2 , який отримував пенсію за Законом №2262-XII.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в заяві позивачка не вказувала на Закон, на підставі якого має бути вчинена така дія (переведення з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника), однак відсутність в заяві посилання на Закон не дає пенсійному органу підстав для відмови у вирішенні питання про переведення на інший вид пенсії, та не позбавляє пенсійний орган можливості з'ясувати у особи на підставі якого Закону особа бажає здійснити переведення на пенсію по втраті годувальника.
Зокрема, у матеріалах пенсійної справи позивачки відсутні відомості про те, що спеціаліст ГУ ПФУ в Кіровоградській області, який виготовив цю заяву ОСОБА_1 , надав їй інформацію щодо умов та порядку призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
14.10.2022 року заява ОСОБА_1 розглянута ГУ ПФУ в Одеській області, призначеним для її розгляду за принципом екстериторіальності. Виходячи зі змісту рішення №110550001059 від 14.10.2022 року "Про відмову в перерахунку пенсії" ця заява розглянута як заява щодо переходу на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону №1058-IV.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам, суд першої інстанції зазначив, шо чинне пенсійне законодавство не передбачає такого поняття як перехід пенсії.
Натомість за заявою особи територіальний орган Пенсійного фонду проводить призначення пенсії, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, які за механізмом є різними діями.
Переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до частини 3 статті 45 Закону №1058-IV можливе у тому разі, якщо особі відповідно до цього Закону був призначений один з видів пенсії, визначених у статтях 9, 10 цього Закону - пенсія за віком, пенсія по інвалідності чи пенсія у зв'язку з втратою годувальника. У випадку призначення особі одного з цих видів пенсії відповідно до Закону №1058-IV, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсій, має місце призначення пенсії у разі втрати годувальника на умовах Закону №2262-XII, а не переведення чи перерахунок пенсії згідно з частинами 3, 4 статті 45 Закону №1058-IV.
Відповідач-2, розглядаючи заяву ОСОБА_1 від 13.10.2022 року, рішенням №110550001059 від 14.10.2022 року відмовив позивачці у переведенні її з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника за нормами Закону №1058-IV, пославшись на те, що позивачка не має права на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону №1058-IV, оскільки не досягла 60 років.
При цьому відповідач-2 не врахував, що годувальник ОСОБА_2 отримував пенсію по інвалідності, призначену за Законом №2262-XII, та помер в період одержання такої пенсії, тож при визначенні права ОСОБА_1 на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника слід було керуватися також нормами Закону №2262-XII.
Спірне рішення відповідач-2 прийняв виключно за матеріалами електронної пенсійної справи позивачки, пенсійну справу померлого годувальника ОСОБА_2 відповідач-2 не досліджував, при цьому, можливість та доцільність призначення позивачці пенсії у разі втрати годувальника на умовах Закону №2262-XII не розглядав.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що у спірному рішенні відповідач-2 помилково послався на норму абзацу 4-5 пункту 3 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка відсутня у чинній редакції цього Закону.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачі при розгляді заяви ОСОБА_1 від 13.10.2022 року та установленні її права на пенсію у зв'язку з втратою годувальника порушили вимоги законодавства щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду цього питання та щодо процедури розгляду заяви, регламентованої нормами Порядку №22-1 та Порядку №3-1, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення №110550001059 від 14.10.2022 року про відмову у перерахунку пенсії (а.с. 92).
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 3, 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції обгрунтовано вказав, що у спірних правовідносинах відповідач-2 прийняв незаконне рішення №110550001059 від 14.10.2022 року про відмову у перерахунку пенсії, яке слід визнати протиправним та скасувати.
Порушене право позивачки має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача-1 - територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання позивачки, який призначив та виплачує їй пенсію за віком, а також призначив та виплачував пенсію померлому годувальнику на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та зберігає його пенсійну справу - повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.10.2022 року та вирішити питання про призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи відповідача.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Враховуючи те, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позову позивачкою не оскаржувалось, тому в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 19.07.2023 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова